Правопис прикметникових та дієприкметникових суфіксів. ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2
1.Суфікс -н(ий) уживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, природний, фабричний. Суфікс -н(ій) уживається порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): братній, всесвітній, городній, давній, житній, задній, крайній, літній, майбутній, матерній, незабутній, освітній, пізній, ранній, самобутній, суботній, хатній та ін. Суфікс -н(ій) уживається в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній, дружній (потиск руки), зовнішній, колишній, мужній, поздовжній, порожній, прийдешній, ранішній, сінешній, справжній, сьогоднішній, тутешній, художній, але – потужний. Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний, ранній, туманний. 2.Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий),які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблаганний, нездоланний, неоціненний, несказанний, нескінченний, страшенний (але жаданий). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий): бажаний, незлічений, неоцінений, неподоланий, нескінчений. 3.Складні суфікси -ичн(ий), -ічн(ий) [-їчн(ий)]виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження; при цьому після кінцевого основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається -ичн(ий): історичний, класичний, математичний, ортопедичний; після решти приголосних – -ічн(ий): академічний, анархічний, археологічний, епічний, ідилічний, органічний; після голосних – -їчн(ий): архаїчний, героїчний, прозаїчний. 4.У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин: баба – бабин, Галя – Галин, Маруся – Марусин, свекруха – свекрушин, тітка – тітчин; після голосних – -їн: Марія – Маріїн, Софія – Софіїн. Примітка.Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч(щ), ш: Ольга – Ольжин, дочка – доччин, Мелашка – Мелащин, сваха – свашин. 5.У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин(ий): бджолиний, голубиний, горобиний, качиний, орлиний; після голосних і апострофа – -їн(ий): зміїний, солов’їний. Суфікс -ист(ий) уживається в прикметниках після приголосних: барвистий, голосистий, іскристий, перистий (пірчастий; але перістий – рябий), променистий, урочистий; після голосних – -їст(ий): гноїстий, двоїстий, оліїстий, троїстий. 6.Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова: березневий, грушевий, овочевий, ситцевий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишеться -єв(ий): алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий. Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий. Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення: бойовий, грошовий, дійовий, дощовий, крайовий, нульовий, стильовий. Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: суфікс -ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: майстер – майстрова, майстрове; Петро – Петрова, Петрове; робітник – робітникова, робітникове; Шевченко – Шевченкова, Шевченкове; суфікс -ев- (після голосного -єв-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп: Андрій – Андрієва, Андрієве; Ігор – Ігорева, Ігореве; кобзар – кобзарева, кобзареве; скрипаль – скрипалева, скрипалеве; товариш – товаришева, товаришеве. У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв): Василева – Василів, майстрова – майстрів, Олексієва – Олексіїв. 7.Суфікс -уват(ий), а після м’яких приголосних -юват(ий), уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий. Суфікс -оват(ий) уживається в прикметниках, якщо наголос падає на о: плисковатий, стовбоватий. Суфікс -овит(ий)уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: гордовитий, грошовитий, талановитий.
3. Правопис дієслівних суфіксів. 1. Суфікс -ува- (-юва-) пишеться в дієсловах: забілювати, керувати, підпорядкувати, розсіювати. У похідних словах і формах (віддієслівних іменниках та дієприкметниках) суфікс -ува- (-юва-) пишеться тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос: вивершувати – вивершування, вивершуваний; очікувати – очікування, очікуваний; підсинювати – підсинювання, підсинюваний; якщо на перший голосний суфікса падає наголос, то пишеться -ова-: друкувати – друкування, але друкований; малювати – малювання, але мальований; підпорядкувати – підпорядкування, але підпорядкований; риштувати – риштування, але риштовання, риштований. 2.У суфіксі -овува- перший голосний завжди наголошений: завойовувати – завойовування, завойований; перемальовувати – перемальовування, перемальований; скуповувати – скуповування, скуповуваний. 3. Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в українській мові втрачають цей суфікс у всіх формах: загітувати – загітований, зареєструвати – зареєстрований, інформувати – інформований, сконструювати – сконструйований. Але в окремих словах для усунення небажаних омонімів суфікс -ір-(після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р– -ир-) зберігається: буксирувати (бо є буксувати), парирувати (бо є парувати), полірувати (бо є полювати), репетирувати (бо є репетувати) тощо. Суфікс -ір- (-ир-)уживається й у дієсловах типу котирувати, лавірувати, марширувати, пікірувати, третирувати. 4.Практична робота. 1. У ліву колонку випишіть слова з вставленою у суфіксах буквою и, у праву – з вставленою буквою е. Станов..ще, мереж..во, стеж..чка, дал..ч, вдесят..ро, велет..нь, ровесн..ця, промов..стий, враж..ння, віконн..ця, няньч..н, щебетуш..чка, вдумл..вий, звелич..ний, довж..лезний, пряд..во, рушн..чок, ожинн..к, вжал..ний, велич..на, виховат..ль, старш..нький, стривож..ний, хмар..ще, п’ят..ро, вінн..чанин, озелен..ння, незнайом..ць, зйомн..к, осич..на, плюш..вий, лелеч..ня, вірмен..н, книж..чка, грабл..ще, дал..на, перепел..ня. Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте вислів Й.- В. Гете. 2. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви е або и. 1. Плет..во торосів та балок снується у виш..ні. (М.Бажан) 2. Мріють у тремтячому мар..ві далекі села. (Григорій Тютюнник). 3. Стоять замисл..ні дуби над тихою водою. (В.Сосюра) 4. У затін..них вологих місцях тихо коливались білі, воскові чаш..чки конвалій. (О.Донченко) 5. Закотилось сон..чко за зелений гай. (Народна творчість) 6. Попід гаєм зеленес..ньким та біжить кон..к воронес..нький. (Народна творчість) 7. Нас поїхало тринадцят..ро. (О.Десняк) 8. Утоптала стеж..чку через яр, через гору, серд..нько, на базар. (Т.Шевченко)
3. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви е або и. 1. Миколка, Прокопів хлопч..к, такий школяр..к гарнес..нькнй був: сумирн..нький, соромлив..нький, мляв..нький, як дівч..нка. 2. Та ще ж такий чорнобрив..нький, білолиц..нький, носик невеличкий, щічки круглес..нькі. 3. Менш..нькі четв..ро, що теж їсти дивились, на піч усі, як горобч..ки. 4. Батько за столом саме сидів, засмуч..ний такий. 5. В учит..ля й справді гарно було. 6. Стіл застел..ний був скатертиною цяцькованою. 7. По долу стеж..чки рябіли. 8. Миколка сів скраєчку на стільч..ку. 9. «Боже мій, – мати до Миколки, – отакий хлоп..ць та в найми...» (А.Тесленко. «Школяр»)
4. Випишіть у ліву колонку слова із вставленою буквою и, у праву – із вставленою буквою і. Згор..стий, освітлен..сть, тонюс..нький, глибоч..нь, вітч..зна, уроч..стий, складальн..ця, рог..вка, вдалеч..нь, москв..ч, скрег..т, язич..ще, ластов..ння, волоч..ння, дзеньк..т, друж..нник, соняшнич..ння, збор..ще, в’їдлив..сть, остовп..ння, пищ..к, тих..ший, ошийн..к. Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочитаєте народне прислів’я. 5. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви и, і. 1. У небі арками легкими цвіте мереж..во мостів. (В.Сосюра) 2. Який простір навкруги! Яка широч..нь та височ..нь! (І.Нечуй-Левицький) 3. Від Десни віяло свіж..стю лугового сіна, білим шумов..нням верболозових соків. (І.Цюпа) 4. Зверху снується солодка тепл..нь липового цвіту. (М.Стельмах) 5. Читаю й бачу неначе: гора, трав..чка, кущ..ки. (А.Тесленко) 6. Хмари рожевіють на небі, а далеч..нь тріпає чорними крилами, наче кажан. (М.Коцюбинський) 7. Буря пройшла, вирвала кілька дубів з кор..нням. (Панас Мирний) 8. Вереск, рег..т, галас і гурк..т по вінця виповнили кімнату. (Ю.Яновський) 6. Перепишіть, вставляючи пропущені в основах слів букви и, і. 1. Крізь кам..нь, крем..нь – р..к у р..к прорубує тропи роб..тник. (М.Рильський) 2. Мов водопаду рев, мов б..тви гук кр..вавий, так наші молоти гр..м..ли раз у раз. (І.Франко) 3. Неначе струни, залізн..ці у блиску райдужному криці б..жать у мрійну далеч..нь. (М.Сосюра) 4. Степова далеч..нь знемагала в надвечірньому сонці, опов..вшись бляклою жовтизною спеки. (О.Гончар) 5. Сонце х..лилось уже на зах..д і кр..вавим блиском обливало сніжні полонини. (І.Франко) 6. Сонце гр..є, в..тер в..є з поля на долину. (Т.Шевченко) 7. Чолов..к стомлено в..тер рукавом сорочки запорошене обличчя. (Петро Панч) 8. Страва була звичайна: ж..тня зат..рка та картопляні товкмачі з маком. (Леся Українка)
7. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис і та и в суфіксах у російській і українській мовах. 1. Сырую свежесть позднего вечера сменила полуночная сухая теплынь. (І.Тургенєв) 2. Я лежал под кустиком в стороне и поглядывал на мальчиков. (І.Тургенєв) 3. Белые, оборванные тучи перетягивались через вершину горы. (О.Пушкін) 4. Есть только две формы жизни: гниение и горение. (Максим Горький) ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|