 |
|
Сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення
Основна література
1. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. – 4-те вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2007. – 240 с.
2. Фінанси: курс для фінансистів: Навч. посіб. / За ред. В.І. Оспіщева. - К.: Знання, 2008. – 567 с.
3. КОНСПЕКТ Фадєєва Шелест
4. Ярошенко Ф.О. Бюджетні дефіцити як інструмент посткризового відновлення світової економіки / Ф.О. Ярошенко // Фінанси України. – 2011. - № 1. – С.3-12.
Законодавчі матеріали:
5. Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» вiд 23.12.2010 № 2857-VI (зі змінами та доповненнями) // www.rada.gov.ua
6. Бюджетний кодекс України вiд 08.07.2010 № 2456-VI (зі змінами та доповненнями) // www.rada.gov.ua
Корисні посилання в мережі Internet:
7. Офіційний сайт Державного комітету статистики України // http://www.ukrstat.gov.ua
8. Офіційний сайт Міністерства фінансів України // www.minfin.gov.ua
9. Офіційний веб-сервер Верховної ради України // www.rada.gov.ua
Анотація статей, надрукованих у журналі “Фінанси України” № 1 2011 р.
Посткризове відновлення світової економіки відбувається в умовах нагромадження прихованих і відкладених фінансових ризиків. Джерелом розв’язання створених фінансовою кризою проблем у багатьох країнах стали компенсуючі і стимулюючі видатки державного бюджету. Особливості сучасних тенденцій у світовій економіці засвідчують загострення глобальних фінансових, у т. ч. бюджетних, проблем. У статті проаналізовано наслідки фінансово-економічної кризи та посткризове відновлення світової економіки. Окреслено тенденції розвитку й напрями зміни архітектури сучасного світового ринку. Розглянуто основні виклики забезпеченню стабілізації національної економіки та надано пропозиції щодо їх подолання. (С. 3–12)
Сутність дефіциту бюджету та причини його виникнення
Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання.
По-перше, визначення реальних обсягів доходів.
По-друге, оптимізацію структури видатків на основі критерію забезпечення максимального рівня зростання ВВП при задоволенні мінімуму соціальних потреб.
По-третє, збалансування бюджету. Проблеми збалансування полягають у тому, що, як правило, потреби будь-якого суб’єкта, у тому числі й держави, перевищують його можливості.
Стан бюджету як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, але й характеризує багато в чому фінансову ситуацію країни взагалі й тому цікавить усіх громадян та кожну підприємницьку структуру. Він характеризується трьома показниками:
- рівновага доходів і видатків;
- перевищення доходів над видатками;
- перевищення видатків над доходами.
Урівноваженість доходів і видатків є найбільш природним та доцільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи ® видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, держава має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з іншого – вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів. Відтак будь-яке відхилення від цієї врівноваженості – це порушення засад фінансової діяльності держави і є недоцільним.
Перевищення доходів над видатками – бюджетний профіцит–взагалі відображає стабільну фінансову ситуацію, хоча і не є метою діяльності держави. Він може проявлятися в різних формах.
Можна виділити чотири основних форми бюджетного профіциту:
1. Існування бюджетного профіциту у вигляді свого роду бюджетних резервів, що сформувалися внаслідок зміни економічної кон’юнктури на світовому рівні (наприклад, зміна цін на нафтопродукти) або в межах країни за рахунок її економічного зростання. Заплановане перевищення використовується на фінансування непередбачених видатків у поточному році, а фактично отримане за підсумками бюджетного року – переходить у доходи наступного року, за рахунок чого можуть бути або збільшені видатки, або скорочені доходи.
Однак на практиці бюджетні резерви, як правило, мають правові засади формування, наприклад, в Україні у складі Державного бюджету виокремлюється Резервний фонд Кабінету Міністрів, чий обсяг не повинний перевищувати 1% обсягу всіх видатків бюджету відповідно до Бюджетного кодексу.
2. Перевищення доходів над видатками, що виникає внаслідок надмірної дохідної бази окремих бюджетів порівняно з нормованими органами влади та управління вищого рівня видатками. В Україні таке перевищення має форму “бюджетного надлишку” і підлягає вилученню до бюджету вищого рівня.
3. Бюджетний профіцит може бути результатом антициклічної політики держави в результаті збалансування бюджету в межах не одного, а кількох років. В окремі роки встановленого періоду формуються бюджетні профіцити, а в окремі – дефіцити. Обсяги бюджетних дефіцитів і профіцитів при цьому збалансовані.
4. Перевищення доходів над видатками може також сформуватися в результаті розробки та застосування податкової політики за методологією Артура Лаффера, яка передбачає збільшення надходжень до бюджету внаслідок уповільнення податкового тиску і зменшення податкових ставок.
Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит, є найбільш складним явищем. Насамперед, дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позицій як окремо держави, так і фінансової системи у цілому. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище. Іншими ж суб’єктами фінансових відносин та сфер і ланок фінансової системи воно може оцінюватися по-різному.
Залежно від виду бюджетний дефіцит розглядається за формою прояву, причинами виникнення та напрямом дефіцитного фінансування:
1) за формою прояву виділяють плановий, фактичний та прихований.
Плановий дефіцит– це запланований та затверджений у законі про Державний бюджет України.
Фактичний – це реальне перевищення, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду.
Прихований дефіцит – це занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що нерідко робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігрищ (наприклад, перед виборами, щоб підвищити свої заслуги та примусити виборців проголосувати за правлячу партію ще раз), а також він може бути результатом „жорсткого” курсу уряду на щорічно збалансований бюджет. Прихованість дефіциту є ознакою незваженості та непродуманості фінансової політики держави;
2) за причинами виникнення розрізняють свідомий, вимушений, циклічний і структурний дефіцити.
Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високому рівні доходів юридичних та фізичних осіб. Він пов’язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активною є політика позикових фінансів.
Вимушений дефіцит пов’язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, коли оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.
Циклічний дефіцит– це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон’юнктурних коливань.
Структурний дефіцит – це дефіцит, який є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками і урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискорення економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні;
3) за характером впливу на економіку розрізняють стійкий дефіцит бюджету – існує у довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит –викликається касовими розривами при виконанні бюджету або подіями, які не можна передбачити і спрогнозувати.
4) за напрямками дефіцитного фінансування дефіцит може мати пасивний характер – спрямування залучених під його покриття коштів на поточні потреби, та активний – фінансування бюджетних інвестицій, насамперед капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.
Основними причинами виникнення бюджетного дефіциту є:
- зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;
- збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління та економічно необґрунтовані соціальні програми;
- падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету;
- циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;
- неефективний механізм оподаткування суб’єктів господарювання, коли завищений податковий тиск призводить до поступового зниження ділової активності та тіньозації економіки;
- невірно визначені орієнтири та непослідовність фінансово-економічної політики;
- слабкий фінансовий контроль з боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;
- збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення капіталу у сфери нематеріального виробництва: торгово-посередницьку та фінансово-кредитну;
- у короткостроковій перспективі – зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування бюджетних витрат).