 |
|
Парентеральні засоби
ПРАВИЛА ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ
Існує декілька способів введення лікарських речовин:
- ентеральні – введення ліків через шлунково-кишковий тракт:
- пероральні;
- ректальні;
- парентеральні – введення ліків шляхом ін’єкції з ушкодженням шкірних покривів:
- внурішньошкірні;
- підшкірні
- внутрішньом’язові;
- внутрішньовенні;
- через шкіру і слизові оболонки без їх ушкодження:
- ручне нанесення препарату на шкіру і слизові оболонки;
- електрофорез;
- інгаляції;
Ентеральні засоби
Пероральне (через рот = per os) введенняліків у педіатрії не викликає труднощів у дітей старшого віку. З цією метою , як і дорослим, застосовуються препарати у вигляді таблеток, драже, капсул, гранул, порошків і рідин. Призначаючи ліки, лікар (або медсестра) повинні пояснити такі правила прийому:
- скільки разів на день, іноді уточнити час прийому (деякі ліки приймаються тільки ранком або ввечері);
- зв’язок із харчуванням – більшість лікарських засобів приймається після прийому їжі (для зменшення їхньої подразнюючої дії на слизову оболонку шлунка), деякі потрібно вжити перед їжею (іноді за 45-50 хвилин до прийому страви);
- можливі деякі особливості – наприклад, солутан необхідно запити молоком, мукалтін краще розвести у воді і додати трохи цукру.
Звичайно препарат кладеться на корінь язика, після чого дитина робить декілька ковтків води або іншої приємної для неї рідини, одночасно з чим ковтаються ліки.
Дітям раннього віку,особливо перших 2 років життя, важко дати препарат per os.
Ректальне введення – це введення в пряму кишку свічки (англ. – suppository).
Методика:
- дитина старшого віку укладається на бік, згинає ноги в колінному і кульшовому суглобах, однією рукою медсестра розсовує сідниці, іншою вводить свічу гострим кінцем уперед так, щоб закрився anus; потім для попередження вислизання свічки на декілька хвилин стиснути сідниці біля anus’а;
- дитину раннього віку можна покласти на спину, підняти ніжки догори, а далі методика введення аналогічна описаній.
Парентеральні засоби
Для парентерального введення препарату використовується шприц.
У останні роки з метою профілактики інфікування людини, поширення СНІДу застосовуються пластмасові шприци “Luer” одноразового використання.
Загальні правила і порядок парентерального введення:
- місце ін’єкції залежить від її виду, проте, це завжди та ділянка шкірних покровів, де є найменша кількість нервових волокон і судин (за винятком внутрішньовенних ін’єкцій);
- для запобігання помилки обов’язково перед кожною (!) ін’єкцією прочитати етикетку на ампулі або флаконі, звернути увагу на вид препарату, дозу, термін придатності;
- добре вимити руки; навіть при невеличкому травмуванні шкіри обробити її спиртом; наявність гнійних ушкоджень на шкірі – протипоказ для ін’єкції; після обробки рук ні до чого ними не доторкатися;
- ввести поршень у шприц і надіти голку;
- набрати в шприц ліки, трохи більше необхідного обсягу (ампула або флакон розташовуються вище голки – рідина тече зверху вниз, знаходиться нижче голки – рідина піднімається знизу вверх);
- поміняти голку на чисту;
- підняти голку вверх, злегка випустити рідину так, щоб із голки вийшло все повітря (при цьому вийде зайва набрана кількість ліків);
- при перших ін’єкціях необхідно психологічно підготувати дитину до процедури, не обманюючи (!) її
- дитина повинна знаходитись в нерухому положенні на ліжку, що розслаблює м’язи і сприяє кращому введенню рідини; маленьку дитину відносно щільно повинна утримувати мама;
- обробити місце ін’єкції 70% етиловим спиртом, ефіром. 5% настойкою йоду;
- ввести голку приблизно на 1/2 - 2/3 її довжини – у випадку, якщо в місці приєднання канюля поламається, можна буде оперативно її витягнути; якщо голку ввести до канюлі, то в такому випадку відламана частина уся виявиться усередині тканини, що вимагає хірургічного втручання;
- препарат вводиться з визначеною швидкістю, що залежить від:
- кількості рідини, що вводиться – чим менше, тим швидше;
- консистенції ліків – чим густіше, тим повільніше;
- болючості препарату – дуже болючі небажано вводити швидко але і не дуже довго;
- мети процедури – тут швидкість вказує лікар;
- голка забирається і місце ін’єкції протирається спиртом;
- повторні ін’єкції в те саме місце не робляться.
Внутрішньошкірні ін’єкції (в/ш).З назви зрозуміло, куди вводиться препарат – усередину шкіри.
Особливості методики:
- місце ін’єкції – внутрішня поверхня передпліччя або зовнішня поверхня плеча;
- голка і шприц найменших розмірів, шприц краще з ексцентричним розташуванням конуса наконечника;
- шкіра обробляється спиртом або ефіром;
- голка встановлюється зрізом догори під дуже гострим кутом до шкіри і вводиться внутрішньошкірно;
- ліки введені правильно, якщо утворився так званий симптом “лимонної шкірки” (шкірка - англ. peel) – шкірка дещо піднімається, утворюється папула, а на ній є багато заглиблень (нагадує шкірку цитрусових фруктів).
Частіше всього такі ін’єкції робляться з діагностичною метою. Наприклад, для встановлення алергічної реакції організму на антибіотик він вводиться в/ш у нижній третині передпліччя в розведеній концентрації. Через 20 хвилин візуально встановлюється розмір гіперемії навколо міста ін’єкції. У нормі почервоніння відсутнє або діаметр його не перевищує 1 см. Якщо більше – препарат дитині протипоказаний.
З метою визначення стану міграції води (і натрію) в тканинах, тобто гідрофільності тканини, методом в/ш ін’єкції робиться так звана проба Мак-Клюра-Олдріча (американський лікар і біохімік ХХ століття): тонким шприцом вводиться 0,2 мл ізотонічного розчину в ділянці верхньої половини передпліччя. Враховується час розсмоктування папули з “лимонною шкіркою”, що у нормі залежить від віку:
- до 1 року - 15-20 хвилин
- 1- 5 років - 20- 30 хвилин
- старше 5 років - 40-60 хвилин
Трактування аналізу:
- цифра менш норми (тобто прискорене розсмоктування) – ознака набряку тканин різного характеру серцевого, ниркового й ін.);
якщо такі набряки візуально не визначаються, що називаються “приховані набряки”, то саме цим методом їх можна встановити;
- цифра вище норми (тобто повільне розсмоктування) – показник зневоднення (англ. dehydrate) організму.