 |
|
Як визначити вплив зміни питомої ваги робочих на продуктивність праці працівників?
АГД
1. Відношення вартості матеріальних ресурсів, які повинні надійти згідно з укладеними договорами та з внутрішніх джерел, до планової потреби в матеріальних ресурсах-це:
1. коефіцієнт забезпеченості планової потреби в матеріальних ресурсах;
2. матеріаловіддача;
3. матеріаломісткість;
4. фондовіддача.
2. Ефект операційного важеля характеризує:
1. величину зміни прибутку при зміні товарообороту на 1%;
2. величину зміни товарообороту на 1%;
3. величину зміни витрат обігу при зміні товарообороту на 1%;
4. величину зміни маржинального доходу при зміні товарообороту на 1%.
3. Факторами, що не впливають на зміну чистого прибутку є такі:
1. величина нарахованих дивідендів;
2. надзвичайні доходи і витрати;
3. сума відсотків за кредит;
4. інші операційні доходи та витрати.
4. Необхідною умовою застосування маржинального аналізу прибутку є:
1. розподілі витрат на змінні і постійні;
2. визначені зони фінансової витривалості;
3. визначенні темпів зміни товарообороту і прибутку;
4. визначенні критичного обсягу товарообороту.
5. Загальна матеріаломісткість продукції визначається як відношення:
1. загальної суми матеріальних витрат до обсягу продукції у вартісній оцінці;
2. обсягу продукції у вартісній оцінці до загальної суми матеріальних втрат;
3. фактичного випуску продукції до планового випуску.
4. планового випуску продукції до фактичного.
6. Як розрахувати вплив цінового фактора на зміну нормативної вартості витрачання матеріалів:
1. Ц (ф) - Ц (пл.) *Н (ф);
2. Н (ф) – Н (пл) * Ц (пл.);
3. Н (пл.) - Н (ф) * Ц (ф);
4. Н(ф) –Н (пл.)* Ц (ф).
де, Н(пл.), Н(ф) – планова і фактична норми витрат;
Ц(пл.), Ц (ф) – планова і фактична ціна на матеріали.
7. Валовий прибуток підприємства торгівлі визначається як:
1. різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації товарів і купівельною вартістю товарів;
2. різниця між купівельною вартістю товарів і сумою витрат обігу;
3. сума чистого прибутку та прибутку від операційної діяльності;
4. сума витрат на збут та адміністративних витрат.
8. Які фактори не впливають на збільшення валового прибутку:
1. надання покупцям знижки при доході за безготівковим розрахунком.
2. ріст фізичного обсягу товарообороту;
3. ріст товарообороту за рахунок підвищення цін на товари;
4. підвищення рівня торгової націнки на товари;
9. Яким способом факторного аналізу визначається вплив зміни структури товарообороту на зміну рівня валового прибутку:
1. процентних чисел;
2. ланцюгових підстановок;
3. індексним;
4. інтегральним.
10. Критичний обсяг товарообороту являє собою:
1. обсяг товарообороту, який дозволяє компенсувати усі витрати за відсутності прибутку;
2. обсяг товарообороту, який дозволяє отримати максимальний прибуток;
3. обсяг товарообороту, який гарантує рентабельність комерційної діяльності;
4. обсяг товарообороту, за яким діагностується банкрутство підприємства.
11. Критичний обсяг товарообороту визначається:
1. відношенням суми постійних витрат до частки маржинального доходу до частки маржинального доходу до товарообороту;
2. відношенням суми змінних змінних статей витрат до обсягу товарообороту;
3. різницею між валовим прибутком і величиною змінних витрат;
4. відношенням маржинального доходу до суми постійних витрат.
12. Величина „зони” фінансової витривалості, (тис. грн.) визначається як:
1. як різниця між виручкою від реалізації товарів і критичним обсягом реалізації;
2. відношення маржинального доходу до обсягу товарообороту;
3. як сума змінних і постійних статей витрат;
4. як різниця між валовим прибутком і адміністративними витратами.
13. Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується такими показниками:
1. матеріаловіддача , матеріаломісткість продукції;
2. витрачання певного матеріалу на виготовлення конкретного виробу;
3. фондовіддача;
4. фондомісткість.
14. На загальну матеріаломісткість випуску продукції впливають такі фактори:
1. структура випущеної продукції;
2. удосконалення техніки, технології та організації виробництва;
3. підвищення якості використаної сировини, матеріалів, купівельних виробів та напівфабрикатів;
4. продуктивність праці.
15. Вплив зміни матеріаломісткості на обсяг виробництва продукції визначають як:
1. добуток відхилення фактичної та планової матеріаломіскості на фактичні затрати матеріалів;
2. відношенням фактичних затрат на матеріали до відхилення фактичної матеріаломісткості від планової;
3. добуток матеріаломісткості на обсяг виробництва продукції;
4. добуток планової матеріаломісткості на фактичні затрати.
16. Позитивною тенденцією зміни показників вважається така:
1. Т рвд > Трто > Трво;
2. Т рвд < Трто > Трво;
3. Т рто > Трвд < Трво;
4. Т рво < Трто > Трвд;
де Трто – темп зміни роздрібного товарообороту;
Трвд – темп зміни валового доходу;
Трво – темп зміни рівня витрат обігу.
17. Рентабельність товарообороту підвищується, якщо:
1. зменшується сума адміністративних витрат;
2. зростає величина необоротних активів;
3. зростає величина дебіторської заборгованості;
4. зростає сума фінансових витрат.
18. Рентабельність виробничих фондів торгівельного підприємства не залежить від зміни:
1. величини основних засобів;
2. обсягу товарообороту;
3. величини чистого прибутку;
4. величини короткострокових фінансових інвестицій.
19. Удосконалення структури персоналу, підвищення кваліфікації кадрів – це резерв зростання випуску продукції за рахунок поліпшення використання:
1. використання праці;
2. засобів праці;
3. предметів праці;
4. основних засобів.
20. Якщо коефіцієнт використання матеріалів менше одиниці, то це означає, що:
1. фактичне витрачання матеріалів на окремі вироби було меншим, ніж передбачено планом;
2. фактичне витрачання матеріалів на окремі вироби було більшим, ніж передбачено плановими (нормативними) калькуляціями;
3. на підприємстві матеріали використовувалися нераціонально;
4. зростає матеріаломісткість продукції.
21. На зміну величини прибутку від операційної діяльності оказують вплив такі фактори:
1. зміна валового прибутку;
2. величина надзвичайних доходів;
3. зміна фінансових доходів;
4. зміна величини податку на прибуток.
22. На зміну прибутку від операційної діяльності не впливають:
1. зміна величини фінансових витрат.
2. зміна обсягу товарообороту;
3. зміна рівня валового прибутку;
4. зміна величини адміністративних витрат;
23. Для аналізу асортиментної структури роздрібного товарообороту використовують:
1. форму №3-торг;
2. форму №1-ПВ;
3. форму №1-ФП;
4. форму №1-П.
24. Відносну забезпеченість підприємства робітниками визначають шляхом порівняння:
1. фактичної чисельності з плановою, перерахованою на відсоток виконання плану з випуску продукції;
2. фактичної чисельності з плановою;
3. фактичної чисельності, перерахованої на відсоток виконання плану з випуску продукції, з плановою;
4. фактичних темпів зростання обсягу реалізації з плановими.
25. Коефіцієнт стабільності персоналу - це відношення якого показника до середньоспискової чисельності персоналу:
1. працівників, які працювали весь рік;
2. прийнятих працівників;
3. прийнятих і звільнених працівників;
4. працівників, які не з'явились з дозволу адміністрації.
26. Періодичність складання форми №3-торг:
1. 1 раз в квартал;
2. 1 раз в місяць;
3. 1 раз в рік;
4. 1 раз в 10 днів.
27. Для оперативного аналізу роздрібного товарообороту використовують:
1. товарно-грошовий звіт;
2. форму №3-торг;
3. форму №1-ПВ;
4. форму №1-П.
28. Вплив зміни чисельності робітників, числа днів, відпрацьованих одним робітником за рік, тривалості робочого дня, середньоденного виробітку одного робітника на відхилення за обсягом продукції визначають методом:
1. абсолютних різниць;
2. деталізації;
3. ланцюгових підстановок;
4. бальної оцінки.
29. До методів оцінки сезонних коливань продажу товарів відносять метод:
1. простої середньої;
2. дедукції;
3. ланцюгових підстановок;
4. абсолютних різниць.
30. Під ритмічністю роботи торговельного підприємства розуміють:
1. виконання плану товарообороту по періодах;
2. виконання плану товарообороту у розрізі окремих структурних підрозділів;
3. динаміку зміну товарообороту;
4. темп зміни товарообороту.
31. Якими показниками характеризується продуктивність праці:
1. середньорічним виробітком одного робітника та середньорічним виробітком працівника;
2. відпрацьованими людино-днями, людино-годинами;
3. обсягом валової, товарної, реалізованої продукції;
4. якістю виробленої продукції.
Як визначити вплив зміни питомої ваги робочих на продуктивність праці працівників?
1. добутком відхилення між фактичною та плановою питомою вагою робітників на їх планову продуктивність праці;
2. добутком відпрацьованого часу на годинну продуктивність праці;
3. добутком відхилення по чисельності на обсяг продукції;
4. добутком відхилення по чисельності на годинну продуктивність праці.
33. Який взаємозв'язок між чисельністю, продуктивністю та обсягом виробництва продукції :
1. прямий функціональний;
2. зворотній;
3. взаємозв'язку немає;
4. кореляційний.
34. Роздрібний товарооборот звітного періоду у цінах базисного періоду (Тпорів.) визначають за формулою:
1. Тпорів. = Т1 : Іp;
2. Тпорів. = Т1 · Іp;
3. Тпорів. = Т1 : (Т0 : Іp);
4. Тпорів. = Т0 : Іp,
де Т1 – фактичний товарооборот звітного періоду у діючих цінах;
Т0 – товарооборот базисного періоду у базисних цінах;
Іp – загальний індекс цін.
35. До економічних факторів, що впливають на обсяг роздрібного товарообороту відносять:
1. рівень попиту населення;
2. технологічний рівень торговельного підприємства;
3. міграція населення;
4. дислокація торговельної мережі.
36. Коефіцієнт ритмічності виконання плану роздрібного товарообороту визначається за формулою:
1. К = 1- V;
2. К = V - 1;
3. К = δ – 1;
4. К = 1 – δ,
де К - коефіцієнт ритмічності виконання плану роздрібного товарообороту;
V – коефіцієнт варіації;
δ – середньоквадратичне відхилення.
37. Ефективність використання товарних ресурсів вивчають на підставі показника:
1. обсяг роздрібного товарообороту на 1 грн. товарних ресурсів;
2. відхилення фактичного розміру товарних запасів від нормативу;
3. середнього розміру товарних запасів;
4. динаміки зміни середнього розміру товарних запасів.
38. Показники, які кількісно характеризують процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші оцінюються на такому етапі аналізу виробництва:
1. аналіз асортименту продукції.
2. оцінка виконання плану обсягу виробництва товарної продукції та його динаміки;
3. аналіз якості продукції;
4. аналіз ритмічності виробництва;
39. Товарні запаси в днях на кінець звітного періоду визначаються за формулою:
1. ТЗдн. = ТЗс. : СДОпл.;
2. ТЗдн. = ТЗс. : СДОзв.;
3. ТЗдн. = ТЗс. · СДОпл.;
4. ТЗдн. = ТЗс. · СДОзв.,
де ТЗдн. - товарні запаси в днях на кінець звітного періоду;
ТЗс. - товарні запаси в сумі на кінець звітного періоду;
СДОпл. – середньоденний товарооборот планового періоду;
СДОзв. - середньоденний товарооборот звітного періоду.
40. Оборотність товарів в днях визначається за формулою:
1. Одн. = З : СДО;
2. Одн. = СДО : З;
3. Одн. = Т : З;
4. Одн. = З : Т,
де Одн. – оборотність товарів в днях за період;
СДО - середньоденний товарооборот за період;
З – середній розмір товарних запасів за період;
Т – товарооборот за період.
41. До соціальних факторів зростання продуктивності праці відносять:
1. створення відповідного морально-психологічного клімату;
2. удосконалення методів планування;
3. удосконалення техніки і технології.
4. питома вага не атестованої продукції.
42. Норматив товарних запасів планується:
1. у днях;
2. у кількості оборотів;
3. у грошовому виразі;
4. у натуральних одиницях виміру.
43. Як відреагує величина маржинального доходу на економію змінних витрат:
1. зросте;
2. не зміниться;
3. зменшиться;
4. не відреагує.
44. Середній розмір товарних запасів визначається за формулою:
1. середньої хронологічної;
2. середньої арифметичної;
3. середньої геометричної;
4. середньої простої.
45. Вплив зміни цін на обсяг роздрібного товарообороту розраховують за формулою:
1. Σq1p1 – Σq1p0;
2. Σq1p0 - Σq1p1;
3. Σq1p1 – Σq0p0;
4. Σq0p0 - Σq1p1,
де Σq0p0 – товарооборот базисного періоду у базисних цінах;
Σq1p1 – фактичний товарооборот звітного періоду у діючих цінах;
Σq1p0 – фактичний товарооборот звітного періоду, перерахований у базисні ціни;
46. На прискорення оборотності товарів впливає:
1. зростання товарообороту;
2. зростання середнього розміру товарних запасів;
3. зростання цін;
4. звуження асортименту товарів.
47. Рівень витрат обігу (РВО) визначається за формулою:
1. РВО = (ВО : Т) · 100%;
2. РВО = (Т : ВО) · 100%;
3. РВО =Т · ВО ·100%;
4. РВО = (ВО : СДО) · 100%,
де ВО – сума витрат обігу за період;
Т – товарооборот за період;
СДО – середньоденний товарооборот.
48. До факторів незалежних від діяльності торгових підприємств відносять:
1. зміна роздрібних цін на товари;
2. ступінь виконання плану товарообороту;
3. час обігу товарів;
4. продуктивності праці.
49. Прямі показники ритмічності виробництва:
1. коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт аритмічності;
2. збитки від браку;
3. коефіцієнт варіації;
4. наявність понаднормових залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складах.
50. До постійних вират підприємства не відносятся:
1. витрати на матеріали та сировину;
2. орендна плата;
3. заробітна плата працівників фінансової служби;
4. амортизація службового транспорту.
51. На суму витрат обігу не впливає:
1. розмір маржинального доходу;
2. зміна складу і структури товарообороту;
3. ефективність використання основних засобів;
4. впровадження прогресивних методів торгівлі.
52. Основним джерелом аналізу витрат обігу за статтями на підприємствах споживчої кооперації є:
1. форма №2-ФП;
2. форма №1-П;
3. форма №1-ПВ;
4. форма №7-торг.
53. Відношенням матеріальних витрат до вартості товарної продукції характеризується такий показник:
1. матеріаломісткість.
2. рівень матеріальних витрат у собівартості продукції;
3. матеріаловіддача;
4. рівень витрат на одну гривню товарної продукції;
54. До основних форм статистичної звітності, що використовується під час аналізу виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) відносять:
1. форма №1-П;
2. форма №3-торг;
3. Звіт про фінансові результати;
4. форма №1-ПВ.
55. Розширена модель залежності товарообороту від факторів праці має такий вигляд:
1. РТО = Ч · Д · Т · П;
2. РТО = (Ч · Д · Т) : П;
3. РТО = (Ч · Д) : (Т · П);
4. РТО = (Д · Т · П) : Ч,
де РТО - обсяг роздрібного товарообороту;
Ч – середньоспискова чисельність торговельно-оперативних працівників;
Д – середня кількість відпрацьованих днів одним працівником;
Т – тривалість робочого дня;
П – середньогодинний виробіток.
56. Поділ витрат обігу на постійні і змінні, пов’язаний із впливом на них:
1. обсягу товарообороту;
2. продуктивності праці;
3. чисельності працівників;
4. рівня торгової націнки.
57. Аналіз виконання плану і динаміки випуску продукції починають з:
1. оцінки напруженості виробничої програми;
2. оцінки ступеню виконання виробничої програми за загальним обсягом;
3. оцінки ритмічності виробництва;
4. оцінки асортиментної структури.
58. Суть способу менших чисел (середнього проценту) полягає у:
1. тому, що з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховують фактично випущену продукцію у межах плану.
2. тому, що в рахунок виконання плану випуску продукції за асортиментом приймають найнижчий процент серед визначених, але не вище за 100;
3. виявлені частки тих позицій асортименту, за якими план не виконано;
4. виявленні співвідношення фактичного і планового значення.
59. Суть способу найменшого проценту полягає у:
1. тому, що в рахунок виконання плану випуску продукції за асортиментом приймають найнижчий процент серед визначених, але не вище за 100;
2. виявлені частки тих позицій асортименту, за якими план не виконано;
3. тому, що з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховують фактично випущену продукцію у межах плану;
4. виявленні співвідношення фактичного і планового значення.
60. Сума відносної економії (або перевитрат) (Евідн.) визначається за формулою:
1. Евідн. = [(РВ1 – РВ0) · Т1] : 100%;
2. Евідн. = [(РВ0 – РВ1) · Т1] : 100%;
3. Евідн. = [(РВ1 – РВ0) · Т0] : 100%;
4. Евідн. = [(РВ0 – РВ1) · Т0] : 100%,
де РВО0 – рівень витрат обігу базисний;
РВО1 – рівень витрат обігу звітного періоду;
Т1 – товарооборот звітного періоду;
Т0 – товарооборот базисного періоду.
61. Рівень витрат обігу в оптові торгівлі визначається у відсотках до:
1. оптово-складського товарообороту плюс оплачений транзит;
2. валового оптового товарообороту;
3. оптово-складського товарообороту;
4. оптово-складського товарообороту плюс неоплачений транзит.
62. Суть способу оцінки позицій асортименту полягає у:
1. виявлені частки тих позицій асортименту, за якими план не виконано;
2. тому, що в рахунок виконання плану випуску продукції за асортиментом приймають найнижчий процент серед визначених, але не вище за 100;
3. тому, що з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховують фактично випущену продукцію у межах плану;
4. виявленні співвідношення фактичного і планового значення.
63. Для проведення аналізу витрат обігу використовують:
1. Звіт про фінансові результати;
2. Баланс;
3. Звіт про використання власного капіталу;
4. Звіт про рух грошових коштів.
64. Вплив зміни цін на рівень витрат обігу визначається за формулою:
1. РВО1 - РВОскор.;
2. РВОскор - РВО1;
3. РВО0 - РВОскор.;
4. РВОскор - РВО0,
де РВОскор. = ВО1 : (Т1 : Іp);
Т1 - товарооборот звітного періоду;
ВО1 - сума витрат обігу звітного періоду.
65. Параметри виробничої програми за умов ринку залежать від таких факторів:
1. місткості ринку і виробничого потенціалу підприємства;
2. чисельності населення;
3. темп інфляції;
4. демографічний склад населення.
66. Для оцінки динаміки випуску продукції використовують показники:
1. вартісні, умовно-натуральні та натуральні.
2. тільки вартісні;
3. тільки умовно-натуральні ;
4. тільки натуральні;
67. Які витрати відносяться до витрат обігу:
1. витрати на збут;
2. витрати фінансової діяльності;
3. витрати інвестиційної діяльності;
4. інші витрати звичайної діяльності.
68. За допомогою якого способу економічного аналізу можна визначити вплив зміни структури товарообороту на рівень витрат обігу:
1. процентних чисел;
2. інтегральний;
3. відносних різниць;
4. групування.
69. Темп зміни рівня витрат обігу у торгівлі визначають як:
1. відношення різниці між фактичним і плановим рівнем витрат до планового рівня, виражене у %;
2. відношення фактичного рівня витрат до планового, вираженого у %;
3. різниця між фактичним і плановим рівнем витрат, виражена у %;
4. відношення планового рівня витрат до фактичного, вираженого у %.
70. На більшості підприємств якість продукції оцінюють за:
1. сортністю;
2. обсягом забракованої продукції;
3. кількістю рекламацій та претензій;
4. широтою асортименту.
71. Коефіцієнт сортності визначають як:
1. відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості у цінах 1 сорту;
2. відношення вартості продукції у цінах 1 сорту до вартості всієї випущеної продукції;
3. відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості у цінах нижчого сорту;
4. відношення вартості продукції у цінах нижчого сорту до вартості всієї випущеної продукції.
72. Оцінку виконання плану відвантажень дають:
1. за загальним обсягом, за асортиментом, за покупцями і термінами поставки.
2. тільки за загальним обсягом;
3. тільки за асортиментом;
4. тільки за покупцями і термінами поставки;
73. Відсоток виконання плану з реалізації з урахуванням виконання зобов’язань за поставками розраховують способом:
1. менших чисел;
2. способу оцінки асортиментних позицій;
3. середніх чисел.
4. відносних чисел.
74. Взаємозв’язок між випущеною продукцією та зміною залишків має вигляд:
1. Зп + В = Р + Зк ;
2. Зп - В = Р + Зк;
3. Зп + В = Р - Зк;;
4. Зп - В = Р – Зк,
де Зп, Зк – залишки нереалізованої продукції на початок і кінець періоду;
В – випущена товарна продукція;
Р – реалізована продукція.
75. У яких цінах проводять аналіз динаміки випущеної продукції:
1. у порівняних цінах;
2. у фактичних цінах;
3. у планових цінах.
4. у прогнозних цінах.
76. У яких цінах проводять аналіз виконання плану випуску продукції
1. у цінах, прийнятих у плані.
2. у фактичних цінах;
3. у цінах попереднього періоду;
4. у прогнозних цінах.
77. Товарна продукція - це:
1. валовий випуск продукції за мінусом внутрішньозаводського обороту;
2. вся продукція, яка випущена підприємством;
3. вся продукція за мінусом забракованої.
4. валовий випуск продукції у порівняних цінах.
78. Вплив факторів на обсяг випуску продукції можна розрахувати, використовуючи спосіб різниць за формулою:
1. ВП = Ч х Д х Т х В;
2. ВП = (Ч х Д) : (Т х В) ;
3. ВП = Ч : (Д х Т х В);
4. ВП = (Ч х Д х Т) : В,
де ВП – обсяг випуску продукції, тис.грн.
Ч – середньоспискова чисельність працюючих, чол.;
Д – середня кількість відпрацьованих днів на одного працюючого, дні;
Т – середня тривалість робочого дня, год.;
В – сердньогодинний виробіток на 1 працюючого, тис.грн.
79. Прибуток від операційної діяльності включає:
1. валовий прибуток;
2. нші фінансові доходи і витрати;
3. податок на прибуток від звичайної діяльності;
4. надзвичайні доходи.
80. Яким чином сума прибутку від операційної діяльності реагує на збільшення фінансових витрат:
1. не залежить від суми фінансових витрат;
2. зменшується;
3. збільшується;
4. зменшується при підвищення процента банку за кредит.
81. Ефект операційного важеля визначається:
1. відношенням планового маржинального доходу до планового прибутку.
2. сумою валового прибутку і чистого прибутку;
3. різницею між обсягом реалізації і сумою змінних витрат;
4. добутком приросту прибутку і приросту обсягу реалізації;
82. Вкажіть позитивну тенденцію змін показників:
1. Темп прибутку > Темпу реалізації > Темпу авансованого капіталу > 100%;
2. Темп реалізації > Темпу прибутку > Темпу авансованого капіталу > 100%;
3. Темпу авансованого капіталу > Темп реалізації > Темп прибутку > 100%;
4. Темп прибутку > Темпу реалізації > Темпу авансованого капіталу > 100%.
83. Критичний обсяг реалізації (Ркритич) визначається за таким алгоритмом:
1. Ркритич= Сума витрат постійних / рівень маржинального доходу до обсягу реалізації * 100;
2. Ркритич= Сума витрат постійних / оптова ціна одиниці виробу;
3. Ркритич= ((Сума витрат постійних + прибуток плановий ) / рівень змінних витрат на одиницю продукціії) * 100;
4. Ркритич= Сума витрат постійних / сума маржинального дходу.
84. Рентабельність активів підприємства характеризується:
1. сумою чистого прибутку на 1 грн. активів підприємства;
2. різницею між величиною капіталу і сумою необротних активів;
3. сумою амортизації на 1 грн. основних засобів;
4. добутком фондорентабельнсті і середньою вартістю основних засобів.
85. Рентабельність оборотних активів підвищується:
1. із збільшенням коефіцієнту оборотності оборотних активів;
2. із зниженням оптових цін на продукцію;
3. із збільшеням операційних витрат;
4. із збільшенням постійних витрат.
86. Ефект операційного важеля показує:
1. зміну величини прибутку від зміни обсягу реалізації;
2. зміну обсягу реалізації за звітний рік;
3. збільшення операційних витрат;
4. збільшення фінансових витрат.
87. Від яких факторів залежить рівень рентабельності оборотних активів (РОА, %) за формулою Дюпона:
1. від зміни рентабельності реалізації і коефіцієнту оборотності оборотних активів;
2. від зміни обсягу реалізації і собівартості продукції;
3. від зміни прибутку і величини власного капіталу;
4. від зміни цін на продукцію.
88. На підвищення рентабельності власного капіталу не впливає:
1. збільшення величини основних засобів підприємства;
2. збільшення суми чистого прибутку;
3. прискорення оброності активів підприємства;
4. підвищення рентабелььності реалізації.
89. На яку суму і якиим чином (збільшення “+”, зменшення “-”) зміниться прибуток від операційної діяльності, якщо виконання плану за обсягом реалізації склало 104%, прибуток плановий становив 160 тис. грн., фактичний – 185 тис. грн.:
1. + 6, 4 тис. грн.;
2. + 7, 4 тис. грн.;
3. + 6, 9 тис. грн.;
4. прибуток не змінився.
90. Затрати на 1грн. реалізованої продукції зросли на 4 коп. Обсяг реалізаації продукції плановий – 5400 тис. грн., фактичний – на 600 тис. більше за плановий. Яким чином і на яку суму зміниться валовий прибуток:
1. - 240 тис. грн.
2. - 216 тис. грн.;
3. + 210 тис. грн.;
4. + 216 тис. грн.;
91. Визначити, яким буде критичний обсяг реалізації виробу “А” у натуральних одиницях (шт.) за рік, якщо оптова ціна виробу 25 грн. змінні витрати на одиницю виробу 19 грн., сума постійних витрат 45 тис. грн.:
1. 7, 5 тис. шт.;
2. 2, 4 тис. шт.;
3. 1, 0 тис. шт.;
4. 3,5 тис. шт.
92. Рентабельність робочого капіталу зростає при:
1. зниженні суми фінансових витрат;
2. збільшенняі суми кредиторської заборгованості;
3. зниженні рентабельності реалізації;
4. зниженні суми оборотних активів підприємства.
93. Рентабельність власного капіталу залежіть від:
1. рентабельності трудових ресурсів;
2. коефіцієнту оборотних активів;
3. величини чистого прибутку;
4. рентабельності реалізації.
94. До необоротних активів належать:
1. основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи та ін.;
2. виробничі запаси, МШП, тварини на вирощуванні, готова продукція, товари, незавершене виробництво, напівфабрикати;
3. грошові кошти та їх еквіваленти.
4. запаси.
95. Для оцінки стану та руху основних засобів використовують коефіцієнти:
1. вибуття;
2. ритмічності;
3. рівномірності;
4. ліквідності.
96. Коефіцієнт оновлення основних засобів визначають як відношення:
1. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;
2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду;
3. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду;
4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.
97. Коефіцієнт вибуття основних засобів визначають як відношення:
1. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду;
2. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;
3. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду;
4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.
98. Коефіцієнт придатності основних засобів визначають як відношення:
1. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.
2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду;
3. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;
4. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду;
99. Коефіцієнт зносу основних засобів визначають як відношення:
1. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду;
2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду;
3. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;
4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.
100. Коефіцієнт інтенсивності використання обладнання визначають як відношення:
1. фактичного обсягу випуску продукції до кількості відпрацьованих машино-годин;
2. вартості основних засобів , які вибули за звітний період до вартості основних засобів на початок періоду;
3. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;
4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.
101. Фондовіддача основних засобів – це відношення:
1. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період;
2. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період;
3. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період.
4. суми прибутку до фондоозброєності.
102. Фондомісткість основних засобів – це відношення:
1. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період;
2. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період;
3. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період.
4. суми прибутку до фондоозброєності.
103. Джерелом інформації для аналізу основних засобів є:
1. баланс;
2. форма №3 - торг;
3. форма №1-торг;
4. форма №1-ПВ.
104. Усі основні засоби за характером участі у виробничому процесі та функціонування в невиробничій сфері поділяють на:
1. 4 амортизаційні групи;
2. 3 амортизаційні групи;
3. 5 амортизаційних груп;
4. 6 амортизаційних груп.
105. Коефіцієнт приросту основних засобів визначають як відношення:
1. вартості приросту основних засобів, до вартості основних засобів на початок періоду;
2. вартості основних засобів, які надійшли за звітний період до вартості основних засобів на кінець періоду;
3. величини зносу до вартості основних засобів на кінець періоду;
4. різниця між одиницею і коефіцієнтом зносу.
106. Фондоозброєність – це відношення:
1. середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до середньоспискової чисельності робітників.
2. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період;
3. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період;
4. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період;
107. Рівень технічної озброєності – це відношення:
1. середньої вартості активної частини основних до середньоспискової чисельності робітників.
2. обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньої вартості основних засобів за період;
3. середньої вартості основних засобів до обсягу випуску продукції у грошовому виразі до за період;
4. суми прибутку до середньої вартості основних засобів за період;
108. Завершальним етапом аналізу основних засобів є:
1. підготовка проектів рішень керівництва щодо збільшення обсягу випуску продукції і фондовіддачі;
2. аналіз ефективності використання основних засобів;
3. аналіз стану та руху основних засобів.
4. оцінка динаміки зміни середньорічної вартості основних засобів.
109. До резервів зростання фондовіддачі відносять:
1. збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення середньорічної вартості основних засобів;
2. зростання середньорічної вартості основних засобів;
3. зростання чисельності працівників.
4. зменшення обсягу виробництва продукції.
110. Аналіз основних засобів починають із:
1. оцінки стану та руху основних засобів;
2. оцінки ефективності використання основних засобів;
3. з оцінки фондоозброєності;
4. з оцінки динаміки зміни середньорічної вартості основних засобів.
111. Виробнича собівартість продукції – це:
1. затрати, пов’язані з виробництвом подукції.
2. затрати на виробництво та реалізацію (збут) продукції;
3. затрати на розширення виробництва;
4. матеріальні затрати;
112. Одним з елементів операційних витрат є:
1. амортизація;
2. змінні витрати;
3. постійні витрати;
4. витрати на збут.
113. У залежності від зміни обсягу реалізації затрати групуються як:
1. змінні і постійні;
2. матеріальні;
3. трудові;
4. альтернативні.
114. Затрати на 1 грн. товарної продукції визначаються за таким розрахунком:
1. повна собівартість продукції / вартість товарної продукції в оптових цінах підприємства;
2. вартість товарної продукції в оптових цінах підприємства / обсяг товарної продукції в натуральних цінах;
3. виробнича собівартість товарної продукції / вартість товарної продукції в оптових цінах підприємства;
4. вартість реалізованої продукції в оптових цінах підприємства / повна собівартість реалізованої продукції.
115. На зміну затрат на 1 грн. товарної продукції не впливає:
1. зміна обсягу продукції в натуральних одиницях.
2. зміна оптових цін на продукцію;
3. зміна асортименту продукції;
4. зміна структури асортименту продукції;
116. Зміна собівартості порівняної товарної продукції залежить від:
1. зміни обсягу випуску порівняної продукції;
2. зміни оптових цін на готову продукцію;
3. зміни асортименту порівняної продукції;
4. підвищення фондовіддачі основних засобів.
117. Підвищення продуктивності праці сприяє:
1. економії витрат на оплату праці працівників підприємства.
2. збільшенню суми витрат на оплату праці на підприємстві;
3. зменшенню середньої заробітної плати одного працівника;
4. збільшенню чисельності працівників;
118. На перевитрати фонду оплати праці впливає:
1. зниження продуктивності праці;
2. зниження обсягу випуску продукції;
3. зменшення чисельності працюючих;
4. зниження цін на матріали та сировину.
119. До складу витрат на виробництво продукції не включаються:
1. витрати на збут;
2. вартість матеріалів та сировини;
3. амортизація основних виробничих засобів;
4. заробітна плата робітників.
120. При збільшенні обсягу реалізації сума перевитрат за умовно-постійними статтями витрат визначається як:
1. різниця між фактичною сумою постійних витрат та їхньою скоригованою величиною;
2. різниця між скоригованою сумою постійних витрат та їхньою плановою сумою;
3. різниця між фактичною і плановою сумою постійних витрат;
4. різниця між плановою сумою постійних витрат та їхньою фактичною величиною.
121. За способом віднесення на собівартість виробу витрати поділяють на:
1. прямі і непрямі;
2. змінні і постійні;
3. витрати на збут;
4. загальні і середні.
122. Зміни цін на продукцію як фактор, що впливає на зміну обсягу реалізації, у звітному році порівняно з попереднім, визначається:
1. як різниця між фактичним обсягом реалізації звітного року у діючих оптових цінах підпримства і фактичним обсягом реалізації у порівняних цінах;
2. як різниця між фактичним обсягом реалізації звітного року у порівнянних цінах і фактичним обсягом реалізації звітного року у діючих оптових цінах підприємства;
3. як різниця між фактичним обсягом реалізації звтного року і фактичним обсягом реалізації попреднього року;
4. як різниця між обсягом реалізації попереднього року і обсягом реалізації за звітний рік.
123. Яким чином зміниться критичний обсяг реалізації продукції при зростанні постійних витрат на 50 тис. грн.:
1. критичний обсяг реалізації збільшиться;
2. критичний обсяг реалізації зросте на 50 тис. грн.;
3. критичний обсяг реалізації знизиться;
4. критичний обсяг реалізації не зміниться.
Економічний аналіз
1. Метод економічного аналізу має такі характерні особливості:
1.1.1. поділ предметів або явищ на складові частини, елементи, ознаки;
1.1.2. послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від об'єкта;
1.1.3. пошук найважливіших ланок в об'єкті;
1.1.4. дотримання принципу ієрархії.
2. До особливостей детермінованого факторного аналізу належать:
2.1.1. наявність функціонального взаємозв'язку та взаємодії між показниками
2.1.2. побудова факторної моделі за допомогою логічного аналізу;
2.1.3. вивчення взаємозв'язків у короткостроковому періоді;
2.1.4. неповний, імовірний зв'язок між показниками.
3. За часовими формами економічний аналіз поділяють на:
3.1.1. оперативний, ретроспективний, перспективний;
3.1.2. оперативний, внутрішній, ретроспективний;
3.1.3. зовнішній, оперативний, ретроспективний;
3.1.4. міжзаводський, оперативний, ретроспективний;
4. Вплив факторів, пов'язаних із використанням трудових ресурсів, на зміну обсягу випуску продукції визначають за допомогою формули:
4.1.1. В=Ч*Д*Т*П;
4.1.2. В=П*Д*Т*Ч;
4.1.3. В=Ч*Т*П;
4.1.4. В= Ч*Д*Т,
де: В- обсяг випуску продукції підприємством;
Ч- середньоспискова чисельність працюючих;
Д- середня кількість днів роботи одного працівника;
Т- середня тривалість робочого дня в годинах;
П- середньогодинний виробіток одного працівника
5. Виділити з переліку часову форму економічного аналізу:
5.1.1. оперативний;
5.1.2. галузевий;
5.1.3. внутрішньогосподарський;
5.1.4. міжзаводський.
6. В якому виді економічного факторного аналізу застосовуються кореляційний аналіз:
6.1.1. прямий стохастичний аналіз;
6.1.2. оберненій стохастичний факторний аналіз;
6.1.3. детермінований факторний аналіз;
6.1.4. обернений детермінований факторний аналіз.
7. Причина, яка впливає на певний результат (наслідок) це:
7.1.1. фактор;
7.1.2. резерв;
7.1.3. індукція;
7.1.4. дедукція.
8. Запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи у будь-якій системі, - це:
8.1.1. резерв;
8.1.2. фактор;
8.1.3. комплекс;
8.1.4. баланс.
9. Як називають аналіз, що здійснюється шляхом зіставлення даних кількох споріднених підприємств або орієнтуючись на показники кращих підприємств галузі:
9.1.1. порівняльний;
9.1.2. оперативний;
9.1.3. прогнозний;
9.1.4. системний.
10. Як інакше називають порівняльний аналіз:
10.1.1. міжгосподарський.
10.1.2. ретроспективний;
10.1.3. перспективний;
10.1.4. поточний;
11. Який аналіз застосовують для досліджень складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, які поєднують з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов:
11.1.1. системний.
11.1.2. ретроспективний;
11.1.3. стратегічний;
11.1.4. статистичний;
12. Який аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності або відразу після закінчення окремих виробничих чи інших робіт:
12.1.1. оперативний;
12.1.2. наступний;
12.1.3. попередній;
12.1.4. прогнозний.
13. Який аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їхню ефективність:
13.1.1. прогнозний;
13.1.2. поточний;
13.1.3. порівняльний;
13.1.4. оперативний.
14. За характером впливу на результати господарської діяльності розрізняють фактори:
14.1.1. інтенсивні та екстенсивні;
14.1.2. трудові та нетрудові;
14.1.3. внутрішньогосподарські, галузеві;
14.1.4. регіональні, народногосподарські.
15. Розбір, розкладання, розчинення предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки це:
15.1.1. аналіз;
15.1.2. порівняння;
15.1.3. моделювання;
15.1.4. елімінування.
16. Як називається основний метод економічного аналізу, за допомогою якого складне явище господарська діяльність підприємства уявно розкладається на окремі, більш прості елементи, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв`язки:
16.1.1. аналітичний;
16.1.2. моделювання;
16.1.3. елімінування;
16.1.4. статистичний.
17. Засіб аналітичного методу, за яким йдуть від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові:
17.1.1. деталізація.
17.1.2. порівняння;
17.1.3. елімінування;
17.1.4. розкладання;
18. Метод, за допомогою якого предмет (явище) характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами:
18.1.1. порівняння;
18.1.2. деталізація;
18.1.3. абстрагування;
18.1.4. абсолютизація.
19. Метод, при якому будуть зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища:
19.1.1. моделювання;
19.1.2. елімінування;
19.1.3. порівняння;
19.1.4. деталізація.
20. Моделі можуть бути:
20.1.1. матеріальні (фізичні) та абстрактні;
20.1.2. дійсні та недійсні;
20.1.3. середні, великі, гігантські;
20.1.4. дрібні, середні, великі.
21. Метод, суть якого полягає в тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів:
21.1.1. елімінування;
21.1.2. порівняння;
21.1.3. балансовий;
21.1.4. моделювання.
22. В якому статистичному методі аналізу таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації:
22.1.1. табличний;
22.1.2. динамічні ряди;
22.1.3. кореляційний;
22.1.4. балансовий.
23. Письмове опитування працівників, причетних до якихось проблем або виробництва з метою з`ясування певних питань:
23.1.1. анкетний метод;
23.1.2. елімінування;
23.1.3. запит;
23.1.4. листування.
24. Впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них це:
24.1.1. інформація.
24.1.2. анкета;
24.1.3. модель;
24.1.4. аналіз;
25. Співвідношення окремих виробів (видів продукції) у загальному обсязі виробництва, виражене здебільшого у відсотках, - це:
25.1.1. структура;
25.1.2. деталізація;
25.1.3. баланс;
25.1.4. елімінування.
26. Які показники характеризують величину параметрів господарської діяльності:
26.1.1. кількісні;
26.1.2. основні;
26.1.3. якісні;
26.1.4. другорядні.
27. Які показники характеризують особливості параметрів господарської діяльності:
27.1.1. якісні;
27.1.2. кількісні;
27.1.3. зведені;
27.1.4. агрегатні.
28. Які показники характеризують діяльність господарства у натуральних вимірах:
28.1.1. абсолютні;
28.1.2. якісні;
28.1.3. кількісні;
28.1.4. відносні;
29. Які показники характеризують господарську діяльність у співвідношенні одних показників до інших:
29.1.1. відносні.
29.1.2. якісні;
29.1.3. абсолютні;
29.1.4. кількісні;
30. Які індекси (відносні величини) показують співвідношення величини фактичних та планових індивідуальних показників:
30.1.1. індивідуальні;
30.1.2. зведені;
30.1.3. агрегатні;
30.1.4. вибіркові.
31. Прийом, що використовується для визначення тісноти зв`язку між факторами, що вивчаються, - це:
31.1.1. кореляція;
31.1.2. елімінування;
31.1.3. порівняння;
31.1.4. моделювання.
32. Резерви виробництва за місцем знаходження класифікують на:
32.1.1. зовнішні і внутрішні;
32.1.2. поточні і перспективні;
32.1.3. власні і залучені;
32.1.4. абсолютні і відносні.
33. За якого виду економічного факторного аналізу можуть застосовуватись кореляційний і регресійний аналіз:
33.1.1. прямий стохастичний факторний аналіз;
33.1.2. прямий детермінований факторний аналіз;
33.1.3. обернений детермінований факторний аналіз;
33.1.4. обернений стохастичний факторний аналіз.
34. Під фактором в економічному аналізі розуміють:
34.1.1. умови, які необхідні для здійснення господарських процесів і причини, що впливають, на них.
34.1.2. об'єкт дослідження в задачі факторного аналізу;
34.1.3. відношення одного показника до іншого;
34.1.4. кількісну або якісну характеристику явища;
35. Які моделі використовуються в аналізі у випадку, коли результатний показник є алгебраїчною сумою декількох факторів:
35.1.1. аддітивні моделі;
35.1.2. мультиплікативні моделі;
35.1.3. кратні моделі;
35.1.4. змішані моделі;
36. Аналітичні показники - це показники:
36.1.1. що визначаються під час проведення аналізу для оцінки результатів ефективності господарювання;
36.1.2. що є даними бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності;
36.1.3. що визначають норми витрачання сировини, палива, матеріалів;
36.1.4. що визначають завдання розвитку підприємства.
37. Мета проведення функціонально-вартісного аналізу:
37.1.1. підвищення економічної ефективності проектуємих об'єктів;
37.1.2. пошук шляхів зменшення плинності кадрів;
37.1.3. зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни;
37.1.4. покращення інвестиційної привабливості підприємства.
38. Метод економічного аналізу діяльності підприємства - це:
38.1.1. система категорій, принципів, способів та прийомів дослідження діяльності суб'єкта господарювання;
38.1.2. застосування статистичних і математичних методів;
38.1.3. використання формалізованих методів та прийомів;
38.1.4. використання неформалізованих методів;
39. Принцип системності економічного аналізу передбачає:
39.1.1. що всі зв'язки і опосередкування, сторони і функції об'єкта аналізу розглядаються як взаємопов'язане ціле, а сам об'єкт - як підсистема більш складної системи;
39.1.2. охоплення всіх ланок та напрямків діяльності і всебічне вивчення причинних залежностей в економіці підприємства;
39.1.3. отримання багатократного ефекту від проведення аналізу;
39.1.4. використання сучасних методів та прийомів економічної теорії та статистики;.
40. Який із наведених математичних методів використовується у прямому детермінованому економічному факторному аналізі? :
40.1.1. індексний метод.
40.1.2. кореляційний аналіз;
40.1.3. виробничі функції;
40.1.4. стохастичне програмування;
41. У якому із перерахованих видів економічного факторного аналізу використовуються способи детермінованої комплексної оцінки:
41.1.1. обернений детермінований факторний аналіз;
41.1.2. прямий детермінований факторний аналіз;
41.1.3. прямий стохастичний факторний аналіз;
41.1.4. обернений стохастичний факторний аналіз.
42. Який недолік має спосіб ланцюгових підстановок? :
42.1.1. результати розрахунків залежать від послідовності підстановок, а тому прийнято спеціальний порядок послідовності постановок.
42.1.2. вимагає проведення великого обсягу складних розрахунків;
42.1.3. не може охопити всі фактори, які включені у модель залежності показників;
42.1.4. розрахунки, пов'язані з використанням цього прийому не можуть бути автоматизовані;
43. Термін "аналіз" походить від грецького слова "analysis", що в перекладі означає:
43.1.1. розмежування (розчленування) явища або процесу на складові елементи для вивчення їх як частин_цілого;
43.1.2. поєднання окремих складових явища або процесу, виявлення зв'язків та залежностей між окремими частинами;
43.1.3. пошук та реалізацію резервів;
43.1.4. урахування реальних можливостей підприємства.
44. Принцип системності економічного аналізу передбачає:
44.1.1. трактування об'єкта дослідження як складної динамічної системи що містить декілька елементів та багатосторонні зв'язки між ними і зовнішнім середовищем;
44.1.2. витрати на здійснення економічного аналізу мають забезпечити істотну віддачу;
44.1.3. охоплення всіх ланок та напрямів діяльності й всебічне вивчення причинно-наслідкових зв'язків.
44.1.4. розгляд підсумків діяльності об'єкта як результат взаємодії всіх стадій цієї діяльності.
45. Сукупність спеціальних прийомів і способів, які застосовують у певній послідовності для відображення й обробки економічної інформації — це:
45.1.1. методика економічного аналізу;
45.1.2. метод економічного аналізу;
45.1.3. сутність економічного аналізу;
45.1.4. предмет економічного аналізу.
46. Метод економічного аналізу має такі характерні особливості:
46.1.1. поділ предметів або явищ на складові частини, елементи, ознаки;
46.1.2. послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від об'єкта;
46.1.3. пошук найважливіших ланок в об'єкті;
46.1.4. дотримання принципу ієрархії.
47. До особливостей детермінованого факторного аналізу належать:
47.1.1. наявність функціонального взаємозв'язку та взаємодії між показниками ;
47.1.2. побудова факторної моделі за допомогою логічного аналізу;
47.1.3. вивчення взаємозв'язків у короткостроковому періоді;
47.1.4. неповний, імовірний зв'язок між показниками.
48. За часовими формами економічний аналіз поділяють на:
48.1.1. оперативний, ретроспективний, перспективний;
48.1.2. оперативний, внутрішній, ретроспективний;
48.1.3. зовнішній, оперативний, ретроспективний;
48.1.4. міжзаводський, оперативний, ретроспективний;
49. Вплив факторів, пов'язаних із використанням трудових ресурсів, на зміну обсягу випуску продукції визначають за допомогою формули:
49.1.1. В=Ч*Д*Т*П;
49.1.2. В=П*Д*Т*Ч;
49.1.3. В=Ч*Т*П;
49.1.4. В= Ч*Д*Т,
де: В- обсяг випуску продукції підприємством;
Ч- середньоспискова чисельність працюючих;
Д- середня кількість днів роботи одного працівника;
Т- середня тривалість робочого дня в годинах;
П- середньогодинний виробіток одного працівника
50. Виділити з переліку часову форму економічного аналізу:
50.1.1. оперативний;
50.1.2. галузевий;
50.1.3. внутрішньогосподарський;
50.1.4. міжзаводський.
51. В якому виді економічного факторного аналізу застосовуються кореляційний аналіз:
51.1.1. прямий стохастичний аналіз;
51.1.2. оберненій стохастичний факторний аналіз;
51.1.3. детермінований факторний аналіз;
51.1.4. обернений детермінований факторний аналіз.
52. Запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи у будь-якій системі, - це:
52.1.1. резерв;
52.1.2. фактор;
52.1.3. комплекс;
52.1.4. баланс.
53. Причина, яка впливає на певний результат (наслідок) це:
53.1.1. фактор;
53.1.2. резерв;
53.1.3. індукція;
53.1.4. дедукція.
54. Як інакше називають порівняльний аналіз:
54.1.1. Міжгосподарський;
54.1.2. ретроспективний;
54.1.3. перспективний;
54.1.4. поточний.
55. Як називають аналіз, що здійснюється шляхом зіставлення даних кількох споріднених підприємств або орієнтуючись на показники кращих підприємств галузі:
55.1.1. порівняльний;
55.1.2. оперативний;
55.1.3. прогнозний;
55.1.4. системний.
56. Який аналіз застосовують для досліджень складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, які поєднують з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов:
56.1.1. системний.
56.1.2. ретроспективний;
56.1.3. стратегічний;
56.1.4. статистичний;
57. Який аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності або відразу після закінчення окремих виробничих чи інших робіт:
57.1.1. оперативний;
57.1.2. наступний;
57.1.3. попередній;
57.1.4. прогнозний.
58. Який аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їхню ефективність:
58.1.1. прогнозний;
58.1.2. поточний;
58.1.3. порівняльний;
58.1.4. оперативний.
59. Розбір, розкладання, розчинення предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки це:
59.1.1. аналіз;
59.1.2. порівняння;
59.1.3. моделювання;
59.1.4. елімінування.
60. Метод, за допомогою якого предмет (явище) характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами:
60.1.1. порівняння;
60.1.2. деталізація;
60.1.3. абстрагування;
60.1.4. абсолютизація
61. Як називається основний метод економічного аналізу, за допомогою якого складне явище господарська діяльність підприємства уявно розкладається на окремі, більш прості елементи, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв`язки:
61.1.1. аналітичний;
61.1.2. моделювання;
61.1.3. елімінування;
61.1.4. статистичний.
62. За характером впливу на результати господарської діяльності розрізняють фактори:
62.1.1. інтенсивні та екстенсивні;
62.1.2. трудові та нетрудові;
62.1.3. внутрішньогосподарські, галузеві;
62.1.4. регіональні, народногосподарські.
63. Засіб аналітичного методу, за яким йдуть від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові:
63.1.1. деталізація.
63.1.2. порівняння;
63.1.3. елімінування;
63.1.4. розкладання;
64. Метод, при якому будуть зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища:
64.1.1. моделювання;
64.1.2. елімінування;
64.1.3. порівняння;
64.1.4. деталізація.
65. Моделі можуть бути:
65.1.1. матеріальні (фізичні) та абстрактні;
65.1.2. дійсні та недійсні;
65.1.3. середні, великі, гігантські;
65.1.4. дрібні, середні, великі.
66. Письмове опитування працівників, причетних до якихось проблем або виробництва з метою з`ясування певних питань:
66.1.1. анкетний метод;
66.1.2. елімінування;
66.1.3. запит;
66.1.4. листування.
67. Впорядковані повідомлення про кількісний та якісний стан речей чи явищ, сукупність даних і знань про них це:
67.1.1. інформація.
67.1.2. анкета;
67.1.3. модель;
67.1.4. аналіз;
68. Співвідношення окремих виробів (видів продукції) у загальному обсязі виробництва, виражене здебільшого у відсотках, - це:
68.1.1. структура;
68.1.2. деталізація;
68.1.3. баланс;
68.1.4. елімінування.
69. Метод, суть якого полягає в тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів:
69.1.1. елімінування;
69.1.2. порівняння;
69.1.3. балансовий;
69.1.4. моделювання.
70. В якому статистичному методі аналізу таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації:
70.1.1. табличний;
70.1.2. динамічні ряди;
70.1.3. кореляційний;
70.1.4. балансовий.
71. Які показники характеризують господарську діяльність у співвідношенні одних показників до інших:
71.1.1. відносні.
71.1.2. якісні;
71.1.3.