Главная | Обратная связь

Мал. 3. Визначення ціни і обсягу виробництва, що максимізують економічний прибуток фірми в умовах олігополістичної змови (нагадує ситуацію при чистій монополії).

 

 

Для оцінки економічної ефективності олігополії у порівнянні з іншими ринковими структурами слід мати на увазі 2 точки зору на економічні наслідки олігополії:

· Традиційна точка зору.Оскільки олігополія близька до чистої монополії, то обмежує випуск продукції розмірами, що не забезпечують найменших витрат на одиницю продукції і відповідні ціни. В галузь надходить менше економічних ресурсів, ніж потрібно для суспільства, менше задовольняється суспільна потреба, більш висока ціна і витрати. Тобто це ознаки неефективності такого ринку, у порівнянні із ефективним ринком досконалої конкуренції.

· Нетрадиційна точка зору (Шумпетер, Гелбрейт). Олігополія сприяє НТР: продукція більш високої якості, є перспективи зниження витрат і цін, забезпечується більша зайнятість населення. Все це не могла б забезпечити галузь з досконалою конкуренцією (малі фінансові можливості у фірм). Окрім того олігополія впевнена в отриманні економічного прибутку у довгостроковому періоді, тому вона має не тільки можливість, але й бажання інвестувати прибутки у розвиток виробництва.

 

3 питання.

Галузевий ринок, на якому діє багато фірм і проникнення на нього нових фірм не обмежене, а товар або послуга диференційовані по якості, оформленню, називають ринком монополістичної конкуренції (виробництво одягу, взуття, зубної пасти, роздрібна торгівля, ресторани).

На ринку монополістичної конкуренції кожна фірма пропонує невелику частину товарів певного виду, тому може контролювати ринкову ціну тільки в тій мірі, в якій споживачі надають перевагу їх продукції. Якщо споживачі вирішать, що різниця в цінах на аналогічну продукцію не відповідає різниці в якості, то вони можуть легко змінити свої переваги і купляти продукцію конкурентів колись улюбленої фірми.

Диференціація продукту фірми — монополістичного конкурента дозволяє їй впливати на ціну, а тому крива попиту на її продукцію має від’ємний нахил, як у монополії (згадайте, що у фірми — досконалого конкурента — горизонтальна крива попиту). Монополістичний конкурент для максимізації прибутку обирає ціну і відповідний обсяг виробництва, при яких граничний дохід дорівнює граничним витратам: MR = MC.

В умовах монополістичної конкуренції фірма протягом короткого періоду може отримувати економічний прибуток або мати збитки. Виробляючи таку кількість продукції, при якій MR = MC, вона або максимізує прибуток, якщо ціна перевищує середні загальні витрати, або мінімізує збитки у короткостроковому періоді, коли ціна нижче цього рівня.

В довгостроковому періоді фірми, що функціонують в умовах монополістичної конкуренції, мають тенденцію до отримання нормального прибутку (беззбиткові). Це пов’язано з тим, що у галузь з монополістичною конкуренцією легко можуть увійти багато нових конкурентів, яких приваблює економічний прибуток. Крива попиту типової фірми зрушиться ліворуч і стане більш еластичною тому, що у фірми буде більше конкурентів, причому вони будуть пропонувати споживачам повноцінні замінники продукту наданої фірми. Це сприяє зникненню економічного прибутку.

Фірми зі збитками у короткостроковому періоді покинуть цю галузь у довгостроковому періоді.

В умовах монополістичної конкуренції ціна перевищує граничні витрати, що означає недостатній розподіл економічних ресурсів для виробництва певного товару, а ціна перевищує мінімальні середні загальні витрати, що означає покупку споживачами продукту не по самій низькій ціні, що можлива при наданих витратах.

За рахунок диференціації продукції і видатків на рекламу фірма може збільшити попит на свій продукт у більшому ступені, ніж зростуть її витрати, і отримати невеликий економічний прибуток. В цих окремих випадках для деяких фірм не буде реалізована загальна тенденція до нульового економічного прибутку в довгостроковому періоді для галузі з монополістичною конкуренцією.

Оцінка з боку суспільства ринку монополістичної конкуренції, у порівнянні з ринком досконалої конкуренції, має врахувати такі обставини:

1) при досконалій конкуренції фірма досягає ефективного масштабу виробництва, коли середні сукупні витрати є мінімальними, а фірма — монополістичний конкурент виробляє продукції менше, у порівнянні з ефективним масштабом виробництва;

2) при досконалій конкуренції ціна товару дорівнює граничним витратам, а при монополістичній конкуренції вона вища за граничні витрати;

3) монополістична конкуренція сприяє диференціації продукції та більш повному задоволенню постійно зростаючих суспільних потреб;

4) реклама сприяє зростанню конкуренції, забезпечує споживачів інформацією, що підвищує ефективність розподілу економічних ресурсів, у той же час є багато прикладів, коли реклама маніпулює смаками людей, нав’язує те, що не потрібне людині, або спонукає переплачувати за товар, який має повноцінні замінники, це заважає ефективній дії ринкових механізмів розподілу ресурсів.

 

Хоча з точки зору ефективності ринки монополістичної конкуренції поступаються ринкам з досконалою конкуренцією, однак майже неможливо засобами економічної політики держави підвищити ступінь ефективності таких ринків. Роль цієї політики зводиться до захисту прав споживачів, покарання недобросовісної конкуренції, яка вводить споживачів в оману стосовно реальних властивостей товарів чи протизаконними засобами підриває довіру споживачів до продукції конкурентів фірми.

 

При монополістичній конкуренції, як і при олігополії та чистій монополії ціни перевищують граничні витрати і порушується оптимальний для суспільства, тобто ефективний, розподіл економічних ресурсів. Ідеал з точки зору ефективності – це тільки ринок досконалої конкуренції.

Існує термін “Х – неефективність” – це неефективність внутрішньої роботи фірми, яка має прояв у витратах, що перевищують можливі мінімальні середні витрати для кожного рівня випуску.

Внутрішня неефективність або “поганий менеджмент” фірми спостерігається тоді, коли менеджери переслідують свої приватні цілі, а не мінімізацію витрат для максимізації прибутку при певному випуску. Такими цілями можуть бути зростання фірми (без врахування витрат), запобігання ризику, забезпечення роботою некомпетентних родичів чи друзів. У цьому ж напрямі на фактичні витрати можуть вплинути додаткові витрати для утримання монопольного положення – матеріальне заохочення державних службовців, які забезпечують захист ринку від конкурентів, надаючи ліцензії; можуть бути значні витрати на рекламу зв’язків фірми з суспільними організаціями. Чим менший ступінь конкуренції, тим вищою може бути Х – неефективність (при олігополії, чистій монополії).

В українській економіці дуже гостро стоїть проблема монополізму, бо формування конкурентного середовища – один з найважливіших напрямів ринкового реформування економіки. Особливо важкі наслідки для вітчизняного підприємництва і добробуту населення має свавілля природних монополістів, які, користуючись своєю економічною владою, значно завищують ціни на свої товари та послуги і таким чином сприяють зростанню витрат виробництва, що погіршує ситуацію з конкурентноздатністю вітчизняної продукції на світовому ринку, а також зменшують і без того дуже низьку купівельну спроможність населення.