Побудова та призначення мікроконтролерів ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6
Мікроконтролерами називаються спеціалізовані мікропроцесори, оснащені приладовим інтерфейсами, призначені для використання в промисловому устаткуванні і побутових приладах. Зазвичай мікропроцесорна система випускається в однокристальному виконанні — з встановленим на кристалі програмованими ПЗП, RAM, аж до того, що для функціонування системи необхідно лише підведення живлення до відповідних клем мікросхеми. Мікроконтролер - це мікросхема, у якої, по-перше, залежність вихідних сигналів від вхідних визначається виключно правилами, закладеними розробником заздалегідь (це називається програмуванням, а самі правила - програмою), а по-друге, немає чіткого поділу виводів на входи і виходи - зазвичай майже всі виводи мікроконтролера в залежності від бажання і намірів розробника може бути як входами, так і виходами (і навіть змінювати своє призначення в процесі роботи). Мікроконтролер отримує сигнали зі своїх виводів-входів і відповідно до закладених в ньому правил, формує сигнали на своїх виводах-виходах. Обробка всіх цих правил досить інтелектуальне завдання, тому роботу мікроконтролера можна порівняти з поведінкою людини - адже він теж безперервно отримує сигнали ззовні (зір, слух, дотик) і зсередини (пам'ять, інтуїція) і по закладеним у ньому правилами (виховання, норми закону і моралі, освіта) формує свої дії у відповідь. Однією з важливих особливостей мікроконтролерів, що докорінно відрізняє їх від мікросхем жорсткої логіки і тим більше від аналогових елементів, є дискретність їхньої роботи. Дещо спрощено це можна пояснити тим, що програма мікроконтролера виконується команда за командою, і, зрозуміло, кожна команда виконується якийсь нехай дуже малий, але все ж таки ненульовий час. Звідси випливає, що неминучими є проміжки часу, коли мікроконтролер не в змозі "помітити" зміну вхідного сигналу, що надходить на нього або здійснити вплив на будь-що. Мікроконтролер можна розглядати як універсальну логічну мікросхему. Конфігурацію якої можна змінювати в залежності, від поставленої задачі. Конфігурація залежить від управляючої програми, яка зашита в постійну пам'ять мікроконтролера. До складу сучасних мікроконтролерів входить: арифметично-логічний пристрій (АЛП), постійно запам’ятовуючий пристрій (ППЗ), в даний час в більшості МК як ППЗ використовують FLASH-память, тактовий генератор, блок портів. Також в залежності від типу мікроконтролера, до його складу можуть входити і інші модулі: аналого-цифровий перетворювач, контролери шини (наприклад І2С), пристрої виводу на дисплей та ін. Основні характеристики програматора EXTRAPIC Конструкція універсального програматора для мікроконтролерів серії PICmicro. Він характеризується такими параметрами: · функціонально сумісний з|| програмним забезпеченням програматорів JDM|; · працює з будь-якими COM-портами, як стандартними (+/–12В; +/–10В) так і з нестандартними COM-портами| деяких моделей сучасних ноутбуків, що мають занижену напругу сигнальних ліній, аж до +/–5В; · не перенавантажує|перевантажує| по струму|току| COM-порт| комп'ютера, оскільки|тому що| використовує стандартний формувач інтерфейсу RS232| (MAX232| або аналогічний), і при правильній експлуатації не представляє|уявляє| небезпеки для COM-порту|; · Має роз'єм внутрішньосхемного програмування (ICSP| - In| Circuit| Serial| Programming|); · Підтримується поширеними програмами IC-PROG|, PonyProg|, WinPic| 800 і іншими, як програматор JDM|. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|