 |
|
Підзаконні акти в системі джерел права соціального захисту
З метою впорядкування сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечення повного і своєчасного надходження коштів до Пенсійного фонду України, їх раціонального використання та погашення боргу з виплат пенсій було видано ряд Указів Президента України. Зокрема, це Указ від 4 липня 1998 року № 734 «Про впорядкування сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та раціональне використання коштів Пенсійного фонду України» (із змінами внесеними Указами Президента України №997 від 10.09.1998 р. та № 451 від 27.04.1999 р.), Указ від 31 серпня 1998 року № 957 «Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій», Указ від 28 червня 1999 року № 756 «Про додаткові заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій, заробітної плати і компенсації громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху». Цими указами були визначені додаткові об'єкти оподаткування для нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, такими є винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, установлені додаткові джерела погашення заборгованості з виплати пенсій.
Указом Президента України від 20 жовтня 1998 року № 1156 «Про проведення у Львівській області експерименту з призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України» була започаткована передача функцій призначення, нарахування та виплати пенсій з районних (міських) управлінь соціального захисту населення до органів Пенсійного фонду України.
Рядом Указів Президента України затверджені Положення про відповідні державні органи, що здійснюють соціальне забезпечення в Україні. Це, зокрема, Указ від ЗО серпня 2000 року № 1035 «Про Положення про Міністерство праці та соціальної політики України» (Із змінами, внесеними згідно з Указами № 9 від 03.01.2002 р., № 304 від 27.03.2002 р.), Указ від 1 березня 2001 року № 121 «Про Положення про Пенсійний фонд України» ( Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 887 від 24.09.2001 р., № 576 від 22.06.2002 р.), Указ від 11 червня 2001 року № 421 «Про Державну раду з питань пенсійної реформи» та інші.
Велику групу нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері соціального забезпечення, складають постанови Кабінету Міністрів України. Ці акти належать до підзаконних актів і приймаються на основі та на виконання законів і указів Президента України.
За дорученнями, що містяться в законах і постановах Верховної Ради та указах Президента України, за роки незалежності України Кабінет Міністрів України прийняв низку постанов, спрямованих на соціальний захист населення. Одними з перших таких нормативних актів були постанови Кабінету Міністрів:
- від 18 липня 1991 р. № 92 «Про створення Фонду Української РСР соціального захисту інвалідів». Відповідно до цієї постанови на виконання постанови Верховної Ради Української РСР від 21 березня 1991 р. «Про введення в дію Закону Української РСР «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР» був утворений Фонд Української РСР соціального захисту інвалідів з відділеннями в Кримській АРСР, областях, містах Києві та Севастополі;
- від 1 січня 1992 р. № 1 «Про здійснення першочергових заходів щодо забезпечення соціального захисту населення в умовах лібералізації цін», якою було передбачено підвищення розмірів пенсій і допомог;
- від 28 січня 1992 р. № 39 «Про створення Пенсійного фонду України», відповідно до якої на виконання постанови Верховної Ради України від 6 грудня 1991 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» для державного управління фінансами пенсійного забезпечення в Україні був створений на базі Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР Пенсійний фонд України з управліннями в Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
- від 6 лютого 1992 р. № 59 «Про зміцнення фінансового стану Фонду соціального страхування України», якою з метою створення умов для гарантованого забезпечення права трудящих на соціальне страхування і зміцнення фінансового стану Фонду соціального страхування України було зобов'язано керівників підприємств, установ і організацій (крім колгоспів, у тому числі риболовецьких), а також громадян-підприємців, які використовують найману працю, своєчасно і в повному обсязі сплачувати до Фонду соціального страхування України відповідну частину внесків на соціальне страхування, а також відповідно до цієї постанови було надано податковим інспекціям та органам Пенсійного Фонду та Фонду соціального страхування України повноважень щодо застосування санкцій до підприємств, установ, організацій, громадян-страхувальників, які порушують установлений порядок нарахування і сплати внесків на соціальне страхування;
- від 21 січня 1992 р. № 23 «Про розподіл відрахувань на соціальне страхування у 1992 році» - був визначений порядок відрахування коштів на соціальне страхування та пенсійне забезпечення, зокрема на 1992 рік тариф внесків на соціальне страхування для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їх праці, а також для адвокатів становив у розмірі 10 процентів від суми доходу. При цьому до Пенсійного фонду України спрямовується 86 процентів нарахованої суми, до Фонду соціального страхування України - 14 процентів;
- від 27 січня 1992 р. № 31 «Про Комплексну програму розв'язання проблем інвалідності». Цією постановою Кабінету Міністрів України на виконання постанови Верховної Ради України від 21 березня 1991 р. «Про введення в дію Закону Української РСР «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР» була схвалена розроблена « Міністерством соціального забезпечення України з участю '1 міністерств і відомств України, Ради Федерації незалежних й профспілок України та громадських організацій інвалідів Комплексна програма розв'язання проблем інвалідності, -) а постановою від 22 лютого 1992 р. № 83 було затверджене с Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда.
Кабінетом Міністрів України видано значну кількість нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку нарахування та підтвердження трудового стажу, необхідного для призначення трудових пенсій та визначення розміру допомоги по тимчасовій втраті працездатності, порядку призначення, нарахування та виплати пенсій і допомог, особливостей пенсійного забезпечення за віком на пільгових умовах та за вислугу років тощо. До таких, наприклад, віднесені постанови:
- від 13 січня 1993 р. № 16 «Про порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 листопада 1992 року»;
- від 12 серпня 1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»;
- від 18 травня 1998 р. № 697 Про затвердження Переліку „« видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується -с збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій»;
- від 19 жовтня 1998 р. № 1658 «Про затвердження Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності»;
- від 30 травня 1997 р. № 523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»;
- від 21 липня 1992 р. № 418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу», якою затверджено: Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу; Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років; Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації; Перелік посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років; Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення;
- від 12 жовтня 1992 р. № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», якою затверджено: Список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років; Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років; Список професій і посад плавскладу окремих видів суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку; Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України; Перелік посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку; Список сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи; Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховуються страхові внески, та які не враховуються при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсій.
- від 27 грудня 2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми». Цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»:
1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;
2) одноразова допомога при народженні дитини;
3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;
5) допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми.
Серед нормативно-правових актів, які є джерелами права соціального забезпечення, важливе місце також посідають нормативно-правові акти, видані центральними органами державної влади, насамперед Міністерством праці та соціальної політики, Пенсійним Фондом і відповідними фондами соціального страхування України. Ці органи можуть видавати нормативні акти, спрямовані на регулювання відносин у сфері соціального забезпечення, як самостійно, так і сумісно з іншими державними органами, такими як Міністерство охорони здоров'я, Міністерство фінансів, Національним банком тощо. Серед нормативно-правових актів, що видаються центральними органами державної влади, найбільш поширеними у сфері соціального забезпечення є роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики. За змістом такі роз'яснення мають характер офіційного тлумачення норм права соціального забезпечення. Вони є обов'язковими для всіх суб'єктів права соціального забезпечення і сприяють одноманітному і правильному застосуванню норм цієї галузі права на всій території України. Такими, наприклад, є роз'яснення № 2 від 26.03.93 р. «Про деякі питання застосування окремих статей Закону України «Про пенсійне забезпечення» чи роз'яснення № 01-3/406-02-2 від 10.05.94 р. «Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах». Такі роз'яснення не містять нових правових норм, а лише визначають порядок застосування чинних норм, установлених законодавством. Інколи вони видаються у вигляді листів на запити тих чи інших осіб, наприклад, лист № 06-879 від 06.03.97 р. «Про обчислення пенсій інвалідам-чорно-бильцям чи № 20-443 від 08.07.2002 р. «Щодо обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності» тощо. Міністерство праці та соціальної політики України в межах своєї компетенції видає також нормативні акти управлінсько-методичного характеру у формі наказів, розпоряджень, інструкцій, рекомендацій тощо з питань діяльності підпорядкованих йому органів соціального захисту населення, наприклад, накази Міністерства праці та соціальної політики №155 від 17.09.98 р. «Про затвердження Інструкції із застосування Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», № 53 від 09.03.2000 р. «Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами», № 549 від 29.12.2001 р. «Про затвердження типових положень про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей», № 317/300 від 15.07.2002 р. «Про затвердження Переліку медичних показань для отримання особами з обмеженими функціями руху крісел-колясок та Переліку медичних показань для отримання і протипоказань до управління особами з обмеженими функціями руху крісел-колясок з електроприводом» та інші.
Значна кількість нормативних актів, що видаються Пенсійним фондом, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з питань сплати внесків та виплати пенсій і допомог також є обов'язковими для підприємств, установ, організацій та громадян. Такими нормативними актами можуть бути накази, листи, постанови правління, роз'яснення тощо, наприклад, лист Пенсійного фонду України № 06/4295 від 24.07.2002 р. «Щодо Порядку призначення пенсій відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 01-29-693 від 10.05.2002 р. «Про виплату «лікарняних» підприємцям, які працюють за спрощеною системою оподаткування», постанови правління Пенсійного фонду України від 07.08.96 № 10-3 «Про затвердження Порядку переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року», від 06.09.96 № 11-1 Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів», від 23 квітня 1999 року № 4-5 «Про затвердження Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні», від 30.04.2002 № 8-2 «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.11.2001 р. № 44 «Про затвердження Порядку виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності», роз'яснення Фонду України соціального захисту інвалідів від 14.10.2000 р. «Щодо роз'яснення окремих положень ст.ст. 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та інші.
Ряд нормативних актів, які мають значення для вирішення соціальних питань приймаються Міністерством охорони здоров'я України. Зокрема, цими актами регулюються питання щодо проведення оглядів громадян на встановлення їм інвалідності, визначення характеру професійних захворювань тощо, наприклад, Інструкції Міністерства охорони здоров'я України від 28.12.91 № 16.01/20 «Про встановлення груп інвалідності», від 20 листопада 1992 року № 16-01/220 «Про порядок встановлення причинного зв'язку інвалідності у колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті», накази Міністерства охорони здоров'я України № 77/26 від 18.02.94 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення переогляду засуджених інвалідів», № 42 від 30.03.94 «Про виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 66 «Про додаткові соціальні гарантії для малозабезпечених сімей з хворими дітьми та з дітьми першого і другого року життя», від 13 листопада 2001 р. № 433 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» тощо.
Досить поширеним явищем у сфері регулювання соціального забезпечення є прийняття центральними органами державної влади сумісних нормативних актів. Зазвичай вони приймаються у формі наказів. Наприклад, наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства праці України від 2 лютого 1995 р. № 23/36/9 «Про затвердження Списку професійних захворювань та Інструкції щодо його застосування», наказ Пенсійного фонду України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного комітету зв'язку України, Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» від 10 жовтня 1997 року № 125/9/153/140 «Про Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через вкладні рахунки пенсіонерів в установах АППБ «Аваль» на підприємствах поштового зв'язку України», наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Пенсійного фонду України від 6 квітня 1999 р. №61/101/43 «Про порядок призначення та виплати державної грошової допомоги деяким категоріям пенсіонерів», наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України № 454/471/516 від 08.11.2001 «Про затвердження Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років», наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 30.04.2002 р. № 226/293/169 «Про затвердження Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та інші.
У праві соціального забезпечення функціонують і нормативні акти місцевої дії, які приймаються місцевими органами державної влади. Зокрема, це можуть бути рішення місцевих рад чи розпорядження районних, міських, обласних державних адміністрацій про надання окремим категоріям непрацездатних та малозабезпечених громадян додаткових, крім тих, які передбачені законодавством, видів соціального забезпечення, наприклад, рішення Київської міської ради № 376/1352 від 5 липня 2001 року «Про заходи додаткового соціального захисту учасників народного ополчення, які брали участь в обороні столиці України в період з 11.07.41 р. по 19.09.41 р.», розпорядження Київської міської адміністрації від 25.04.2001 р. № 831 «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей», від 15.03.2001 р. № 437 «Про надання щомісячної матеріальної доплати до пенсії сліпоглухим інвалідам другої групи для оплати житлово-комунальних послуг та абонентної плати за користування телефоном у 2001 році» та інші.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і тому джерелами права соціального забезпечення України є міжнародні договори (угоди), що їх Україна уклала з рядом зарубіжних країн або приєдналася до них, чи в порядку правонаступництва підтвердила свої зобов'язання з міжнародних договорів колишнього СРСР про співробітництво в сфері соціального забезпечення і на які дано згоду Верховної Ради України.