Главная | Обратная связь

Назва: Гексамідин (Gexamidinum)

Фармакологічна дія: Має виражену протисудомну дію, по фармакологічної активності близький до фенобарбіталу, але не володіє вираженим снодійним дією.

Показання до застосування: Епілепсія різного генезу (походження), головним чином великі судомні напади. При лікуванні хворих з поліморфної (різноманітної) епілептичної симптоматикою використовують у комплексі з іншими протисудомними препаратами.

Спосіб застосування: Всередину 0,125 г в 1-2 прийоми, потім добову дозу підвищують до 0,5-1,5 г. Вищі дози для дорослих: разова - 0,75 г, добова - 2г.

Побічні дії: Сверблячка, шкірні висипання, легка сонливість, запаморочення, головний біль, атаксія (порушення координації рухів), нудота, при тривалому лікуванні анемія (зменшення числа еритроцитів в крові), лейкопенія (зниження рівня лейкоцитів в крові), лімфоцитоз (збільшення числа лімфоцитів в крові ).

Протипоказання: Захворювання печінки, нирок і кровотворної системи.

Форма випуску: Таблетки по 0,125 і 0,25 г в упаковці по 50 штук.

Умови зберігання: Список Б. У прохолодному, сухому місці.

Синоніми: Примідон, Мізолін, Прімаклон, Сертан, Дезоксіфенобарбітон, Лепімідін, Леспірал, Ліскантін, Мізодін, Мілепсін, Прілепсін, Прімолін, Прізолін, Седільо та ін

Увага! Перед використанням препарату Гексамідин ви повинні проконсультуватися з лікарем. Дана інструкція із застосування наведена у вільному перекладі і призначена виключно для ознайомлення. Для отримання більш повної інформації просимо звертатися до анотації виробника.

Інструкція для застосування: Клоназепам (Clonazepam)

Фармакотерапевтична група: N03AE01 - протиепілептичні засоби. Похідні бензодіазепіну.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до групи похідних бензодіазепіну, діє на багато структур ЦНС, насамперед – на лімбічну систему та гіпоталамус, тобто структури, пов’язані з регуляцією емоційних функцій; як і всі бензодіазепіни, клоназепам підсилює гальмівну дію ГАМК-ергічних нейронів у ділянці кори головного мозку, мозочка, мозкової речовини та інших структур центральної нервової системи; результатом цього є зменшення активності різних груп нейронів: норадренергічних, холінергічних, допамінергічних і серотонінергічних; виявлено існування специфічних для бензодіазепінів місць з’єднання, що виявляють собою білкові слизуваті структури, які мають зв’язок з комплексом, що складається з рецептора ГАМК-A і каналу для вхідних токів іонів хлору; дія клоназепаму може полягати в зміні “чутливості” ГАМК-ергічного рецептора, що збільшує спорідненість цього рецептора з гама-аміномасляною кислотою (ГАМК) і являє собою ендогенний уповільнювальний нейропередавач; наслідком активації бензодіазепінового рецептора або ГАМК-A є збільшення напливу іонів хлору всередину нейрона через канал для вхідних токів іонів хлору, що призводить до гіперполяризації клітинної оболонки, в результаті чого відбувається уповільнення функцій нейрона (так зване звільнення нейропередавача); діє протисудомно, заспокійливо, усуває тривожні с-ми, зменшує напруженість кістякових м’язів, меншою мірою справляє снотворну дію, збільшує рівень судомного порогу та запобігає виникненню загальних судомних нападів, полегшує перебіг як загальних, так і вогнищевих епілептичних нападів.

Показання для застосування ЛЗ: усі форми епілепсії БНФ у дорослих і дітей (переважно акінетична, міоклонічна, генералізовані субмаксимальні напади скроневі та фокальні); вогнищеві епілептичні напади прості та складні; вторинно зумовлені прості напади; малі напади (petit mal), у тому числі нетипові; первинні та вторинні тоніко-клонічні напади (grand mal); напади міоклонічних і клонічних судом та інші стани моторного збудження; с-мЛенокса-Гасто (Lenox-Gastaut); с-м пароксизмального страху, стани страху, фобії (агорафобія) – крім пацієнтів до 18 років. Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування є індивідуальним і залежить від реакції пацієнта на прийом препарату; лікування слід починати з малих доз БНФ (0,5 мг), поступово збільшуючи їх (від 0,5 до 1 мг кожні 3 дні) до отримання відповідного терапевтичного ефекту або досягнення максимальної добової дози; не можна різко переривати лікування препаратом; рекомендується поступове зменшення дози, навіть після короткочасного застосування; різке припинення прийому клоназепаму провокує епілептичні напади. Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: відчуття втоми, м’язова слабкість, порушення координації рухів, запаморочення, атаксія, гіперчутливість до світла, зниження концентрації уваги, порушення сну, сплутаність свідомості, порушення орієнтації, ретроградна амнезія, порушення поведінки, депресія можуть підсилюватися при збільшенні дози препарату; при тривалій терапії або лікуванні високими дозами - оборотна нечітка і уповільнена мова, ослаблення моторної координації, розлад зору у вигляді подвійного зору та ністагму; диспептичні симптоми, патологічні показники функції печінки (у виняткових випадках); кропив’янка, екзема, випадання волосся, порушення пігментації; зниження лібідо, імпотенція, передчасне виникнення вторинних статевих ознак (у виняткових випадках), нетримання сечі; пригнічення дихального центру (при одночасному застосуванні інших препаратів, що діють пригнічувально на дихальний центр); АР - симптоми підвищеної чутливості − ангіоневротичний набряк, анафілактичні симптоми (у виняткових випадках); застосування бензодіазепінів може стати причиною виникнення як психічної, так і фізичної лікарської залежності; виникнення залежності пов’язано з дозою та тривалістю лікування; особливо схильні до цього стану хворі, що мають в анамнезі алкогольну хворобу або інші залежності; різке припинення лікування клоназепамом після тривалого його застосування може спричинити абстинентний с-м − відчуття страху, підвищену пітливість, моторне збудження, занепокоєння, порушення сну, головний та м’язовий біль, збільшення напруження, відчуттям втоми, порушення орієнтації, дратівливість; існує небезпека виникнення нападу судом або епілептичних нападів; у надзвичайних випадках виникають порушення відчуття дійсності, сприйняття власної особистості, підвищена чутливість до світла, звуку і дотику, парестезія кінцівок, галюцинації; симптоми абстинентного с-му звичайно виникають у випадках різкого припинення лікування, тому для відміни препарату слід поступово зменшувати дозу; можуть спостерігатися парадоксальні реакції − психомоторне збудження, безсоння.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до бензодіазепіну або до будь-якого компонента препарату, порушення дихання центрального походження та ДН різного генезу, с-м нічного апное; розлади свідомості; закритокутова глаукома; міастенія; тяжка печінкова і ниркова недостатність; лактація. Форми випуску ЛЗ: табл. по 0,0005 г, по 0,001 г , по 0,002 г