Главная | Обратная связь

Поширення ВІЛ/СНІДу як соціальної проблеми сучасної України

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД, AIDS по-англійськи), що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), є смертельною хворобою, засобів для лікування якої в даний час не існує.

Необхідно підкреслити, що ВІЛ та СНІД не синоніми. СНІД - поняття більш широке і означає дефіцит імунітету. Такий стан може виникнути в результаті самих різних причин: при хронічних виснажуючих захворюваннях, впливі променевої енергії, у дітей з дефектами імунної системи і у хворих старечого віку з інволюцією імунного захисту, деяких медикаментозних і гормональних препаратів. В даний час назву СНІД застосовується для позначення тільки одній зі стадій ВІЛ-інфекції, а саме маніфестной її стадії.

ВІЛ-інфекція - нове інфекційне захворювання, що називалося до відкриття її збудника як синдром набутого імунодефіциту (СНІД). ВІЛ-інфекція - прогресуюче антропонозне інфекційне захворювання, з кровоконтактним механізмом зараження, характеризується специфічним ураженням імунної системи з розвитком важкого імунодефіциту, який проявляється вторинними інфекціями, злоякісними новоутвореннями та аутоімунними процесами.

ВІЛ є причиною СНІДу. Іноді ВІЛ називають "вірусом СНІДу". Вірус проникає в організм людини і руйнує його імунну систему. Імунна система є частиною людського організму, що допомагає нам боротися з інфекціями і хворобами. СНІД є синдромом. Іншими словами, це сполучення захворювань та симптомів. Людина, заражена ВІЛ, може прожити довгі роки, перш ніж цей вірус призведе до СНІДу. Після того, як вірус попадає в організм людини, проходить близько трьох місяців, і в організмі з'являються антитіла до ВІЛ, які можна знайти за допомогою тестів. ВІЛ поступово послабляє імунну систему, опір організму інфекції стає настільки слабким, що в організм легко проникає цілий ряд інших інфекцій, що викликають різні захворювання і погіршують стан здоров'я людини. Ослаблення імунної системи може тривати роками, і людина, заражена ВІЛ, може жити нормальним життям, перш ніж відбудеться погіршення її здоров'я. Виявити ВІЛ в організмі можна за допомогою спеціального аналізу крові приблизно через 3 місяці після зараження. Якщо як мінімум два різних спеціальних тести підтвердять наявність антитіл до ВІЛ у крові (дадуть позитивний результат), то це означає, що людина інфікована ВІЛ [ 1].

За М.Ю. Киселевим iснує аналіз крові, що називається Т-клітинний тест, або СD4, що показує, як імунна система справляється зі своїми функціями. Якщо кількість клітин СD4 з часом падає, це вказує на послаблення імунної системи. В ідеалі варто проходити цей тест кожні 3-6 місяців і регулярно порівнювати його результати.

ВІЛ передається від однієї людини до іншої такими способами:

- при використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у вживанні і заражені ВІЛ) для ін'єкцій;

- при переливанні інфікованої крові неінфікованій людині;

- при занятті незахищеним сексом;

- від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування плоду, при пологах чи годуючи дитину грудьми (слід зазначити, що зараз існують ефективні препарати, що дозволяють запобігти передачі ВІЛ від матері до дитини. Ці препарати доступні в Україні) [9,c.40].

ВІЛ не передається:

- через чхання, кашель, при перебуванні в одному приміщенні з інфікованою людиною (вірус дуже нестійкий і гине поза організмом людини);

- через укуси комах;

- через домашніх тварин;

- при використанні загального посуду (чашок, вилок, ложок), рушників, постільної білизни, телефону, унітазу, ванни, басейну, і т.д.;

- при обіймах, рукостисканні, поцілунку.

Різні люди реагують по різному, дізнавшись про свій ВІЛ-статус. Деякі намагаються не думати про нього і живуть, як і колись. Іншим же важко ігнорувати цю проблему, і вона стає основною частиною їхнього життя. У даний час не існує можливості лікування СНІД. При відсутності належного лікування у більшості ВІЛ-інфікованих людей ВІЛ переходить у стадію СНІД через 5-10 років з моменту зараження. Тому СНІД вважається смертельним захворюванням. Незважаючи на це, багато людей з ВІЛ-інфекцією живуть повноцінним життям протягом багатьох років [9,c.43].

Деякі вчені вважають, що вірус ВІЛ був переданий від мавп до людини приблизно в 1926 році. Останні дослідження показують, що людина придбала цей вірус в Західній Африці. До 1930-х років вірус ніяк не виявляв себе. В1959 році в Конго померає чоловік. Подальші дослідження медиків, що проаналізували його історію хвороби, показали, що, можливо, це був перший зафіксований в світі випадок смерті від СНІДу. У 1969 році в США серед повій були зафіксовані перші випадки хвороби, що протікала з симптомами СНІДу. Тоді медики не звернули на них особливої ​​уваги, вважаючи рідкісною формою пневмонії. У 1978 році у гомосексуалістів в США і Швеції, а також серед гетеросексуальних чоловіків в Танзанії і на Гаїті були виявлені симптоми одного і того ж захворювання.

І тільки в 1981 році Центр по контролю і профілактиці хвороб (CDC) повідомив про виявлення у молодих гомосексуалістів в Лос-Анджелесі і Нью-Йорку нової хвороби. У США було виявлено близько 440 носіїв вірусу ВІЛ. Близько 200 з цих людей померли. Так як більшість хворих були гомосексуалістами, нова хвороба отримала назву "Імунодефіцит, який передається гомосексуалістами" (Gay Related Immuno Deficiency - GRID) або "Гомосексуальний рак" (A Gay Cancer).

5 червня 1981 американський вчений з Центру з контролю над захворюваннями Майкл Готліб вперше описав нове захворювання, що протікає з глибоким ураженням імунної системи. Ретельний аналіз привів американських дослідників до висновку про наявність невідомого раніше синдрому, що отримав в 1982 році назва Aquired Immune Deficience Syndrom (AIDS) - синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Тоді ж СНІД назвали хворобою чотирьох «Н», за заголовним буквах англійських слів - гомосексуалісти, хворі на гемофілію, гаїтяни і героїн, виділивши цим самим групи ризику для нової хвороби.

Імунний дефіцит (зниження імунітету), від якого страждали захворілі СНІДом, раніше зустрічався тільки як вроджений порок недоношених новонароджених дітей. Лікарі встановили, що у цих хворих зниження імунітету не було вродженим, але було придбано в зрілому віці.
У 1983 році французьким ученим Монтаньє була встановлена ​​вірусна природа хвороби. Він виявив у видаленому у хворого на СНІД лімфатичному вузлі вірус, назвавши його LAV (lymphadenopathy associated virus).
24 квітня 1984 директор Інституту вірусології людини Мерілендського університету доктор Роберт Галло оголосив про те, що він знайшов справжню причину СНІДу. Йому вдалося виділити вірус з периферичної крові хворих на СНІД. Він ізолював ретровірус, що отримав назву HTLV-III (Human T-lymphotropic virus type III). Ці два віруси виявилися ідентичними.
У 1985 році було встановлено, що ВІЛ передається через рідкі середовища тіла: кров, сперму, материнське молоко. У тому ж році був розроблений перший тест на ВІЛ, на основі якого в США і Японії почали перевіряти на ВІЛ донорську кров та її препарати.

У 1986 році група Монтаньє оголосила про відкриття нового вірусу, який отримав назву HIV-2 (ВІЛ-2). Порівняльне вивчення геномів ВІЛ-1 і ВІЛ-2 показало, що в еволюційному плані ВІЛ-2 далеко відстоїть від ВІЛ-1. Автори висловили припущення, що обидва віруси існували задовго до виникнення сучасної епідемії СНІДу. ВІЛ-2 був вперше виділений в 1985 році від хворих СНІДом у Гвінеї-Бісау і Островах Зеленого Мису. Дослідження показали, що обумовлені ВІЛ-2 і ВІЛ-1 захворювання є самостійними інфекціями, оскільки є розходження в особливостях збудників, клініці й епідеміології.
У 1987 році Всесвітня Організація Охорони Здоров'я затвердила назву збудника СНІД - "вірус імунодефіциту людини" (ВІЛ, або в англійській абревіатурі HIV).

У 1987 році була заснована Глобальна програма ВООЗ по СНІДу, а Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я прийнята глобальна стратегія боротьби зі СНІДом. У цьому ж році в ряді країн впроваджується в лікування хворих першої противірусний препарат - азидотимидин (зидовудин, ретровір).
Отже СНІД — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. Через недостатню поінформованість про цю хворобу у суспільстві поширюються явища стигматизації та дискримінації ВІЛ-позитивних осіб, що призводять до різних негативних наслідків одним із яких є суїцид.

1.2 Наукова розробка питання запобігань поширення ВІЛ СНІД