 |
|
Ризики, що виникають при міжнародних платежах.
1.Вартість місцевої валюти при майбутньому платежі в іноземній валюті залежить від обмінного курсу між двома валютами (особливо, коли курси обміну піддаються впливові ринкових сил).
2. Ризик відсутності конвертованості: неможливість власника валюти даної країни конвертувати її у валюту іншої країни, внаслідок обмеження, накладеного урядом.
3. Ризик невиконання зобов’язання, або несплати (більш імовірний, оскільки порушення судового позову проти боржника, який порушив зобов’язання, в іншій країні потребує більше коштів і часу, а успіх менш імовірний, ніж у випадку з місцевим боржником).
ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС
Економічний зміст платіжного балансу та методологія складання.
Платіжний баланс (balance of payments) —це балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів.
Платіжний баланс –це агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу.
Платіжний баланс – статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу. (Киреев, с.127, МВФ, 1993, с.21)
За економічним змістом розрізняють баланс на певну дату і за певний період.
Платіжний баланс на певну дату існує у вигляді співвідношення платежів та надходжень, які із дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної й іноземної валюти в цей момент і він є одним із факторів формування валютного курсу.
Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) складається на основі статистичних показників при здійсненні за цей період зовнішньоекономічні дії і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв’язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві.
З бухгалтерського погляду, платіжний баланс завжди знаходиться в рівновазі. Проте за підсумками його основних розділів може мати місце або активне сальдо, якщо надходження перевищують платежі, або пасивне, коли платежі перевищують надходження.
В платіжному балансі використовується принцип подвійного запису, кожна операція має дві сторони – дебет і кредит. У відповідності з цією обліковою системою загальна сума на дебеті повинна завжди бути рівною загальній сумі на кредиті.
Кредит – це відплив за кордон вартостей, за які мають надійти платежі у певну країну (збільшення пасивів, зменшення активів) (приносять іноземну валюту).
Дебет - це приплив вартостей із-за кордону до даної країни, за які її резиденти мають платити за кордон (збільшення активів, зменшення зобов’язань) (пов’язані з витратами іноземної валюти).
Таблиця 7.1.
Прибуткові (+) та витратні (-) статті балансу міжнародних рахунків
| Прибуткові статті (+) (Джерела грошових коштів) | Витратні статті (-) (Способи використання грошових коштів) |
| Експорт товарів та послуг | Імпорт товарів та послуг |
| Приток капіталу | Вивіз капіталу |
| ¨ Приватні та державні дари із-за кордону | ¨ Дари за кордон |
| ¨ Транспортні послуги, що надані нерезидентам | ¨ Використання транспорту інших держав |
| ¨ Витрати іноземних туристів в даній країні | ¨ Витрати на туризм за рубежем |
| ¨ Військові витрати інших держав | ¨ Військові витрати за кордоном |
| ¨ Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону | ¨ Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам |
| ¨ Продаж активів даної країни нерезидентам | ¨ Придбання іноземних активів (наприклад, акцій, облігації та нерухомості) |
| ¨ Депозити нерезидентів в депозитних установах даної країни | ¨ Депозити в іноземних депозитних установах |
| ¨ Продаж золота нерезидентам | ¨ Придбання золота за кордоном |
| ¨ Продаж національної валюти нерезидентам | ¨ Купівля іноземної валюти |
Способи використання інформації платіжного балансу:
По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).
По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.
По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.
Структура платіжного балансу:
· Торговельний баланс
· Баланс послуг та некомерційних платежів
· Баланс руху капіталів і кредитів
Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту.
Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної політики.
Баланс послуг та некомерційних платежіввключає:
· платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;
· за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;
· за методикою МВФ показують односторонні перекази :
- державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації;
- приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину.
Три перелічені вище групи операцій – послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази – називають невидимими операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).
Баланс руху капіталів і кредитів – виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів.
За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії:
· міжнародний рух підприємницького капіталу;
· міжнародний рух позикового капіталу.
Міжнародний рух підприємницького капіталу включає:
· Вивіз капіталу:
§ Прямі інвестиції за рубіж, проведені національними фірмами.
§ Придбання національними інвесторами зарубіжних акцій та облігацій.
§ Придбання національними резидентами банківських депозитів в зарубіжних банках.
· Приток капіталу :
§ Прямі інвестиції в економіку країни, що здійснюються зарубіжними фірмами.
§ Придбання зарубіжними інвесторами акцій та облігацій іншої країни.
§ Придбання нерезидентами депозитів банків країни.
Міжнародний рух позикового капіталу включає:
· Довго- і середньострокові операції – це державні та приватні запозичення і кредити, які надаються на термін понад один рік.
· Короткострокові операції - включають міжнародні кредити терміном до одного року; поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари); переміщення грошового капіталу між банками.
Помилки і пропуски –включає дані як статистичних похибок так і неврахованих операцій. Показники різко зростають в кризових ситуаціях.
Операції з ліквідними валютними активами– заключна стаття платіжного балансу, відображає операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи й у результаті яких відбуваються зміни як величини, так і складу центральних офіційних золотовалютних резервів.
Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ: