Главная | Обратная связь

Поняття судової влади

Творці теорії розподілу влад надавали судовій владі першорядне значення в забезпеченні прав і свобод людини й громадянина.

Ш.Монтеск’є стверджував, що не буде свободи у тому випадку, “якщо судова влада не відокремлена від влади законодавчої і виконавчої. Якщо вона об’єднана із законодавчою владою, то життя і свобода громадян опиняться під владою свавілля, через те що суддя буде законодавцем. Якщо судова влада об’єднана з виконавчою, то суддя одержує можливість стати пригноблювачем”.

Для Монтеск’є відправлення правосуддя являє собою виявлення державного суверенітету, яке відрізняється від законодавчої та виконавчої влад і складає третю, самостійну владу. Будучи самостійною, судова влада є лише однією з гілок державної влади.

Аналізуючи судову, владу слід виходити з того, що вона виступає як один з важливих аспектів втілення народовладдя. Вона забезпечує відповідні форми і методи організації повновладдя народу у специфічній сфері його здійснення, яка включає суспільні відносини, що мають особливу підвищену цінність для держави. Це виражається у створенні механізму реалізації прав громадянського суспільства і кожної окремої особи, захисту від посягання на встановлений в державі правопорядок, утвердження соціальної справедливості. Саме посягання на них служить підставою застосування судової влади.

У свою чергу, будучи відображенням єдності й неподільності влади народу України як джерела та суб’єкта всієї державної влади, судова влада сама набуває державного характеру як цілісна соціальна і правова категорія. Це дозволяє виокремити найбільш важливі елементи її змісту: по-перше, вона є одним із продуктів реалізації принципу “розподілу влад”, який забезпечує розподіл сфер керівництва справами суспільства в механізмі народовладдя; по-друге, за своєю функціональною ознакою вона є державною владою з усіма притаманними їй атрибутами; по-третє, за своїм предметним призначенням вона являє конкретну форму діяльності держави, організаційно оформлену як система правосуддя.

Саме правосуддя, з притаманними йому поєднанням сили і права, з його правозахисною функцією, правовою організацією і процедурами, незалежним статусом, нейтральністю, об’єктивністю виступає як модель правової державності, правової форми організації і функціонування політичного життя.

Аналіз Конституції України, прийнятих на її основі нових законодавчих актів, наукових праць, присвячених правовій державі і ролі судової влади в її становленні і функціонуванні, дає підстави для висновку, що головною функцією судової влади, її основним призначенням є захист права. “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави” (ст. 3 Конституції України). Цей обов’язок держава виконує за допомогою всіх гілок влади. Однак у справі захисту прав і свобод судовій владі відводиться особлива, головна роль.

Судова влада являє собою надані спеціальним органам держави – судам – повноваження щодо розв’язання віднесених до їх компетенції питань, що виникають в процесі застосування права, і реалізації цих повноважень шляхом конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного і господарського судочинства з дотриманням процесуальних форм, які створюють гарантію законності і справедливості рішень, що приймаються судами. Судова влада покликана охороняти право, правові основи державного і суспільного життя від будь-яких порушень, хто б їх не здійснював. Правосуддя в правовій державі здійснюється тільки судовими органами. Ніхто не може привласнити собі функції суду. У своїй правоохоронній діяльності суд керується тільки законом, правом і не залежить від суб’єктивних впливів законодавчої чи виконавчої влади. Незалежність і законність правосуддя є важливою гарантією прав і свобод громадян, правової державності в цілому.

Судова влада як певна функція суду має ряд основних ознак.

Судова влада – вид державної влади. Вона здійснюється державними органами, виражає державну волю, її складають державно-владні повноваження.

Судова влада належить тільки судам – державним органам, які утворюються у встановленому законом порядку, формуються з людей, здатних на основі відповідної підготовки та своїх особистих якостей здійснювати правосуддя і реалізовувати судову владу в інших формах. Правосуддя здійснюють професійні судді. Народові України забезпечується можливість брати участь у здійсненні правосуддя через запровадження інститутів народних засідателів і присяжних.

Виключність судової влади – наступна її ознака. Важлива функція судової влади – здійснення правосуддя – за Конституцією України належить тільки суду, тільки суд може визнати людину винною у злочині і піддати її кримінальному покаранню. Кожна з форм судочинства здійснюється відповідними, уповноваженими на те судами. Специфіка завдань трьох гілок судової системи (Конституційний Суд, суди загальної юрисдикції, господарські суди) визначає особливості їх організації та діяльності. Суди різних гілок не можуть взаємно доручати один одному виконання належних тільки їм повноважень.

Невід’ємними ознаками судової влади є незалежність, самостійність і відокремленість. Під незалежністю судової влади слід розуміти те, що суди здійснюють свої функції, не зазнаючи якого-небудь тиску чи впливу з боку будь-кого. При відправленні правосуддя вони не залежать від органів законодавчої та виконавчої влади; від інших органів, організацій, партій, рухів, посадових осіб; від думок і позицій сторін у судовому процесі; від висновків органів попереднього слідства та прокурора; від вищестоящих судів; від будь-яких приватних осіб. Розглядаючи справу суддя діє виключно за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і власною правосвідомістю.

Самостійність судової влади означає, що суди діють самостійно без будь-якого керівництва і підпорядкованості, власними силами, маючи для здійснення своїх функцій всі необхідні повноваження, якими вони наділені у відповідності з законом. Рішення суду не потребує будь-якого затвердження. Вирок чи рішення суду, які набули чинності, мають силу закону щодо конкретної справи і обов’язкові для виконання всіма на всій території країни.

Відокремленість судової влади полягає в такому. Суд посідає особливе місце в державному механізмі, що обумовлено особливостями виконуваних функцій, специфікою умов і порядку його діяльності. Суди не входять до будь-якої іншої системи державних органів, вони організаційно не підпорядковані будь-кому.

Процесуальний порядок діяльності – важлива ознака судової влади. Процесуальний порядок визначається тільки законом. Закон детально регулює правила дій суду і прийняття ним рішень при розгляді конкретних справ. Процесуальний порядок, регулюючи правила судової процедури, являє собою високу соціальну цінність. Він покликаний забезпечити законність всієї діяльності органів, які здійснюють судову владу, забезпечують законність, обґрунтованість і справедливість судових рішень, захист прав людини і громадянина.

Здійснення повноважень шляхом судочинства – ще одна ознака судової влади. Судочинство являє собою діяльність, яка починається за наявності передбачених законом підстав і приводів. Ця діяльність розвивається в послідовності, передбаченій процесуальним законом і відбувається в процесуальних формах.

Підзаконність судової влади означає, що компетенція судів, їх повноваження визначаються Конституцією України та законами. Законодавча влада не має права втручатись у провадження щодо конкретних справ. Проте всі суди повинні неухильно дотримуватись створених нею законів. Судді всіх судів, у тому числі й Конституційного Суду, незалежні і підпорядковуються тільки Конституції України і закону. Особливу юридичну силу має тлумачення Конституції України Конституційним Судом України. Воно є офіційним і обов’язковим для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, організацій, посадових осіб, громадян та їх об’єднань.

Судова влада – у відповідності з теорією розподілу влад самостійна і незалежна сфера публічної влади (поряд із законодавчою і виконавчою владами). Вона являє собою: а) сукупність повноважень по відправленню правосуддя, тобто повноважень щодо розгляду і розв’язання кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних і конституційних справ (спорів) у порядку, визначеному процесуальним законодавством, контрольних повноважень (наприклад перевірка законності арешту чи затримання) та деяких інших (встановлення юридичних фактів); б) систему державних органів, які здійснюють названі повноваження.

В Україні судова влада не має нормотворчих повноважень. Вона здійснюється за допомогою різних правових способів у таких формах:

1) Шляхом конституційного провадження, тобто вирішення справ щодо відповідності Конституції законів, нормативних актів Президента Кабінету Міністрів та інших актів.

2) Шляхом здійснення правосуддя судами загальної юрисдикції, тобто розгляду і розв’язання цивільних і кримінальних справ, справ про адміністративні правопорушення - у формах цивільного, кримінального та адміністративного судочинства.

3) Шляхом арбітражного розв’язання спорів, що випливають із цивільних правовідносин (економічні спори) або з правовідносин у сфері управління, тобто господарського судочинства.

Відповідно виділяються Конституційний Суд України, Верховний Суд України та суди загальної юрисдикції, Вищий господарський суд з системою господарських судів.