 |
|
Методи та засоби очищення викидів в атмосферу
Однією з особливостей атмосфери є її здатність до самоочищення [14]. Самоочищення атмосферного повітря відбувається внаслідок сухого та мокрого випадання домішок, абсорбції їх земною поверхнею, поглинання рослинами, переробки бактеріями, мікроорганізмами та іншими шляхами. Садіння дерев та кущів сприяє очищенню повітря від пилу, оксидів вуглецю, діоксидів сірки та інших речовин. Найкращі поглинальні властивості стосовно діоксиду сірки має тополя, липа, ясен. Одне доросле дерево липи може акумулювати протягом доби десятки кілограмів діоксиду сірки, перетворюючи його в нешкідливу речовину. Велика роль в очищенні атмосферного повітря належить ґрунтовим бактеріям та мікроорганізмам. При температурі 15-35 °С мікроорганізми переробляють на 1 м2до 81 т на добу оксидів та діоксидів вуглецю. Однак можливості природи щодо самоочищення мають обмеження, що слід враховувати при розробці нормативів ГДВ.
Одним з основних показників очищення викидів є ступінь їхнього очищення від шкідливих речовин Коч:
Коч 
,
де Му - маса шкідливих речовин, які вловлюються в очисному пристрої; Мзаг - загальна маса шкідливих речовин у викидах.
Ступінь очищення повинен визначатися за кожною забруднюючою речовиною.
За несприятливих метеорологічних умов, коли викиди із забрудненнями можуть бути шкідливими для здоров'я населення, підприємства повинні знизити викиди шкідливих речовин за рахунок технічних засобів або повної (часткової) зупинки джерел забруднення.
Сучасні вимоги до якості та ступеня очищення викидів досить високі. Для їхнього дотримання необхідно використовувати технологічні процеси та обладнання, котрі знижують або повністю виключають викид шкідливих речовин в атмосферу, а також забезпечують нейтралізацію утворених шкідливих речовин, експлуатувати виробниче та енергетичне обладнання, котре виділяє мінімальну кількість шкідливих речовин, закрити невеликі котельні та підключити споживачі до ТЕЦ, застосовувати антитоксичні присадки, перевести теплоенергетичні установки з твердого палива на газ.
Способи очищення викидів в атмосферу від шкідливих речовин можна об'єднати в такі групи [15]:
очищення викидів від пилу та аерозолів шкідливих речовин;
очищення викидів від газоподібних шкідливих речовин;
зниження забруднення атмосфери вихлопними газами від двигунів внутрішнього згорання транспортних засобів та стаціонарних установок;
зниження забруднення атмосфери при транспортуванні, навантаженні і вивантаженні сипких вантажів.
Для очищення викидів від шкідливих речовин використовуються механічні, фізичні, хімічні, фізико-хімічні та комбіновані методи.
Механічні методи базуються на використанні сил ваги (гравітації), сил інерції, відцентрових сил, принципів сепарації, дифузії, захоплювання тощо.
Фізичні методи базуються на використанні електричних та електростатичних полів, охолодження, конденсації, кристалізації, поглинання.
У хімічних методах використовуються реакції окислення, нейтралізації, відновлення, каталізації, термоокислення.
Фізико-хімічні методи базуються на принципах сорбції (абсорбції, адсорбції, хемосорбції), коагуляції та флотації.
Гравітаційні пилоочисні камери працюють за принципом зниження швидкості руху газів до рівня, коли пил та частинки рідини осідають під впливом сил ваги. Ефективність роботи пилоочисних камер
,
де d - діаметр частинок, які осаджуються; µ-кінематична в'язкість газу; Н - висота камери; v - швидкість течії газу; g - гравітаційне прискорення; L - довжина камери; рч- густина частинок; Рг - густина газу.
Гравітаційні пилоосаджунальні камери - це порожнинна або з полицями коробка з листової сталі з бункером для збирання пилу. Довжина коробки
,
де Н - висота камери; v - швидшсть руху газу; voc - швидюсть, за якої пил випадае в бункер.
При знижені висоти камери процес очищения поліпшусться, тому порожнину камери розділяють полицями, котpi проектуються під кутом або з можливістю регулювання.
Інерційні сепаратори працюють на принципі різкої змни напрямку потоку газів. У місцях зміни напрямку відбувається очищання твердих частинок забруднюючих речовин. Сепаратори дозволяють осаджувати частники діаметром 25 - 30 мкм. Інерційні газоочисники мають продуктивність від 45 до 582 м3/год. До цього типу можна віднести i жалюзійні пиловловлювачі, котpi мають гідравлічний oпіp 100-400 Па, допускають температуру газу, що очищається, до 450 С, швидкість на підході до решітки - 15-25 м/с.
Циклони сепаратори працюють за принципом використання відцентрового ефекту. Відокремлення твердих частинок в них відбувається під діею відцентрових сил:
,
Де А - постійний безрозмірний коефіцієнт; ρч - густина частинок; d - діаметр частинок; vТ - тангенгальна складова швидкості руху частинок; r - радіус частинок; R - радіус установок; n - постійна, яка залежить від радіуса установки і робочої температури; Н - висота циклона.
Практично використовуються такі типи циклонних сепараторів:
горизонтальні пиловловлювачі, котpi працюють за принципом надання газам вихороподібного кругового руху за допомогою вертушки з системою невідхилюваних лопатей;
вертикальні сепаратори, що працюють за принципом подавання газу зверху через горизонтально встановлену кільцеву крильчатку, котра надає газові обертового руху;
тверді частинки очищають до стінок, а очищений газ виводиться через центральну трубу;
вертикальні сепаратори з тангенціально розташованою вхідною частиною. У цьому ceпаратopi затриманий газ надходить збоку або знизу i набуває тангенціального руху, котрий виносить тверді частники до стінок, а потім в пилозбирачі;
ротаційні струменеві пиловловлювачі є різновидом відцентрового циклонного сепаратора, в котрому вихороподібність руху газу посилена тангенціальним повітряним потоком. У них пил накопичується в середині повітряного середовища i під дією гравітаційних сил падає на дно пило- збирача.
Апарати мокрого очищения газів [17] від пилу працюють за принципом промивання газів. Ці види очисних пристроїв застосовуються на дільницях фарбування виробів, нанесення полімерних покриттів, в замкнених системах повітрокористування. Taкi пристрої дозволяють очищати гази від дрібних механічних забруднень. Існує велика кількістъ апаратів мокрого очищення газів. Застосовуються i пpocтi водяні завіси, через котpi пропускаються забруднені потоки повітря.
За принципом роботи апарати мокрого очищения газів поділяються на порожнинні i насадкові; барботажні та пінні; ударно-інерційні; відцентрові; динамчі та турбулентні промивачі.
Порожнинні та насадкові апарати-скрубери працюють за принципом пропускання газів через потік розпиленої розбризканої або стікаючої по насадках води. Швидкість потоку газів не перевищує 1 - 1,2 м/с, гідравлічний oпip aпаратів не перевищуе 250 Па. Витрата води складає до 10 м3 на 1 м апарата. Найбільш повно скрубери видаляють частки розміром більше 10 мкм. Недоліком скруберів є часте забивання oтворів poзпилювaчiв.
Апарати мокрого очищення газів від пилу працюють за принципом промивання газів. Ці види очисних пристроїв застосовуються на дільницях фарбування виробів, нанесення полімерних покриттів, в замкнених системах повітрокористування. Taкi пристрої дозволяють очищати гази від дрібних механічних забруднень. Існує велика кількістъ апаратів мокрого очищення газів. Застосовуються i пpocтi водяні завіси, через котpi пропускаються забруднені потоки повітря.
За принципом роботи апарати мокрого очищення газів поділяються на порожнинні i насадкові; барботажні та пінні; ударно-інерційні; відцентрові; динамчі та турбулентні промивачі.
Порожнинні та насадкові апарати-скрубери працюють за принципом пропускання газів через потік розпиленої розбризканої або стікаючої по насадках води. Швидкість потоку газів не перевищує 1 - 1,2 м/с, гідравлічний oпip aпаратів не перевищуе 250 Па. Витрата води складає до 10 м3 на 1 м апарата. Найбільш повно скрубери видаляють частки розміром більше 10 мкм. Недоліком скруберів є часте забивання oтворів poзпилювaчiв.
Метод хемосорбції базується на поглинанні газів та пари рідкими i твердими поглиначами з утворенням хімічних сполук. Цей метод використовується при очищенні викидів через вентиляції гальванічних дільниць. При цьому розчинником для очищення викидів від хлористого водню є 3% - й розчин їдкого натрію. Цей метод використовується також для очищення викидів від окисів азоту.
Метод адсорбції базується на селективному вилученні з газових сумішей шкідливих домішок за допомогою твердих адсорбентів. Найбільш широко як адсорбент застосовується активоване вугілля, іонообмінні смоли тощо.
Необхідна маса адсорбента
,
де Vа - об'ємна витрата газу, що очищається;
С - концентрація домішки, яка видаляється;
t - час протікання адсорбції;
апог - поглинальна здатність адсорбента.
Геометричні параметри адсорбента вибираються та розраховуються за номограмами або за аналітичними залежностями.
Каталітичний метод базується на перетворенні токсичних компонентів викидів у менш токсичні або нешкідливі за рахунок використання каталізаторів.
Швидкість каталітичних реакцій можна визначити згідно з рівнянням
vk = Kр×Cа×Сб×Св... Cm,
де Кр - константа каталітичної реакції;
Са, Сб, Св, Сn, - концентрація речовин, які вступають в реакцію;
а, б, в, n - порядок реакції за відповідним компонентом.
В якості каталізаторів використовують платину, метали платинового ряду, окиси міді, двоокис марганцю, п'ятиокис ванадію тощо.
Каталітичний метод використовується для очищення викидів від окису вуглецю за рахунок його окислення до двоокису вуглецю.
Термічний метод базується на допалюванні та термічній нейтралізації шкідливих речовин у викидах.
Цей метод використовується тоді, коли шкідливі домішки у викидах піддаються спаленню. Термічний метод ефективний у випадку очищення викидів від лакофарбових та просочувальних дільниць. Системи термічного та вогневого знешкодження забезпечують ефективність очищення до 99%.
Загалом послідовність вибору типу очисних пристроїв та фільтрів така:
виявлення характеристик викидів (температура, вологість, вид та концентрація домішок, токсичність, дисперсність тощо);
визначення типу очисного пристрою або фільтра за витратою газу, необхідним ступенем очищення, можливостями виробництва та іншими факторами;
знаходження робочої швидкості газів;
техніко-економічний аналіз можливих вapiaнтів очищення;
розрахунок параметрів очисного пристрою;
проектування та вибір очисного пристрою або фільтра
3.2 Заходи по охороні атмосферного повітря на ВАТ "Жашківський маслозавод"
Основними й найбільш дійовими методами боротьби з забрудненням атмосфери на підприємстві є екологічні, діє продумана система заохочувальних і заборонних заходів, які допомагають запобігти забрудненню. Впровадження підприємством певних систем очисних фільтрів дає їм переваги над конкурентами. У той же час ті фірми, що забруднюють атмосферу, змушені платити дуже великі податки і штрафи.
Існують, також організаційні, технологічні і інші засоби боротьби з забрудненням атмосфери.
Відбувається регулювання двигунів внутрішнього згорання в автомобілях.
Для запобігання забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод проектом передбачено:
застосування резервуарів з подвійними стінками обладнаних автоматизованими пристроями контролю за витоком нафтопродуктів, що монтуються в залізобетонних монолітних піддонах з оглядовими трубами;
над боковими стінками та верхньою частиною резервуарів влаштування глиняного замка;
застосування дихальних та змивних клапанів відповідної конструкції;
застосування газоурівнювальної системи при зливі палива та заправці автомобілів: при зливі пари нафтопродуктів переходять в цистерни паливовоза; при заправці автомобілів пари палива, що утворюються в паливному баці, збираються в трубу вугільного абсорбента автомобіля;
ізоляція резервуарів бітумно-мінеральною мастикою по бітумній грунтівці;
будівництво локальних очисних споруд для очистки стічних вод, що утворюються внаслідок випаровування атмосферних опадів;
гідроізоляція очисних споруд церезитовою штукатуркою;
котельню переведено з мазутного на газове паливо;
для регулювання роботи парових котлів ДКВР встановлено автоматику "Альфа" на базі процесора "Інтел";
встановлено резонатор для магнітної обробки живильної води МГД, що дало змогу зменшити утворення накипу.
У 2006 році проведена Інвентиризація забруднюючих речовин та чітко визначила джерела забруднення на підприємстві (1,2,3,4,6,10,11,12,13) їх місце знаходження, джерела утворення шкідливих викидів (1,2,3,4,6,10,11,12,13) та джерела викидів (труби від котельні і цехів, неорганізовано).
Табл. - 5. Пропозиції щодо дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
| № п/п | назва речовини | обсяги викидів по роках (усіма стаціонарними джерелами, у т. ч. кожним стац. джерелом). | ||||||
| г/с | т/рік | г/с | т/рік | |||||
| ферум (IV) оксид (в перерахунку на ферум) | 0.0002 | 0.0003 | 0.0002 | 0.0003 | ||||
| манган та його сполуки (в перерахунку на манган (IV) оксид) | 0.00002 | 0.00003 | 0.00002 | 0.00003 | ||||
| натрій гідроксид (натрїдкий, сода каустична) | 0.003 | 0.066 | 0.003 | 0.066 | ||||
| натрій карбонат (сода кальцинована) | 0.04 | 0.12 | 0.04 | 0.12 | ||||
| Нітроген (IV) оксид | 2.41 | 0.845 | 2.41 | 0.845 | ||||
| кислота нітратна по молекулі HNO3 | 0.0005 | 0.005 | 0.0005 | 0.005 | ||||
| амоніак | 0.058 | 1.35 | 0.058 | 1.35 | ||||
| гідроген хлорид (хлоридна кислота) по молекулі HCL | 0.0001 | 0.001 | 0.0001 | 0.001 | ||||
| кислота сульфатна по молекулі H2SO4 | 0.00063 | 0.004 | 0.00063 | 0.004 | ||||
| сажа | 0.012 | 0.09 | 0.012 | 0.09 | ||||
| Сульфур (IV) оксид | 0.24 | 0.18 | 0.24 | 0.18 | ||||
| Карбон (IV) оксид | 0.13 | 0.48 | 0.13 | 0.48 | ||||
| № п/п | назва речовини | обсяги викидів по роках (усіма стаціонарними джерелами, у т. ч. кожним стац. джерелом). | ||||||
| г/с | т/рік | г/с | т/рік | |||||
| вуглеводні граничні (розчинник РПК-265 П та ін) | 0.0001 | 0.003 | 0.0001 | 0.003 | ||||
| пил органічний | 0.5 | 0.072 | 0.5 | 0.072 | ||||
Неорганізовані викиди зменшені до мінімуму. Гранично-допустимі та тимчасово-погоджені викиди за 2006р. зведені у табл.5 і, як видно з таблиці, речовино-забруднюючі складають (III) клас небезпечності, а їх концентрації не перевищують гранично-допустимих. Сумарні дозволені обсяги викидів на Жашківському маслозаводі також наведені у таблиці.
Підприємство веде постійний контроль за викидами в атмосферне повітря шкідливих речовин, які не перевищують гранично-допустимих норм.
Стічні води від виробництва, що йдуть на поля фільтрації перед відстоюванням фільтруються через керамічні фільтри, а потім їх зливають у відстійники. Після відстоювання всю органіку вивозять на поля для удобрення грунту.
Побутове сміття зберігається в металевих контейнерах на асфальтній площадці і систематично вивозиться організацією на спеціально відведені майданчики для захоронення сміття.
До важливих заходів заводу також можна віднести й озеленення території підприємства, тобто насадження дерев, кущів, квітів, яке хоча в невеликій мірі очищає атмосферне повітря, на відміну від штучного очищення повітря, але все одно озеленення території-це важливий внесок, як в очищення природи, так і в сам інтер`єр території підприємства.
Державне управління екології та природних ресурсів Черкаської області здійснює контроль за використанням та зберіганням мийних речовин і відходів виробництва. Видає щорічні дозволи на роботу підприємства.
Охорона праці
Управління охороною праці на підприємстві, обов’язки роботодавця (керівника підприємства) та керівників підрозділів і спеціалістів з питань охорони праці, створення та завдання служби охорони праці, питання соціального страхування працівників від нещасних випадків та захворювань на виробництві регулюються Законом України “Про охорону праці, Кодексом законів України “Про працю", Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. № 73, (із змінами, внесеними згідно з наказом Держнаглядохоронпраці № 82 від 17 травня 1996 р) та “Положенням про службу охорони праці в системі Міністерства сільського господарства і продовольства України", затвердженим наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15.03.94 р. №74; Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 р.
Система управління охороною праці визначена в “Методичних рекомендаціях про систему управління охороною праці на підприємствах і в організаціях Міністерства сільського господарства і продовольства України", затверджених наказом Мінсільгосппроду України від 27.10.95 р. № 291, та “Положенні про систему управління охороною праці у сільському господарстві”, затвердженому наказом МінАПК від 14.12.1998 р. № 361.
Безпосередньо відповідальність за забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, безпеку виробничих процесів на робочих місцях покладається на керівників робіт (бригадирів, майстрів, завідуючих, керуючих), які зобов’язані визначити працівнику робоче місце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи (машинами, обладнанням, інструментами), засобами індивідуального захисту, мийними засобами, створити належні санітарно-побутові умови праці, проінструктувати працівників з питань охорони праці.
Для організації роботи з питань охорони праці, здійснення контролю за станом умов праці та безпекою технологічних процесів, координації діяльності посадових осіб та спеціалістів з питань охорони праці на підприємстві створюється служба охорони праці. Для цього вводиться посада спеціалістів з охорони праці (інженера з охорони праці). Вона створюється на підприємстві з кількістю 50 і більше працівників. На підприємстві з меншою кількістю працівників функції служби охорони праці виконують за сумісництвом посадові особи, у службові обов’язки яких керівник підприємства ставить питання організації охорони праці на підприємстві. Чисельність служби охорони праці визначається із розрахунку одна посадова особа на 500 осіб працівників. Ліквідація служби допускається тільки в разі ліквідації підприємства. На посаду спеціаліста з охорони праці призначається особа, що має вищу освіту, бажано інженерну, пропрацювала на підприємстві не менше трьох років.
Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", передбачено загальнообов’язкове страхування роботодавцем усіх працівників від нещасних випадків та професійних захворювань. Роботодавець зобов’язаний зареєструвати своє підприємство у представництві Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за місцем знаходження підприємства і сплачувати встановлений розмір страхового внеску. При настанні нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом, або професійного захворювання Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань буде відшкодовувати потерпілому чи члену його сім’ї заподіяну матеріальну шкоду.
Порядок укладання на підприємстві колективного договору та перелік питань, що регулюються колективним договором, визначається Законом України “Про колективні договори та угоди" від 1 липня 1993 року із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 17 грудня 1996 року № 607/96 - ВР (Голос України, 14.01.97 р), від 23 січня 1997 року № 5 20/97 - ВР (Голос України, 08.02.97 р) та Кодексом Законів України “Про працю".
Метою укладання колективних договорів на підприємствах є регулювання соціально-економічних, трудових відносин та узгодження інтересів між адміністрацією і трудовим колективом.
У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових допомоги, соціальних гарантій працівника, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов’язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.
Важливим питанням організації охорони праці на підприємстві є навчання працівників з питань охорони праці. Законом України “Про охорону праці" визначено, що всі працівники при прийнятті на роботу на під час роботи на підприємстві повинні проходити навчання й перевірку знань з охорони праці. Особи, які не пройшли навчання, до роботи не допускаються. Відповідальність за організацію та проведення навчання покладається на керівника підприємства.
Види навчання та порядок його проведення встановлюються “Типовим положенням про навчання з питань охорони праці", яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.
Для проведення навчання розробляється програма, графік проведення, запрошуються викладачі та фахівці. Перед проведенням навчання на підприємстві керівник підприємства, його заступник, керівники виробничих, та технічних служб, галузей виробництва, головні спеціалісти, спеціаліст з охорони праці, члени комісії по перевірці знань повинні пройти навчання, що проводиться в навчальних центрах охорони праці, чи навчальних закладах, або ж це навчання організують служби охорони праці галузевих управлінь чи місцевих державних адміністрацій, щоб потім його організувати на своєму підприємстві.
Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36 годин. Для осіб віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень. Робочий тиждень має бути п’ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого часу при п’ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 год., при шестиденному - 7 год., а останній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку та прийняття їжі працівникам надається перерва, після перших чотирьох годин від початку роботи тривалістю до двох годин, яку працівник може використовувати за власним розсудом.
Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачуванні відпустки. Тривалість відпустки згідно з Законом України “Про відпустки" повинна бути не менше 24 календарних днів, а для осіб до 18 років - 31 календарний день. Додаткова відпустка надається за роботу у шкідливих умовах праці в середньому до 7 календарних днів та за особливий характер роботи і ненормований робочий день до 7 календарних днів. Матері, яка виховує двох і більше дітей віком до 15 років, надається додаткова відпустка тривалістю 5 календарних днів.
Для виконання роботи працівники безкоштовно відповідно до встановлених норм повинні забезпечуватися спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (ЗІЗ), мийними засобами. Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту покладається на керівника робіт. Засоби індивідуального захисту включають спеціальний одяг (халати, костюми, фартухи, куртки, жилети, комбінезони), спеціальне взуття (чоботи, черевики) та інші засоби індивідуального захисту (рукавиці, протигази, захисні окуляри, шоломи, каски, щитки, протишумні навушники, вкладиші тощо).
З метою оцінки стану здоров’я, визначення придатності працівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємство організовує медичні огляди - попередній та періодичний.
Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівника на роботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуском до роботи осіб віком до 21 року.
Періодичні медичні огляди проводяться для осіб, що зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці.
Періодичні медичні огляди забезпечують динамічний нагляд за станом здоров’я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливості на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за обраною професією, запобігання нещасним випадкам, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань.
Керівник підприємства призначає відповідального за організацію медичних оглядів, який разом із санітарно-епідеміологічною службою, профспілковим комітетом визначає контингент осіб, що підлягають періодичним медичним оглядам, складає поіменний список, узгоджуючи його в санепідслужбі, видає наказ про проведення медоглядів у строки, погоджені з лікувально-профілактичним закладом.
Атестація робочих місць на підприємстві проводиться атестаційною комісією, створеною за наказом роботодавця, завданням якої є виявлення на робочих місцях наявності шкідливих та небезпечних виробничих факторів, встановлення їх рівня, розроблення заходів щодо поліпшення умов праці та підтвердження права працівника на передбачені чинним законодавством пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці. Результати атестації робочих місць є підставою для встановлення скороченої тривалості робочого часу, встановлення тривалості додаткової відпустки за шкідливі умови праці, пільгової пенсії.
Санітарно-побутове забезпечення працівників підприємства включає обладнання гардеробних, умивальних, душових, туалетних, побутових кімнат, кімнат відпочинку, їдалень, буфетів, медичного профілакторію тощо.
За станом охорони праці на підприємстві державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служби охорони праці державних адміністрацій.
Громадський контроль за станом умов парці та безпекою виробничих процесів на підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудових колективів. Адміністративний контроль здійснюють служба охорони праці підприємства, керівники та спеціалісти підприємства.
Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України “Про пожежну безпеку" та “Правилами пожежної безпеки України”.
Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною виробничої діяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства та безпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов’язки яких входять дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, що здійснюється одночасно з інструктажами з охорони праці, обладнання виробничих приміщень первинними засобами насіння пожежі. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.