 |
|
Закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення
При розгляді цивільних справ можуть виникнути і такі обставини, які створюють неможливість або недоцільність подальшого розгляду справи по суті і ухвалення у справі судового рішення. У таких випадках справа закінчується в суді без винесення судового рішення шляхом
її закриття або залишення без розгляду.
Закриття провадження у справі — це форма закінчення цивільної справи без винесення судового рішення, наслідком якої є за загальним правилом неможливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Ця форма закінчення цивільних справ застосовується у випадках, коли суд незаконно прийняв справу до свого провадження або коли продовження процесу стає явно неможливим або недоцільним. Процес у справі вважається таким, що виник незаконно, якщо відповідно до ст. 122 ЦПК суддя помилково не відмовив у відкритті провадження у справі. Ці підстави для закриття провадження у справі мають, як правило, допроцесуальний характер. Вони пов'язані з відсутністю у заінтересованої особи права на звернення до суду і з помилкою судді, який неправильно відкрив провадження у справі.
Окрему групу підстав складають обставини, які тягнуть за собою закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що подальше продовження процесу стає недоцільним. Ці обставини пов'язані з розпорядчими діями сторін: відмовою позивача від позову і укладенням сторонами мирової угоди (пп. 3,4 ст. 205 ЦПК). Право закрити провадження у справі на цих підставах настає лише після того, як суд прийме відмову позивача від позову або затвердить мирову угоду сторін.
Закриття провадження у справі оформляється мотивованою ухвалою, яка постановляється судом в нарадчій кімнаті. Ухвала суду може бути оскаржена. Процесуальним наслідком закриття провадження у справі є те, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, але наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ст. 206 ЦПК). Крім того, якщо провадження у справі закривається з підстав того, що справа не віднесена до юрисдикції загальних судів, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Залишення заяви без розгляду — це форма закінчення цивільних справ без винесення судового рішення, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Підстави залишення заяви без розгляду зазначені у ст. 207 ЦПК. Перелік їх є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 207 ЦПК суд залишає заяву без розгляду, якщо заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. За загальним правилом цивільного судочинства до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу можуть звертатися тільки особи, які наділені цивільною процесуальною дієздатністю, тобто здатністю особисто здійснювати свої процесуальні права і нести
обов'язки. Особисте звернення до суду процесуально недієздатної особи є недійсним з юридичної точки зору і не породжує для такої особи жодних процесуальних наслідків. Однак необхідно підкреслити, що таке звернення не стосується самого права на пред'явлення позову, яке зберігається за позивачем і може бути реалізоване його законним представником. У даному випадку суддя відповідно до ст. 121 ЦПК повинен був повернути заяву, не порушуючи справу.