Аналіз та характеристика кожної партії окремо.
Аналіз і характеристика партії Soprano: Діапазон хорової партії великий, у межах квартдецими – від «h» малої октави до «a» другої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор не використовує. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 24-25. Голосоведіння партії сопрано здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується як плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, так і висхідними квінтовими і септовими та низхідними квартовими стрибками. Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого другого, третього, четвертого підвищеного, п’ятого, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого, другого, п’ятого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, четвертого і п’ятого ступенів «fis moll»; з підтягуванням вниз третього ступеня «fis moll»; з висхідними квінтовими і септовими та низхідними квартовими стрибками тощо. Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки. Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino. Аналіз і характеристика партії Аlto: Діапазон хорової партії великий, у межах ундецими – від «h» малої октави до «е» другої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор використовує у кожному періоді. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 36-37. Голосоведіння партії альтів здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, висхідними і низхідними кварто-квінтовими стрибками. Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, третього, четвертого підвищеного, п’ятого, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого, другого, четвертого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, п’ятого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого і п’ятого ступенів «fis moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, шостого і сьомого ступенів натурального «fis moll»; з висхідними і низхідними кварто-квінтовими стрибками тощо. Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки. Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino. Аналіз і характеристика партії Тenor: Діапазон хорової партії великий, у межах ундецими – від «е» малої октави до «а» першої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор використовує у третьому реченні першого періоду. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 36-37. Голосоведіння партії тенорів здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, висхідними кварто-квінтовими і низхідними кварто-секстовими стрибками. Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого другого, четвертого підвищеного, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, п’ятого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, четвертого і п’ятого ступенів «fis moll»; з підтягуванням вниз третього, четвертого, шостого і сьомого ступенів натурального «fis moll»; з висхідними кварто-квінтовими і низхідними кварто-секстовими стрибками тощо. Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки. Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino.
Аналіз і характеристика партії Baritone: Діапазон хорової партії великий, у межах ундецими – від «h» великої октави до «е» першої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор використовує у кожному періоді. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 36-37. Голосоведіння партії басів здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, висхідними квартовими і низхідними секстовими стрибками. Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого другого, третього, четвертого підвищеного, п’ятого, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого, четвертого, п’ятого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого ступеня «fis moll»; з висхідними квартовими і низхідними секстовими стрибками тощо. Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки. Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino. Ансамбль загальний Ансамбль – слово французьке ( разом, одночасно, врівноважено, одноманітно), воно виражає поняття про спільну, колективну працю. Хорова звучність складається з трьох основних елементів: ансамблю, строю, нюансів. Під ансамблем високої майстерності треба розуміти точну інтонаційну злагодженість звучання співаків у хорі, стислість і врівноваженість щодо сили і тембру всіх голосів, наслідком чого буде соковитий, насичений, барвистий, повноцінний унісон - кожної партії, а досконалі унісони партії дадуть чудове, врівноважене гармонічне співзвуччя. У творі «Лісові далі» присутні всі види ансамблю, що потребує від диригента кропітливої праці з колективом. Слід приділити увагу динамічному, дикційному, гармонічному, ритмічному, інтонаційному ансамблю. Роботу над ансамблем в хорі потрібно починати з приватних ансамблів, тобто з роботи над ансамблем кожної партії. Потрібно досягти: - єдиної манери звукоутворення; світлого, але не відкритого звучання, високої співацької позиції; - єдиного звуковедення legato; - інтонаційної точності, дикційної чіткості; - особливу уваги приділяти гармонічному ансамблю. Динамічний ансамбль - являє собою врівноваження звучання голосів у окремій хоровій партії за силою та узгодження гучності звучання хору в загальному ансамблі. Одночасне виконання динамічних відтінків прикрашає хоровий спів, робить його виразним і ефективним. Виконання коротких і довгих крещендо й димінуендо, раптових динамічних змін входить у поняття динамічного ансамблю. Дикційно-орфоепічний ансамбль – це в ансамблі поєдналися артикуляція голосних і вимова приголосних, логіка й культура мовлення , фразування й логічні наголоси. Культура й логіка вокального мовлення хору залежить від загальної культури диригента й його музичної освіченості. Ансамбль метру й ритму. Метр – це послідовне чергування сильних і слабких долей у ритмічному русі. Сильна доля утворює метричний акцент і розподіляє музичний твір на такти. Ритмічний ансамбль організує й дисциплінує співаків, бо без ритмічності не може бути подальшого злагодженого співу. Робота над ансамблем ритму пов’язана з вихованням у співаків уміння співати разом; уміння одночасно і чітко вимовляти слова. Гармонічний ансамбль. - це виконання акордів окремими співаками або хоровими партіями. Хорова звучність складається з трьох основних елементів: ансамблю, строю і нюансів. В разі порушення одного з елементів хорової звучності втрачається враження від сприймання мініатюри. У хоровій партитурі «Лісові далі» Леся Дичко використовує наступні форми утворення ансамблю хорової звучності: ● половинний ансамбль різнорідних груп хору (партії альтів і тенорів) – вступ (1-3 такти); ● загальний ансамбль мішаного хору – перший і другий періоди; ● половинний ансамбль однорідного чоловічого хору – третє речення другого періоду (45 такт); Художнє виконання вказаної хорової мініатюри обов’язково охоплює роботу над такими видами ансамблю, як метроритмічний, темповий, динамічний, тембровий, вокальний, дикційний тощо. Диригент повинен навчити співаків умінню чути свою партію і хор у цілому, підпорядковувати свій голос до загальної звучності, гнучко узгоджувати свої дії з діями інших співаків, зливатися тембрально з іншими індивідуальними тембрами хористів у конкретній партії, не виокремлюватися із загального звучання, підкорятися вимогам керівника хору тощо.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|