Главная | Обратная связь

Відносини Швейцарії і США на початку XXI століття

Ще в 2000 році на першому місці для Швейцарії перебувала Європа. Але з плином часу керівництво ФДІД (Федерального Департаменту закордонних справ) усвідомило, що в нових умовах країна повинна приділяти підвищену увагу і решті світу. З цієї причини ФДІД у співпраці з іншими міністерствами розробив відповідні стратегії, зокрема, в плані інтенсифікації відносин з США, які обіймають поза Європою друге місце в списку найважливіших торгових партнерів Швейцарії.

На відносини Швейцарії з США серйозно вплинули події в Іраку (військовий криза в березні-травні 2003 року). Тоді Швейцарія зайняла позицію, в цілому поділювану переважною більшістю світового співтовариства. Швейцарія заявила вустами П. Кушпен, що вважає неприпустимим наявність у Іраку зброї масового ураження і що іракці навмисно розміщують свої війська поблизу цивільних об'єктів, що суперечить міжнародному праву, що США самі порушили міжнародне право, почавши війну в Іраку, але й режим Хусейна неодноразово і в грубій формі порушував права людини. Тим не менш, з боку Швейцарії було недвозначно підкреслено, що вона виступає за вичерпування всіх мирних засобів для того, щоб примусити Багдад до роззброєння. Лише після цього на розгляд може бути поставлене питання про застосування сили як останнього засобу.

Слід зазначити, що на початку століття врозріз з попередньою практикою державні мужі стали давати добро на прольоти військових літаків і транзит вантажів Північноатлантичного альянсу, що прямували в кризові регіони (умовою цього, правда, була наявність мандата ООН). Після бурхливих внутрішньополітичних дискусій швейцарці також приєдналися до натовської програми «Партнерство заради миру». Проте напередодні війни в Іраку Швейцарія зайняла досить жорстку позицію з питання прольотів літаків антиіракської коаліції над її територією, не виявляючи беззастережну підтримку діям НАТО і їх лідеру США.

По-перше, було заявлено, що в разі, якщо США почнуть операцію проти Іраку без санкції СБ ООН, Швейцарія відмовить Вашингтону в будь-яких прольотах з військовими цілями, що і було в підсумку зроблено. По-друге, якщо резолюція Ради Безпеки ООН схвалить силовий варіант, Швейцарія надаватиме США можливості прольоту через свою територію «від випадку до випадку», тобто зважуючи всі за і проти кожного разу окремо. Ніякого генерального дозволу на прольоти передбачено не було.

Паралельно Федеральний рада прийняла рішення про заборону С. Хусейну на в'їзд до Швейцарії на підставі «важких порушень прав людини та військових злочинів». Цей крок служив метою зберегти реноме країни як поборника прав людини. Одночасно Швейцарія навідріз відмовилася вислати з країни іракських дипломатів, як того вимагав від неї Вашингтон. Федеральний рада прийняла прагматичну позицію і не зупинив військово-технічне співробітництво з США, при цьому П. Кушпен підкреслив, що «Швейцарія буде займати нейтральну позицію, зокрема, вона припинить постачання озброєнь, які можуть бути безпосередньо застосовані в зоні військових дій».

Оцінюючи результати війни, в Берні порахували, що успішно випробувана американцями в Іраку доктрина превентивної війни призвела до певної мілітаризації світової дипломатії. Відмовившись від багатосторонньої дипломатії, Вашингтон перейшов до тактики створення коаліцій за допомогою економічних обіцянок і політичних загроз, що означає багато в чому повернення до військово-політичного мислення XIX століття. Війна в Іраку вирішила одну проблему, але створила масу нових, після неї світ не став стабільнішим.

Слід зазначити, що Швейцарія до теперішнього часу представляє інтереси США на Кубі і в Ірані.

Що стосується банківської сфери, то і тут існували і існують серйозні протиріччя швейцарської та вашингтонської позицій. У той час як Європа проявляє властиву їй делікатність у відношенні «швейцарських гномів», США наполегливо домагаються своїх цілей і змушують Швейцарію йти на деякі поступки.

Так, з січня 2001 року набула чинності угода між обома країнами, у відповідності з яким з рахунків американських громадян на користь державної скарбниці США автоматично знімається 31% від накопиченого протягом року доходу за вкладами. У цьому зв'язку варто згадати, що 10 грудня 2007 швейцарський банк UBS, найбільший в Європі за розміром активів, оголосив про списання десяти мільярдів доларів, причиною якого став саме іпотечна криза в США.