Главная | Обратная связь

Неогумбольдтіанство

Уорф доходить висновку: у мовному світі все від­носне. Ми членуємо світ так, як підказує рідна мова, і «стикаємося, таким чином, з новим принципом відно­сності. Він полягає в тому, що подібні фізичні явища дозволяють створити подібну картину всесвіту тільки за подібності або принаймні за співвідносності мовних систем». Гіпотеза Уорфа отримала в мовознавстві назву гіпотези мовної (лінгвальної) відносності. Оскільки ідея цієї гіпотези була закладена ще Сепіром, то її на­зивають ще гіпотезою Сепіра—Уорфа.

У наш час гіпотезу Сепіра—Уорфа часто визначають як припущення про те, що мислення й культура наро­ду цілком зумовлені мовою. Однак ні Сепір, ні Уорф такого визначення не давали. У статті «Відношення норм поведінки й мислення до мови» Уорф навіть стверджував, що «між культурними нормами і мовни­ми моделями є зв'язок, але немає кореляцій або прямих відповідників».

Зразу ж після оприлюднення гіпотеза викликала гострі суперечки в наукових колах. У 1954 р. їй було присвячено дискусію лінгвістів, антропологів, соціоло­гів, психологів. Критикуючи гіпотезу, опоненти вказу­вали на те, що якби люди по-різному сприймали світ, то не розуміли б один одного. Однак Уорф ніколи не ствер­джував, що абсолютно все в мисленні й культурі зумов­лене мовою.

Довести свою гіпотезу Уорфу не вдалося. Можна сперечатися про достовірність тих чи інших прикладів, коректність їх інтерпретації, але положення про те, що мови по-різному категоризують світ, є абсолютно пра­вильним. Як зазначив В. М. Алпатов, гіпотеза «була сформульована в тому вигляді, в якому сам американ­ський дослідник її не подавав, а потім більшість лінг­вістів просто заперечували те її крайнє формулювання, за яке сам Б. Уорф не ніс відповідальності [...]; деякі лінгвісти, навпаки, надавали гіпотезі дуже великого значення, звичайно виходячи при цьому більше з зага-льнофілософських, ніж конкретно-лінгвістичних прин­ципів. Що стосується самої гіпотези (якщо тільки не формулювати її в явно абсурдному вигляді), то лінгві­стика [...] не могла й не може її ні довести, ні запере­чити» [Алпатов 1998: 226].

Нині гіпотеза стала ще популярнішою, ніж була за життя Уорфа. Багато мовознавців шукають і накопи­чують факти для її підтвердження. Проблемам зв'язку

Історія мовознавства

мови і культури й мовних картин світу присвячується багато симпозіумів, конференцій, наукових збірників. Ведуться пошуки об'єктивних методів, які б довели правильність чи хибність гіпотези. У будь-якому разі заслуга Уорфа — в постановці цієї проблеми. Позити­вним у теорії Уорфа, як і в усьому неогумбольдтіанстві, є врахування «фактора людини» й акцентування на змістовому аспекті мови.

Запитання. Завдання

1.Які історичні й методологічні основи неогумбольдтіанства?

2. Назвіть різновиди неогумбольдтіанства. У чому їхня своєрідність?

3. Охарактеризуйте концепцію Л. Вайсгербера. З чим не можна по­годитися в цій концепції?

4. У чому суть гіпотези лінгвальної відносності Сепіра-Уорфа? Роз­крийте її сильні й слабкі сторони.

Література

Основна

Удовиченко Г. М.Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень. — К., 1980. — С. 160—168.

Алпатов В. М. История лингвистических учений. — М., 1998. — С. 210—226.

Кондрашов Н. А. История лингвистических учений. — М., 1979. — С. 163—168.

Венцкович Р. М., Шайкевич А. Я.История язьїкознания. — М., 1974. — Вьіп. 4. — С. 109—151.

Додаткова

Кибрик А. Е.Сепир и современное язьїкознание // Сепир 3. Избран-ньіе трудьі по язьїкознанию и культурологии. — М., 1993.

Звегинцев В. А.Теоретико-лингвистические предпосьілки гипотезьі Сепира-Уорфа // Новое в лингвистике. — М., 1960. — Вьіп. 1.

Блзк М. Лингвистическая относительность (Теоретические воззрения Беджамена Л. Уорфа) // Новое в лингвистике. — М., 1960. — Вьіп. 1.

Национальньїй язьік и национальная культура. — М., 1978.

Гухман М. М. Лингвистическая теория Л. Вайсгербера // Вопросьі тео-рии язьїка в современной зарубежной лингвистике. — М., 1961.

Чесноков П. б. Неогумбольдтианство // Философские основи зару-бежньїх направлений в язьїкознании. — М., 1977.

Подолян І. Е.Ідея лінгвальної відносності в сучасному науковому кон­тексті // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. — 2001. — Т. 4. — № 2.