Главная | Обратная связь

Інші види наркоманій (кокаїнізм, стимулятори ЦНС, ЛСД, галюциногени – F-14, F-15, F-16).

Кокаїнова наркоманія або кокаїнізмвідомі з давнини. Наркотик отримують з листя коки – куща, який росте в Південній Америці. Останнім часом поширюється із Заходу.

Найпоширенішим є спосіб вдихання препарату через ніс, рідше препарат вводиться внутрішньовенно. Гостре отруєння характерне побліднінням, загальною слабкістю, неправильним пульсом, задишкою з можливим наступним падінням серцевої і дихальної діяльності; смерть може наступити від паралічу дихального центру. При зловживанні наркотиком швидко формується наркоманічний механізм із психічною та фізичною залежністю, вираженою і тяжкою абстиненцією.

Із клінічних особливостей початкової стадії кокаїнізму можна відзначити тимчасове натхнення, підвищення розумової діяльності, пожвавлення плину думок, асоціацій; часті графоманія, образи за недооцінку своєї особи, підвищена рухливість. Цей стан за кілька годин змінюється знесиленням, апатією, адинамією, можуть приєднуватися страх, галюцинації. Зі зростанням толерантності (іноді до 5–10 г) наростає психічна та фізична залежність, формується абстиненція. Через постійне розширення зіниць хворі гірше бачать, слизові рота і носа пересихають. Абстиненція з планом часу все більше поглиблюється сома то-вегетативними та психічними симптомами. Різні неприємні відчуття в тілі, обмороки, тоскно-подавлений настрій, страх, відчуття провалювання можуть штовхати наркоманів на суїцидальні вчинки з летальним завершенням.

Усі думки і почуття зосереджуються на здобутті наркотичного засобу, зблідають вищі емоції, слабшає пам’ять, падає розумова діяльність, різко звужується коло інтересів. Особистість загрубає, наркоман стає егоцентричним, веде паразитичний спосіб існування, опиняється в середовищі антисоціальних елементів, потрапляє в ув’язнення та ін. У психічному стані можливі психотичні епізоди.

В осіб, котрі нюхають кокаїн, можливі прободіння носової перетинки, у тих, хто вводить препарат підшкірно або внутрішньовенно, часті абсцеси, пігментні плями, рубці, септичне зараження крові.

Потім на пізніх стадіях кокаїнізму всі ці явища різко обтяжуються, толерантність тримається на високих дозах, психічна залежність якби відходить на задній план, поглинаючись абстинентними явищами. Особливо занепадає соматична сфера, хворі страждають від виснаження з різким падінням серцевої діяльності і можуть померти від маразму. Летальний кінець можливий часто від паралічу дихального та судинного центру.

ЛСД, галюциногени– це діетіламід лізергінової кислоти, напівсинтетичне похідне ергоновіну, псилоцибін, що міститься в деяких, зокрема півден-ноамериканських, грибах, а також мескалін. Останні дві речовини відомі своєю здатністю викликати особливі галюцинації, дереалізацію.

ЛСД та інші похідні лізергінової кислоти перебувають під міжнародним контролем у рамках Конвенції за контролем психотропних речовин з 1971 р. Ці речовини, не дивлячись на заборону, розповсюджені в країнах Західної Європи та США.

Розповсюджувані серед здебільшого соціально нестійких, психічно неврівноважених осіб, ці препарати можуть викликати гострі отруєння, аж до спастичних паралічів і смерті від дисфункції дихального центру. Одним із найха-рактерніших психічних феноменів при дії ЛСД є зміна реальності сприйняття простору та часу, особливо щодо оцінки і тривалості часових інтервалів. Дія залежить від індивідуального сприйняття, підсилюється при заплющених очах, під музику.

Ефекти ЛСД супроводжуються численними реакціями як симпатичної, так і парасимпатичної частин вегетативної нервової системи: зміною частоти серцевих скорочень, спазмами периферичних судин, ознобом, слинотечею, сльозовиділенням, перевтомою, судомами. Нерідкі психотичні епізоди, наростають зміни особистості, звужується коло інтересів, слабшає пам’ять, розвивається депресивний стан, деградація особи.

Стимулятори ЦНС –це фенамін, первітін, центедрін, бензедрін, ефедрін та інші препарати. Їх використовують для зменшення відчуття втоми, підвищення пра-цездатності, покращання настрою. Звикання виникає швидко, розвивається при-страсть до препаратів, наростає толерантність, бажання збільшити дозу препарату для того, щоби викликати ейфорію та боротися з депресією і втомою. Ефект проявляється у розвитку ейфорії з явищами бадьорості, бажанням працювати; при цьому прискорюються функції мислення. Прийом великих доз препарату може спричинити раптову смерть. В окремих випадках хронічного вживання фенаміну розвиваються психотичні розлади у вигляді маячення відносин, впливу, з наявністю зорових галюцинацій.

Токсикоманії (F-13, F–17, F–18, F–55)спричиняються хімічними, біологічними, рослинними або лікувальними речовинами. Вони зумовлюють явища звикання, залежності, але не визнаються наркотичними національним законодавством і міжнародними конвенціями.

Найбільшу кількість серед речовин, які викликають токсикоманію, становлять психотропні засоби: транквілізатори– седуксен, реланіум, сибазон, мепробамат, феназепам, валіум, лібріум та ін; нейролептики– аміназин, галоперідол; антидепресанти й інші стимулятори ЦНС– сиднокарб, сиднофен, ацефен та ін.; снодійні засоби, корі можна поділити на підгрупи (похідні барбітурової кислоти або барбітурати – барбаміл, барбітал, фенобарбітал, етамінал-натрій та ін.; снодійні небарбітурового ряду– еуноктин, радедорм, раладорм та ін.; антипаркісонічні засоби, корректори– циклодол, паркопан, ромпаркін, артан, рідінол та ін.; антигістамінні засоби –дімедрол, піпольфен та ін.; аналгетики– анальгін, амідопірин та ін. Зловживання такими речовинами, як кава (кофеїнізм), чай (теїзм), паління тютюнутеж можна віднести до різновидів токсикоманії. Нині відомі поширені факти використання підлітками з метою отримання ейфорії побутових лаків, фарб, клеїв та інших речовин, що можна віднести до т. зв. прекурсорів(ре-човин, з яких після певної технологічної обробки можливо отримати засоби з наркотичним ефектом). Так, з ефедріну шляхом кустарної возгонки отримують наркотик “ефедрол”.

Звикання, пристрасть, в одних випадках, від вищеприведених речовин може виникати при навмисному намаганні отримати ефект підвищеного задоволення, комфорту; в інших випадках – при бажанні уникнути поганого самопочуття, дискомфорту. В обох випадках виникає потреба повторювати прийом препарату, що тягне за собою формування токсикоманії. Має значення нераціональна терапія такими засобами, неправильне самовиліковування при безсонні та різних несприятливих життєвих ситуаціях. Нерідко жертвами звикання стають психопатичні, невротизовані особи. Клінічна картина виниклих таким чином таксикоманій залежить від речовини, якою зловживають.

До транквілізаторів звикання може формуватися в процесі їх прийому, зокрема, коли не проводиться відповідний лікарський нагляд. Зростає толерантність, можливі абстинентні психози, епілептиформні прояви. Синдром фізичної залежності виявляється в неспокої, страхах, безсонні, пітливості, м’язовому тремтінні і посіпуваннях.

При зловживанні снотворними засобами психічна і фізична залежність формується дещо повільніше, ніж при опійній наркоманії, але прояви захворювання тим не менше дуже важкі і призводять на віддалених етапах токсикоманії до тяжких наслідків.

Наркотичне сп’яніння характеризується різкою в’ялістю, сонливістю, апатичним, часто бездумним виразом обличчя, монотонною та нечіткою (дизартричною) мовою. В абстиненції значно частіше, ніж при опіоманіях, трапляються гострі психози з маяченням переслідування, слуховими і зоровими галюцинаціями, нерідкі розгорнуті судомні припадки. У барбітуроманів з великим терміном захворювання виявляються грубі зміни особистості, які схожі на такі у хворих на епілептичну хворобу. Характерна схильність до бурхливих сполохів гніву, нерідко з агресивними вчинками щодо оточуючих. Мислення стає тугорухомим (торпідним), увага важко переходить з одного предмету на інший, виявляється зниження інтелекту.

При судово-психіатричній експертизі осіб, котрі зловживають снодійними засобами, враховується їх психічний стан у момент скоєння правопорушення і ступінь виразності змін особистості. Неосудність встановлюється лише в тих випадках, коли правопорушення було скоєно в психотичному стані або мають місце глибокі зміни особистості. Частіше все таки ці суб’єкти несуть відповідальність за скоєне правопорушення.

Антипаркінсонічні препарати (коректори ЦНС) широко застосовуються в невропатології, психіатрії при лікуванні екстрапірамідних розладів. Через свої ейфорізуючі, сп’яняючі та галюциногенні властивості циклодол, паркопан та інші подібні засоби стали розповсюджуватися як токсикоманічні.

Практично приймають такі засоби заради ейфорії та галюцинаторних пережи-вань, в стадії звуженої свідомості буває відчуття польоту. Частіше циклодол починають приймати після зловживання іншими речовинами – гашишем, барбітуратами, алкоголем. Початкова фаза розвивається після прийому зазвичай 2–3-кратної звичайної терапевтичної дози, тобто 4–8 таблеток. Звикання відбувається швидко, протягом 1–1,5 місяця. Так само швидко формується афективний дефект; вже на 1-й стадії виявляється помітна зміна ЦНС, формується абстинентний синдром, міняється реактивність організму і толерантність, доза циклодолу може доходити до 30–40 таблеток у день.

Синдром психічної залежності найбільш виражений тяжкою абстиненцією, що протікає дуже тяжко, протягом 7–12 днів. Тремтять м’язи рук, потім тіла. Психічний дискомфорт супроводжується напруженим афектом, подразливістю, злобністю. При передозуванні можливі психози.

Зловживання антидаприсантами зумовлює фізичну залежність, виражену вегетативним симптомокомплексом. Симптомів підвищення толерантності і психічної залежності немає.

При вживанні великих доз кофеїну (в чифірі або каві) з’являється підвищений настрій, збудження, що тривають до кількох годин. При хронічному зловживанні цими речовинами виникає токсикоманія. Відзначаються головокружіння, головні болі, безсоння, кошмарні сновидіння. Можуть бути посіпування окремих м’язів (ніг, язику), а також судомні напади. Характерні перебої в роботі серця, що супроводжуються тривогою, страхом. Мислення стає торпідним, застійним. У чоловіків спостерігається зниження потенції, хоч абстиненція в них виражена найменше.

Чифіризм (різновид теїзму) – вживання концентрованих розчинів чаю, основ-ною діючою речовиною яких є алкалоїди кофеїну. Через 30–40 хвилин після при-йому середньої дози чифіру настають виразні явища сп’яніння, що характеризуються припіднятим настроєм, полегшанням і прискоренням перебігу процесів мислення з одночасним збудженням. З’являється підвищена працездатність, щезає втома, асоціації та уявлення полегшуються. Думки більш приємного змісту, депресії рідкі. Картина звикання до чифіру індивідуальна і суб’єктивна. Порушується сон, відбувається тривале психомоторне збудження. У чифіроманів може відбуватися поступова зміна особистості за типом психопатизації з помітними коливаннями настрою, нетриманням афектів, звуженням кола інтересів і соціальною деградацією.