Здавалка
Главная | Обратная связь

Парентеральні засоби



ПРАВИЛА ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ

Існує декілька способів введення лікарських речовин:

- ентеральні – введення ліків через шлунково-кишковий тракт:

- пероральні;

- ректальні;

- парентеральні – введення ліків шляхом ін’єкції з ушкодженням шкірних покривів:

- внурішньошкірні;

- підшкірні

- внутрішньом’язові;

- внутрішньовенні;

- через шкіру і слизові оболонки без їх ушкодження:

- ручне нанесення препарату на шкіру і слизові оболонки;

- електрофорез;

- інгаляції;

Ентеральні засоби

Пероральне (через рот = per os) введенняліків у педіатрії не викликає труднощів у дітей старшого віку. З цією метою , як і дорослим, застосовуються препарати у вигляді таблеток, драже, капсул, гранул, порошків і рідин. Призначаючи ліки, лікар (або медсестра) повинні пояснити такі правила прийому:

- скільки разів на день, іноді уточнити час прийому (деякі ліки приймаються тільки ранком або ввечері);

- зв’язок із харчуванням – більшість лікарських засобів приймається після прийому їжі (для зменшення їхньої подразнюючої дії на слизову оболонку шлунка), деякі потрібно вжити перед їжею (іноді за 45-50 хвилин до прийому страви);

- можливі деякі особливості – наприклад, солутан необхідно запити молоком, мукалтін краще розвести у воді і додати трохи цукру.

Звичайно препарат кладеться на корінь язика, після чого дитина робить декілька ковтків води або іншої приємної для неї рідини, одночасно з чим ковтаються ліки.

Дітям раннього віку,особливо перших 2 років життя, важко дати препарат per os.

Ректальне введення – це введення в пряму кишку свічки (англ. – suppository).

Методика:

- дитина старшого віку укладається на бік, згинає ноги в колінному і кульшовому суглобах, однією рукою медсестра розсовує сідниці, іншою вводить свічу гострим кінцем уперед так, щоб закрився anus; потім для попередження вислизання свічки на декілька хвилин стиснути сідниці біля anus’а;

- дитину раннього віку можна покласти на спину, підняти ніжки догори, а далі методика введення аналогічна описаній.

Парентеральні засоби

Для парентерального введення препарату використовується шприц.

У останні роки з метою профілактики інфікування людини, поширення СНІДу застосовуються пластмасові шприци “Luer” одноразового використання.

Загальні правила і порядок парентерального введення:

- місце ін’єкції залежить від її виду, проте, це завжди та ділянка шкірних покровів, де є найменша кількість нервових волокон і судин (за винятком внутрішньовенних ін’єкцій);

- для запобігання помилки обов’язково перед кожною (!) ін’єкцією прочитати етикетку на ампулі або флаконі, звернути увагу на вид препарату, дозу, термін придатності;

- добре вимити руки; навіть при невеличкому травмуванні шкіри обробити її спиртом; наявність гнійних ушкоджень на шкірі – протипоказ для ін’єкції; після обробки рук ні до чого ними не доторкатися;

- ввести поршень у шприц і надіти голку;

- набрати в шприц ліки, трохи більше необхідного обсягу (ампула або флакон розташовуються вище голки – рідина тече зверху вниз, знаходиться нижче голки – рідина піднімається знизу вверх);

- поміняти голку на чисту;

- підняти голку вверх, злегка випустити рідину так, щоб із голки вийшло все повітря (при цьому вийде зайва набрана кількість ліків);

- при перших ін’єкціях необхідно психологічно підготувати дитину до процедури, не обманюючи (!) її

- дитина повинна знаходитись в нерухому положенні на ліжку, що розслаблює м’язи і сприяє кращому введенню рідини; маленьку дитину відносно щільно повинна утримувати мама;

- обробити місце ін’єкції 70% етиловим спиртом, ефіром. 5% настойкою йоду;

- ввести голку приблизно на 1/2 - 2/3 її довжини – у випадку, якщо в місці приєднання канюля поламається, можна буде оперативно її витягнути; якщо голку ввести до канюлі, то в такому випадку відламана частина уся виявиться усередині тканини, що вимагає хірургічного втручання;

- препарат вводиться з визначеною швидкістю, що залежить від:

- кількості рідини, що вводиться – чим менше, тим швидше;

- консистенції ліків – чим густіше, тим повільніше;

- болючості препарату – дуже болючі небажано вводити швидко але і не дуже довго;

- мети процедури – тут швидкість вказує лікар;

- голка забирається і місце ін’єкції протирається спиртом;

- повторні ін’єкції в те саме місце не робляться.

Внутрішньошкірні ін’єкції (в/ш).З назви зрозуміло, куди вводиться препарат – усередину шкіри.

Особливості методики:

- місце ін’єкції – внутрішня поверхня передпліччя або зовнішня поверхня плеча;

- голка і шприц найменших розмірів, шприц краще з ексцентричним розташуванням конуса наконечника;

- шкіра обробляється спиртом або ефіром;

- голка встановлюється зрізом догори під дуже гострим кутом до шкіри і вводиться внутрішньошкірно;

- ліки введені правильно, якщо утворився так званий симптом “лимонної шкірки” (шкірка - англ. peel) – шкірка дещо піднімається, утворюється папула, а на ній є багато заглиблень (нагадує шкірку цитрусових фруктів).

Частіше всього такі ін’єкції робляться з діагностичною метою. Наприклад, для встановлення алергічної реакції організму на антибіотик він вводиться в/ш у нижній третині передпліччя в розведеній концентрації. Через 20 хвилин візуально встановлюється розмір гіперемії навколо міста ін’єкції. У нормі почервоніння відсутнє або діаметр його не перевищує 1 см. Якщо більше – препарат дитині протипоказаний.

З метою визначення стану міграції води (і натрію) в тканинах, тобто гідрофільності тканини, методом в/ш ін’єкції робиться так звана проба Мак-Клюра-Олдріча (американський лікар і біохімік ХХ століття): тонким шприцом вводиться 0,2 мл ізотонічного розчину в ділянці верхньої половини передпліччя. Враховується час розсмоктування папули з “лимонною шкіркою”, що у нормі залежить від віку:

- до 1 року - 15-20 хвилин

- 1- 5 років - 20- 30 хвилин

- старше 5 років - 40-60 хвилин

Трактування аналізу:

- цифра менш норми (тобто прискорене розсмоктування) – ознака набряку тканин різного характеру серцевого, ниркового й ін.);

якщо такі набряки візуально не визначаються, що називаються “приховані набряки”, то саме цим методом їх можна встановити;

- цифра вище норми (тобто повільне розсмоктування) – показник зневоднення (англ. dehydrate) організму.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.