У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг обов’язково зазначається
1) термін договору, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін; 2) термін договору, термін перевірки, розмір і умови оплати, відповідальність сторін; 3) термін договору, термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін; 4) термін договору, мета перевірки, термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. 167. Процедури вивчення внутрішнього контролю слід здійснювати на етапі: 1) планування аудиторської діяльності; 2) оцінки ризику суттєвого викривлення; 3) складання аудиторського звіту; 4) формування аудиторського висновку. 168. Аудит в залежності від об’єкту поділяють на: 1) Внутрішній і зовнішній; 2) Обов’язковий і необов’язковий; 3) Фінансової звітності, операційний, аудит на узгодженість; 4) Періодичний і неперіодичний. 169. План аудиту складається на стадії: 1) дослідній; 2) організаційній; 3) завершальній; 4) правильна відповідь відсутня.
170. Суб’єктами аудиту є : 1) аудитори і аудиторські фірми; 2) органи державного контролю; 3) служба внутрішнього контролю підприємства; 4) аудитори і аудиторські фірми, служба внутрішнього контролю підприємства. 171. Організацію аудиторської діяльності в Україні очолює: 1) Спілка аудиторів України; 2) Кабінет міністрів України; 3) Аудиторська палата України; 4) Верховна Рада України. 172. Проведення аудиту підприємства здійснюється на підставі: 1) листа-замовлення; 2) договору; 3) листа – зобов’язання; 4) наказу. 173. Документ, що засвідчує кваліфікаційну придатність на проведення аудиту, має назву: 1) свідоцтво; 2) сертифікат; 3) ліцензія; 4) патент. 174. Внесені до Реєстру суб’єкти аудиторської діяльності не повинні: 1) дотримуватись вимог чинного законодавства; 2) звітувати перед АПУ; 3) вносити щорічні платежі; 4) повідомляти про зміни в документах, поданих в АПУ. 175. Прийомом документального контролю є: 1) інвентаризація; 2) зустрічна перевірка; 3) контрольний запуск сировини; 4) спостереження. 176. Прийомом фактичного контролю не є: 1) експертна оцінка; 2) контрольний замір; 3) обстеження; 4) взаємний контроль операцій. 177. До складу АПУ не входить: 1) Комісії; 2) Секретаріат; 3) Спостережна рада; 4) Рада директорів. 178. Закон України «Про аудиторську діяльність» було прийнято у: 1) 2005р.; 2) 1995р.; 3) 1993р.; 4) 1991р. 179. Аудит – це: 1) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність та відповідність вимогам законів України; 2) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її доцільність та відповідність вимогам законів України; 3) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення думки суб’єкта контролю про її достовірність та відповідність вимогам законів України; 4) перевірка даних обліку і показників звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її обґрунтованість в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України. 180. Метою аудиту відповідно до МСА є: 1) визначення і попередження помилок; 2) надання допомоги керівництву в підготовці фінансової звітності; 3) перевірка фінансової звітності і висловлення про неї думки; 4) вірна відповідь відсутня.
181. Які послуги не має право надавати аудитор: 1) консультування клієнта з приводу розміщення власних активів у цінні папери інших підприємств; 2) поновлення бухгалтерського обліку під час проведення аудиту; 3) оцінка об’єктів нерухомості; 4) представлення інтересів клієнта в судових органах. 182. Звітність яких з перелічених нижче суб’єктів підлягає обов’язковому щорічному аудиту: 1) сільськогосподарських підприємств; 2) публічних акціонерних товариств; 3) товариств з обмеженою відповідальністю; 4) господарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів. 183. Керівники та інші посадові особи підприємства, що перевіряється, повинні: 1) надавати аудитору роз’яснення у письмовій та усній формі за запитом аудитора; 2) обмежувати коло питань, які належить з’ясувати; 3) обов’язково виконувати всі рекомендації аудитора щодо підвищення ефективності виробництва; 4) стежити за ходом проведення аудиту. 184. Фізична особа: 1) не може займатись аудиторською діяльністю; 2) може займатись аудиторською діяльністю після реєстрації як приватний підприємець; 3) може займатись аудиторською діяльністю після отримання сертифіката аудитора та подвійної реєстрації: як приватний підприємець та як суб’єкт аудиторської діяльності; 4) може займатися аудиторською діяльністю після проходження сертифікації. 185. Офіційний документ, який засвідчує право фізичної особи на здійснення аудиту підприємств і банків на території України, це: 1) сертифікат аудитора; 2) посвідчення аудитора; 3) свідоцтво аудитора; 4) диплом аудитора. 186. Чи може проводити перевірку аудитор, який є засновником підприємства, що перевіряється: 1) ні; 2) так; 3) може, якщо аудитора включено до Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності; 4) може, на безоплатній основі. 187. Чи має право аудитор самостійно визначати форми і методи аудиту: 1) ні, це визначається нормативними актами України; 2) ні, форми і методи аудиту визначає керівництво суб’єкта перевірки; 3) так, це його право; 4) ні, це визначає АПУ. 188. Аудиторський ризик має такі складові: 1) властивий ризик, ризик контролю, ризик невиявлення; 2) властивий ризик, ризик контролю; 3) ризик контролю, ризик невиявлення; 4) ризик контролю, ризик не виявлення, ризик аналітичного огляду. 189. Аудиторський ризик – це: 1) імовірність невиявлення помилок системою внутрішнього контролю; 2) імовірність невиявлення суттєвих помилок у процесі проведення вибіркової перевірки; 3) імовірність складання неправильного висновку про перевірену фінансову звітність; 4) ризик, притаманний бізнесу клієнта, зумовлений характером і умовами діяльності організації. 190. Чим вище рівень суттєвості, тим аудиторський ризик: 1) вищий; 2) нижчий; 3) суттєвий; 4) немає залежності. 191. Суттєвість в аудиті – це: 1) ступінь неправильного відображення даних обліку і звітності, що перекручують сутність фінансових і господарських операцій; 2) гранично припустимий рівень можливого перекручення окремої статті чи показника фінансової звітності; 3) попередня оцінка ймовірності перекручень звітності; 4) правильна відповідь відсутня. 192. Лист-зобов’язання про згоду аудиторської фірми на проведення перевірки направляється клієнту: 1) до укладення договору на проведення аудиту; 2) після укладення договору на проведення аудиту; 3) одночасно з укладенням угоди на проведення аудиту; 4) немає правильної відповіді. 193. Аудиторські процедури, в яких основну увагу приділяють дослідженню системі внутрішнього контролю, – це: 1) анкета з внутрішнього контролю; 2) перевірка залишків за рахунками на суттєвість; 3) тестування системи контролю; 4) правильна відповідь відсутня. 194. Який документ підтверджує згоду аудитора на проведення аудиту та супутніх аудиту послуг: 1) лист-зобов’язання; 2) лист-погодження; 3) лист-пропозиція; 4) контракт. 195. Які розділи повинні бути у договорі на проведення аудиту: 1) вступ, основна частина, висновок; 2) мета, обсяг аудиту, гонорар, строки виконання, відповідальність сторін, юридичні адреси; 3) обов’язки сторін, обсяг робіт, відповідальність тощо; 4) предмет договору, період перевірки, строк перевірки, мета і масштаб аудиту, права і обов’язки сторін, відповідальність сторін, реквізити сторін. 196. Визначте дії аудитора на етапі оцінки інформації про бізнес клієнта відповідно до вимог МСА: 1) розроблення загального плану аудиту; 2) ознайомлення з інформацією про зовнішні чинники, що впливають на господарську діяльність економічного суб’єкта; 3) розроблення програми перевірки; 4) визначення витрат праці. 197. Чи мають право аудитори при проведенні аудиторських перевірок отримувати необхідну інформацію від третіх осіб: 1) мають право в будь-якій формі; 2) мають право лише за письмовим запитом; 3) не мають права; 4) мають право лише в усній формі. 198. Які з перелічених доказів мають найбільший рівень надійності: 1) внутрішні документи фірми; 2) письмове пояснення, отримане від керівництва фірми; 3) документи, отримані від третьої сторони; 4) інформація, отримана аудитором у результаті проведення аналітичних процедур.
199. До робочих документів аудитора згідно з МСА належать: 1) записи аудитора; 2) лист-зобов’язання; 3) пояснення клієнта; 4) договір на проведення аудиту. 200. Чи має право аудиторська фірма здійснювати обов’язковий аудит фінансової звітності суб’єкта господарювання, якому вона надає інформаційно-консультаційні послуги: 1) так; 2) ні; 3) так, у разі погодження з Аудиторською палатою України; 4) ні, якщо це не передбачено договором на аудиторські послуги. 201. Чи має право аудитор як суб’єкт аудиторської діяльності після проведення обов’язкового аудиту фінансової звітності господарюючого суб’єкта надавати йому послуги з ведення податкового обліку: 1) так; 2) ні; 3) так, але він не має права проводити аудит у майбутньому; 4) так чи ні, залежно від умов договору. 202. Служба внутрішнього аудиту на підприємстві виконує такі функції: 1) контрольні; 2) контрольні та аналітичні; 3) аналітичні (здійснює аудит ефективності); 4) контрольні або аналітичні. 203. Аудит по відношенню до вимог законодавства поділяється на : 1) суцільний і вибірковий; 2) обов’язковий та ініціативний; 3) зовнішній і внутрішній; 4) періодичний і постійний. 204. Аудит по відношенню до способу проведення поділяється на : 1) суцільний , вибірковий і комбінований; 2) обов’язковий та ініціативний; 3) зовнішній і внутрішній; 4) поточний і перспективний. 205. Реєстр аудиторів і аудиторських фірм веде: 1) Міністерство фінансів; 2) Аудиторська палата; 3) Рахункова палата; 4) Податкова адміністрація. 206. До аудиторських процедур відносять: 1) спостереження, запит, підтвердження; 2) складання робочих документів; 3) формування аудиторського висновку; 4) всі варіанти вірні.
207. Який вид аудиторського висновку не існує: 1) умовно-позитивний; 2) умовно-негативний; 3) негативний; 4) позитивний. 208. Методи аудиторської перевірки – це: 1) організація перевірки документів і записів; 2) система прийомів і способів, що використовуються для одержання аудиторських доказів; 3) система прийомів і способів бухгалтерського обліку; 4) немає правильної відповіді. 209. Якщо аудитор хоче перевірити операції з придбання на повноту, то яка з даних вибіркових сукупностей дасть йому найбільшу впевненість: 1) вибірка за документами на оплату, яку звірено з актом приймання товарів; 2) вибірка за актами приймання товарів, яку звірено з рахунками-фактурами на купівлю; 3) вибірка за документами на отримання товарів, яку звірено з замовленнями; 4) всі варіанти рівнозначні. 210. З якої процедури після укладення договору необхідно починати перевірку фінансової звітності: 1) планування аудиту; 2) запитання клієнта про наявність претензійних сум; 3) отримання письмових пояснень від керівництва фірми-клієнта; 4) ознайомлення з організацією внутрішнього контролю. 211. До якого виду робочих документів слід віднести документи, які підтверджують залишки основних засобів клієнта на дату складання фінансової звітності: 1) постійний архів; 2) поточні аудиторські документи; 3) документи управління аудитом; 4) аудиторські докази. 212. Аудиторський висновок про фінансову звітність клієнта є: 1) підтвердженням аудиторською фірмою правильності і точності визначення всіх показників бухгалтерської і статистичної звітності; 2) актом перевірки фінансово-господарської діяльності; 3) думкою аудиторської фірми про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах; 4) рекомендаціями з усунення виявлених недоліків у веденні бухгалтерського обліку. 213. Аудиторський звіт повинен бути адресований: 1) акціонерам, керівнику підприємства; 2) головному бухгалтеру економічного суб’єкта; 3) фінансовому директору економічного суб’єкта; 4) голові місцевої податкової інспекції. 214. Аудиторський висновок подається в обов’язковому порядку аудиторською фірмою: 1) тільки клієнту; 2) клієнту і місцевій податковій службі; 3) клієнту і всім користувачам фінансової звітності клієнта за їх вимогою; 4) клієнту і до Аудиторської палати. 215. Аудитори, які пройшли атестацію та бажають працювати самостійно, а також аудиторські фірми починають свою діяльність: 1) після одержання сертифіката; 2) після одержання ліцензії; 3) після державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, одержання сертифіката та включення в державний Реєстр аудиторів; 4) після складання кваліфікаційного іспиту. 216. Аудиторський висновок про фінансову звітність являє собою: 1) інформацію про своєчасність і повноту сплати податків; 2) відомості про фінансовий стан суб’єкта, що перевіряється; 3) думку про достовірність фінансової звітності; 4) думку аудитора про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах. 217. Після укладення договору на проведення обов’язкового аудиту з підтвердження річної фінансової звітності аудитор встановив факт незаконних операцій, що тягнуть за собою у найближчому майбутньому банкрутство підприємства-клієнта. Які дії повинен вжити керівник аудиторської фірми: 1) розірвати договір на проведення аудиту; 2) розірвати договір на проведення аудиту і повідомити відповідні органи; 3) провести аудиторську перевірку і видати відповідний аудиторський висновок; 4) звернутись до суду. 218. Якщо аудитору відмовлено в наданні додаткової інформації (пояснень) щодо об’єкту перевірки він повинен: 1) розірвати договір на проведення аудиту; 2) надати безумовно-позитивний висновок; 3) надати умовно-позитивний висновок; 4) надати висновок за видом, відповідним рівню невпевненості або незгоди аудитора. 219. Під датою аудиторського висновку розуміють: 1) дату, коли аудиторський висновок передається клієнту; 2) дату опублікування річного фінансового звіту клієнта; 3) дату закінчення аудиторської перевірки; 4) дату передачі аудиторського висновку за місцем вимоги. 220. Про який вид аудиторського висновку свідчить вислів у тексті «за винятком невідповідностей…»: 1) позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода); 2) умовно-позитивний висновок (існує нефундаментальна невпевненість); 3) негативний висновок; 4) відмова від надання висновку. 221. Хто несе відповідальність за достовірність фінансової звітності, перевіреної аудитором: 1) аудитор; 2) керівник підприємства, де проводилася перевірка; 3) головний бухгалтер підприємства, де проводилася перевірка; 4) усі відповіді вірні. 222. Найбільш достовірним доказом для підтвердження повноти обліку грошових коштів є: 1) інвентаризація; 2) відомості, отримані від робітників підприємства; 3) аналіз руху грошових коштів, проведений аудитором; 4) контрольний замір. 223. Виявлені за результатом інвентаризації надлишки грошових коштів у касі підприємства: 1) перераховуються в бюджет; 2) повертаються матеріально-відповідальній особі; 3) оприбутковуються підприємством у складі доходів; 4) один із перерахованих варіантів за вибором. 224. Які аудиторські докази будуть використані при перевірці основних засобів за критерієм «існування»: 1) акт приймання-передачі; 2) товарно-транспортна накладна; 3) платіжне доручення; 4) інвентарна картка. 225. Аудитор визнає правильним віднесення витрат на придбання необоротних активів на рахунок: 1) адміністративних витрат; 2) капітальних інвестицій; 3) довгострокових фінансових інвестицій; 4) виробничих запасів. 226. Яким доказам аудитор повинен віддавати перевагу під час перевірки рахунків клієнта у банках: 1) усним повідомленням клієнта; 2) документам з обліку операцій на рахунках у банках; 3) випискам банку; 4) результатам зустрічної перевірки. 227. Які прийоми використовує аудитор при перевірці своєчасності оприбуткування готівки, отриманої з рахунку в банку, та її збереження у касі підприємства: 1) спостереження; 2) інвентаризація; 3) огляд приміщення каси; 4) звіряння записів у касовій книзі і виписок банку. 228. Які з наведених завдань не належать до комплексу завдань з оплати праці, що необхідно перевірити аудитору: 1) облік і контроль виробітку і нарахування заробітної плати працівників-відрядників; 2) розрахунки з визначення середньої заробітної плати; 3) розрахунки з підзвітними сумами; 4) розрахунки утримань із заробітної плати фізичних осіб. 229. Які відхилення при перевірці повноти і достовірності фінансової звітності класифікують як шахрайство чи помилку: 1) відхилення від чинного законодавства; 2) відхилення від нормативних актів, що визначають організацію і методологію обліку; 3) недотримання протягом звітного періоду прийнятої облікової політики відображення у бухгалтерському обліку окремих господарських операцій і оцінки майна; 4) усі названі відхилення. 230. Аудиторський висновок про результати аудиту фінансової звітності акціонерних товариств може мати форму: 1) стандартну; 2) стандартну або модифіковану; 3) модифіковану; 4) модифіковану, крім безумовно-позитивного. 231. Під час дослідження системи внутрішнього контролю аудитор встановив, що на підприємстві більше двох років не проводилася інвентаризація матеріальних цінностей, що є недоліком системи: 1) бухгалтерського обліку; 2) контрольних процедур; 3) бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю; 4) внутрішнього контролю. 232. У сучасних умовах використовують такі способи обробки інформації в аудиті: 1) ручний; 2) механічний; 3) автоматизований; 4) усі перелічені. 233. При перевірці облікової політики основних засобів встановлюють дотримання вимог: 1) МСА 300; 2) П(С)БО 7; 3) МСА 700; 4) П(С)БО 16. 234. Обов’язковою умовою створення аудиторської фірми є: 1) наявність хоча б одного сертифікованого аудитора; 2) наявність трьох сертифікованих аудиторів; 3) штат працівників має становити не менше 10 осіб; 4) директором має бути особа з вищою юридичною освітою. 235. Хто такий аудитор: 1) інспектор ДПС; 2) випускник ВУЗу за спеціальністю «Облік і аудит»; 3) особа, яка має сертифікат аудитора, здійснює діяльність у складі аудиторської фірми або самостійно; 4) працівник міністерства. 236. Хто встановлює форми та методи проведення зовнішнього аудиту: 1) аудитор самостійно відповідно до мети аудиту; 2) замовник на рівні підприємства; 3) МСА; 4) визначено Законом «Про аудиторську діяльність».
237. Рівень ризику та суттєвості зазначається в: 1) плані та програмі аудиту; 2) договорі на проведення аудиту; 3) листі-зобов’язані; 4) листі-замовленні.
238. Розробка загальної стратегії й детального підходу до очікуваного характеру, часу та обсягу аудиту – це: 1) тактика аудиту; 2) методика аудиту; 3) планування аудиту; 4) аудиторські процедури. 239. Яким критеріям повинні відповідати аудиторські докази: 1) достатність і необхідність; 2) законність і надійність; 3)повнота і своєчасність; 4) обмеженість і надійність. 240. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у вивченні процесів або процедур, виконуваних іншими особами, має назву: 1) інспектування; 2) підрахунок; 3) запит; 4) спостереження. 241. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у перевірці записів, документів або матеріальних активів, має назву: 1) інспектування; 2) підрахунок; 3) запит; 4) спостереження. 242. Процедура одержання аудиторських доказів, яка відповідно до МСА 500 полягає у пошуку і одержанні інформації у обізнаних осіб, має назву: 1) інспектування; 2) підрахунок; 3) запит; 4) спостереження. 243. Питання визначення суттєвості в аудиті регламентує: 1) МСА 700; 2) Закон України «Про аудиторську діяльність»; 3) МСА 320; 4) МСА 500. 244. Визначення мети при аудиті регламентує: 1) МСА 700; 2) Закон України «Про аудиторську діяльність»; 3) МСА 200; 4) МСА 500. 245. Здійснення планування в аудиті регламентує: 1) МСА 700; 2) МСА 300; 3) МСА 320; 4) МСА 500. 246. Фундаментальні принципи професійної етики аудиторів встановлені: 1) Кодексом професійної етики бухгалтерів; 2) МСА 300; 3) Законом України «Про аудиторську діяльність»; 4) Положенням з контролю якості аудиторських послуг. 247. Які з вищеназваних заходів не є аудиторськими процедурами: 1) аналітичні процедури; 2) процедури огляду; 3) процедури по суті; 4) процедури прогнозування. 248. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення всіх операцій і подій, які мають бути відображені у фінансовій звітності, має назву: 1) повнота; 2) відсікання; 3) існування; 4) відображення. 249. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій у відповідному звітному періоді, має назву: 1) повнота; 2) відсікання; 3) існування; 4) відображення. 250. Твердження, яке використовує аудитор згідно з МСА 500, що передбачає відображення операцій і подій на відповідних рахунках, має назву: 1) повнота; 2) відсікання; 3) існування; 4) відображення. 251. З якого року Міжнародні стандарти аудиту прийняті АПУ в якості національних: 1) 2010; 2) 1999; 3) 1993; 4) 2004. 252. Аудиторські фірми згідно чинного законодавства мають право: 1) залучати на договірній основі до аудиторської перевірки аудиторів, працюючих самостійно; 2) вилучати первинні документи і облікові регістри по фактах виявлених порушень або зловживань; 3) вимагати від керівництва клієнта звільнення з посади осіб, винних у виявлених зловживаннях; 4) повідомляти державну податкову адміністрацію про всі факти виявлених порушень або зловживань. 253. Суб’єкти внутрішнього аудиту звітують перед: 1) керівництвом підприємства; 2) головним бухгалтером; 3) економічною службою; 4) службою безпеки. 254. Ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок у облікових записах і розрахунках відповідно до МСА 240 має назву: 1) шахрайство; 2) помилка; 3) недбалість; 4) злочин. 255. Що із перерахованого не є формою шахрайства: 1) маніпуляція обліковою політикою; 2) фальсифікація бухгалтерських документів і записів; 3) неправильне представлення в обліку фактів господарської діяльності внаслідок несвідомих дій; 4) невідповідне відображення записів у обліковій політиці. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|