 |
|
Способи розрахунку ВВП
ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК
Сутність ВВП та ВНП
На відміну від мікроекономіки, яка вивчає окремі господарські одиниці (домогосподарства, підприємства, фірми тощо) макроекономіка досліджує національну економіку як єдине ціле. Предметом макроекономіки є проблеми, вирішення яких можливе лише на рівні суспільства в цілому: економічне зростання, повна зайнятість, економічна ефективність, стабільний рівень цін, зовнішньоекономічні зв’язки тощо.
Макроекономічний аналіз спирається на низку узагальнюючих показників які дозволяють вимірювати результати функціонування національної економіки та досліджувати господарські процеси в агрегованому вигляді.
Основним показником, який узагальнює результати функціонування національної економіки за певний період часу є валовий внутрішній продукт. Валовий внутрішній продукт (ВВП)– це ринкова вартість усієї сукупності кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні за певний проміжок часу, як правило за рік.
Слід враховувати, що всі товари та послуги поділяються на кінцеві та проміжні. Ті товари, що купуються для подальшої переробки або перепродажу, мають назву проміжних, вони не купуються кінцевими споживачами та ніколи не враховуються у ВВП. До ВВП включається вартість тільки кінцевих продуктів, які виробляються та продаються для споживання та інвестицій. Статистики, здійснюючи розрахунок ВВП, враховують у ньому тільки те, що носить назву додана вартість. Додана вартість – різниця між вартістю вироблених товарів та послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Важливо враховувати, що в любій економіці деяка частина факторів виробництва (а значить і доходів на ці фактори) належить іноземним громадянам. Водночас громадяни цієї країни можуть отримувати частину доходів за її межами. У зв’язку з цим при вимірюванні результатів національного виробництва крім показника валового внутрішнього продукту враховують показник валового національного продукту.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) враховує вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених із ресурсів, розміщених у певній країні, незалежно від того, хто є їх власниками (громадяни цієї країни чи іноземці).
Валовий національний продукт (ВНП)враховує вартість річного обсягу кінцевих товарів та послуг, вироблених з ресурсів, які належать громадянам певної країни, незалежно від місця розташування цих ресурсів (у країні чи за кордоном).
Способи розрахунку ВВП
Валовий внутрішній продукт можна виміряти двома способами:
1) За сумою видатків на придбаних товарів та послуг:
Y = C + I + G + Xn,
де Y – валовий внутрішній продукт;
C – особисті споживчі видатки (витрати домашніх господарств на різноманітні товари і послуги: на хліб, цукор, одяг, побутову техніку, комунальні послуги тощо);
I – валові приватні інвестиції (витрати підприємців на закупівлю машин, устаткування, будівництво, зміну запасів тощо);
G – державні видатки (усі витрати держави, пов’язані з безпосереднім виробництвом товарів та послуг). Трансфертні платежі (виплати безробітним, інвалідам, пенсіонерам) не включаються до складу ВВП;
Xn – чистий експорт, (витрати іноземців, різниця між експортом (товарами та послугами, які виробляються в одній країні і продаються в іншій) та імпортом (товарами і послугами, які купуються певною країною в інших країнах).
З ВВП виключаються так звані непродуктивні грошові операції. По-перше, це чисто фінансові операції: державні трансферти (пенсії, грошова допомога малозабезпеченим, стипендії та інше); доходи від купівлі-продажу цінних паперів; приватні трансфери (допомога батьків дітям-студентам; багатих родичів бідним та інше). Друга група непродуктивних операцій – продаж раніше вживаних речей. ВВП віддзеркалює рівень поточного виробництва, тому товари, вироблені раніше, до нього не включаються. Так само, якщо товар вироблено в поточному році, а через декілька днів після купівлі перепродано, ця грошова операція не враховується у ВВП тому, що виникне подвійний рахунок. Виключаються також із ВВП товари та послуги, вироблені для власного споживання виробника, тому що вони не супроводжуються грошовими операціями, а ВВП – це грошовий показник.
2) За сумою доходів, створених у процесі виробництва товарів та послуг:
Y = w + R + i + P +A + Tn,
де Y – валовий внутрішній продукт;
w – заробітна плата(грошова винагорода за працю робітників, службовців, а також додаткові виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування тощо);
R – рентні платежі (доходи домашніх господарств від наданих в оренду землі, приміщень тощо);
i – процент (виплати з грошового доходу приватного бізнесу постачальникам грошового капіталу);
P – прибуток (доход некорпоративного підприємницького сектору і валовий прибуток корпорацій: дивіденди, податок на доходи корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій);
A – амортизаційні відрахування (Амортизація – це відрахування на придбання інвестиційних товарів, які було спожито в процесі виробництва товарів та послуг на протязі поточного року. Ця частина ВВП не витрачається на споживання, як інші види доходів. Вона використовується на заміну зношених на протязі року машин, устаткування та будівель для того, щоб не погіршити вже існуючи умови виробництва);
Tn – непрямі податки (податки на товари і послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни виробника: податок на додану вартість, акцизний збір, мито).
Слід враховувати, що відрахування на відновлення спожитого капіталу (А) і непрямі податки на бізнес (Tn) – це два види розподілу ВВП, не пов’язані з виплатою доходу.
Оскільки витрати одних економічних суб’єктів є водночас доходами інших, валовий національних продукт, розрахований за сумою видатків дорівнює валовому національному продукту, розрахованому за сумою доходів:
| Обсяг видатків на купівлю товарів і послуг у поточному році | = | Грошові доходи, отримані від виробництва і реалізації товарів і послуг у поточному році |
На основі показника ВВП розраховується ціла низка інших макроекономічних показників. Важливе місце серед них посідають:
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – валовий внутрішній продукт за вирахуванням амортизацію.
Національний доход (НД) – сума факторних доходів, сукупність усіх доходів домогосподарств і підприємців на рівні національної економіки в цілому (НД = w + R + + i + Р).
Особистий доход – це отриманий доход, тобто частина національного доходу, до якої не включається ті зароблені доходи, які не надходять до домашнього господарства, а саме: відрахування до пенсійного фонду, на соціальне страхування, податок на прибуток корпорацій. З іншого боку, до особистого доходу входять трансферти, які за своєю сутністю не є заробленим доходом і не враховуються у національному доході.
Доход кінцевого використання, який визначається шляхом відрахування від особистого доходу індивідуальних податків. Доход кінцевого використання спрямовується на придбання споживчих товарів та утворення заощаджень.