Главная | Обратная связь

Відчуття й сприймання

Відчуття й сприймання підлітка розвиваються та функціонують в органічному взаємозв'язку. Удосконалення чутливості відчуттівзнаходить своє відображення у повноті та деталь­ності сприймань.Тоншими і диференційованішими стають відчуття, і водночас змістовнішим — сприймання. Усе це зумовлює трансформацію процесів відчуття та сприймання у цілеспрямовані сенсорні та перцептивнідії.

Удосконалення сприймання в цьому віці пов'язане як з розвитком уміння краще і продуктивніше використовувати свої органи чуттів, так і з формуванням здатності до складніших форм аналізу й синтезу, спрямованих насамперед на з'ясування внутрішніх властивостей об'єктів сприйняття. Інтелектуалізація процесів сприймання — необхідна умова успішного засвоєння будь-якого навчаль­ного матеріалу.

У перцептивній діяльності підлітка дедалі більшого значення набуває саморе­гуляція, тісно пов'язана з мотивацією.

Сприймання щоразу більше характеризується планомірністю й послідовністю. Систематичнішими стають спостереження, включаючи розумові операції і ставлення, порівняння, узагальнення й класифікації об'єктів сприйняття.

 

Пам'ять

Значно зростає обсяг пам'яті,причому не лише за рахунок кращого запам'ятовування матеріалу, але і його логічного осмислення. Пам'ять підлітків, як і їх увага, поступово набуває характеру органі­зованого, регульованого і керованого процесу. Швидко формується смислова логічна пам'ять.

Саме в цьому віці пам'ять розвивається у напрямку інтелектуалізації. Багато школярів застосовують прийоми опосередкованого запам'ятовування. Збільшу­ється кількість таких прийомів, а їх використання стає усвідомленішим, довільні­шим і цілеспрямованішим. Наголосимо, що існує пряма залежність між викори­станням таких прийомів та рівнем продуктивності запам'ятовування й відтво­рення матеріалу.

 

 

Мислення

Зміни в інтелектуальній сфері виражаються передусім у роз­витку абстрактного мислення, тобто у зміні співвідношень між конкретно-образним та абстрактним мисленням на користь останнього, в формуванні понятійногомислення. Таке мислення (теоретичне, рефлексив­не) характерне передусім для юнацького віку, але починає розвиватись уже у мо­лодших підлітків.

Мислення продукує гіпотетично-дедуктивні судження (тобто логічні мірку­вання будуються на основі висунутих гіпотез). Розвивається здатність до розумо­вих експериментів, до мисленого розв'язання задач на основі припущень тощо. уміння оперувати гіпотезами при вирішенні інтелектуальних завдань — найваж­ливіше досягнення підлітків в аналізі дійсності.

 

В одному з експериментів Ж. Піаже простежується процес вирішення підлітками складних пізнавальних завдань. Діти отримали 5 посудин із рі­динами різного кольору. Завдання полягало в тому, щоб знайти комбінацію рідин, яка дає жовтий колір. На відміну від молодших школярів, які в аналогіч­ній ситуації змішували рідини довільно, підлітки не діяли методом спроб і помилок. Навпаки, вони розраховували можливі комбінації змішування рі­дин, висували гіпотези про можливі результати і планомірно їх перевіряли. Провівши практичну перевірку своїх припущень, вони одержували резуль­тат, що був заздалегідь логічно обґрунтований.

 

Специфіка цього рівня мислення полягає й у тому, що його предметом є не лише розв'язання зовнішніх завдань, але й сам процес мислення, тобто воно стає рефлексивним.

Важлива особливість цього віку — формування активного, самостійного, творчого мислення.

 

Уява

Відбуваються прогресивні зміни і в уяві підлітка. Розширюється зміст її образів, оскільки уява бере участь у процесах сприй­мання художніх творів, прочитання технічних креслень, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяль­ності тощо. Власне, завдяки цьому і створюються можливості для розвитку уяви. Розширюються способи утворення її образів, провідним серед яких стає мовлен­ня, особливо внутрішнє.

Процеси уяви набувають довільності, поступово перетворюючись в особ­ливі імажинативнідії, спрямовані на побудову образів ще не сприйманих суб'єк­том предметів, ситуацій, конструкцій тощо. Ці дії стають характерними як для творчої, так і для репродуктивної уяви.

Зростає вимогливість підлітків до утворень своєї уяви. Важливою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбутнього.

 

Мовлення

Психічний розвиток підлітка нерозривно пов'язаний з подаль­шим розвитком процесу мовлення, що відбувається внаслі­док оволодіння рідною мовою, її лексичними, граматичними, фонетичними мож­ливостями. Розвивається мовлення і як засіб спілкування з іншими людьми, і як спосіб набування знань, і як інструмент творення та засіб вираження емоційних станів та вольової регуляції поведінки, і як об'єкт вивчення.

Основним у цьому віці є удосконалення мовлення як засобу спілкування. Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразності мови, оскільки багато хто з підлітків вбачає в цьому свою інтелектуальну силу.

Розвивається чутливість до художнього слова, часто виникає потяг до напи­сання віршів. Водночас красномовність здебільшого не притаманна підліткам. Зумовлено це не бідністю словникового запасу, а тим, що у цьому віці ще бракує уміння використовувати мову відповідно до своїх переживань, почуттів, мрій. Ця проблема вирішується лише у старших класах у процесі вивчення художньої літератури.

Мовні дії стають контрольованішими. Зменшується кількість "зайвих" слів («ну», "от", "значить" та ін.), проте обмеженість мовних засобів ще довго зали­шається характерним недоліком мови багатьох підлітків. За своєю формою вона здебільшого уривчаста, а інтонації неадекватно відображають переживання, нас­трій (тон часто буває занадто різким, підвищеним або недоречно глухим, тихим). Ця невідповідність особливо помітна, коли підліток хвилюється, виражаючи свої почуття, мрії, намагається запозичити форму з художньої літератури тощо.

Виконуючи регулятивну функцію в житті підлітків, мова стає формою існу­вання самосвідомості їх особистості.

Збагачується словниковий запас, нагромаджується досвід активного викори­стання різноманітних мовних категорій, ускладнюється граматична й синтаксич­на форми мовлення.

У структурі усного мовлення підлітків спостерігається істотніше збільшення різних типів і видів речень, ніж у структурі писемного. Усна мова дещо нагадує внутрішню з її характерними "рваними" закінченнями, оскільки підлітки ще не в змозі мову "для себе" перевести у мову "для аудиторії" (І.О. Синиця), вдаю­чись через це до багатослівності. Речення у структурі усного мовлення як прави­ло довші, що свідчить про характерну для цього віку кращу розвиненість усної мови порівняно з писемною.

Мовлення стає контекстним, менше пов'язаним із конкретною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще зберігаються.

Внаслідок підвищення загального рівня розумового розвитку вдосконалює­ться і писемне мовлення підлітків, наближаючись до літературної мови, форму­ється здатність адекватно виражати абстрактні думки.