 |
|
Розрахунок освітленості на горизонтальній площині
Нехай у межах горизонтальної поверхні треба при обраному типі й розташуванні світильників забезпечити найменшу освітленість E при коефіцієнті запасу k.
Вимірявши за планом відстані d від точки до
проекції кожного з найближчих світильників, за графіками знаходимо значення е або 
й, підсумовуючи їх, визначаємо 
або 
. 
Освітленість, створювану віддаленими світильниками, що не враховуються в зазначених сумах, а також світлом, відбитим від стін і стель приміщення, будемо враховувати коефіцієнтом додаткової освітленості 
. Тоді відповідно до виразу (4.9)
, (4.11)
відповідно до чого вибирається потужність лампи.
Для практичного користування цією формулою повинні бути уточнені питання:
· в яких точках повинна визначатися або ?
· які світильники необхідно вважати «найближчими»?
· як визначати коефіцієнт ?
Розрахунок повинен проводитися для найменш освітленої (найгіршої) точки в межах поверхні, на якій повинна бути забезпечена нормована освітленість, тобто для точки з найменшим значенням або .
При загальному рівномірному освітленні великих приміщень основними контрольними точками є центр кутового поля та середина його довгої сторони. Ці точки й деякі інші випадки показані на рис. 4.14.
У розрахунку як «найближчі» треба вважати світильники до такого значення d, при якому освітленість від кожного світильника стає меншою 5% освітленості від одного з найближчих світильників.
Значення коефіцієнта береться в межах
залежно від того, наскільки ретельно зроблене визначення або і який коефіцієнт відбиття мають поверхні приміщення.
При фактичних значеннях коефіцієнтів 
, 
, 
коефіцієнт використання дорівнює 
, а при невідбиваючих поверхнях приміщення («чорне приміщення») 
. Тоді відбиття світла поверхнями приміщення збільшує освітленість у відношенні 
, що й можна вважати наближеним значенням коефіцієнта додаткової освітленості.
Рисунок 4.14 – Контрольні точки