 |
|
Зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.
288. До шлюбів, що визнаються недійсними за рішенням суду належить: укладені без вільної згоди жінки або чоловіка (ч. 1 ст. 40 СК), а також фіктивні шлюби (ч. 2 ст. 40 СК).
289. До шлюбів, що можуть бути визнані недійсними за рішенням суду належать: Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:
1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу;
2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
290. Обставиною, що виключають можливість подання позову про розірвання шлюбу є: Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.
291. Один з подружжя має право пред’явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини або до досягнення дитиною 1 року у випадку: якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.
292. Після розірвання шлюбу право спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу: не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу
293. Не може бути визнаним недійсним шлюб: якщо на момент роз:гляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
294. До осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним, належать: дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
295. Шлюб є недійсним:
- зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі
- зарееєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою
- зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною
296. Поновлення шлюбу з особою, що була визнана безвісно відсутньою відбувається: автоматично
297. Правовими наслідками встановлення режиму окремого проживання є:
1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
298. Режим окремого проживання встановлюється: За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
299. Правовими наслідками недійсності шлюбу для особи, що знала про перешкоди до реєстрації шлюбу є:
2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.
Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.
3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більше як за останні три роки.
4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.
5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.
300. Правовими наслідками недійсності шлюбу для особи, що не знала і не могла знати про перешкоди для його реєстрації є:
1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;
3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього Кодексу;
4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
301. Шлюб, зареєстрований за відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається: неукладеним.
302. Поновлення шлюбу з особою, що була визнана безвісно відсутньою відбувається: Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою може бути поновлений за їхньою заявою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.
303. Підставою для припинення шлюбу не є: Є
1. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.
2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
3. Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.
4. Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.
304. Підставою для припинення шлюбу є: те саме, що в 303
305. Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану відбувається: складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.
306. Правовими наслідками встановлення режиму окремого проживання є:
1. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.
2. У разі встановлення режиму окремого проживання:
1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
307. Режим окремого проживання встановлюється: виключно судом
308. Не може бути визнаним недійсним шлюб: у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.
309. У разі визнання батьківства за рішенням суду, право на пред’явлення позову мають наступні особи (відмітити зайве): матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
310. У разі визнання батьківства за рішенням суду, право на пред’явлення позову мають наступні особи: те саме, що в 309
311. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено: . При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.
312. Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я, забрати дитину мають право її:баба, дід, інші родичі з дозволу органу опіки та піклування.
313. Батьки зобов’язані зареєструвати народження дитини в державному органі РАЦСу: невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини
314. Підставами позбавлення батьківських прав є (відмітити зайве):
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
315. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається у разі гарантування: збереження права дитини на житло.
316. На вчинення одним з батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини згода другого з батьків: повинна бути письмова нотаріально засвідчена
317. Факт батьківства може бути встановлений за рішенням суду у разі: смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини
318. Підставою для визнання батьківства за рішенням суду є: будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
319. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено: відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. (те саме, що в 311)
320. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини, реєстрація провадиться (відмітити зайве): за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.
321. Підставами позбавлення батьківських прав є:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
322. Підставами позбавлення батьківських прав неповнолітніх батьків є те, що вони:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
323. На вчинення одним з батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини згода другого з батьків не потрібна у разі: Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені в абзаці другому цієї частини, можуть бути вчинені без його згоди.
324. Якщо той з батьків, з якого за рішенням суду стягуються аліменти на дитину, виїжджає для постійного місця проживання у державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу:з нього за рішенням суду до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття.
325. Об'єктом договору про припинення права на аліменти на дитину є: право власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартира, земельну ділянку тощо).
326. Якщо дитина народжена у шлюбі не походить від чоловіка, то невизнання його батьківства при реєстрації народження дитини відбувається на підставі: спільної заяви самої матері та її чоловіка про невизнання його батьком дитини.
327. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, дитина вважається такою, що походить від: подружжя.
328. У разі зміни прізвища одним з батьків, прізвище дитини може бути змінене: за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
329. У разі, якщо батько змінив своє ім'я, згода дитини на зміну її по-батькові потрібна, після досягнення нею:чотирнадцяти років
330. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла: чотирнадцяти років.
331. Чи повинна сплачувати аліменти на дитину особа, що позбавлена батьківських прав: Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Аліменти на дітей стягуються на користь другого з батьків (опікуна, піклувальника, особи, в сім'ї якої проживає дитина), а також організації, де дитина перебуває на вихованні.
332. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо: на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
333. Якщо місцепроживання батьків невідоме, вони ухиляються від сплати аліментів або не мають можливості утримувати дитину, їй призначається державна допомога, розмір якої не може бути менший за: 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
334. При визначенні розміру аліментів, суд враховує (відмітити зайве):
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
335. За загальним правилом, стягнення заборгованості за аліментами: Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
336. Мачуха, вітчим звільняються від обов'язку по утриманню малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки у разі:
1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком;
2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.
337. Якщо заява про визнання батьківства подається неповнолітнім: державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини.
338. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність становить: позовна давність не застосовується
339. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини і померла: оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
340. Оспорювання материнства не допускається у випадках: коли за заявою подружжя було здійснено імплантацію в організм жінки зародка, зачатого подружжям.
341. Реєстрація народження дитини провадиться при пред'явленні:
а) документа медичного закладу про народження дитини (перекладеного та легалізованого у встановленому порядку).
У виняткових випадках, при народженні дитини поза медичним закладом,
- довідки лікаря, який подав допомогу при пологах. У разі народження дитини вдома без медичної допомоги факт і час народження повинні бути підтверджені підписом двох свідків, присутніх при пологах, із зазначенням їхніх прізвищ, імен та по батькові, місця проживання і документів, що посвідчують їх особи, у графі документи, що підтверджують факт народження дитини, а також медичним документом про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (приватного лікаря);
б) паспортних документів, що посвідчують особи батьків (одного з батьків). Якщо документ, який посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то відомості про другого з батьків у даному випадку зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.
в) документа, який є підставою внесення відомостей про батька (свідоцтво про шлюб, заява матері, заява батька про визнання батьківства, спільна заява матері та батька дитини, якщо батьки не перебувають у шлюбі, спільна заява матері та її чоловіка про невизнання чоловіка батьком дитини, спільна заява батька дитини та чоловіка, який перебуває у шлюбі з її матір'ю).
342. Якщо батьки дитини мають різні прізвища, при реєстрації народження дитини її прізвище визначається: за їхньою згодою.
343. У разі зміни прізвища обома батьками, прізвище дитини змінюється:за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
344. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав: можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.
345. Підставами відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав є: . Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.