 |
|
Тема: » Лікарські засоби, що впливають на систему крові».
Актуальність теми:
До цієї групи належать різноманітні засоби, що як стимулюють, так і пригнічують кровотворну систему.
Стимулятори еритропоезу стимулюють синтез гемоглобіну й утворення еритроцитів, збільшують кількість їх в одиниці об'єму крові. Порушення лейкопоезу, які супроводжуються зменшенням кількості лейкоцитів, можуть виникати внаслідок токсичної дії на кістковий мозок великих доз отруйних і лікарських речовин (бензол, арсен, протипухлинні засоби, похідні піразолону та ін.), іонізуючого випромінювання тощо. Розвиток агранулоцитозу пов'язують із порушенням синтезу нуклеїнових кислот і білка, які необхідні для побудови клітин. Тому, як неспецифічні стимулятори лейкопоезу можна використовувати андрогени, що мають анаболічні властивості, кислоту фолієву, цианокобаламін, піридоксин, та спеціально створені стимулятори лейкопоезу - похідні піримідину, деривати нуклеїнових кислот.
Перше дослідження їх впливу на процеси регенерації і лейкопоезу виконані М.В.Лазарєвим та його учнями.
При кровотечах, зумовлених порушенням цілості кровоносних судин, підвищеною проникністю стінки капілярів, недостатньою активністю системи згортання крові, застосовують гемостатичні засоби різноманітного механізму дії. Вони можуть бути звичайними складовими частинами системи згортання крові, антагоністами гепарину і фібринолізину, можуть підвищувати в'язкість крові і зменшувати проникність стінки капілярів.
Антикоагулянти використовують для профілактики і припинення тромбоутворення, що вже розпочалося. Широко застосовують у кардіології, оскільки підвищене згортання крові спостерігається у хворих на гіпертензивну хворобу, атеросклероз та інші захворювання.
Фібринолітична система крові забезпечує розчинення внутрішньосудинних тромбів та відкладень фібрину у тканинах і порожнинах організму. Підвищення фібринолітичної активності крові спостерігається у хворих на променеву хворобу, з септичними станами, тяжкими ушкодженнями внутрішніх органів. Вважають, що в таких випадках з мікробних тіл та ушкоджених клітин органів виділяються ферменти, які активізують фібриноліз. Підвищенню фібринолітичної активності крові сприяють також підвищене фізичне навантаження, психічне збудження.
Підвищений фібриноліз, гіпофібриногенемія можуть стати причиною небезпечних кровотеч. Причини: передозування фібринолітичних засобів, септичний стан, тяжкі травми внутрішніх органів.
Агрегацію тромбоцитів викликають деякі біологічно активні речовини, які утворюються в організмі під час ушкоджень, несприятливих впливів: тромбоксан, колаген, серотонін, адреналін, норадреналін, комплекс антиген – антитіло та ін.
Крововтрата супроводжується комплексом взаємопов’язаних порушень функцій організму, зменшується об’єм циркулюючої крові, знижується скоротлива здатність міокарда, хвилинний об’єм серця (серцевий викид), мікроциркуляція, підвищується проникність стінки капілярів, знижується надходження кисню до тканин, розвивається тканинна гіпоксія. Порушення кровообігу призводить до розладу функцій центральної нервової та ендокринної систем, тканинного метаболізму.
Навчальна мета:
Знати: основні питання класифікації, фармакодинаміки та застосування
засобів, які впливають на систему крові.
Вміти: аналізувати терапевтичну і побічну дію вивчених засобів за
механізмом і локалізацію дії, оцінювати можливість та доцільність
застосування лікарських засобів при певних патологічних станах.
Виховна мета:
На матеріалі теми сприяти розвитку логічного мислення, почуття
відповідальності за професійність дій.
План.
1.Засоби, що стимулюють еритропоез. 2.3асоби, що стимулюють лейкопоез.
3.Засоби, що підвищують згортання крові.
4.Засоби, що гальмують згортання крові.
5.Антиагреганти.
6.Засоби, що впливають на фібриноліз.
7.Поняття про протибластомні засоби.
8.Засоби для трансфузійної терапії.