Главная | Обратная связь

Особливості економічної оцінки виробничої програми підприємства

Аналіз виробничої програми підприємства розпочинають з дослідження її економічної обґрунтованості. Для того, щоб виробнича програма була економічно обґрунтована, при її розробці необхідно керуватися бізнес-планом, у якому, поряд з іншими показниками, повинна бути така важлива інформація, як:

● характеристика основних видів продукції з описом її конкурентних переваг, обґрунтуванням цінової політики, розрахунком оптимальних замовлень;

● оцінка ринку збуту: ємність ринку, характеристика потенційних клієнтів:

● дослідження конкурентів: назва фірми, обсяги продажу продукції конкурентів;

● план маркетингу: канали збуту продукції, реклами, методи стимулювання, продажу продукції;

● план виробництва: виробничі потужності, обсяги виробництва, матеріально-технічне постачання, організація контролю якості, витрати на виробництво.

При оцінюванні економічної обґрунтованості виробничої програми враховують конкурентоспроможність продукції. Конкурентоспроможність продукції перебуває в тісному зв'язку з її якістю. Формулу конкурентоспро- можності можна подати так: КС = Якість + Ціна + Витрати на обслуговування.

Основні завдання аналізу виробничої програми для потреб управління:

● забезпечення реальної оцінки величини виробничої програми;

● планування виробничої програми;

● контроль за ефективністю проведення аналізу на основі достовірної та повної інформації;

● економічні розрахунки для досягнення оптимального балансу між величи- ною виробничої програми та її якістю.

Для оцінки економічної обґрунтованості виробничої програми аналі- тики повинні визначити мінімальний обсяг реалізації продукції, що забезпе- чує підприємству вихід за межі банкрутства. Цей гранично мінімальний роз- мір поставки називають критичним обсягом реалізації продукції. Він харак- теризує таку масу продажу продукції чи виконання робіт і послуг, за якої витрати на виробництво і збут продукції дорівнюють виторгу від реалізації. Визначається максимальний обсяг випуску виробів, що реально може бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства. Проводяться розрахунки необхідного нарощування виробничої потужності впродовж пері- оду на який складено виробничу программу.

Отже, можна зробити висновок, що обґрунтованості виробничої прог- рами є важливим елементом успішного функціонування підприємств. Тому на підприємствах повинна проводитися робота, яка б дала змогу покращити аналіз виробничої програми, що значно покращить роботу даних підприємств.

16. Охарактеризувати методи прийняття планових рішень

Методи планування - це способи, прийоми, процедури, за допомогою яких здійснюється розробка планів підприємства. Частіше використовується не один, а комплекс методів, що сприяє забезпеченню якості розроблених планів.

Традиційні методи прийняття планових рішень

1. Нормативний метод. Суть методу полягає в тому, що розрахунок потреб підприємства у необхідних ресурсах на пла­новий період здійснюється на основі системи прогресивних норм та нормативів їх використання. Наприклад, норми запасів сировини, норми обслуговування робочих місць, нормативи ви­користання виробничих потужностей, норми використання ма­теріалів на одиницю продукції.

Норма - абсолютна максимально допустима величина ви­користання ресурсів (сировини, матеріалів, палива) для вигото­влення одиниці продукції (послуг).

Норматив - відносна величина, що визначає ступінь вико­ристання ресурсів.

2. Розрахунково-аналітичний. При цьому методі за осно­ву береться досягнутий рівень показників за попередній період. Розрахунок показників планового періоду базується на експерт­ній оцінці можливих змін.

3. Балансовий метод. Планування здійснюється на основі балансів, що відображують потребу підприємства у певних ви­дах ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) та джерела їх надходження. Завдяки балансам забезпечується взаємоузго­дження потреб підприємства у засобах виробництва та можли­востей для їх отримання. Кожен із показників балансу плануєть­ся окремо за допомогою інших методів.

4. Програмно-цільовий. Даний метод передбачає, що під­приємство для досягнення поставлених цілей (отримання необ­хідної величини прибутку, реалізація нової технічної або техно­логічної ідеї) розробляє відповідні програми та планує забезпе­чення їх виконання необхідними ресурсами.

5. Факторний метод. За цим методом планові показники обчислюються на основі їх фактичних величин у попередньому періоді. Вони корегуються внаслідок зміни певних чинників, що впливають на їх формування у плановому періоді та діяльність підприємства взагалі.

Даний метод дає змогу визначити роль окремих чинників у зміні планових показників. До таких впливових чинників від­носять: організаційні (вдосконалення організації праці), технічні (впровадження нової техніки або технології, технічне переосна­щення виробництва), зміну обсягів виробництва та номенклату­ри продукції, ін.

6. Граничний аналіз. Суть методу полягає у співставленні граничних витрат та граничних доходів підприємства. Він до­зволяє встановлювати та контролювати їх прибуткове співвід­ношення. Метод може використовуватися, наприклад, для вста­новлення цін на продукцію (послуги), визначення обсягів виро­бництва і т.д.

18. Етапи стратегічного планування на підприємстві

Стратегічне планування е складним процесм, який охоплює декілька етапів:

Етап 1. Інформаційне забезпечення стратегічного планування. Полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання інформації щодо розроблення стратегії, яка надасть достатньо повну та об’єктивну характеристику факторів зовнішнього та внутрішньго середовища, можливих стратегій, методичного забезпечення.

Етап 2. Визначення місії і цілей організації. Місія – це чітко виражена причина існування організації. Формування, усвідомлення та проголошення місії організаціїю є важливим орієнтиром і критерієм оцінки її діяльності.

Етап 3. Вибір методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. На цьому етапі використовують такі методи дослідження, як порівняння, екс­пертних оцінок, системного аналізу, статистичного і со­ціологічного дослідження, сукупної думки збутовиків, споживачів тощо.

Етап 4. Оцінка і аналіз факторів зовнішнього середови ща. Суть його полягає в дослідженні представлених факторів. Важливо послуговуватися методикою, яка дала б змогу кількісно оцінити вплив кожного із них.

Етап 5. Оцінка і аналіз факторів внутрішнього се­редовища. Передбачає вивчення стану факторів внутріш­нього середовища організації (працівники, цілі, техноло­гія, завдання, структура, ресурси). Це здійснюється шля­хом дослідження стану фінансів, обліку, нормування та оплати праці, культурного рівня організації, викорис­тання робочої сили тощо, а також можливостей органі­зації на ринку (маркетингові дослідження) тощо. Отри­мані результати дають змогу визначити сильні та слабкі позиції підприємства.

Етап 6. Виконання розрахунків, обгрунтувань, проектних розробок. Суть його полягає у визначенні його найважливіших показників (економічних, соціальних, технологічних тощо), які найповніше характеризують очікувані стратегії та виявлені тенденції їх зміни, а також у доборв проведення необхідних заходів, що забезпечують формування стратегій.

Етап 7. Фрмування варіантів стратегій (стратегічних альтернатив). Особливість цього етапу полягає в розробленні можливих для організації варіантів стратегічних плані, тобто базових стратегій або окремих складових одного стратегічного плану.

Етап 8. Вибір оптимальної стратегії. Є найвважливішим етапом стратегіного планування. Полягає у виборі оптимальної стратегії діяльності організації на основі оцінювання таких факторів: ояікувана ефективність, рівень ризику, ринкова ситуація, вплив минулих стратегій, вплив влаників, залежність від фактора часу, вплив внутрішнього і зовнішнього середовища тощо.

Етап 9. Оцінювання стратегії. Полягає у зясуванні її відповідності місії та цілям організації, а також у правильності добору методів аналізу факторів зовнішньго і внутрішнього середовища. Це забезпечує з одного боку, очікувану цілеспрямованість стратегії, з іншого боку – достовірність аналізу вихідної інформації.

 

19. Зміст, завдання і методика розробки плану з праці та персоналу на підприємстві

Під час розробки плану по праці і персоналу вирішуються задачі:

- забезпечення росту продуктивності праці;

- випередження темпів росту продуктивності праці над темпами росту середньої заробітної плати;

- досягнення економії праці і фонду заробітної плати;

- посилення матеріальної зацікавленості кожного працюючого в кінцевих результатах діяльності підприємства;

- встановлення оптимальних пропорцій в чисельності персоналу, зайнятого у виробництві і в сфері обслуговування і в управлінні;

- забезпечення потреби в персоналі і підвищення його кваліфікації.

Вихідними даними для розробки тактичного плану по праці і кількості персоналу є: стратегічний план підприємства, кількісний і якісний прогноз потреби в кадрах, плановий об’єм продаж і виробнича програма, план технічного розвитку і організації виробництва, норми і нормативи затрат праці і заробітної плати.

Планування праці і персоналу здійснюється одночасно з іншими розділами тактичного плану і повинно бути узгоджено з ними.

Центральне місце в системі планування на підприємстві займає планування продуктивності праці, при цьому основним плановим показником є річний виробіток.

У плануванні росту продуктивності праці використовують ряд методів: за техніко-економічними факторами, аналітичний, моделювання і метод прямого рахунку. При техніко-економічному плануванні використовується наступна класифікація факторів росту продуктивності праці:

1.Структурні зрушення у виробництві: зміна частки виробництва структурних підрозділів в загальному об’ємі в цілому по підприємству.

2.Підвищення технічного рівня виробництва: механізація і автоматизація виробничих процесів, впровадження передової технології; модернізація обладнання; зміна конструкцій і технічних характеристик виробів, підвищення якості продукції; покращення використання матеріалів, палива, енергії; впровадження нових видів чи заміна використовуваної сировини, матеріалів, палива і енергії.

3. Удосконалення управління, організації виробництва і праці: вдосконалення управління виробництвом; збільшення норм і зон обслуговування; скорочення втрат робочого часу (зменшення невиходів на роботу, скорочення простоїв); скорочення втрат від браку; зменшення числа робітників, що не виконують норми; зміна робочого періоду в сезонних галузях.

4.Зміна об’єму виробництва і питомої ваги окремих видів продукції.

5.Галузеві фактори: зміна гірничо-геологічних умов, вмісту корисних копалин в руді і т.п.; зміна способів добування корисних копалин.

6.Введення в дію і освоєння нових підприємств (об’єктів).

Методика розрахунку продуктивності праці за техніко-економічними факторами базується на показнику відносної економії чисельності працюючих за рахунок впливу окремих факторів на рівень виробітку продукції.

Розрахунок економії чисельності працюючих по окремих факторах ведеться в послідовності класифікації факторів і оформляється в таблиці.

 

 

20. Мета розроблення плану МТЗ

Метою розроблення плану матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) є оптимізація потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах.

Основними завданнями плану МТЗ є:

1) своєчасне й повне задоволення потреби підприємства у матеріально-технічних ресурсах;

2) визначення перспективної та поточної потреби в матеріалах, сировині й обладнанні;

3) розроблення матеріальних балансів;

4) вибір постачальників та підтримка з ними зв’язків;

5) забезпечення високої якості ресурсів, що поставляються;

6) мінімізація витрат на придбання, доставку й зберігання товароматеріальних цінностей;

7) визначення оптимальних термінів поставки і розмірів транспортних партій матеріальних ресурсів, що придбаються;

8) визначення оптимального рівня запасів матеріально-технічних ресурсів і т.д.

Початковими даними для розроблення плану МТЗ є:

1) заплановані обсяги виробництва;

2) обсяги робіт з технічного й організаційного розвитку, капітального будівництва;

3) нормативна база з урахуванням завдань зі зниження норм витрат матеріалів.

План МТЗ складається в натуральному і вартісному вираженнях на рік і з розбиттям за кварталами.

Потреба в матеріально-технічних ресурсах (МТР) визначається з урахуванням галузевих особливостей підприємств за окремими групами:

а) потреба в сировині й матеріалах;

б) потреба в паливі й енергії;

в) потреба в устаткуванні.

План МТЗ підприємства складається в 4 етапи:

1-й етап. Розрахунок потреби в окремих видах ресурсів. Виконується на підставі базових показників споживання ресурсів і відповідно до планового обсягу виробництв.

2-й етап. Аналіз ефективності використання ресурсів. На цьому етапі виконується коригування плану МТЗ з урахуванням заходів щодо впровадження нової техніки, зміни норм витрат матеріалів і виробничих запасів.

3-й етап. Вивчення ринку сировини і матеріалів. На даному етапі аналізується ринок сировини, ухвалюються рішення про постачальників.

4-й етап. Складання плану закупівель матеріальних ресурсів. Складаються баланси МТР і плани закупівель.