 |
|
Методичні рекомендації до змісту роботи
Зміст подається на початку курсової роботи. Він містить найменування розділів і підрозділів, а також номери початкових сторінок вступу, розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
У вступі викладається актуальність вибраної теми, мета та завдання роботи. Орієнтовний обсяг 1-2 сторінки.
У теоретичній частині розкривається одна із тем управлінського обліку. Досліджуючи тему з точки зору різних науковців, студент приєднується до однієї із них, або викладає свою. При розкритті теми обов’язкові посилання на використані інформаційні джерела. Розкриття теми повинно бути послідовним і логічним. Для наглядності в теоретичній частині слід привести таблиці та рисунки. Обсяг теоретичної частини не менше 12 друкованих аркушів.
Практична частина складається з чотирьох складових і полягає у розв’язанні завдання, враховуючі знання та навички набутті в процесі лекційних та практичних занять. Основу практичної частини складають наступні розділи:
1. Аналіз взаємозв’язку «Витрати – обсяг - прибуток». А саме, розрахунок точки беззбитковості, маржинального доходу, запасу міцності, коефіцієнту запасу міцності, порівняння отриманих результатів та вибір оптимального управлінського рішення.
У практиці управлінського обліку широкого використання набуло поняття маржинального доходу. Він є основою аналізу взаємозв’язку «Витрати – обсяг - прибуток». Метою такого аналізу є визначення:
- обсягу продажів, який забезпечує беззбитковість діяльності (критичного обсягу);
- величини прибутку за певного обсягу продажів;
- впливу змін суми витрат, обсягу реалізації та ціни на суму прибутку;
- оптимальної структури витрат і т. ін. Важливим напрямом аналізу «Витрати – обсяг - прибуток» є передбачення реакції прибутку на зміни інших показників діяльності. Для такого аналізу використовують запас міцності, коефіцієнт запасу міцності.
2. Аналіз релевантності інформації для прийняття управлінських рішень. Концепція диференціальних витрат і доходів альтернативна концепції повних витрат і повної собівартості. Використовують цю концепцію при вирішенні тимчасових проблем (проблем альтернативного вибору), коли керівник змушений вибрати кращу з декількох можливих альтернативних моделей поведінки. Тому для аналізу альтернативних варіантів рішення доцільно брати лише релевантні доходи і витрати, тобто такі, які можуть бути зміненні в наслідок прийняття рішення. Диференціальними називають такі витрати і доходи, які становлять різницю між альтернативними варіантами.
Основною метою діяльності підприємства є досягнення задовільної норми прибутку на вкладений (інвестований) капітал, тому при аналізі альтернативних варіантів необхідно враховувати співвідношення вигід (доходи-витрати) та використаного капіталу. Типовим прикладом задач альтернативного вибору є визначення оптимального розміру замовлення. Використання моделі розрахунку економічного розміру замовлення полягає у визначенні такого розміру замовлення, при якому сумарні витрати на оформлення замовлення та зберігання запасів будуть мінімальними.
3. У практиці роботи підприємства часто використовується методика класифікації матеріальних запасів, де першорядне значення приділяється двом критеріям:
а) вартості компонента;
б) частоті й обсягу споживання у виробничому процесі.
Усередині кожної з 2-х названих ознак класифікації виділяються групи, по яких будуть розподілятися вироби.
При оцінці таких ознак класифікації комплектуючих як вартість і обсяги споживання, у пропонованій методиці використовується трибальна шкала. Відповідно до неї вартість і-го комплектуючого визначається як низька (А), середня (В) чи висока (С). Результатом такої класифікації є масштаб оцінки комплектуючих по групах АВС. (АВС - аналіз). Аналогічним чином при оцінці 2-го критерію обсяг споживання комплектуючого може характеризуватися як постійний (матеріали групи X), що має заздалегідь відомі тенденції коливань (матеріали групи У), нерегулярний, без заздалегідь визначених тенденцій (матеріали групи Z).
Незважаючи на видиму простоту, ефективність застосування АВС- і ХУZ-методів прямо залежить від того, наскільки повним обсягом інформації володіють ті, хто їх використовує. Потрібно враховувати, що злагодженість і організованість дій підрозділів усередині організації і широта обміну інформації між ланками ланцюга є ключовим чинником, що визначає успіх застосування методів. Тому організація обліку товарно-матеріальних цінностей на складі та система управління запасами підприємства повинні знаходитися в максимальному взаємозв'язку між собою.
4. Формування загальних висновків щодо практичної частини курсової роботи.
Виконання запропонованих завдань сприятиме набуттю практичних навиків у сфері організації та ведення управлінського обліку на підприємстві.
Завдання для виконання практичної частини представлені в ДОДАТКУ Г.
Розрахунки супроводжуються поясненнями.
У загальних висновках до курсової роботи підводяться підсумки дослідження з кожного розділу роботи. Обсяг 1-2 сторінки.
В кінці приводиться список інформаційних джерел, які були використані при написані курсової роботи.
Оформлення роботи
Курсову роботу друкують машинописним способом або на комп’ютері на одній стороні аркуша білого паперу, дотримуючись наступних вимог:
| Шрифт | Times New Roman |
| Розмір шрифту | 14 пунктів |
| Відстань між рядками | 1,5 інтервали |
| Параметри сторінки | формат А4 |
| Розташування | Книжне |
| Верхній і нижній берег | 20 мм |
| Правий берег | 10 мм |
| Лівий берег | 30 мм |
На папері формату А4 подають і таблиці та ілюстрації до роботи.
Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту курсової роботи повинна бути однаковою.
Вписувати в текст курсової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) машинописним або рукописним способом.
Роздруковані програмні документи повинні відповідати формату А 4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи і розміщують, як правило, у додатках.
Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи та підрозділи. Заголовки структурних частин курсової роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 1-2 інтервалам.
Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки.
Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “Розділ 6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, а якщо не вміщуються - на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок, креслення, розміри якого більше формату А 4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.
Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Після порядкового номера таблиці крапка не ставиться. Якщо в курсовій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.
Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад:
(1.1) (перша формула першого розділу).
Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно вмежах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1....
2.... Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.
Ілюстрації
Ілюструють курсову роботу, виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом,який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних з другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстраціямає відповідати тексту, а текст - ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:
найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”; порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами; тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного.
Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де студенту треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках “(рис. 3.1)” або зворот типу: “...як це видно з рис. 3.1” або “... як це показано на рис. 3.1”.
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.
Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А 4.
Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць (дивись приклад).
Приклад побудови таблиці
Таблиця (номер)
Назва таблиці
| Головка | Заголовки граф | |||||
| Підзаголовки граф | ||||||
| Рядки | Основна частина | |||||
Боковик Графи (колонки)
(заголовки рядків)
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають із великої літери. Назву не підкреслюють.
Кожен заголовок над графою стосується усіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - усіх даних цього рядка.
Заголовок кожної графи в головці таблицімає бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.
Повторювані слова у боковику виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку надним.
В основній частині повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) номер і назву вміщують тільки над її першою частиною, а над іншими частинами пишуть слова: Продовження табл. (номер). Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, у другому випадку - боковик.
Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Формули
При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності,в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер,який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формул. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.
Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза,яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.
Загальне правило пунктуації у тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.
Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.
Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.