 |
|
Особливості та рівні сформованості мовлення у дітей з порушенням зору.
ОСОЛИВОСТІ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ЗОРУ
Мета заняття: ознайомлення з особливостями логопедичної роботи при порушеннях зору.
Завдання заняття:
1. Розглянути історію вивчення мовлення дітей з порушеннями зору;
2. З’ясувати особливості та рівні сформованості мовлення у дітей з порушенням зору;
3. Простежити особливості обстеження дітей та логопедичної роботи при порушеннях зору;
4. Визначити засоби навчання сліпих і слабозорих.
Теоретичні питання:
1. Історія вивчення мовлення дітей з порушеннями зору
2. Особливості та рівні сформованості мовлення у дітей з порушенням зору.
3. Обстеження мовлення дітей з порушенням зору.
4. Корекційна робота зі сліпими та слабозорими дошкільниками.
5. Засоби навчання сліпих і слабозорих
Історія вивчення мовлення дітей з порушеннями зору.
В силу порушення діяльності зорового аналізатора у сліпих та слабозорих дітей може проявлятися своєрідність мовленнєвого розвитку, який часто не вкладається в звичайні вікові межі і виражається в особливостях мовлення (порушення словниково-семантичної сторони, «формалізм», ехолалії і т. д.).
Наявні в логопедії дослідження в основному присвячувалися порушенням звуковимови (М. Є. Хватцев, С. Л. Шапіро, А.Д. Шіпіло, С.В. Яхонтова) у дітей з глибокими вадами зору. Лише у 60-70 роках у зв'язку з розвитком в логопедії системного напрямку з вивчення мовленнєвих розладів (Р.Є. Левіна, В.К. Орфінская) з'являються дослідження, що стосуються виявлення у сліпих і слабозорих дітей не тільки порушення звуковимови, але й недорозвинення мовлення .
Це роботи фахівців як у галузі методики навчання рідної мови, так і логопедів (О. Л. Жильцова, С. Л. Коробко, Н. С. Костючок, Н. А. Крилова, Т. П. Свиридюк). Так, С.Л. Коробко виділила значну групу слабозорих дітей, у яких було загальне недорозвинення мовлення.
Теоретично та експериментально доведено, що розлад мовлення сліпих та слабозорих дітей є складним дефектом, в якому простежуються певні зв'язки і взаємодія мовленнєвої та зорової недостатності. Мовленнєві порушення у дітей із зоровим дефектом різноманітні, складні за ступенем вираженості, структурі і зачіпають мовлення як цілісну систему, де, за визначенням Р.Є. Льовиної, власне мовленнєві порушення не є єдиним ядром мовленнєвої аномалії. Це пояснюється значною мірою тим, що формування мовлення таких дітей протікає в більш складних умовах, ніж у зрячого дитини. Серед них частіше зустрічаються діти з вродженими формами зорової аномалії, що сприяє порушенню формування і інших функцій, що мають безпосереднє відношення до розвитку мовлення.
Особливості та рівні сформованості мовлення у дітей з порушенням зору.
Мовленнєві порушення у дітей з глибокими порушеннями зору зустрічаються значно частіше, ніж у зрячих.
Проведені дослідження дозволили виділити чотири рівня сформованості мовлення в цієї категорії дітей.
Перший рівень. Відзначаються одиничні порушення звуковимови, що не дозволяє даний рівень, розглядати в якості мовленнєвої норми.
Другий рівень. Активний словник обмежений, допускаються помилки в співвідношенні слова та образу предмета, у вживанні узагальнюючих понять, граматичних категорій, а також у складанні речень і розгорнутих речень.
Порушення звуковимови дітей цього рівня виражаються в різних видах сигматизма, ротацизма, ламбдацизма, парасигматизма, параротацизма, параламбдацизма. Відзначається також недостатня сформованість слухової і вимовної диференціації звуків і фонематичних уявлень. Фонематичний аналіз не сформований.
Третій рівень. Експресивне мовлення відрізняється бідністю словника. На низькому рівні знаходяться співвіднесеність слова і образу предмета і знання узагальнюючих понять. Зв’язне мовлення аграмматичне, складається з перерахувань та одно-двослівних речень. Немає розгорнутих розповідей. Множинні порушення звуковимови. Недостатньо сформована слухова і вимовна диференціація звуків.
На низькому рівні перебуває формування фонематичного аналізу і синтезу.
Четвертий рівень. Експресивне мовлення вкрай обмежене, є значні порушення в співвідношенні слова - образу предмета і узагальнюючих понять. Зв’язне мовлення складається з окремих слів. Відзначаються ехолалії. Із завданнями, спрямованими на виявлення якісної сторони граматичного ладу мовлення, діти не справляються, не виконують вони і завдання на слухову диференціацію звуків. Відзначається повна несформованість процесів фонематичного аналізу і синтезу.
Таким чином у багатьох дітей є системні порушення, при яких є розлад мовлення як цілісної функціональної системи і спільне порушення її провідних компонентів (фонетичного, лексичного, граматичного). Якщо порівнювати системні порушення мовлення зрячих і дітей з глибокими вадами зору, то можна знайти багато спільного, але поряд з цим відзначається і особливості у вираженості мовленнєвих порушень і в факторах, що їх обумовлюють. Так, у дітей з глибокими вадами зору внаслідок порушення зорового аналізатора розлади мовлення обумовлені її раннім недорозвиненням: відсутністю необхідного запасу слів, порушенням розуміння смислової сторони слова, яке не співвідноситься із зоровим образом предмета, «вербалізмом» (у дитини недостатній запас слів, але він може говорити про жовті листки, блискучий сніг і т. д.), ехолалії. В результаті недостатності предметних образів дійсності відзначається складність утримання в мовленнєвій пам'яті розгорнутих висловлювань і правильного граматичного конструювання речень. Виявлено як наслідок ранніх натальних і постнатальних патологічних ускладнень анамнезу загальні і специфічні чинники, що зумовлюють мовленнєвий недорозвиток дітей з порушеним зором, а також значну затримку розвитку ряду найважливіших функцій, які завжди мають те чи інше відношення до формування мовленнєвої системи (праксис, гнозис, координація, просторова орієнтування). У всіх розглянутих групах недорозвитку стійко простежується вроджений розлад зору.
Отже, в ранній постнатальний період розвитку функцій вроджений або рано придбаний зоровий дефект в цьому складному поєднанні стає первинним, що впливає на формування поза-мовленнєвих функцій. У дітей із зоровим дефектом особливо широко представлені порушення, що стають причиною скорочення рухової активності та ранньому розладу інформативних зв'язків з навколишнім світом. На розвиток психічних процесів (в тому числі й мовлення) величезний вплив справляє якість мовленнєвого спілкування, мікросоціальне середовище. Позитивний вплив в поєднанні з високими особистісними показниками на розвиток мовлення доведено на групі дітей з першим рівнем сформованості мовлення. У той же час на подальших рівнях чітко простежується послаблення позитивного впливу.
Таким чином, наявність обширно представлених системних порушень мовлення, які зачіпають ті чи інші мовленнєві компоненти, обумовлена впливом поліморфностю факторів, по-різному взаємодіють між собою і створюють значно більш складний дефект, ніж у зрячих дітей.
Наявність вродженого або рано набутого зорового дефекту виділяється в якості ускладнюючої, вплив якої може посилюватися або слабшати в залежності від наявності інших патологічних чинників, умови мовленнєвого спілкування та індивідуальних особливостей дітей.