 |
|
Управління ризиками
Аналіз статистичних даних показує, що навіть при стабільній економіці компанії США з різних причин в середньому біля 10 разів на рік попадають у скрутне становище з наступних причин:
- рекламації на підприємствах за браковану продукцію;
- аварії на підприємствах і поломка обладнання;
- витік конфіденційної інформації;
- несправність комп’ютера;
- вплив необґрунтованих чуток.
Рідше зустрічаються наступні форс-мажорні (надзвичайні) обставини:
- стихійні лиха;
- аварії в електричних мережах;
- смерть керівників і провідних спеціалістів;
- несподівана поява сильних конкурентів.
Серед інших причин - порушення авторських прав, забастовки, шахрайство, тероризм, хабарництво, захоплення контрольного пакету акцій чужою компанією, помилки у проектах і прийнятих рішеннях.
При оцінці ступеню ризику інноваційних проектів широко використовується поняття «мінімальні границі ризику». Така границя визначається прибутком від розміщення коштів у банках під відсоток. Ступінь прибутковості інвестицій в інновацію повинна перевищувати банківський відсоток.
Керівник (менеджер по ризиках), забезпечуючи комплексну безпеку фірми, проводить роботу у наступних напрямах:
- оцінює потенційні джерела небезпеки, визначаючи основний для своєї фірми профіль
ризиків у конкретних умовах;
- оцінює імовірність виникнення несприятливої ситуації і можливі максимальні втрати;
- зменшує ризик.
При прийнятті рішень у ризик-менеджменті використовуються досить прості правила:
- не можна ризикувати більше, ніж це може собі дозволити власний капітал;
- завжди треба пам’ятати про наслідки ризикованих рішень;
- не можна ризикувати більшим задля малого;
- можливо існує не одне рішення, а кілька варіантів рішень;
- позитивне рішення приймається лише при відсутності сумнівів;
- при наявності сумнівів приймається негативне рішення.
Перед тим, як приймати рішення при ризикове вкладання капіталу, необхідно визначити максимальний обсяг збитку за даним ризиком, зіставити його з обсягом капіталу, що вкладається, порівняти з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведе втрата вкладеного капіталу до банкрутства підприємства.
Ризик-менеджмент має певні можливості управління ризиком. Вони складаються з коштів попередження ризиків і прийомів зниження ступеню ризику, до яких відносяться:
- уникнення ризику, яке означає просте ухилення від заходу, пов’язаного з ризиком;
- удержання ризику - залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальність;
- передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії;
- зниження ступеню ризику - зменшення імовірності і обсягу втрат;
- диверсифікація - розподілення грошових капіталів, які інвестуються або позичаються, між різними об’єктами вкладень з метою зниження ризику можливих втрат капіталу або доходів від нього;
- придбання додаткової інформації - більш повна інформація дозволяє зробити більш точний прогноз і цим знизити ризик;
- лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п. (лімітування застосовується банками для зниження ступеню ризику при видачі позики, продажу товарів у кредит і т.д.);
- самострахування являє собою створення натуральних і грошових страхових фондів на підприємстві;
- страхування - захист майнових інтересів підприємства і громадян при настанні страхових випадків за рахунок грошових фондів, які формуються з сплачуваних страхових фондів.