 |
|
Напрями та можливості використання досвіду в Україні.
Пріоритетність соціальної спрямованості економічного розвитку України підкреслюється у багатьох законодавчих актах та програмах розвитку. Соціально-економічні реформи мають на меті підвищити життєвий рівень населення, створити умови для всебічного розвитку особистості в українському суспільстві. Результатами економічного реформування стали позитивні зміни, в числі яких:
- зростання наявних реальних доходів населення в 2007 р. у 4,3 рази у порівнянні з 2000 р. (2000 р. - 2305,28 грн.,2007 р. - 9930,3 грн.);
- збільшення в 3,1 рази сукупних витрат на одне домогосподарство (541,3 грн. і 1722 грн. відповідно);
- збільшення сукупних споживчих витрат у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство в 3 рази (505 і 1549,8 грн. відповідно);
- підвищення прожиткового мінімуму 270,1 грн. на місяць в 2000 р. до 532 грн. у 2007 p.;
- скорочення частки населення із середньодушовими грошовими витратами у місяць, нижчими за прожитковий мінімум: з 80,2% у 2000 р. до 29,3% 2007 p.;
- зростання зайнятості населення у віці 15-70 років у 1,04 рази (20175 тис. осіб у 2000 р. і 20904,7 тис. осіб у 2007 p.); безробіття населення за методологією МОП скоротилось у 1,9 рази (2655,8 і 1417,6 тис. осіб відповідно). Незначні позитивні зрушення відмічені в демографічному розвитку - загальний коефіцієнт народжуваності в період, що аналізується, зріс з 7,8 до 10,5, однак при цьому зріс і загальний коефіцієнт смертності з 15,4 до 16,8. В цілому демографічна ситуація погіршується- загальна чисельність наявного населення за період 2000-2007 pp. зменшилась у 1,05 рази: з 48923,3 тис. осіб у 2001 р. до 46291,8 тис. осіб в першому півріччі 2008 р. Посилюється тенденція до „старіння" населення України, що обумовлює необхідність збільшення соціальних виплат та є додатковим навантаженням державного бюджет.
В цілому на тлі поступового зростання рівня матеріального забезпечення населення, позитивної динаміки ринку праці, погіршуються основні показники соціального розвитку. Це є свідченням соціально-економічної розбалансованості України через відсутність узгодженої стратегії національного розвитку та цілісної соціально-економічної політики забезпечення високого рівня добробуту суспільства. Тому на сучасному етапі теорія соціального ринкового господарства має значне не лише теоретичне, але і практичне значення, оскільки дає можливість поєднання економічного поступу та соціального розвитку суспільства.
Тенденціями сучасного соціально-економічного розвитку України є:
1. Значне майнове розшарування суспільства, що викликає надмірне збагачення незначної частини населення, бідність переважної частини населення та відсутність середнього класу, який є основою та рушійною силою соціально-економічного розвитку.
2. Значна питома вага соціальних видатків у державному бюджеті, що призводить до низької економічної активності населення у забезпеченні власного добробуту.
3. Проблеми розвитку соціальної сфери, які викликані низькою якістю освітніх, культурних, житлово-комунальних та медичних послуг.
4. Низька громадянська свідомість населення та пасивність щодо своєї ролі у розвитку власної держави.
Для подолання цих тенденцій в контексті посилення соціальної спрямованості розвитку необхідно вирішити важливі завдання:
- здійснити пошук власного шляху розвитку та уникнення сліпого копіювання зарубіжного досвіду;
- стимулювання конкурентного середовища, що дозволить підвищити конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг;
- відновлення соціальної справедливості у суспільстві за допомогою соціального вирівнювання та податкового регулювання, що дозволить сформувати середній клас населення;
- підвищення відповідальність кожної людини за забезпечення власного добробуту на основі економічної свободи та активної участі у громадському житті;
- врахування новітніх тенденцій світового соціально-економічного розвитку, особливо у застосуванні соціального партнерства, для вирішення загальнодержавних та регіональних проблем розвитку;
- підвищення адресності соціального забезпечення та узгодженого поєднання державних та приватних форм соціального захисту;
- сприяння розвитку соціальної сфери через інвестиції у людський капітал, які є основою людського розвитку.
При врахуванні цих положень модель соціального ринкового господарства може і повинна стати основою соціально-економічного розвитку України. Соціально-орієнтована ринкова модель економіки України потребує поєднання сильної держави і сильного ринку, тому утвердження ринкової орієнтації у сфері економіки повинно відбуватися у поєднанні з відповідним посиленням ролі держави в соціальній сфері. Зазначені завдання соціально-економічного розвитку є засобами для досягнення бажаного стану - зростання суспільного добробуту населення. І від ефективності їх виконання залежатиме результат соціально-економічних перетворень в Україні.