Главная | Обратная связь

Заходи щодо зменшення забруднення повітря

Щоб знизити рівень забрудненості атмосферно­го повітря, розробляють та впроваджують технологічні та архітек­турно-планувальні заходи, організовують санітарно-захисні зони, ви­користовують газоочищувальні пристрої.

Технологічні заходи

До тех­нологічних заходів відносять наступні:

- застосування нових технологій, які дозволяють зменшити за­бруднення повітря;

- заміна шкідливих речовин у виробництві нешкідливими або менш шкідливими (як приклад, можна навести переобладнан­ня котельних з твердого палива або мазуту на газ);

- перепрофілювання виробництва (наприклад, замість перероб­ки сировини на напівфабрикати налагоджують виробництво го­тових виробів);

- очищення сировини від шкідливих домішок (наприклад, для зниження шкідливості диму доцільно попередньо видаляти сірку з палива);

- заміна сухих (з утворенням пилу) способів переробки матеріалів удосконаленими;

- заміна вогневого нагрівання електричним, що дозволяє при­пинити потрапляння в атмосферне повітря продуктів згорання пали­ва (наприклад, переплавляння брухту в алюмінієвих індукційних печах замість шахтних печей, застосування електропе­чей на ремонтних підприємствах);

- герметизація систем пневмотранспортування порошкових ма­теріалів;

- заміна періодичних процесів безперервними, які унемож­ливлюють залпові викиди в повітря під час відкри­вання люків, вивантажування сировини на окремих стадіях.

 

Архітектурно-планувальнізаходи

У районах, де заплановано спорудження нових промислових об’єктів чи реконструкцію вже задіяних, потрібно прове­сти мікрокліматичні обстеження, а також проаналізувати можливі напрямки вітрових потоків у приземних шарах атмосфери.

Необхідно уникати розміщення господарських об’єктів з вели­кими викидами шкідливих речовин у місцях застою повітря, в ни­зинах і котлованах, а також у районах із частими туманами і підви­щеними температурними інверсіями.

Розташування будівель і споруд на генеральному плані підприємства повинне сприяти наскрізному провітрюванню май­данчика і міжоб’єктових просторів, щоб унеможливити поширення шкідливих повітряних сумішей на більш чисті дільниці виробництва.

Необхідно передбачати зонування території підприємства, зокрема, адміністративну, виробничу, підсобно-виробничу і складську зони.

Будівлі і споруди на генеральному плані необхідно орієнтувати довгою стороною уздовж панівних вітрів, використовуючи магістральні проїзди, розриви між кварталами і блоками як аераційні коридори. Компонуючи об’єкти виробництва, які розташо­вані у декількох будівлях і спорудах різної висоти, рекомендовано менші об’єкти розміщувати з навітряного боку. За відсутності переважального напрямку вітру вищі будівлі і споруди доцільно розміщу­вати ближче до центру забудови. Адміністративно-господарські будівлі, які розміщено у виробничій зоні, повинні бути захищені від шкідливого впливу газів, пилу, шу­му смугою деревних насаджень.

Централізація викидів

Об’єднання невеликих за обсягами викидів у великі цен­тралізовані пристрої має наступні переваги:

- більш раціональне використання систем очищення забрудненого повітря і контрольно-вимірювальної апаратури;

- скорочення кількості вентиляційних пристроїв;

- зниження вартості устаткування і вузлів автоматичного регу­лювання через збільшення продуктивності установок;

- збільшення територіальних розривів між місцями викидання і забирання чистого припливного повітря.

Повітрозабір

Вибираючи місце забирання повітря припливними системами, потрібно дотримуватись наступних правил:

- поблизу місць забирання повітря не повинно бути джерел його забруднення;

- не можна забирати повітря поблизу відкрито встановленого технологічного устаткування, що виділяє шкідливі речовини, а також у місцях, де внаслідок аварій технологічного устаткування такі речовини можуть виділитися;

- не потрібно забирати повітря для механічного вентилювання із покрівлі будівлі, а також із покрівель споруд із даховими вентиля­торами, аераційними ліхтарями і витяжними шахтами.

 

Організація санітарно-захисних зон (СЗЗ)

Для підприємств, їх окремих будівель і споруд із технологічними процесами, що можуть бути джерелами виробничих шкідливостей, передбачено санітарну класифікацію, яка враховує потужність підприємства, умови виконання технологічних процесів, характер та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у довкілля, шум, вібрацію, електромагнітні поля та інші шкідливі чинники. На основі такої класифікації розробляють заходи для змен­шення несприятливого впливу перерахованих чинників на довкілля.

Таблиця 1 Розміри санітарно-захисних зон Клас І II III IV V Розмір зони, м

Перелік типових виробництв з їх віднесенням до відповідного кла­су санітарної класифікації наведено у «Санітарних нормах проекту­вання промислових підприємств» СН 245-71. Згідно з цим норматив­ним документом встановлено п’ять класів підприємств (табл. 1).

 

 

За необхідності і відповідного техніко-економічного і гігієнічно­го обґрунтовування СЗЗ можна збільшити, але не більше ніж у 3 рази. Збільшити СЗЗ зону доцільно, наприклад, у наступних випадках:

– за малої ефективності систем очищення викидів у атмосферу;

– відсутності ефективних пристроїв очищення викидів;

– якщо необхідно розмістити об’єкти житлової забудови з підвітряного боку щодо підприємства, у зоні можливого забруд­нення повітря;

– за умови несприятливої рози вітрів;

– у разі спорудження нових, недостатньо санітарно вивчених, шкідливих виробництв.

Планувальна організація санітарно-захисних зон

Планувальна ор­ганізація СЗЗ, окрім виконання основного зав­дання – захисту повітря населених пунктів від забруднення, повинна також відповідати вимогам архітектурно-композиційного устрою житлової, сільської чи іншої забудови з розташованими у цьому районі підприємствами. Плануючи СЗЗ, потрібно враховувати, що од­ним з важливих чинників, який забезпечує захист повітря населених пунктів від забруднення, є озеленення зон газотривкими деревинно-чагарниковими насадженнями.

Зонування території СЗЗ із виділенням ділянок під забудову, озеленення захисними деревно-чагарниковими наса­дженнями, прокладання транспортних колій і розміщення мережі інженерних комунікацій повинні здійснюватися з урахуванням різної інтенсивності забруднення виробничими викидами приземного шару атмосфери на території зони. Ділянки під забудову об’єктів, які розміщують на території СЗЗ, потрібно відводити у місцях, в яких забез­печено найменший ступінь забруднення приземного шару атмосфери.

Захисне озеленення СЗЗ деревно-чагарнико­вими насадженнями повинно займати площу:

- для зон шириною до 300 м – не менше 60%;

- для зон шириною від 300 м до 1000 м – не менше 50%;

- для зон шириною від 1000 м до 3000 м – не менше 40%.

У СЗЗ заборонено споруджувати стадіони, са­ди і парки громадського користування, загальноосвітні школи, лікувально-профілактичні і оздоровчі установи та ін. Використовувати території СЗЗ для с/г виробництва під польові, городні або садові культу­ри можна тільки за погодженням з місцевими органами влади і ор­ганами санітарно-епідеміологічної служби.

Озеленення і впорядкування санітарно-захисних зон

Проектувати озеленення СЗЗ потрібно з урахуванням харак­теру забруднення, а також місцевих природнокліматичних і топо­графічних умов.

Рослини, які використовують для озеленення СЗЗ, повинні ефективно вбирати бруд і бути достатньо тривкими щодо викидів, які забруднюють атмосферу і ґрунт. Проектуючи озе­ленення, потрібно надавати перевагу створенню змішаних деревно-чагарникових насаджень з більшою біологічною тривкістю та кра­щою декоративністю, ніж однопорідні насадження. Не менше 50 % загальної кількості висаджуваних дерев повинна займати основна деревна порода з найбільшою санітарно-гігієнічною ефективністю, життєздатністю за певних ґрунтово-кліматичних умов і тривкістю щодо викидів конкретного підприємства. Інші деревні породи є до­датковими, що сприяють кращому зростанню основної породи. Менш тривкі породи, але з кращою здатністю вбирати бруд, як де­ревні, так і чагарникові, повинні розміщуватися всередині масиву під прикриттям узлісних насаджень.

Підбираючи рослини для озеленення СЗЗ, потрібно керуватися таблицями «Географічні зони застосування асортименту дерев і кущів» і «Асортимент дерев і кущів для озеле­нення санітарно-захисних зон промислових підприємств». Щоб квітково оформити СЗЗ, рекомендують викори­стовувати газотривкі види однолітніх, дволітніх і багатолітніх квіткових рослин, що рекомендовані «Асортиментом газону трав».

Оптимальні умови провітрювання і очищення повітряного басей­ну у СЗЗ досягають створенням коридорів провітрювання, особливо у напрямку панівних вітрів. Як коридори провітрювання можуть бути використані траси автомобільних і залізничних доріг, лінії високовольтних електропередач, водойми та інші відкриті простори. Коридори провітрювання не повинні бу­ти спрямовані у бік житлової забудови.