 |
|
КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ
нормалізація отоскопічної картини;
відновлення слухової функції.
ПРОФІЛАКТИКА
Профілактика ССО полягає в своєчасному та адекватному лікуванні патологічних процесів в порожнині носа, приносових пазух та носової і ротової частин глотки.
ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ
- диспансерний нагляд за пацієнтами після одужання 2 роки
Начальник управління Р.О.Моісеєнко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
від 21.04.2005 № 181
ПРОТОКОЛ
ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ХВОРИХ НА СЕНСОНЕВРАЛЬНУ ПРИГЛУХУВАТІСТЬ
Сенсоневральна приглухуватість (далі СНП) (шифр – Н 90.3) – це приглухуватість, обумовлена ураженням внутрішнього вуха, нейронів слухового шляху, слухової зони кори головного мозку, що супроводжує цілий ряд захворювань.
Розрізняють:
1. гостра стадія – до 1 місяця.
2. підгостра – від 1 до 3 місяців.
3. хронічна – понад 3 місяці (стабільна, або прогресуюча).
Причини:
- нейроінфекції;
- інтоксикаційні стани;
- вірусні та мікробні інфекції;
- запалення середнього вуха;
- аутоімунні реакції;
- черепно-мозкові травми;
- патологія вагітності та пологів;
- порушення кровообігу та згортання крові;
- генетичні дефекти;
- обтяжена спадковість;
- застосування ототоксичних антибіотиків;
- пухлини вуха, тощо;
- судинні порушення та інші.
ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ
Клінічні.
Гостра, або раптова СНП починається гостро, або повільно. Хворих непокоїть зниження слуху, іноді шум у вусі та запаморочення. Отоскопія – без змін.
Аудіологічні.
Ігрова аудіометрія - зниження слуху різного ступеня при тимпанограмі типу “А”.
Суб’єктивна аудіометрія – рівною мірою підвищення порогів сприйняття повітряно- та кістково-проведених звуків. Кістково-повітряний інтервал відсутній. Тимпанограма типу “А”.
Дані об’єктивної аудіометрії (реєстрація слухових викликаних потенціалів) відповідають даним суб’єктивної.
ЛІКУВАННЯ
Лікування необхідно починати максимально швидко після початку гострого захворювання.
В лікуванні хворих з СНП можна виділити базисну терапію, яка показана незалежно від особливостей захворювання.
Схема базисної терапії СНП:
1. Препарати, що покращують метаболічні процеси в нервовій тканині:
- ноотропи під контролем артеріального тиску.
- амінокислоти.
2. Вітаміни груп А, В, Е.
3. Препарати, що покращують кровообіг в нервовій тканині:
- антагоністи іонів кальція.
- похідні пуріна.
- похідні никотинової кислоти
- трентал
4. Біогенні стимулятори.
5. Фізіотерапія:
- ендауральний ультрафонофорез розчину дібазолу та новокаїну;
- ендауральний електрофорез пірацетаму;
- ендауральний електрофорез еуфіліну;
- гіпербарична оксигенація;
6. Гіпосенсибілізуюча терапія.
На додаток до базисної схеми:
1. При гострій СНП лікування треба починати з внутрішньовенного крапельного введення 250,0 Реосорбілакту (або 5 % розчину глюкози) з дегідратаційними та кортикостероїдними препаратами на протязі трьох днів.
Якщо початок, або загострення захворювання пов’язане з вірусною, або бактеріальною інфекцією, призначають, відповідно, противірусні, або антибактеріальні не ототоксичні медикаменти разом з гіпосенсибілізуючими на 5 днів.
При розвитку СНП внаслідок прийому ототоксичних антибіотиків доцільно призначати 5 % розчин унітіолу внутришньом’язово 3 рази на протязі першої доби і по одному разу в наступні 7 днів.
Після цього переходять до базисної схеми.
2. При підозрі на аутоімунну СНП в базисну схему слід включити кортикостероїдні препарати на протязі 10 днів (за схемою в залежності від препарату), а потім призначити вілозен інтраназально (для стимуляції проліферації лімфоцитів), а потім тимоген внутрішньом'язово на протязі 10 днів (для диференціації лімфоцитів).
3. при раптовій глухоті і підозрі на тромбоемболію лабіринтної артерії в базисну схему включають антикоагулянти прямої і непрямої дії (під контролем коагулограми), гірудотерапію, ендауральний електрофорез лізуючих ферментів.
4. Лікування хронічної СНП проводиться базисною терапією в залежності від етіологічного чинника з метою профілактики погіршення слуху.