 |
|
ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНІХ ПРОЗОВИХ ТЕКСТІВ
Реферативна робота
з Вступу до перекладознавства
студентки 116 групи
Римбалович Анастасії
Миколаїв – 2013р.
Зміст реферативної роботи:
Вступ……………………………………………………………………………….3
1. Проблеми перекладу художнього тексту……………………………………..4
2. Особливості перекладу художнього тексту…………………………………..6
3.Трансформації при художньому перекладі……………………………………9
4. Погляди різних вчених на переклад художніх текстів……………………..10
Висновок…………………………………………………………………………13
Список використаної літератури……………………………………………….14
ВСТУП
Про перекладачів художньої літератури часто говорять, що він «узявся не за свій текст». Це дуже складний вид роботи, що припускає наявність особливих навичок.
Художня література - це тексти, спеціалізовані на передачі естетичної інформації. Засоби її оформлення різноманітні. Когнітивна інформація в художньому тексті існує на задньому плані, вона підлегла эестетичній інформації. Отже, засобу оформлення естетичній інформації в художньому тексті (рекомендації для перекладача):
1. епітети - передаються з урахуванням їх структурних і семантичних особливостей (прості і складні прикметники; ступінь дотримання нормативного семантичного узгодження з визначальним словом; наявність метафори, метонімії), з урахуванням ступеня индивідуалізованності (стійкий епітет фольклору, традиційний епітет - поетизм);
2. порівняння - непоширені, поширені, розгорнуті;
3. метафори;
4. авторські неологізми;
5. повтори фонетичні, морфемні, лексичні, синтаксичні, лейтмотивні;
6. гра слів;
7. іронія;
8. імена, “що говорять”, топоніми;
9. синтаксична специфіка тексту оригіналу - наявність контрасту коротких і довгих речень, ритм прози,
10. діалектизми, жаргонізми, арготизми.
Усі перекладацькі рішення при перекладі художнього тексту приймаються з урахуванням вузького контексту і широкого контексту всього твору.
ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
Перекладач художнього тексту вимушен завжди зіштовхуватися з трьома основними проблемами.
-передача тимчасової дистанції тексту;
-передача рис літературного напрямку;
-передача індивідуального стилю автора.
Розглянемо ці проблеми.
1. Передача тимчасової дистанції.
Головне - відсутність у лексиці перекладу модернізмів - слів, що не вживаються в даний минулий відрізок часу. Далі «густота» архаїзації залежить від часу створення оригіналу
Для стилізації мови XIX в. досить при перекладі обирати найбільш застарілі: «минав», а не пройшов; «чудовий», а не відмінний; неведення (незнання). В області синтаксису - це інверсія, наприклад: «То й зроби ласку його в Пітер відправити через 3 дні» - а в сучасному варіанті: «То й зроби ласку відправити його в Пітер через 3 дні». Чи: «Усі сиділи вже за столом», а зараз - «усі вже сиділи за столом».
Або - це постпозиція прикметника: «повчання батьківські», «мови грецької».
2. Передача рис літературного напрямку.
Для минулих часів характерна приналежність автора до визначеного літературного напрямку: сентименталізму, романтизму, натуралізму, реалізму, імпресіонізму, експресіонізму – що мають свої особливі відмінні властивості. Наприклад, для періоду романтизму характерно широке використання метафор, що персоніфікують, кольорова символіка, ритм прози, змішання засобів високого стилю з архаїчним просторіччям фольклору, грі слів, особливий стійкий фонд лексики - «романтичний словник».
3. Передача індивідуального стилю - це найскладніше завдання.
Тут необхідний повний стилістичний аналіз оригіналу, що включає не тільки визначення значущих рис стилю, але і характеристику їх частотності. Наприклад, у прозі автора А. переважають розповсюджені речення із сурядним зв'язком між компонентами, їх частотність досягає 90%, це означає, при перекладі заміна сурядного зв'язку підрядної спотворить авторський стиль.
Автор Б. широко використовує контраст канцелярських зворотів мови і високого стилю, створюючи комічний ефект. Тоді будь-яка нейтралізація високої лексики, заміна її при перекладі на нейтральну знищить прийом іронічного контрасту.