ФІЗИЧНА СУТНІСТЬ ІонізуючОГО випромінюванняСтр 1 из 2Следующая ⇒
Іонізуюче випромінювання – це потік елементарних частинок в наслідок самостійного розпаду важких ядер радіоактивних ізотопів і утворення на їх місці нових більш легких ядер хімічних елементів. Такий процес називається радіацією, яка існує протягом всього часу існування Землі, і якій придатна більша частина наявних у природі земних мінералів. Так, із відомих науці 1300 ядер, більше 1000 є радіоактивними, і лише близько 300 ядер становлять стабільні ізотопи. Тому радіоактивними є не лише уранові руди, а й інші копалини, які широко застосовуються на виробництві і в будівництві (щебінь, цемент, цегла, мармур, асфальт тощо). Джерела іонізуючого випромінювання поділяються на природні і штучні. Природні джерела – це: – сонячна енергія; – космічне опромінення; – радіоактивні земні копалини. Штучні джерела – це: – ядерні реактори; – рентгенівські установки; – штучні радіоактивні ізотопи (збагачений уран); – засоби зв’язку високої напруги тощо. Природне і штучне іонізуюче випромінювання буває корпускулярним і квантовим (фотонним).
Корпускулярне випромінювання – це потік елементарних частинок, які мають масу і володіють певною енергією. До них відносяться: – α-частинки; – β-частинки; – потік нейтронів (n) і протонів (p). Квантове (фотонне) випромінювання – це специфічні промені електромагнітного походження, що утворюються під час руху елементарних частинок. До них відносяться γ-промені та рентгенівські Х-промені. Ці промені позбавлені будь якої маси, але вони володіють певною енергією, яка вимірюється в позасистемних одиницях електрон-вольт (еВ): 1 еВ = 1,6 · 10 – 19 Дж. α-частинки – це потік тяжких ядер гелію, які рухаються зі швидкістю 20000 км/с і мають енергію 2-8 МеВ. Вони володіють значною іонізуючою силою, але мають слабку проникаючу здатність. Вони проникають: – в повітрі – до 10 см; – в біологічну тканину – на 30-40 мкм; – повністю затримуються аркушем паперу. Тому α-частинки не спричиняють значної небезпеки для людини, поки не потрапляють до її організму через органи дихання, відкриту рану, або до шлунку сумісно з радіоактивною стравою. β-частинки – це потік легких електронів, які рухаються зі швидкістю близькою до швидкості світла (300000 км/г) і мають енергію 0,02 - 13,4 МеВ: – 0,02 МеВ – при розпаду ядер тритію 1Н3; – 13,4 МеВ – при розпаду ядра ізотопу бору 5В12. Вони володіють меншою іонізуючою і більшою проникаючою здібністю ніж α-частинки. Вони проникають: – в повітрі – до 20 м; – в біологічній тканині – на глибину до 1-2 см; – повністю затримуються шаром ґрунту в 3 см. Потоки нейтронів (n) і протонів (p) виникають при ядерних вибухах, і їх дія залежить від енергії, що виділяється при цих вибухах. γ-промені – це специфічне електромагнітне випромінювання, яке утворюється під час руху елементарних частинок, поширюється зі швидкістю світла (300000 км/г), і володіють енергією: – в природних перетвореннях – від 0,001 до 5 МеВ: – при ядерних вибухах – до 70 МеВ. Характеризуються значною проникаючою здатністю: – тіло людини пронизують наскрізь; – свинець товщиною в 1 см лише послаблює їх дію в 2 рази. Рентгенівське випромінювання (Х-промені) – виникають при зміні стану електрона і володіють енергією до 1 МеВ. Вони можуть бути: – характеристичним – при переході електрона з одного на інший енергетичний рівень в атомі; – гальмівним – при різкій зупинці руху електрона (використовується в рентгенівських трубках).
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|