Главная | Обратная связь

Обгрунтувати основні властивості і показники популяції( 6 показників на фотке)

У природі будь-який біологічний вид складається з великої кількості популяцій, які так чи інакше ізольовані одні від одних. З екологічної точки зору популяція розглядається як основна ланка угруповання живих організмів. Вона має характерні ознаки.

Просторова структура популяції — визначається характером розміщення організмів у межах території. Часто особини популяції об’єднуються у групи, скупчення, стада, сім’ї, табуни.

Чисельність популяції — кількість особин, які належать до однієї популяції. Показником чисельності є щільність популяції, тобто середня кількість особин на одиницю площі або одиницю об’єму. Народжуваність — здатність особин популяції до відтворення, частоти появи особин за одиницю часу. Смертність — кількість особин, що загинула за одиницю часу, тобто швидкість зменшення чисельності популяції.

Вікова структура популяції характеризується співвідношенням особин різного віку, що змінюється з часом. У стійкій популяції народжуваність та смертність — приблизно однакові, чисельність популяції знаходиться на одному рівні, а тому співвідношення різновікових груп однакове. У популяції, де кількість її особин збільшується, народжуваність переважає смертність і чисельність популяції зростає.

Статева структура визначається кількістю самців і самок.

Динаміка популяції — зміни чисельності, статевої та вікової структури популяції, які визначаються внутрішньо-популяційними процесами і взаємодією популяцій різних видів. Сприятливі кліматичні умови, достатня кількість їжі, послаблення хижацтва веде до росту плодючості і народжуваності, збільшення чисельності.

Гомеостаз популяції — здатність популяції підтримувати відносну стабільність і цілісність генотипової структури при зміні умов середовища. Популяція здатна до саморегуляції для підтримання чисельності, вікової та статевої структур. Одним із найголовніших факторів впливу на популяцію є антропогенний. Людина безпосередньо чи опосередковано може зменшувати або збільшувати чисельність популяції. Конкуренція в біосфері відбувається на всіх рівнях - на груповому, популяційному, міжпопуляційному, видовому, міжвидовому. Вона є регулюючим фактором зберігання біологічного різноманіття, оскільки стримує збільшення виду (популяції*) зверх природної межі.

В ідеальних умовах, тобто при достатності живних речовин і відсутності конкуренції, чисельність осіб популяції Ч зростає по експоненційному закону:

де Ч₀ - кількість осіб на початок періоду, а - коефіцієнт (постійна) експоненти, і - час періоду.

Розрахунки показують, що в ідеальних умовах один вид може заселити планету за дуже короткий термін, наприклад, бактерії, які діляться через 20 хвилин, - за 36 годин, комахи - за рік, пацюки - за 8 років, риби - за 12 років.

Цього не відбувається завдяки конкуренції та ємкості середовища. Остання визначається максимальною кількістю організмів, які можуть існувати в умовах обмеженості ресурсів (їжі, світла, місця і т.д.). Реально це обмежує період експоненційного росту чисельності, після якого частіше настає період стабілізації і асимптотичного наближення до горизонталі. Така закономірність називається логістичною (або s-подібною) - популяція характеризується стійкою рівновагою, а ємкість середовища називається рівнозважною чисельністю (рис. 2.2).

Логістичне рівняння в диференційній формі має вигляд:

де а - постійна експоненти в початковий період збільшення чисельності, К - ємкість середовища.

Складна система взаємодій у біосфері приводить до більш-менш стабільного співвідношення між видами. Однією з ілюстрацій цього є залежність між кількістю осіб ссавців Ч та масою особин М (рис. 2.3).

Популяції в природі складаються з окремих субпопуляцій, які відрізняються на генному рівні. Спадкове різноманіття зберігається завдяки тому, що окремі субпопуляції підтримують одна одну, обмінюючись генами. Чим вище генне різноманіття, тим більшим "запасом міцності" популяція володіє. Людство протягом багатьох тисячоліть було таким, що окремі субпопуляції внаслідок територіального положення мало взаємодіяли. В наш час ситуація інша. І фахівці не беруться передбачити генетичні наслідки нових демографічних процесів.

Рис. 2.2. Зміна кількості особин популяції з часом:

1 - експоненційний закон; 2 - логістичний закон