Главная | Обратная связь

Гармонічний стрій (вертикальний) і мелодичний.

Стрій- основа хорового співу. Під строєм слід розуміти точне інтонування інтервалів у мелодичному і гармонічному видах. У практиці роботи з хором , а також у хоровій літературі склались два такі поняття як мелодичний та гармонічний строї. Цей поділ засновано на деяких відмінностях інтонування мелодичних і гармонічних інтервалів, підказаних самою специфікою репетиційної роботи, коли твір спочатку розучується по партіях, які потім „зводяться” у багатоголосся. Стрій-це фактично система.
Звуковисотних відношень, що уловлюються нашим слухом у процесі відтворення хором того чи іншого інтервалу, мелодії чи гармонічної послідовності. Але одну й ту саму ноту можна проспівати на якусь малу частину вище або нижче. Це пояснюється тим, що співак хору чи хор в цілому - „інструменти”, котрі не мають раз і назавжди зафіксованої висоти звуків.. В хоровій практиці ми зустрічаємось не з абсолютною, стабільною інтонацією, а з багатьма інтонаційними відтінками і варіантами. Розвинутий музичний слух здатний відрізняти в рамках інтервальної зони три види інтонації:
Нормальну
Високу
Низьку
Фальшивий звук знаходиться в проміжній зоні.

Відомо, що мелодія –це художньо осмислений ряд звуків різної висоти, або ланцюг мелодичних інтервалів , організованих за допомогою метро - ритму та ладу. Інтонування мелодичної лінії називається горизонтально-мелодичним строєм. При виконанні кожного музичного інтервалу, як категорії ладу, спостерігаються свої специфічні закономірності. Як правило, переважна більшість мелодій утворена секундами. Отже, вивчення інтервалів слід починати з великої і малої секунди та хроматичних змін у них.

ІІ ступінь як у мажорі так і в мінорі інтонуються з тенденцією до підвищення. ІІІ ступінь, оскільки вона характеризує лад, у мажорі інтонується високо, а в мінорі низько. В мажорі І і V ступінь звучать стійко; а от мінорна тоніка вимагає підвищеного підтягування вверх, бо мінорна гама тлумачиться в хоровому виконанні як похідна від мажору, а саме від його VІ ступеня. VІ ступінь натурального мінору та гармонічного мажору мусить звучати трохи занижено. Ввідні тони VІІ ступеня в мажорі та гармонічному мінорі інтонуються напруженіше. Велика секунда вверх повинна інтонуватися гостріше, а вниз- тупіше, нижче. Діатонічні півтони (м2)у низсхідному напрямі співаються в залежності від звукового контексту (у фрігійському ладі ІІ ступінь необхідно виконувати підкреслено низько, а в інших ладах-ні.) Низсхідні секунди завжди потребують дуже зближеної подачі звуків. Хроматичні півтони вгору слід інтонувати вище, ніж діатонічні, а вниз- „важче”, ніби осідаючи. Хроматичні півтони взагалі вимагають від дитини-хориста граничної уваги , гармонічної інтуїції. Як говорив К.Пігров „Вміння співати діатонічні та хроматичні півтони- це основний фундамент , на якому будується вірне, бездоганно чисте інтонування.
Говорячи про мелодичний стрій, особливо уважно рекомендується слідкувати за інтонуванням звуків мелодичних зворотів, що повторюються, бо в цих випадках виникає небезпека голосового інтонаційного пониження. Працюючи над чистотою інтонування в хорі, хормейстер повинен твердо знати правила інтонування інтервалів та застосовувати їх при вивченні хорових партій. Але при цьому необхідно весь час пам’ятати про зв'язок кожного інтервалу з основною мелодичною лінією.
Часто труднощі інтонування пов’язані з теситурними умовами, особливо коли йдеться про високі звуки, які вимагають уміння користуватись верхнім(головним) регістром. Тонкі музично-слухові відчуття та навички точного інтонування найкраще розвивати під час акапельного співу. Вдосконаленню інтонації сприяють спеціальні вправи у вигляді мажорних та мінорних гам. Природно їх треба узгоджувати зі специфікою репертуару хорового колективу.Робота над мелодичним строєм проводиться як на роздільних заняттях партій, так і на спільних репетиціях усіх хорових груп.

Не дивлячись на те, що теситура всіх голосів дуже зручна та мелодична лінія кожної партії неповна, відхилення в інші тональності та альтеровані ступені можуть бути важливими для виконавців.

Гармонічний стрій і гармонічний ансамбль обумовлюється правильним інтонуванням гармонічних інтервалів і акордів в акордово-гомофонній тканині хорової фактури a cappella Лесі Дичко «Лісові далі». Слід зазначити, що правильне інтонування мелодії кожного хорового голосу даної хорової мініатюри сприяє правильному звучанню акорду, тобто вертикально-гармонічному строю.

Диригенту необхідно пам’ятати, що у хоровій практиці під час поєднання хорових партій точно вивірений горизонтальний стрій не завжди й не відразу дає бажане звучання акорду. Співаки впродовж певного часу звикають до нових звукових сполучень та поєднань і шукають необхідну інтонацію в нових умовах. У результаті багаторазового повторення під керуванням хормейстера хорові голоси мають «підстроїтися». В цьому «підстроюванні» і полягає основна складність роботи над вертикально-гармонічним строєм.

Пропонуємо більш типові характеристики умов природного і штучного гармонічного ансамблю на прикладі окремих фрагментів a cappella Лесі Дичко «Лісові далі»:

Приклад №1

4-6 такти На першому плані диригент повинен почути внутрішнім слухом та інтонаційно «чисто» вистроїти паралельні тризвуки першого, другого і сьомого ступенів «D dur» у жіночої групи голосів. При цьому слід звернути увагу на високий терцовий тон тонічного тризвуку у партії перших альтів, на альтеровану підвищену четверту ступінь «D dur» у партії

сопрано й перших альтів, на ввідні тони до «D dur» у партії других альтів. Після загального вибудовування вертикалі фрази жіночих голосів варто підключити основний тон тонічного органного пункту «h moll» – унісон чоловічої групи голосів.

Приклад №2

17-18 такти На першому плані диригент повинен почути внутрішнім слухом та інтонаційно «чисто» вистроїти тему-зерно у партії сопрано відносно мелодичного строю на тлі гострої квінти і підголоску у партії басів та баритонів. При цьому слід окремо побудувати низхідний рух паралельних секстакордів у партії альтів і тенорів відносно мелодичного строю. Після

цього варто об’єднати голоси усіх груп мішаного хору. У загальному хоровому звучанні вертикалі акордової фактури тема партії сопрано повинна бути на першому плані.

Приклад №3

28-30 такти На першому плані диригент повинен почути внутрішнім слухом та інтонаційно «чисто» вистроїти тризвук натуральної домінанти до п’ятого ступеня – відхилення до натурального «fis moll». Це забезпечить якість проведення основної теми у партії сопрано відносно мелодичного строю «fis moll» та, власне стійкість вертикалі основного тризвуку. При цьому слід

звернути увагу на високий терцовий тон тонічного тризвуку «fis moll» у партії тенорів і на гостру квінту у партії альтів, від чистоти звучання яких відштовхується висхідний і низхідний рух паралельних терцій.

Приклад №4

34-36 такти На першому плані диригент повинен почути внутрішнім слухом та інтонаційно «чисто» вистроїти тризвук сьомого ступеня «D dur» з альтерованим квінтовим тоном як натуральну домінанту до «fis moll». Це забезпечить якість низхідного плавного паралельного переходу вертикалі повного тризвуку до основної тональності – натурального «h moll».

При цьому слід звернути увагу на чистоту октавного унісону основних тонів тризвуків першого і третього ступенів («h moll»-«D dur») у партії басів і альтів, на високі терцові тони вказаних тризвуків у партії сопрано, на гостроту квінтових тонів й альтеровану прохідну шосту ступінь у партії тенорів.

Вибудовування мелодичного строю під час вивчення хорової мініатюри Лесі Дичко «Лісові далі» зумовлюється певними правилами та закономірностями інтонування ступенів мажорного і мінорного ладів, що викладені у праці К. Пігрова «Керування хором» (1956). Детальний аналіз мелодичного строю даної обробки дивіться у нотному прикладі на сторінці № 24-25.