Главная | Обратная связь

Вміст газів у вдихуваному, видихуваному та альвеолярному повітрі

Примітка: * беруться до уваги азот і всі інертні гази

Транспорт газів кров’ю.Із альвеолярного повітря у кров поступає кисень, а із тканин – вуглекислий газ переноситься кров’ю. Кисень далі надходить до тканин, а вуглекислий газ до легенів. Основна маса переноситься Нb. Нb утворює з О₂ слабку сполуку, яка дисоціює – оксигемоглобін Нb(О₂). У цій формі він транспортується тканинам. У тканинах оксигемоглобін легко віддає О₂ (за рахунок різниці парціального тиску) і перетворюється у відновлений Нb (ННb), який знову транспортується до легень. СО₂ поступає із тканин. У тканинних капілярах СО₂, який розчиняється у плазмі, за рахунок різниці парціального тиску дифундує до еритроцитів, де під впливом ферменту карбоангідрази перетворюється у вугільну кислоту (СО₂ + Н₂О = Н₂СО₃).

Окрім того, СО₂ (близько 10 % від загальної кількості) з’єднується з Нb, утворює карбоксигемоглобін НbСО₂. З’ясовано, що СО₂ приєднується до амінної групи Нb шляхом карбамінового зв’язку. Таким чином, СО₂, що поступає у кров із тканин, переноситься у кров у вигляді бікарбонату, у вигляді карбоксигемоглобіну та вільно – у розчиненому стані.

Особливості транспорту О₂ та СО₂. У новонароджених підвищений вміст гемоглобіну та високий рівень фетального гемоглобіну (НbF) – все це підвищує киснево-зв’язуючу здатність крові і тим самим адаптаційні можливості організму. Активність карбоангідрази у новонароджених складає 30 % від активності у дорослих; але до кінця 1-го року життя ці відмінності зникають.

Регуляція дихання.Регуляція дихання здійснюється рефлекторним і гуморальним шляхами. Обидва ці механізми забезпечують ритмічний характер дихання та зміну його інтенсивності, пристосовуючи організм до різних умов навколишнього середовища.

Дихальний центр розташований у довгастому мозкові.

Окрім того, рефлекторна регуляція дихання здійснюється під впливом гуморальних чинників. Специфічним гуморальним регулятором дихальних рухів є СО₂, який накопичується у крові та викликає збудження дихального центру, дихання при цьому стає глибшим. Нестача О₂ у крові, що омиває нейрони дихального центру, впливає на їх активність і дихання стає частішим.

Особливості регуляції дихання у дітей. У новонароджених дихальна періодика нерегулярна, серії частих дихань чергуються з більш рідкими; приблизно 1 раз за 1-2 хвилини виникають глибокі вдихи. Можливі раптові зупинки дихання, що пояснюється низькою чутливістю нейронів дихального центру до гіперкапнії. Проте у новонароджених є одне важливе пристосування – дуже висока стійкість до гіпоксії. Це дозволяє їм витримувати тривале апное. Важливу роль у регуляції дихання новонароджених відіграє рефлекс Герінга-Брейєра. Під час грудного вигодовування частота дихання відповідає частоті смоктальних рухів: центр ссання нав'язує інспіраторним нейронам свій ритм збудження. Із віком удосконалюється діяльність дихального центру – розвиваються механізми, що забезпечують чітку зміну дихальних фаз і формується здатність до довільної регуляції дихання.

Таблиця 2