 |
|
Вчителів, екскурсовод розповідає про кожну фігуру. Під час музичних пауз завіса закривається і займають свої місця нові фігури, які стоять не рухаючись).
Звучить пісня
Ось зайдуть на лінійку востаннє
Наші учні - найстарший клас.
Хай здійсняться всі ваші бажання, .
Ми ласкаво запрошуєм вас.
Злинь же, музика, в небо гучніше,
В добру пору лунай, в добрий час.
Вище голови! Йдіть веселіше!
Ми усі вже чекаєм на вас.
Ведучий. Тож давайте запросимо наших випускників до цієї святкової зали. Зустрічаймо їх добрим словом, поглядом світлим, музикою та оплесками.
(Входять випускники. Хлопчик у шкільній формі виводить дівчину, а юнака веде дівчина у платтячку й фартушку.)
1-й учень
Десять зоряних літ проминуло,
Незабутніх, ясних шкільних літ.
І сьогодні, мов пташка з гніздечка,
Тилетиш у незвіданий світ.
Десять років ми сиділи поруч
І писали за рядком рядок,
Поки дзвоник у ранкову пору
Не звістив: скінчився наш урок.
Однокласники, однокласниці!
Не забудемо друзів ніколи,
На вітрах життя не погаситься
Вогник рідної школи.
2-й учень
Злились печаль і радість в одне ціле,
Вертає пам'ять знов до першого дзвінка,
До того дня, коли малих, несмілих
Привітно стріла вас всіх школа гомінка
І кожен, як умів, вбирав в себе знання.
За пройдені уроки ви цілий світ відкрили,
Повільно, потроху, по крапельці щодня. .
Більше десятка літ ви зі школою дружили.
Ведучий. Вечір присвячений випуску - _ дозвольте вважати відкритим.
(Звучить Гімн України.)
Ведучий. Дорогі випускники! Зараз у вас настає ота хвилина, яку можна сприймати як межу між дитинством і дорослим життям. Ви підете в це життя шляхами, які наворожила вам доля. Задобрим слов'янським звичаєм, всім, хто вирушає в дорогу, стелять на удачу рушник, щоб шлях був чистим, гарним і квітучим, якоті рушники. А розстелять ці рушники перед своїми дітьми материнські руки, найтепліші, найдобріші, найрідніші.
(Мами стелять рушники.)
Тихо лунає мелодія "Рідна мати моя...".
Учень
Два крила в рушничка,
Мов два птаха,
Понесуть у далекі світи.
Мамо й тату, любов ваша ніжна
Завжди буде зі мною іти.
Подаруйте рушник на дорогу,
Щоби, як там не склалось життя,
Серцем би повертав до порогу,
Із якого піду в майбуття.
Вєдучий. Для оголошення наказу по школі про випуск учнів 11 класу слово надається завучу.
(Оголошується наказ.)
Ведучий. А зараз надаємо слово директору школи. Він вручить нашим випускникам атестати зрілості.
(Слово директора, вручення атестатів, грамот.)
На сцені з'являються маленька дівчинка і хлопчик.
Дівчинка. Здрастуй, Людино! Ви здивовані? Не звикли до такого гордого, красивого імені? Але ж ви, і ви, і ви - Люди!
А у кожної людини, як стверджує романтична легенда, є два береги: від одного з них людина відпливає, а до іншого неодмінно має пристати. На цій дорозі завжди трапляється багато труднощів, перешкод, є зупинки надії, юності, любові. І, де б ви не зупинялися, які б перешкоди не ставали на вашому шляху, вам далеким теплим вогником завжди світитиме берег маленької дивної країни - Дитинства.
Я - з цієї, для вас уже казкової і далекої країни. А ви стоїте на порозі такого складного і непростого дорослого життя.
Хлопчик. І все ж я радію за вас і співчуваю вам. Одержавши атестата, ви стали такими дорослими, самостійними. Ви раптом отримали стільки прав і свобод, що можна просто розгубитися у цьому вирі нового.
Наприклад, ви можете зовсім не дивитися у бік рідної школи.
Дівчинка. І навіть не вітатися з учителями.
Хлопчик. Маєте право вчитися далі, працювати.
Дівчинка. Або не вчитися і не працювати взагалі: у рідному домі так добре й затишно, і ніяких проблем.
Xлопчик. Ви маєте право спати, скільки захочеться, не поспішаючи на перший урок.
Дівчинка. І носити спіднички бажаної довжини.
Xлопчик. Ви можете одружуватися і йти заміж, фарбувати волосся, проколювати не лише вухо, а й ніс чи інші частини тіла...
Дівчинка. Ми, на жаль, таких прав не маємо. Та все ж ми, майбутні випускники нашої школи, обіцяємо вам:
-гордо нести звання учня рідної школи;
-бути такими ж доброзичливими, як ...;
-любити спорт, як...;
-коли вже захоплюватись якимось предметом, то аж до участі і перемог в олімпіадах, як...;
-малювати не тільки правою, а й лівою, як...;
-не втрачати почуття гумору навіть у найсумніших ситуаціях, як...
(Діти називають всіх випускників, якщо їх небагато.)
Разом. Ми вас не підведемо.
Звучить фонограма пісні.
За провини, за сивини,
Вчителько, прости.
Знов у радісні хвилини
З нами разом ти.
Закружляє нас з тобою
Випускний наш вальс.
Рідна школа із любов'ю
Проводжає нас.
(Слово надається першій вчительці випускників.)
Ведучий. Хвилюючий сьогодні день не лише у наших випускників. Не менше хвилюються і їхні батьки. Так шалено б'ється серце, а то зовсім десь зникає його стукіт... І тато, і мама ще пам'ятають себе такими ж юними, свій випускний. А тут така несподіванка: красуня-донька на високих підборах або ж серйозний син, вищий за тата. Ще зовсім нещодавно тримали їх на руках, безпомічних немовлят. А сьогодні вони тають з батьківського гнізда.
Звучить фонограма пісні.
Залишають роки пам'ять на чолі, Час нестримний в очі загляда. А для тебе, мамо, вічно ми малі, Як для нас ти, мамо, вічно молода. Знають найщиріші золоті слова Найніжніші в світі мамині вуста. Материнське серце горе закрива, Материнське серце щастя приверта. Спасибі батькам за щирість і ласку, За доброту і щедрість, за зоряну казку, За витримку вашу, за батьківське слово. До вас ми звертаємось знову і знову. (Слово надається одному з батьків випускників.)
Вєдучий. Всі батьки сьогодні хвилюються і радіють за своїх дітей. Але у деяких ця радість і хвилювання особливі, бо (називаються прізвища батька ІматерІ, у яких наймЕнша дитина закінчує сьогодні школу) вони при-сутні на такому святі у ролі батьків востаннє. Більше не будуть вони що-ранку проводжати своїх дітей до школи, ходити на батьківські збори, перевіряти щоденники своїх синів і доньок.
За добрим і давнім українським народним звичаєм цим батькам ми одягнемо сьогодні вінки із зеленого жита.
(Лунає мелодія пісні "Зеленеє жито".)
(Дівчатка-першокласниці одягають батькам вінки.)
Ведучий. Нехай ці вінки нагадують всій вашій родині про шкільні роки вашої дитини. Нехай ці вінки стануть оберегами вашим дітям. А зараз слово надається класному керівникові 11 класу, який проведе символічні батьківські збори, останні у шкільному житті їхніх дітей.
(Виступ класного керівника, вручення листів-подяк батькам.)
Ведучий. Дорогі випускники! Не ображайтесь, що ми, дорослі, сьогодні так багато звертаємось до вас, не даємо вам змоги сказати про свої почуття. Просто нам хочеться сказати вам на прощання багато гарних слів, щоб це свято запам'яталось вам назавжди, залишилось світлим спогадом на все життя.
Але все одно настав ваш час. Вам слово, випускники!
Попереду ціле життя переліт,
Будуть шторми і спрага в дорозі.
Якщо стомишся й очі щипатиме піт,
Якщо ти засумуєш, затужиш в тривозі,
Згадайте гніздо, де ти ріс і мужнів,
Згадай наше море, і поле, і трави,
І вічну тривогу своїх матерів,
І школу, і друзів Своїх нелукавих.
(Виступи випускників.)
Ведучий. Сьогодні наша школа нагадує осіннє дерево, від якого відірвалось 20 листочків. Нехай же доля не розкидає вас у буремному вихорі життя. Дружіть між собою, приходьте до школи, приводьте до нашої школи своїх дітей.
Завжди пам'ятайте: ви - її діти, її вихованці. Вам тут завжди будуть раді, вислуxають, порадять, допоможуть. Почепіть свої листочки на наше символічне шкільне дерево. Це буде постійно нагадувати про вас.
("Шкільне дерево": велика гілка сухого дерева, встановлена на підставку. Гілочки полаковані. Учні чіпляють на нього подвійні кленові листочки. На титульній стороні - фотографія учня, всередині - побажання школі, однокласникам, вчителям, інше. Кожен клас виготовляє листочки одного кольору. Тоді на дереві відрізняється кожен випуск. Це дерево можна використовувати років 10-15.)
Звучить ФОНОГРАМА пісні.
Завтра стрінем на світанні
Сонця ясен схід.
Ляже н буйнім квітуванні
Перед нами світ.
Закружляє нас з тобою
На прощання иальс.
Рідна школа із любов'ю
Проводжає нас.
Ведучий. Дорогі друзі! Ще не раз у цьому залі лунатимуть сміх і спів, нові діти сідатимуть за парти і щороку школа прощатиметься зі своїми випускниками. А ви, дорогі випускники, востаннє стоїте у цьому святковому залі. Запам'ятайте себе такими: молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії на сповнення всіх мрій і сподівань. І, якщо у дорослому житті у вас траплятимуться хвилини відчаю і розлуки, якщо доля буде несправедливою до вас, якщо зустрінуться на вашому шляху лихі люди, згадайте оце свято, своїх друзів дитинства і вам станс леї ніс, ми відчуєте себе не такими самотніми. Ще будуть сьогодні танці, сміх, радість, погляд крадькома, передчуття чогось незвичайного. А урочиста частина нашого випускного вечора добігає кінця.
Звучить фонограма пісні.
Проведи мене, мамо, будь ласка,
Проведи до воріт.
Хай простелиться доля, мов казка,
Мені, рідна, услід.
Відгородить вона мене всюди
Від нещасть і біди.
Проведи, мене мамо, між люди,
В білий світ проведи.
Рідна мамо, подай мені руку,
Я у танці тебе поведу.
Попрощаємось разом з дитинством,
Вдячним серцем до ніг припаду.
Ведучий. А зараз, як ви вже здогадались, наш традиційний "Мамин вальс".
(Лунає мелодія "Поговори зі мною, мамо", випускники запрошують своїх мам і говорять їм найтепліші і найщиріші слова подяки.)
Сколько ты танцевал,
Но припомни: хоть раз
Ты когда-нибудь звал
Свою маму на вальс?
Много вальсов, звеня,
Пролетели над ней,
Но склонялась она
Над кроваткой твоей.
Пусть плывет над землей
Мамин вальс... мамин вальс...
А года, что прошли,
Пусть окликнут вдали журавли.
Вальс над мамой плывет
И на целой земле
Нет счастливей ее.
(Сценка у вигляді музею „Воскових фігур”. Діти стоять в улюблених позах
вчителів, екскурсовод розповідає про кожну фігуру. Під час музичних пауз завіса закривається і займають свої місця нові фігури, які стоять не рухаючись).
Музей
Вступ.
В музей запрошуємо вас, в нім, побувавши тільки раз,
Згадати зможете відразу, про цих людей незвичних, шкільних педагогічних.
В шкільний музей я вас привів,
Зустрінете в музейних залах
Знайомих вам учителів,
Веселих, мудрих, не лукавих.
Ми їх усіх зібрали тут,
Тепер вони лиш експонати.
Розпочинаємо маршрут.
Ви ж впізнавайте всіх завзято!
Директор.
Ось головний наш експонат. Присутні, ви його впізнали?
У школі кожний день підряд. Директором її всі звали.
В шкільних турботах нескінченних, дні пролітали ніби мить.
Уроки, вечори, педради – роботу треба цю любить!
Щоранку першою приходить в школу, у рідний кабінет.
А пізно ввечері – виходить. Такий директора портрет.
Завуч.
Без завуча, що знає розклад, не обійтися нам ніколи.
Заміна, заліки, контрольні – її плечах уся школа.
За те, що завуч знає все, її безмірно поважають,
І в коридорах затихають, коли вона з уроку йде.
Процент успішності і якість знань, складання розкладу, безсонні ночі
І серце сповнене любові й страждань за кожного із нас,
Вмістили лагідні красиві очі.
Українська мова
Отож продовжимо. Впізнали, кого отут ми показали?
Перейдемо у іншу залу, де експонати ще стояли.
Учитель. Мова поетична, людина добра, романтична.
Нас твори ви писать навчили, і вас за це ми полюбили.
Ваш строгий погляд, мудре слово на нас були дуже впливові.
Англійська мова.
Ми по англійському ані читати абсолютно, ні писати,
Не вміли навіть слово „лав’ю” на майках правильно читати.
Ох, як ви наш язик ламали, і словнички перевіряли.
Гуділа, пухла голова, а ми все вчили ці слова.
За те тепер любий із нас, словарний маючи запас,
Все розумієм в чужій мові: „хелоу”, „сенк’ю”, „аем сорі”.
Історія
А ось знайомі експонати. Історію ми всі любили,
Зубрили дати всі підряд. Знань цілу масу накопили,
Цікаво вчитель говорив, про битви, дати і походи.
Правознавство
Ми правознавство добре вчили, його навіки полюбили.
Ви до життя нас готували, усі закони роз’ясняли,
Були уважні і слухняні. З нас вийдуть добрі громадяни.