 |
|
Епідеміологічна інформація
Странгуляційна асфіксія - одна з різновидностей гострого порушення прохідності дихальних шляхів, яка виникає при прямому здавленні трахеї, судин і нервових стволів шиї.
Характерним є швидке наставання розладів газообміну по типу гіпоксемії та гіперкапнії, короткочасним спазмом мозкових судин, а потім їх стійким розширенням з глибокими порушеннями мозкового кровообігу, дифузними крововиливами в речовину мозку і розвитком гіпоксемічної енцефалопатії.
В більшості випадків, странгуляційна асфіксія - результат самоповішення, суїцидних спроб осіб, страждаючих хронічним алкоголізмом (66%) або ж психічними захворюваннями (25%).
Процес вмирання від странгуляційної асфіксії поділяють на 4 стадії, кожна з яких триває кілька секунд або хвилин.
Для I стадії характерні збереження свідомості, глибоке і часте дихання з участю усієї допоміжної мускулатури, прогресуючий ціаноз шкіри, тахікардія, підвищення артеріального і венозного тиску.
У II стадії свідомість втрачається, розвиваються судоми, мимовільне сечо- і каловиділення; дихання стає рідким.
У III стадії має місце зупинка дихання тривалістю від кількох секунд до 1-2 хвилин (термінальна пауза).
У IV стадії агональне дихання переходить в повну його зупинку і настає смерть.
Странгуляція, що триває більше 7 - 8 хв., абсолютно смертельна.
Перебіг постасфіксичного періоду залежить не лише від тривалості здавлення шиї, але і від локалізації странгуляційної борозди, механічних властивостей матеріалу петлі, ширини полоси здавлення, відповідних пошкоджень органів шиї.
Існує думка, що постасфіксичний період поновлення має більш важкий перебіг, якщо странгуляційна борозда замикається на задній поверхні шиї і менш важко – якщо на передній і боковій поверхнях.
При локалізації странгуляційної борозди вище гортані процес вмирання розвивається дуже швидко з причини рефлекторної зупинки дихання і серцево-судинного колапсу, як результату прямого здавлення петлею каротидних синусів. В наступному, внаслідок порушення венозного відтоку з головного мозку і розвитку гіпоксії, приєднується важка внутрішньочерепна гіпертензія і гіпоксія мозкової тканини.
Якщо странгуляційна борозда розташована нижче гортані, то ще деякий час зберігається здатність до свідомих дій тому, що швидких розладів життєво важливих функцій не настає, однак вживання перед повішенням алкоголю, снодійних та інших засобів виключає можливість самоврятування.
Клінічна картина поновлювального періоду після перенесеної странгуляційної асфіксії характеризується відсутністю свідомості, різким рухальним збудженням і напруженням всієї поперечно-полосатої мускулатури. Іноді розвиваються майже безперервні судоми. Шкіра обличчя цианотична, виникають петехіальні крововиливи в склери і кон’юнктиви.
Дихання часте, аритмічне. Артеріальний і центральний венозний тиск підвищенні, виражена тахікардія, аритмія. На ЕКГ - тривалі постгіпоксичні зміни в міокарді, розлади ритму, порушення атріовентрикулярної і внутрішньошлункової провідності. Необхідність в кисні у таких хворих підвищена в 5 разів і більше, відмічається значна гіперкоагуляція.
Діагностика.Наявність на шиї странгуляційної борозди. Відсутність свідомості, різке рухливе збудження, напруження всієї поперечно-полосатої мускулатури. Іноді майже безперервні судоми. Шкіра обличчя цианотична, петехіальні крововиливи в склери і кон’юнктиви. Дихання часте, аритмічне. Артеріальний тиск може бути підвищеним, тахікардія. На ЕКГ постгіпоксичні зміни міокарду, розлади ритму, порушення атріовентрикулярної і внутрішньошлункової провідності.