Главная | Обратная связь

Сфера діяльності та повноваження органів місцевої самоорганізації населення

Найменш прийнятним для України видається досвід Польщі, оскільки допоміжні органи повністю залежні від рішень рад гмін, які визначають сферу діяльності допоміжних органів, принципи передачі їм окремого майна у користування, а також принципи передачі бюджетних коштів для виконання завдань, покладених на ці одиниці. Незважаючи на це, громадські ради мікрорайонів міст привертають увагу органів місцевого самоврядування до проблем жителів міст, ефективно використовують надані їм кошти та майно, забезпечують утримання та організацію роботи бібліотек, клубів, гуртків, влаштовують подорожі та конкурси для підлітків та молоді, видають власні журнали, на сторінках яких висвітлюється робота відповідного допоміжного органу.

Федеральний Закон РФ „Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації” встановлює обмежений та імперативний перелік повноважень органів ТГС: представництво інтересів населення, яке проживає на відповідній території; забезпечення виконання рішень, прийнятих на зборах і конференціях громадян; здійснення господарської діяльності для забезпечення потреб населення, в тому числі за рахунок коштів місцевого бюджету; внесення до органів місцевого самоврядування проектів муніципальних актів, які підлягають обов’язковому розгляду цими органами та відповідними посадовими особами.

Найбільшою державною та муніципальною підтримкою в розвинутих європейських країнах користується програма охорони громадського порядку населення „Сусідські спостерігачі” (Neighbourhood Watch). Метою програми є надання допомоги населенню у захисті себе та своєї власності, зменшення ризику злочинів завдяки покращенню безпеки осель, підвищенню уважності, повідомленню про підозрілі випадки поліції та заохоченню добросусідства. Виконувати завдання програми „Сусідські спостерігачі” громадяни можуть шляхом об’єднання в окремі групи або в межах центрів місцевих співтовариств та сусідських співтовариств як напрямок їх діяльності. Проект „Сусідські спостерігачі” ефективно реалізується та отримав державну підтримку у США, Австралії, Новій Зеландії, Норвегії[5].

Ще однією сферою місцевої самоорганізації громадян слід відзначити захист прав мешканців будинків. У Швеції житлові права мешканців будинків захищаються цілим рядом неприбуткових організацій – Шведський Союз квартиронаймачів. Структурно Шведський Союз квартиронаймачів складається з національної, регіональних, міських та місцевих організацій. Відповідно національна організація працює з парламентом та урядом країни, регіональні – з регіональним парламентом та урядом, міські організації мають справи з міськими радами та муніципальними житловими компаніями, а місцеві організації – з власниками будинків та самими мешканцями. Локальні організації самостійно визначають територію, на якій вони діють, а також завдання, які вони вирішують. Найкращою базою для створення локальної організації є будинок або квартал (мікрорайон). Існує більш 3500 „контактних комітетів” – локальних асоціацій квартиронаймачів, кожна з яких представляє інтереси від 100 до 400 сімей. Локальні (контактні) комітети контролюють всю житлову сферу мікрорайону. Правління комітетів зустрічаються з місцевою експлуатуючою організацією для обговорення рівня обслуговування, бюджетів та різних заходів по збереженню або зниженню рівня споживання електроенергії та води. Міські організації організують переговори щодо розміру квартплати, а кошти на їх проведення надають житлові компанії, головною серед яких є Шведська асоціація муніципальних житлово-експлуатаційних компаній (SABO). Міські організації квартиронаймачів також докладають зусиль для підвищення престижу та привабливості мікрорайону для квартиронаймачів.

– покращення іміджу території, підвищення її привабливості для нових мешканців та інвесторів, адреса як показник соціального статусу мешканців. Ці проблеми є важливими для залучення мешканців до участі у місцевому самоврядуванні не тільки країн Заходу, який мають багатий історичний досвід становлення сусідських співтовариств, але й в посткомуністичних країнах, особливо Угорщини, Словаччини та Польщі.

– боротьби з бідністю та деградацією мікрорайонів, створення нових робочих місць, протидії вселенню небажаних груп мешканців та покращення взаємодії між мешканцями[6].

 

Висновок

Важливою проблемою, пов’язаною з поглибленням демократичних процесів, що відбуваються в Україні, зокрема з розвитком місцевого самоврядування, є подальша децентралізація влади, більш чітке розмежування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Відповідні повноваження органів державної влади, зокрема місцевих державних адміністрацій, повинні обмежуватись лише здійсненням контролю за дотриманням законодавства, виконанням делегованих органам місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади і не призводити до втручання у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Органи самоорганізації населення мають дуалістичну природу походження та функціонування. Вони одночасно виступають як організації членів територіальної громади для задоволення їхніх спільних потреб місцевого значення (громадська природа) і як організація публічна - у відносинах з окремими членами територіальної громади, органами державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно нового законодавства про місцеве самоврядування, органи самоорганізації населення – це представницькі органи, що створюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста.

Проблема створення та функціонування органів самоорганізації населення є комплексною, вона охоплює широке коло питань правового, організаційного, матеріального, фінансового, кадрового та інформаційного забезпечення, необхідність вирішення яких передбачає координацію зусиль різних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, громадських організацій та наукових установ, а пердусім - членів територіальних громад. Ця проблема потребує постійного наукового дослідження, що необхідно для підготовки обгрунтованих пропозицій щодо вдосконалення нормативної регаментації та практики створення і діяльності органів самоорганізації населення.

Аналіз зарубіжної практики свідчить про існування двох основних підходів до нормативного закріплення правового статусу органів місцевої самоорганізації громадян. У країнах з розвинутою локальною демократією громадяни реалізують своє право на участь у вирішенні проблем місцевого значення через організації неприбуткового сектору, тому різні форми місцевої самоорганізації не входять до системи муніципального управління. У пострадянських країнах, з якими Україна має спільне історичне минуле, за своїм правовим статусом органи місцевої самоорганізації населення є елементом системи місцевого самоврядування та наближені до публічних органів.

У процесі удосконалення державної підтримки місцевої самоорганізації громадян вартий втілення досвід Сполученого Королівства щодо вироблення різних форм стратегічного партнерства органів державної і місцевої влади та місцевих співтовариств у сфері розвитку територіальних громад: укладення контрактів, делегування інститутам громадянського суспільства повноважень щодо розв’язання проблем місцевого значення, постачання товарів та послуг, програм залучення активної громадськості для покращення благоустрою та місцевого середовища, захисту інших прав.

Ефективними технологіями популяризації суспільно-корисної діяльності у зарубіжних країнах залишаються потужна інформаційна допомога, фінансові заохочення та пільговий режим оподаткування суспільно-корисних організацій.

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про місцеве самоврядування” вiд 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1997, № 24, ст. 170.

2. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

3. Закон України “Про органи самоорганізації населення” вiд 11.07.2001 р. № 2625-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 48, ст. 254.

4. Мішина Н.В. Конституційно-правове регулювання діяльності органів самоорганізації населення: порівняльно-правове дослідження: монографія / Одеська національна юридична академія. – О.: Друкарський дім, 2009. – С. 78 – 81, С. 99 – 100.

5. "Місцева самоорганізація населення: зарубіжний досвід для України". Аналітична записка: http://www.niss.gov.ua/articles/264. (Charitable Incorporated Organisation (CIO) // Режим доступу: http://www.charity-commission.gov.uk/registration/charcio.asp).

6. Шомина Е.С. Соседское сообщество – ТОС – МСУ. Шаги к местному самоуправлению (дом, подъезд, микрорайон) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.my-sosedi.ru/lib/.