Правила оформлення заголовків і підзаголовківСтр 1 из 2Следующая ⇒
Оформлення сторінки
Документи, що стосуються сфери управління, оформляють на папері фор-мату А4 (297x210 мм) та А5 (148x210 мм). Для зручності з усіх боків сторінки за-лишають вільні поля: ліворуч — 35 мм; праворуч — не менше 8 мм; зверху — 20 мм; знизу — 19 мм (для формату А4) та 16 мм (для формату А5). За чинними вимогами перша сторінка документа друкується на бланку, дру-га, третя й наступні — на чистих аркушах паперу. Існують чіткі правила щодо розміщення підпису на документі. Так, якщо текст документа більший, ніж одна сторінка, то на другій сторінці повинен бути не тільки підпис, але й міститися фрагмент тексту. На цій сторінці повинно бути не менше двох рядків тексту. Слід враховувати, що в документах не повинен: 1) відриватися один рядок тексту чи слово від попереднього абзацу; 2) починатися один рядок нового абзацу на сторінці, що закінчується; у цьому разі краще розпочати новий абзац повністю на наступній сторінці; 3) ставитися перенос у слові на межі сторінок; у таких випадках слово слід пе-ренести на нову сторінку. Нумерація сторінок. У документах, що оформляються на двох, трьох і біль-ше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої і продовжується да-лі. У випадках друкування тексту документа з одного боку аркуша номери про-ставляються посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю сторінки. Слово «сторінка» або його скорочення не пи-шеться, біля цифр не ставляться ніякі позначки. При друкуванні тексту з обох боків аркуша непарні сторінки позначаються у правому верхньому кутку, а парні — у лівому верхньому кутку аркуша.
Рубрикація тексту Рубрикацією називається членування тексту на певні складові частини, гра-фічне відокремлення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерації тощо. Рубрикація постає зовнішнім вираженням композиції ділового папера. Ступінь складності рубрикації залежить від обсягу, тематики, призначен-ня документа, його спрямування. Найпростішим виявом рубрикації виступає по-діл на абзаци, при цьому такий поділ збігається з відповідними смисловими час-тинами тексту. Абзацом називається відступ управо у початковому рядку, з якого почина-ється виклад нової думки у тексті, а також фрагмент тексту між двома такими відступами. Типовий абзац охоплює три частини: 1) зачин (у ньому формулюється мета абзацу, тобто повідомляється, про що йтиме мова); 2) основна частина або фраза (міститься основна інформація); 3) коментар (підбивається підсумок повідомленого, усього того, про що гово-рилося в абзаці). Слід пам’ятати, що середня довжина абзацу повинна дорівнювати 4 — 6 ре-ченням. В окремих різновидах документів (службова записка; акт та ін.) зустріча-ються абзаци, що складаються з одного речення. Але і в цьому разі абзац складає внутрішньо замкнене смислове ціле. З метою правильного і нормативного сприйняття й опрацювання документа його складники або рубрики нумеруються. Наявні дві системи нумерації — тра-диційна й нова. Традиційна (комбінована)рубрикація ґрунтується на використанні знаків різних типів — римських та арабських цифр, великих та малих літер. Така руб-рикація суттєво доповнює абзацне членування тексту (нумерування тез, пунктів, правил). Це значною мірою залежить від змісту, обсягу, складу документа. Сис-тема використання різних позначень повинна характеризуватися логічною будо-вою: А. Б. В. Г. Д... І. II. III. IV. V... 1. 2. 3. 4. 5... 1) 2) 3) 4) 5)... а) б) в) г) г)... Рубрики, що більші своєю ємністю за абзац, можуть утворювати: параграф (§), главу, розділ, частину. Вони також нумеруються. Під час рубрикації тексту слід враховувати такі вимоги: 1) рубрики нумерувати за умови наявності хоча б двох однорідних елементів перерахування; 2) однорідні засоби нумерації застосовувати до однотипних частин; 3) правил пунктуації дотримуватися при будь-яких комбінованих способах нумерації; 4) використовувати лаконічні, однозначні заголовки. що розміщуються у певній послідовності. Застосовуючи нову систему рубрикації, слід враховувати: 1) після номера частини, розділу, пункту, підпункту обов’язково ставиться крапка; 2) номер кожного складника тексту документа включає номери вищих ступе-нів поділу: розділи — І.; 2.; 3.; номери підрозділів включають у себе також номери розділів — 1.1.; 1.2.; 1.3.; номери пунктів містять номер розділу, підрозділу, пункту — 1.1.1.; 1,1.2.; 1.1.3. Використання цієї системи нумерації дозволяє не використовувати словес-них найменувань і заголовків до частин документа. Основні технічно-пунктуаційні правила рубрикації тексту документа: а) для позначення частин переліку використовуються: Вищий рівень членування — великі літери (А, Б, В та ін.) та римські цифри (І, II, IIIтощо). Середній рівень членування — арабські цифри (1, 2, 3 тощо). Нижчий рівень членування — арабські цифри з дужками (1) 2) 3) та ін.) та малі літери з дужками (а) б) в) і т. ін.); б) після малих літер та арабських цифр з дужками не ставиться крапка, а після великих літер та римських цифр ставиться крапка — а); 1); А.; І.; в) при рубрикації з дужками частини тексту відокремлюються або комами, або крапками з комами — 1)...; 2)... Крапка ставиться в кінці рубрики (1.; 2.) при оформленні без дужок; г) великі літери розпочинають текст рубрик, оформлених літерами і цифрами з крапками (І. С... ІІ. П...), малі вживаються після рубрик, оформлених цифрами і літерами з дужками (1) а...; 2) б...).
Правила оформлення заголовків і підзаголовків Заголовок документа пишеться великими літерами. Він повинен бути не довшим ніж 40 знаків. Не дозволяється у заголовку переносити слова. Якщо заголовок великий, то його слід ділити (за змістом) на декілька рядків: ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|