 |
|
Механізм присвоєння вчених звань, ступенів, процедури захисту дисертації, атрибути традиції на Заході різняться залежно від країни, статусу університету.
Болонська система.
Цикли вищої освіти. Наукові ступені (бакалавр, магістр, доктор)
У Європейському просторі вищої освіти виділяють такі цикли: короткий у межах першого циклу, перший (бакалаврський), другий (магістерський), третій (докторський).
Наукові ступені запроваджено ще в середньовічних університетах. Це науковий (вчений) ступінь доктора наук (в класичних ун-тах ступені доктора філософії, доктора права, доктора медицини, доктора теології).
Історично вчений ступінь введений Болонським університетом (1130).
У XIII ст. в Паризькому ун-ті (Сорбонні) запроваджено ступінь бакалавра (найнижчий університетський ступінь), вищим був ступінь магістра, який могли отримати абсольвенти філософського факультету. Медичні, правничі, теологічні факультети класичних ун-тів мали право надавати своїм випускникам науковий ступінь доктора (медицини, права, теології).
Перші правила присудження наукового ступеню склав Папа Онорій ІІІ у 1219 р. Правила присудження ступенів, близькі до сучасних, склалися у середині XVIII ст.
Тепер магістр – високий вчений ступінь у системі вищої освіти Америки та Європи. У Німеччині вчений ступінь доктора витіснив первісне звання магістра.
Механізм присвоєння вчених звань, ступенів, процедури захисту дисертації, атрибути традиції на Заході різняться залежно від країни, статусу університету.
Академічний ступінь “доктор філософії” (Ph.D. – Doctor of Philosophy) – найвищий науковий ступінь у системі вищої освіти Америки та Європи. Зазвичай Ph.D. присвоюють після трьох років (інколи більше) програм навчання в докторантурі й захисту оригінального дисертаційного дослідження.
У Великій Британії, крім Ph.D., є ще ступінь Higher doctorate, відповідний рівню російського “доктора наук”.
Історично в Україні дипломи доктора філософії до 1918 р. видавали у Харківському, Київському св. Володимира та Одеському ун-тах, до 1939 р. – у Львівському, до 1941 – у Чернівецькому ун-ті. Україна після розпаду СРСР успадкувала радянську систему наукових ступенів, якої не було в країнах Європи і світу.
До початку Болонського процесу 43 держави підписали Лісабонську конвенцію про визнання освітніх кваліфікацій, що стосуються академічної вищої освіти в Європейському регіоні.
…..Входження України в Болонський процес актуалізує надання університетам автономії…Прийнята в усьому світі університетська автономія передбачає право видачі самими університетами дипломів про науковий ступінь.
Доктор (грец. δάσκαλος – в дослівному перекладі «вчитель») – науковий ступінь, що присуджується в країнах Європейського Союзу та інших високорозвинених країнах.
Ступінь доктора надається особі, після промоції (лат. Promotio) або габілітації (лат. Habilitatio), під час якої претендент виступає з викладом своєї праці, а промотори (офіційні опоненти) дають їй оцінку та пропонують рішення – присудити науковий ступінь доктора відповідної галузі науки. Перед промоцією потрібно скласти ригорози (лат. Rigorosum) – екзамени зі спеціальності або близької галузі науки. Інколи ригорози може складатися із 10 і більше екзаменів.
В деяких країнах, наприклад в Австрії, за наявності вагомих праць науковий ступінь можуть присудити без промоції дисертації, а здачі трьох ригорозів. Оцінювання дипломів докторів може проводитись за чотирибальною шкалою, зокрема добре, дуже добре, з відзнакою (лат.Cum Laude) та з великою відзнакою (лат. Cum Laude Magna).
Типові наукові ступені доктора
· Доктор богослов’я (грец. Doctor of Theology, ThD чи DTh)
· Доктор в галузі інформаційних технологій (англ. Doctor of Information Technology, DIT)
· Доктор державного управління (англ. Doctor of Public Administration, DPA)
· Доктор дизайну (англ. Doctor of Design, DDes)
· Доктор ділового адміністрування (англ. Doctor of Business Administration, DBA)
· Доктор канонічного права (англ. Doctor of Canon Law, JCD)
· Доктор медичних наук (англ. Doctor of Medicine, MD (поширений в Сполученому Королівстві і в багатьох країнах Співдружності))
· Доктор мистецтвознавства (англ. Doctor of Arts, DA)
· Доктор музики (англ. Doctor of Music, DM)
· Доктор музичних мистецтв (англ. Doctor of Musical Arts, DMA (зазвичай присуджується високі досягнення в музичному мистецтві))
· Доктор охорони здоров'я (англ. Doctor of Public Health, DrPH чи DPH)
· Доктор педагогічних наук (англ. Doctor of Education, EdD)
· Доктор професійного навчання (англ. Doctor of Professional Studies, DPS)
· Доктор соціології(англ. Doctor of Social Science, DSocSci)
· Доктор технічних наук (англ. Doctor of Engineering, DEng, Dr.Eng. чи EngD)
· Доктор технічних наук (англ. Doctor of Science, DSc)
· Доктор управління (англ. Doctor of Management, DM)
· Доктор управління охорони здоров'я(англ. Doctor of Healthcare Administration, DHA)
· Доктор філософії (англ. Doctor of Philosophy, PhD чи DPhil)(практичного не має відношення до філософії, присуджується майже в усіх базових наукових областях)
· Доктор юридичних наук (англ. Doctor of Juridical Science, JSD чи SJD (в США))
· Доктор юридичних наук (англ. Doctor of Laws, LLD (надається тільки У США в якості почесного ступеня))
Хабілітація, також габілітація (лат. habilis буквально – «здатний», «придатний», лат. habilitation) – вища академічна кваліфікація деяких азійських та європейських університетів, наступна після наукового ступеня доктора.Після проходження процедури габілітації претенденту присуджуєтьсятитул габілітованого доктора (лат. doctor habilitatus, Dr.Habil.), який дає право на заняття професорської посади в університеті. Проте варто відмітити, що титул габілітації не є окремим науковим ступенем, а лише кваліфікацією, додатковою до ступеня доктора, який дозволяє займати пост професора університету.
Основним етапом габілітації є захист дисертації, підготовка котрої передбачає виконання наукової роботи значно більш високого рівня, ніж це потрібно для дослідження, після якого присвоюють звання доктора – і якісно, і кількісно (за обсягом дослідження).
На відміну від дисертації на звання доктора, дана дисертація виконується самостійно, тобто не передбачає керівництва більш підготовленим вченим (доктором наук). Предметом рецензування опонентів є робота вченого в цілому, включаючи наукові публікації, педагогічна діяльність (видання навчальних посібників та підготовка лекційних курсів) та організаційна робота в сфері науки (участь у міжнародних наукових організаціях, керівництво науковими проектами тощо).
Габілітований доктор діє в європейській континентальній академічній системі: Австрії (нім. Priv.-Doz.,раніше нім.Univ.-Doz.), Болгарії, Данії, Польщі (лат. dr hab.), Німеччині, Швейцарії (лат. Dr.habil.), Португалії (порт.Agregação), Словаччині,
Словенії, Угорщині (лат. Dr. habil.), Франції (фр. Habilitation à diriger des recherches), Фінляндії, Швеції (Docent, Doc.), Чехії (Docent).
Німеччина
Здійснюється присудження двох наукових ступенів: доктора(нім. Doctor, Dr.) та доктора габілітованого (нім. Doctor-Habilitation). Ступінь доктора наук присуджують з певної галузі науки після успішного захисту дисертації. Здобувачами докторського ступеню можуть бути особи, які здобули диплом магістра (нім. Diplom Magister) або отримали державний диплом у системі підготовки національних німецьких кадрів для керівних органів, а також низки спеціальностей особливого регістру – юристи, шкільні вчителі, фармацевти тощо, які надають після отримання диплома магістра і за наявності дворічного професійного стажу (нім. Sta atse xamen).
Захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук відбуваються тільки в університетах (нім.Universitaten). Навчання здобувачів здійснюється в докторантурі та пов’язане з проведенням докторантами самостійних наукових досліджень упродовж трьох років. Дисертаційне дослідження докторантами проводяться в інститутах Товариства Макса Планка, науково-дослідних центрах, у національних та індустріальних лабораторіях. Науковий ступінь доктора наук, участь у конкурсі після роботи за кордоном та наявність вагомих наукових здобутків дозволяє отримати першу професорську посаду (нім. W 2 - професор, але не завідувач кафедри, так званий «професор без влади»).
Доктор габілітований – наступний етап в науковій кар’єрі доктора наук, що передбачає підготовку габілітації (нім. Habilitation) і захист її перед спеціальною експертною комісією. Науковий ступінь доктора габілітованого можна отримати за будь-якою спеціальністю, запровадженою німецькими університетами, за умови, що претендент має всі відповідні ступені вищої освіти за цією спеціальністю з гарними оцінками. Державний диплом доктора габілітованого дозволяє посідати другу професорську посаду (нім. W 3) на університетській кафедрі.
Польща
Прийняті два наукових ступені: доктора (пол. Doktor, пол. Doktor sztuki або кваліфікація І ступеню) та доктора габілітованого (пол. Doktor habilitowany, пол. Doktor habilitowany sztuki або кваліфікація ІІ ступеню) з певної галузі науки чи мистецтва. Докторська ступінь присуджується особам з академічним ступенем магістра або рівноцінним йому, які здали докторські іспити визначені Радою наукових установ (Університетською вченою радою) та захистили докторську дисертацію.
Підготовкою докторів наук займаються університети і наукові центри, які мають третю ступінь вищої освіти – докторантуру (studia doktoranckie) та дозвіл Центральної комісії з наукових ступенів і звань присуджувати докторський ступінь. Докторантура здійснює навчання, що триває чотири роки, за стаціонарною та заочною формами. Вступ до докторантури здійснюється на конкурсній основі. Приймальна комісія готує рішення на основі проекту докторської дисертації, інтерв’ю з кандидатом на докторську програму, середньої оцінки його атестату бакалавра та магістра або ідентичній йому ступені; крім того, до уваги береться також і знання іноземної мови та наукова діяльність кандидата.
Доктор габілітований присуджується претендентам, які вже мають ступінь доктора, зробили значний внесок у науку чи мистецтво, пройшли процедуру габілітації та успішно захистили дисертаційну роботу. У галузі мистецтва присвоюються кваліфікації І і ІІ степеня, які є рівнозначними званнями доктора й доктора габілітованого відповідно.
Завдяки схожості умов проходження програм навчання в докторантурі Польщі та аспірантурі України та вимог щодо захисту кваліфікаційних робіт, наукові ступені доктора та габілітованого доктора у Польщі відповідно прирівнюються до кандидата наук і доктора наук в Україні. Громадянам зазначених країн дозволяється продовжувати навчання чи здобувати наступний науковий ступінь в іншій – відповідно в Україні або Польщі.
Угорщина
Перша наукова ступінь – доктор університету, присвоюється випускникам університету, що здали 2-3 спеціальних іспитів і захистили дисертацію в комісії університету. Друга – кандидат наук, третя – доктор наук, яка присуджується Академією наук. Доктор університету може обіймати посади асистента і ад’юнкта, кандидат наук – доцента і завідувача кафедрою. Затвердження на посаду професора і завідувача кафедрою здійснюється постановою Ради Міністрів.
Головними системами атестації наукових кадрів в Австралії, Великій Британії, Канаді, Новій Зеландії, США, та інших країн є англо-американська.Проте вони не уніфіковані, і, як правило, в кожному вищому навчальному закладі застосовується своя система присудження наукових ступенів.
Італія
Доктор (італ. Dottorato di Ricerca) – єдиний науковий ступінь в Італії, починаючи з 1999 року, коли відбулася реформа системи дипломів і ступенів відповідно до загальноєвропейських освітніх стандартів.
Навчання з добувачів здійснюється в університетах, вступ в котрі для кожного вишу різний. Здобувачами наукового ступеня можуть бути лише випускники італ. Laurea Specialistica (італ. LS з можливістю займатися науково-дослідницькою діяльністю), яка присвоюється після закінчення академічно орієнтованої дворічної програми і відповідає 120 кредитам (ECTS – європейської моделі розподілу навчального навантаження та накопичення кредитів) та написання кваліфікаційної роботи. Протягом першого року навчання студенти вивчають кілька загальноосвітніх університетських курсів, з яких здають іспити, а в кінці року індивідуально для кожного обирається область спеціалізації і науковий керівник.
Протягом наступних років здобувачі відвідують семінари відповідно до їхспеціалізації, а залишок часу присвячують дослідженням, збору інформації та роботі над дисертацією, представляючи регулярні звіти про результати роботи науковому консультанту.
Програма проведення дослідницької діяльності з присудженням ступеня доктора наук (італ. Corsi di Dottorato di Ricerca - CDR) розрахована на три роки і включає написання дисертаційної роботи, однак у разі необхідності може бути продовжена ще на один рік без надання стипендії. Для найбільш обдарованих здобувачів наукового ступеня навчання може досягати до п'яти років. Завершивши роботу над дисертацією, претендент представляє її для процедури захисту – отримання позитивної оцінки незалежної Комісії та затвердження результатів дисертаційної роботи ректором університету. Після завершення докторантури особливо видатним студентам пропонується продовжити своє перебування у виші як асистент-професора (італ. Assistant professor) або постдока за контрактом строком від року до трьох років.
США
У США наукові ступені називаються академічними ступенями.
Особи, що закінчили англійські, американські університети та інші вищі навчальні заклади, отримують першу академічну ступінь бакалавра наук (або мистецтв) (англ. Bachelor), котра присуджується після здачі спеціальних іспитів, а іноді і захисту невеликої за обсягом реферативної дисертації.
Диплом бакалавра, як правило, еквівалентний диплому про базову вищу освіту, що видається випускникам бакалавратури Українських вишів з чотирирічним терміном навчання, які здали державні іспити.
Друга академічна ступінь в англо-американській системі – магістр наук (або мистецтв) (лат. Magister, англ. Master).
Для отримання цього ступеня треба мати академічну ступінь бакалавра, пройти додатковий курс навчання протягом 1-2 років, скласти магістерські екзамени. В деяких університетах, крім того, потрібно захистити і дисертацію.
Наукова кваліфікація магістра приблизно та ж, що і випускників магістратури вищих навчальних закладів України з 5-річним терміном навчання, які захистили дипломну роботу або дипломний проект.
Найвища академічна ступінь – Доктор філософії, а в деяких університетах – доктор наук (математичних, фізичних та інших) (лат. Medicinae Doctor (M.D.), Philosophiae Doctor (Ph.D.), англ. Doctor of Medical Science (M.Sc.D.)).
Єльський університет здійснив першим у США присудження ступеня Ph.D.
Право присудження ступеня доктора філософії, яка еквівалентна ступеню кандидата наук в Україні, мають всі університети та присуджується після виконання докторської праці і промоції (інколи це габілітація). При цьому можуть зараховувати іспити – ригорози, складені при отриманні ступеня магістра.
Франція
У Франції найголовнішою є ступінь доктора (фр. Doctor). Здобувачами наукового ступеня можуть бути особи, які мають диплом магістра або диплом інженерної школи.
Підготовку здобувачів наукового ступеня зазвичай здійснюють докторантури університетів (фр. Ecole Doctorale).
Навчання в докторантурі проводиться під контролем наукового керівника в рамках наукової команди або в науковій лабораторії (фр. Unité de Recherche), яку прикріплено до певної докторантури. Також здобувач може укласти угоди з промисловими підприємствами про навчання в рамках ведення наукових досліджень (фр. CIFRE), що дозволяє молодим вченим виконувати дисертацію на підприємстві в рамках реалізації програми НДДКР з взаємодією з незалежною науковою командою, яка не працює на даному підприємстві.
Програма проведення дослідницької діяльності в докторантурі розрахована на три роки, з котрих навчання триває рік, а решту часу приділяється дослідженню.
Офіційних вимог щодо необхідності публікацій для допуску до захисту у французьких університетах немає. Все вирішується за місцевими критеріями і іноді комісія допускає до захисту докторантів майже без публікацій.
Однак у багатьох наукових дисциплінах для того, щоб бути допущеним до захисту дисертації, необхідно опублікувати кілька статей в журналах, які включені в міжнародні індекси цитування. Готовність дисертації до захисту визначається науковим керівником. У разі позитивного рішення за три місяці до захисту дисертація надсилається двом рецензентам (фр. Rapporter), яких підбирає науковий керівник з іншої лабораторії чи факультету. Захист дисертації проводиться при засіданні жюрі та передбачає озвучення доповіді здобувачем і надання відповіді на запитання рецензентів. Питання про присудження наукового ступеня вирішується рецензентами, за умови отримання позитивних відгуків від рецензентів. Після захисту якщо потрібно вносяться виправлення в текст дисертації та роздруковується робота в кількох екземлярах, три з яких обов’язково залишаються в університеті. На фінальному етапі рецензії разом з дос’є здобувача подаються в університет, котрий на їх основі видає диплом доктора.
У другій половині XX ст. першим науковим ступенем у Франції був ступінь ліценціата (математики, фізики, хімії тощо), для одержання якої потрібно було здати протягом 2-3-го, а інколи й 4-го року навчання у вищій школі 3-4 іспитів та виконати курсову роботу. Ступінь ліценціата давала право працювати вчителем у середній школі 1-го ступеня. Науковий ступінь агреже або доктора 3-го циклу присуджувався після закінчення університету, складення додаткових іспитів і захисту дисертації. Ступінь агреже давав право бути викладачем ліцею, а ступінь доктора (наприклад, доктора-інженера) – зайняти досить високу посаду в промисловості або будь-якому закладі.
У зв’язку з участю Франції у Болонському процесі 2003 р. було прийнято нову систему освіти, що передбачає присудження єдиного наукового ступеня доктора.
Особливі наукові ступені
Агреже(від фр. agrege – «прийнятий у товариство») – науковий ступінь на право викладання в середньому навчальному закладі (ліцеї), а також в університетах на природничо-наукових та гуманітарних факультетах. Уперше ступінь запроваджений у 1808 році у Франції.
Гранд доктор
Науковий ступінь гранд доктор філософії (англ. Grand PhD) заснований в рамках Глобальної Системи Освіти, право присудження якої відповідно до статуту, 27 травня 2013 підписаним Міністром Юстиції Бельгії, належить Європейській Академії Інформатизації (Academie Europeenne d'Informatisation - AEI), заснованої з ініціативи Короля Бельгії Альберта II відповідно королівським декретом № 7/CDLF/14.352/S від 19 вересня 1999 р.
Ліценціат
Ліценціат, ліцентіат чи ліцензіат (піздньолат. licentiatus – букв. «допущений», лат. licentia doctorandi) – науковий ступінь (академічна ступінь, кваліфікація), який діяв у французькій системі вищої освіти, а також вуніверситетах Фінляндії, Швейцарії та деяких латиноамериканських країн. У середньовічних університетах був проміжним ступенем між бакалавром і доктором.
У другій половині XX ст.у французьких університетах ліценціат був першим науковим ступенем з літератури, наук і педагогіки, та присуджувався особам, які здали на 3-4 роках навчання у вищому навчальному закладі три-чотири іспити з дисциплін, що визначали профіль їх наукової спеціальності.
Ліцензіати мали право викладати в ліцеї (як правило, в провінції) та здавати іспити на отримання сертифікату Certificat d’Aptitude du Professoratdu Second degré (CAPES), який дозволяв заміщати посаду викладача середнього навчального закладу, в тому числі будь-якого ліцею.
У зв’язку з участю Фінляндії, Франції і Швейцарії у Болонському процесі та прийняття нової освітньої системи науковий ступінь ліценціат був ліквідований.
Почесний доктор
Гонорис кауза
Почесний доктор (лат. honoris causa, h.c. –буквально «заради пошани», повністю лат. Doctor honoris causa, Dr.h.c.) – ступінь доктора наук або доктора (в залежності від системи наукових ступенів) без захисту дисертації, що присвоюється на підставі здійснення значних досягнень претендента в науці чи культурі, навчальним закладом, що вважає почесним присутність даної особи в рядах викладацького складу, навіть якщо присутність носить символічний характер. Якщо особа була удостоєна даного звання кілька разів (в кількох університетах), їй присвоюється Dr.h.c.mult.
Вперше впроваджений в університетах як титул (звання) у XIX столітті. В Російській імперії інститут почесних докторів рос. «мужей, известных своей ученостью и сочинениями, или отличившихся в государственной службе в иностранных землях и в Российской империи», але не захистивших докторську дисертацію діяв спочатку протягом 1803 - 1819 років, потім з 1863 року. Починаючи з 30-х років ХХ століття вже в СРСР, після нетривалого ліквідування, був знову відновлений. Почесний доктор також присвоюється Оксфордським університетом, який визнав почесними всіх прем’єр-міністрів Великої Британії, окрім Маргарет Тетчер (відмовив 1985 року).
На Заході вчені ступені магістрів і докторів філософії, як правило, присвоюються тими університетами, де готувалися дисертації, причому оцінюється реальний вклад майбутнього науковця, значення роботи, а також, частково, і авторитет університету, де робота виконувалася, його наукових шкіл.
…..Україна Закон «Про вищу освіту» (нова редакція)…про наукові ступені…