Главная | Обратная связь

Правопис прикметникових та дієприкметникових суфіксів.

1.Суфікс -н(ий) уживається в переважній більшості якісних і відносних прикметни­ків: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, природний, фабричний.

Суфікс -н(ій) уживається порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних): братній, всесвітній, городній, давній, житній, задній, крайній, літній, майбутній, матерній, незабутній, освітній, пізній, ранній, самобутній, суботній, хатній та ін. Суфікс -н(ій) уживається в усіх прикметни­ках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш: ближній, вчорашній, давнішній, до­машній, дорожній, дружній (потиск руки), зовнішній, колиш­ній, мужній, поздовжній, порожній, прийдешній, ранішній, сінешній, справжній, сьогоднішній, тутешній, художній, але – потужний.

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний, ранній, туманний.

2.Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий),які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблаган­ний, нездоланний, неоціненний, несказанний, нескінченний, страшенний (але жаданий). Подібні прикмет­ники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомо­гою суфіксів -ан(ий), -ен(ий): бажаний, незлічений, неоцінений, неподоланий, нескінчений.

3.Складні суфікси -ичн(ий), -ічн(ий) [-їчн(ий)]виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження; при цьому після кінцевого осно­ви д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається -ичн(ий): історичний, класичний, математичний, ортопедичний; після решти при­голосних – -ічн(ий): академічний, анархічний, археологічний, епічний, ідилічний, органічний; після голосних – -їчн(ий): архаїчний, героїчний, прозаїчний.

4.У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин: баба – бабин, Галя – Галин, Маруся – Марусин, свекруха – свекрушин, тітка – тітчин; після голосних – -їн: Марія – Маріїн, Софія – Софіїн.

Примітка.Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч(щ), ш: Ольга – Ольжин, дочка – доччин, Мелашка – Мелащин, сваха – свашин.

5.У прикметниках із значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин(ий): бджолиний, голубиний, горобиний, качиний, орли­ний; після голосних і апострофа – -їн(ий): зміїний, солов’їний.

Суфікс -ист(ий) уживається в прикметниках після приголосних: барвистий, голосистий, іскристий, перистий (пірчастий; але перістий – рябий), променистий, урочистий; після голосних – -їст(ий): гноїстий, двоїстий, оліїстий, троїстий.

6.Суфікс -ев(ий) уживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова: березневий, груше­вий, овочевий, ситцевий. У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишеться -єв(ий): алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий.

Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається в при­кметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголос­ний: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий. Крім того, суфікс -ов(ий) уживається в прикмет­никах, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закін­чення: бойовий, грошовий, дійовий, дощовий, крайовий, нульовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: суфікс -ов- уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи: майстер – майстрова, майстрове; Петро – Петрова, Петрове; робітник – робітникова, робітникове; Шевченко – Шевченкова, Шевченкове; суфікс -ев- (піс­ля голосного -єв-) уживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп: Андрій – Андрієва, Андрієве; Ігор – Ігорева, Ігореве; кобзар – кобза­рева, кобзареве; скрипаль – скрипалева, скрипалеве; товариш – товаришева, товаришеве.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (-єв-) чергуються з -ів (-їв): Василева – Ва­силів, майстрова – майстрів, Олексієва – Олексіїв.

7.Суфікс -уват(ий), а після м’яких приголосних -юват(ий), уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнува­тий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схиль­ності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплува­тий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий.

Суфікс -оват(ий) уживається в прикметниках, якщо наго­лос падає на о: плисковатий, стовбоватий.

Суфікс -овит(ий)уживається на означення високого ступе­ня вияву ознаки: гордовитий, грошовитий, талановитий.

 

3. Правопис дієслівних суфіксів.

1. Суфікс -ува- (-юва-) пишеться в дієсловах: забілювати, керувати, підпорядкувати, розсіювати.

У похідних словах і формах (віддієслівних іменниках та дієприкметниках) суфікс -ува- (-юва-) пишеться тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос: вивершува­ти – вивершування, вивершуваний; очікувати – очікування, очікуваний; підсинювати – підсинювання, підсинюваний; як­що на перший голосний суфікса падає наголос, то пишеться -ова-: друкувати – друкування, але друкований; малювати – малювання, але мальований; підпорядкувати – підпорядку­вання, але підпорядкований; риштувати – риштування, але риштовання, риштований.

2.У суфіксі -овува- перший голосний завжди наголошений: завойовувати – завойовування, завойований; перемальовувати – перемальовування, перемальований; скуповувати – скуповування, скуповуваний.

3. Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в україн­ській мові втрачають цей суфікс у всіх формах: загітувати – загітований, зареєструвати – зареєстрований, інформува­ти – інформований, сконструювати – сконструйований. Але в окремих словах для усунення небажаних омонімів суфікс -ір-(після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р– -ир-) зберігається: буксирува­ти (бо є буксувати), парирувати (бо є парувати), полірува­ти (бо є полювати), репетирувати (бо є репетувати) тощо.

Суфікс -ір- (-ир-)уживається й у дієсловах типу котирува­ти, лавірувати, марширувати, пікірувати, третирувати.

4.Практична робота.

1. У ліву колонку випишіть слова з вставленою у суфіксах буквою и, у праву – з вставленою буквою е.

Станов..ще, мереж..во, стеж..чка, дал..ч, вдесят..ро, велет..нь, ровесн..ця, промов..стий, враж..ння, віконн..ця, няньч..н, щебе­туш..чка, вдумл..вий, звелич..ний, довж..лезний, пряд..во, рушн..чок, ожинн..к, вжал..ний, велич..на, виховат..ль, стар­ш..нький, стривож..ний, хмар..ще, п’ят..ро, вінн..чанин, озе­лен..ння, незнайом..ць, зйомн..к, осич..на, плюш..вий, лелеч..ня, вірмен..н, книж..чка, грабл..ще, дал..на, перепел..ня.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочи­таєте вислів Й.- В. Гете.

2. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви е або и.

1. Плет..во торосів та балок снується у виш..ні. (М.Бажан) 2. Мріють у тремтячому мар..ві далекі села. (Григорій Тютюн­ник). 3. Стоять замисл..ні дуби над тихою водою. (В.Сосюра) 4. У затін..них вологих місцях тихо коливались білі, воскові чаш..чки конвалій. (О.Донченко) 5. Закотилось сон..чко за зе­лений гай. (Народна творчість) 6. Попід гаєм зеленес..ньким та біжить кон..к воронес..нький. (Народна творчість) 7. Нас поїха­ло тринадцят..ро. (О.Десняк) 8. Утоптала стеж..чку через яр, че­рез гору, серд..нько, на базар. (Т.Шевченко)

3. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви е або и.

1. Миколка, Прокопів хлопч..к, такий школяр..к гарнес..нькнй був: сумирн..нький, соромлив..нький, мляв..нький, як дівч..нка. 2. Та ще ж такий чорнобрив..нький, білолиц..нький, но­сик невеличкий, щічки круглес..нькі. 3. Менш..нькі четв..ро, що теж їсти дивились, на піч усі, як горобч..ки. 4. Батько за столом саме сидів, засмуч..ний такий. 5. В учит..ля й справді гарно було. 6. Стіл застел..ний був скатертиною цяцькованою. 7. По долу стеж..чки рябіли. 8. Миколка сів скраєчку на стільч..ку. 9. «Боже мій, – мати до Миколки, – отакий хлоп..ць та в найми...» (А.Тесленко. «Школяр»)

 

4. Випишіть у ліву колонку слова із вставленою буквою и, у праву – із вставленою буквою і.

Згор..стий, освітлен..сть, тонюс..нький, глибоч..нь, вітч..зна, уроч..стий, складальн..ця, рог..вка, вдалеч..нь, москв..ч, скрег..т, язич..ще, ластов..ння, волоч..ння, дзеньк..т, друж..нник, соняш­нич..ння, збор..ще, в’їдлив..сть, остовп..ння, пищ..к, тих..ший, ошийн..к.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочи­таєте народне прислів’я.

5. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви и, і.

1. У небі арками легкими цвіте мереж..во мостів. (В.Сосюра) 2. Який простір навкруги! Яка широч..нь та височ..нь! (І.Нечуй-Левицький) 3. Від Десни віяло свіж..стю лугового сіна, білим шумов..нням верболозових соків. (І.Цюпа) 4. Зверху снується солодка тепл..нь липового цвіту. (М.Стельмах) 5. Читаю й бачу неначе: гора, трав..чка, кущ..ки. (А.Тесленко) 6. Хмари роже­віють на небі, а далеч..нь тріпає чорними крилами, наче кажан. (М.Коцюбинський) 7. Буря пройшла, вирвала кілька дубів з кор..нням. (Панас Мирний) 8. Вереск, рег..т, галас і гурк..т по вінця виповнили кімнату. (Ю.Яновський)

6. Перепишіть, вставляючи пропущені в основах слів букви и, і.

1. Крізь кам..нь, крем..нь – р..к у р..к прорубує тропи роб..тник. (М.Рильський) 2. Мов водопаду рев, мов б..тви гук кр..вавий, так наші молоти гр..м..ли раз у раз. (І.Франко) 3. Неначе струни, залізн..ці у блиску райдужному криці б..жать у мрійну далеч..нь. (М.Сосюра) 4. Степова далеч..нь знемагала в надвечірньому сонці, опов..вшись бляклою жовтизною спеки. (О.Гончар) 5. Сонце х..лилось уже на зах..д і кр..вавим блиском обливало сніжні полонини. (І.Франко) 6. Сонце гр..є, в..тер в..є з поля на долину. (Т.Шевченко) 7. Чолов..к стомлено в..тер рука­вом сорочки запорошене обличчя. (Петро Панч) 8. Страва була звичайна: ж..тня зат..рка та картопляні товкмачі з маком. (Леся Українка)

 

7. Перекладіть на українську мову. Порівняйте правопис і та и в су­фіксах у російській і українській мовах.

1. Сырую свежесть позднего вечера сменила полуночная сухая теплынь. (І.Тургенєв) 2. Я лежал под кустиком в стороне и поглядывал на мальчиков. (І.Тургенєв) 3. Белые, оборванные тучи перетягивались через вершину горы. (О.Пушкін) 4. Есть только две формы жизни: гниение и горение. (Максим Горький)