 |
|
Розвиток державного соціального страхування.
Право соціального захисту тісно пов'язане з трудовим правом. Фактично право соціального захисту "виросло" з радянського права соціального забезпечення, котре, у свою чергу, у свій час відокремилося від трудового права.
Нині, коли створено значне за обсягом соціально-захисне законодавство, значно легше відокремити це законодавство від трудового. Трудове право і право соціального захисту мають власні предмети правового регулювання.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, щодо матеріального забезпечення громадян у разі хвороби, зокрема повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянином, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Українським законодавством визначені такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування :
- пенсійне страхування; - страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; - медичне страхування; - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; - страхування на випадок безробіття; - інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими Законами, прийнятими відповідно до Основ законодавства України.
Сучасний стан правового регулювання загальнообов'язкового державного соціального страхування не дає змогу успішно здійснювати відповідні реформи. На порядку денному гостро постають питання щодо :
- підвищення ефективності адміністративної системи страхування через створення єдиної системи щодо адміністрування страхових внесків і запровадження єдиного соціального внеску; - перерозподіл структури страхових внесків до фондів соціального страхування між роботодавцями та працівниками з одночасним підвищенням розміру заробітної плати; - звільнення системи соціального страхування від фінансування заходів не страхового характеру; - впорядкування виплат застрахованим особам залежно від їх участі у страховій системі; - поступове підвищення мінімальних розмірів страхових виплат до прожиткового мінімуму.
Соціальне страхування не існує відособлено від економічних, соціальних і політичних умов країни, які сформувалися на певному історичному етапі її розвитку. Воно становить собою історичне явище, яке зазнає поступових змін у чітко накресленому напрямі. Це потребує подальшого реформування соціального страхування та удосконалення механізму правового регулювання відповідних правовідносин, які б забезпечували реалізацію конституційні гарантії права на соціальний захист, принципу недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних. Це можливо лише за умови убезпечення соціального страхування від надмірного державного впливу, посилення автономності відповідної системи, що вкрай важливо при нестабільній політичній та економічній ситуації в Україні.