Здавалка
Главная | Обратная связь

Навмисні дії однією або декількома посадовими особами, що



зумовлюють неправильне відображення фінансової та іншої господарської діяльності, називаються:

– маніпулювання;

+ шахрайство;

– помилка;

– перекручення.

54. Ризик того, що аудитор висловить невідповідну аудиторську думку, коли фінансові звіти суттєво викривлені, –– це :

– ризик суттєвих викривлень;

+ аудиторський ризик;

– ризик контролю;

– властивий ризик.

55. Нормальну вірогідність аудиторського ризику –– це:

– від 0% до 100%;

– від 0% до 20%;

+ від 2% до 5%;

– від 0% до 3%.

56. Помилки, пов'язані з неправильним розподіленням операцій по облікових періодах, коли їх відображають у фінансовій звітності «не свого» звітного періоду, виникають внаслідок:

– неповноти відображення операцій;

– необґрунтованості облікових записів;

+ помилок у періодизації;

– помилок у записах.

57. Інформація, що виявлена аудитором і підтверджує наявність помилок чи відхилень, передається до:

– Арбітражного суду України;

– Господарського суду України;

+ керівництва підприємства;

– кредиторів підприємства.

58. Інформація, яка міститься у фінансових звітах, є зіставною:

+ так;

– ні;

– ні, якщо цього не вимагають МСА;

– правильна відповідь відсутня.

59. До видів аудиторських доказів за джерелами отримання не відносять:

+ докази, отримані у формі усних пояснень;

– докази, отримані із зовнішніх джерел;

– докази, отримані із внутрішніх джерел;

– докази, отримані аудитором безпосередньо.

60. До тверджень про залишки на рахунках на кінець періоду відносять:

+ права та зобов'язання;

– наявності;

– відсічення операцій та подій;

– класифікації та зрозумілості.

61. Відповідність аудиторських доказів –– це:

+ критерій оцінювання якості аудиторських доказів;

– критерій оцінювання кількості аудиторських доказів;

– критерій оцінювання адекватності аудиторських доказів;

– критерій оцінювання роботи аудитора в частині одержання доказів.

62. Достатність аудиторських доказів –– це:

+ критерій оцінювання якості аудиторських доказів;

– критерій оцінювання кількості аудиторських доказів;

– критерій оцінювання адекватності аудиторських доказів;

– критерій оцінювання роботи аудитора в частині одержання доказів.

63. Обсяг, перелік та зміст робочої документації визначає:

+ аудитор самостійно;

– Аудиторська палата України;

– Спілкою аудиторів України;

– мають типову форму в окремих напрямах аудиторської перевірки.

64. Метою складання аудиторської робочої документації є:

– зафіксувати всі дії, які було зроблено фахівцями аудиторської фірми з моменту укладання договору до моменту надання аудиторського висновку;

– забезпечення достатніх та відповідних записів, які слугують основою для формування аудиторського висновку;

– забезпечити докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосовуваних нормативних та законодавчих актів;

+ правильна відповідь 2 і 3.

65. Призначення договору на проведення аудиту:

– можливість запропонувати інші послуги і збільшити очікуваний гонорар;

– пояснення ролі аудиту клієнта;

– необхідна формальність;

+ встановлення обсягу робіт, їх оплати й термінів виконання, обов'язків та відповідальності сторін.

66. Обов'язкова необхідність укладання договору між аудитором та замовником визначається:

– МСА 315;

+ Законом України «Про аудиторську діяльність»;

– Кодексом етики для професійних бухгалтерів;

– МСА 210.

67. За формою подання робочі документи поділяються на:

+ графічні, табличні, текстові, комбіновані;

– ручні, на машинних носіях;

– стандартизовані, довільної форми;

– оглядові, інформативні, перевірочні, розрахункові.

68. Робочі документи аудитора за способом і джерелом отримання є:

+ від третіх осіб, від підприємства-клієнта, складені аудитором;

– довгострокові, короткострокові;

– стандартизовані, довільної форми;

– документи підготовчого періоду, документи робочого періоду, документи завершального етапу аудиторської перевірки.

69. За технікою складання робочі документи поділяються на:

– графічні, табличні, текстові, комбіновані;

– оглядові, інформативні, перевірочні;

+ ручні, на машинних носіях;

– первинні, документи вторинної обробки.

70. Розділ аудиторського висновку «Масштаб перевірки» включає таку інформацію:

– висновок аудитора про фінансову звітність та її правильність у всіх суттєвих аспектах;

– склад звітності, яка перевіряється та розмежування відповідальності за результати аудиту між керівництвом підприємства та аудиторською фірмою;

+ зміст проведених робіт, які дають впевненість у тому, що аудиторська перевірка здійснена відповідно до вимог чинного законодавства;

– реквізити суб’єкта господарювання.

71. Умовно-позитивний висновок надається за умов:

+ під час перевірки мало місце обмеження в інформації, яке однак не здійснило істотного впливу на думку аудитора;

– під час перевірки були встановлені факти невідповідності чинному законодавству;

– відхилення, які були виявлені під час перевірки, не були ліквідовані до складання аудиторського звіту;

– коли під час проведення аудиту були створені оптимальні умови для проведення аудиту.

72. Про фінансову звітність підприємства аудиторський висновок підготував аудитор іноземної держави. Оцініть цю ситуацію згідно з вимогами національного законодавства:

– це не суперечить чинному законодавству;

– це заборонено Законом України «Про аудиторську діяльність»;

+ висновок підлягає підтвердженню аудитором України;

– це не регламентовано національним законодавством.

73. Назвіть розділ аудиторського висновку, який дає упевненість, що аудиторська перевірка здійснена відповідно до вимог чинного законодавства:

+ масштаб перевірки;

– вступна частина;

– заголовок;

– підпис аудиторського висновок.

74. Назвіть розділ аудиторського висновку, який містить відомості про те, що аудит проведений незалежним аудитором, а також назву фірми (або прізвище аудитора):

– вступна частина;

+ заголовок;

– масштаб перевірки;

– адреса аудитора.

75. Право підписувати аудиторський висновок має:

– аудитор, який проводив аудит;

+ аудитор, який проводив аудит або директор аудиторської фірми;

– директор аудиторської фірми, який має сертифікат;

– правильна відповідь відсутня.

76. Назвіть обставини, за яких невпевненість або незгода вважаються фундаментальними:

– коли, на думку аудитора, існує ймовірність неоднозначного тлумачення наданої інформації;

+ коли вплив факторів на фінансову інформацію настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ загалом;

– коли аудитор не може виконати всіх необхідних аудиторських процедур;

– правильна відповідь відсутня.

До факторів, що впливають на думку аудитора, відноситься незгода з керівництвом щодо достатності відомостей, розкритих у звітності. Вид модифікованого висновку, що повинен надати аудитор, якщо існує фундаментальна незгода.

– безумовно-позитивний з пояснювальним параграфом;

– умовно-позитивний;

+ негативний;

– відмовитися від надання висновку.

78. Принцип, який передбачає, що висновок аудитора має бути обґрунтований, складений неупереджено стосовно клієнта та інших заінтересованих сторін:

+ незалежності;

– об'єктивності;

– конфіденційності;

– професійної компетентності.

79. До аудиторського висновку не включається:

– адресат;

– опис перевірених документів;

+ рівень аудиторської гарантії;

– опис виявлених невідповідностей.

80. Назвіть необхідні дії аудитора, якщо він виявив суттєвий фактор невизначеності, що впливає на фінансову звітність:

– аудитор не буде посилатися на цей фактор та складе висновок без обмежень;

+ аудитор вкаже на існування невизначеності у пояснювальному параграфі висновку;

– аудитор надасть умовно-позитивний висновок;

– аудитор відмовить у наданні висновку.

81. Для формулювання аудиторського висновку аудитору необхідно:

+ вивчити всю наявну інформацію за період, що перевіряється, та зібрати достатню кількість аудиторських доказів;

– перевірити 90 % всієї наявної інформації за період, що перевіряється;

– скористатися інформацією, що надана попереднім аудитором;

– перевірити 50 % всієї наявної інформації за період, що перевіряється.

82. Аудитор має право видати негативний аудиторський висновок за таких обставин:

– аудитор задоволений станом обліку та звітності на підприємстві;

– існує незначна невпевненість достовірності обліку окремих господарських операцій;

– існує незначна незгода щодо способу відображення в обліку окремих

господарських операцій;

+ аудитор виявив незадовільний стан обліку та звітності на підприємстві.

83. У разі незгоди аудитора і клієнта з питань обраної облікової політики, аудитор має вчинити таким чином:

– аудитор відмовляється надати аудиторський висновок;

+ аудитор надає умовно-позитивний висновок;

– аудитор надає позитивний висновок, що враховує побажання клієнта;

– аудитор надає безумовно-позитивний висновок.

84. Аудитор надає керівництву підприємства результати своєї перевірки:

– в усній формі з обговоренням шляхів удосконалення внутрішнього контролю;

+ в письмовій формі у вигляді висновків;

– в письмовій формі у вигляді листа;

– передає висновок через працівників підприємства–клієнта.

85. Наявність нефундаментальної невпевненості веде до:

+ видачі позитивного висновку;

– видачі умовно-позитивного висновку;

– видачі негативного висновку;

– відмови від видачі висновку.

86. Наявність фундаментальної невпевненості веде до:

– видачі позитивного висновку;

– видачі умовно-позитивного висновку;

– видачі негативного висновку;

+ відмові від видачі висновку.

87. Під час проведення аудиту в комп’ютерному середовищі було залучено експерта з досліджуваного програмного продукту, тому:

– відповідальність за думку і висновок розподіляється між експертом і аудитором;

+ відповідальність за думку і висновок розподіляється між експертом і аудитором, про що слід обов’язково зазначити в аудиторському висновку;

– відповідальність за проведені процедури несе експерт;

– відповідальність за висновок несе суб’єкт господарювання.

88. До складу інформаційних джерел під час перевірку касових операцій не відносять:

– журнал-ордер та відомість до 30 рахунка;

– звіти про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт;

– розрахунково-платіжну відомість;

+ інвентарна картка обліку основних засобів.

89. До складу інформаційних джерел при аудиті розрахунків з підзвітними особами не відносять:

+ установчі документи підприємства;

– прибутковий касовий ордер;

– видатковий касовий ордер;

– журнал-ордер та відомість до 372 рахунка.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.