 |
|
Підшкірна ін’єкції (п/ш) – ліки вводяться під шкіру.
Особливості методики:
- місце ін’єкції – верхня 1/2 плеча, нижня 1/2 передпліччя, живіт, під лопатками, зовнішня частина стегон;
- голки і шприц – різних розмірів; краще шприци з ексцентричним розташуванням конуса наконечника;
- шкіра обробляється спиртом або йодом;
- І і ІІ пальцями однієї руки шкіра і підшкірна клітковина беруться в складку (англ. fold, plait) і дещо відтягуються вверх;
- голка розташовується під гострим кутом до шкіри і вводиться всередину на 1-2 см;
- відтягуванням поршня назад перевіряється можливе розташування кінця голки в судині – якщо крові немає, ліки вводяться.
Внутрішньо’мязова ін’єкція (в/м),при якій ліки вводяться в м’язові тканини, є одним із найбільше частих парентеральних способів. Перевагою внутрішньом’язових ін’єкцій у порівнянні з підшкірними ін’єкціями є швидке всмоктування препарату завдяки великій кількості в м’язах кровоносних і лімфатичних судин.
Особливості методики:
- місце ін’єкції – верхній зовнішній квадрант сідниці і верхній передньо-зовнішній квадрант стегна;
- голки довгі, середнього діаметру, шприци - різного об’єму;
- шкіра обробляється спиртом або йодом;
- голка розташовується під кутом 90˚ до шкіри і вводиться на глибину 2-3 см;
- перевіряється можливе неприпустиме введення голки в кровоносну судину, при відсутності крові вводяться ліки;
- для більш швидкого і кращого всмоктування препарату після введення ефективно провести масаж у місті ін’єкції, покласти теплу грілку (англ.. hot-water bottle).
Внутрішньовенні інфузії (= ін’єкції) (в/в), коли ліки вводяться в периферичні вени, найчастіше застосовуються при важкому стані дитини, поте нерідко у вигляді планового лікування.
Місце ін’єкції – у дітей перших років життя найчастіше використовуються вени в променевозап’ясткових суглобах (саме це місце найкраще може зафіксувати в нерухомому положенні при краплинному введенні), рідше – ліктьові судини і підшкірні вени голови, в області гомілковостопного суглоба;
у старших дітей ін’єкції частіше усього робляться в області ліктьового рідше – в променевозап’ясткового і гомілковостопного суглобів;
Особливості методики внутрішньовенної струменевої інфузії:
- голки – довгі, великого діаметра, із коротким зрізом на кінці, шприци – великого діаметра;
- шкіра обробляється спиртом або ефіром;
- спочатку шкіру вище місця ін’єкції необхідно пережати пальцем або всією рукою (це звичайно робить медсестра-помічниця), або щільно накласти джгут (англ. braid, plait);
- голка встановлюється під кутом до шкіри по току венозної крові і вводиться всередину до проколювання однієї стінки вени; ознакою влучення у вену є поява крові в канюлі голки;
- звичайно струминно вводиться декілька лікарських речовин з кількох шприців, які по черзі вставляються у введену у вену голку; так як ліки діють практично миттєво, вводяться вони повільно(!);
- протягом однієї в/в ін’єкції можна ввести не більше 50 мл;
- після акуратного виведення голки шкіра в місці ін’єкції обробляється спиртом, потім для запобігання (англ. averting) кровотечі накладається стерильна тиснуча пов’язка.
З метою введення більшого об’єму лікарських речовин застосовується внутрішньовенна краплинна інфузія, коли рідина надходить у вену не струменем, а краплями.
Для цього використовують так звані системи, до складу якої входить крапельниця, штатив, голка у вені.
Інші засоби
Ручне нанесення препарату на шкіруздійснюється різними способами – накладанням на шкіру пов’язок із лікарською маззю, простого змащування шкіри ліками або втирання мазі в шкірні покрови фалангами пальців рук.
На слизові оболонкиочей, носа, і у зовнішні слухові проходи препарат потрапляє у вигляді крапель із стерильної (!) піпетки або у вигляді мазі.
Основні особливості:
1. очі– рідкими лікарськими засобами медсестра закрапує око таким чином – ліки набираються в стерильну піпетку; нижня повіка акуратно відтягується вниз і з піпетки виділяється одна краплина ліків ближче до внутрішнього кута ока.
При призначенні очної мазі вона накладається на слизову оболонку очей спеціальною скляною лопаточкою (нижня повіка при цьому відтягується донизу): після чого дитина закриває око і мазь розтирається акуратними масажними рухами по повіці;
2. ніс– спочатку носові ходи необхідно очистити (висякуванням або ватною турундою); положення дитини - напівсидячи, кінцівки щільно утримуються, голова дещо закидається назад і в сторону носового ходу, в який крапають;
вводиться 2-3 краплини ліків, і в такому положенні голова повинна знаходитися кілька хвилин; потім голова трохи повертається в протилежну сторону й аналогічно закрапується другий носовий хід;
3. зовнішній слуховий прохід– дитина вкладається на бік протилежний вуху, що закрапується; слуховий прохід очищається; відтягуванням мочки вух вниз (старшій дитини – вниз і в бік) вирівнюється зовнішній слуховий прохід; вводиться 5-6 краплин обов’язково підігрітої (!) до 370Слікарської речовини, після чого дитина в такому положенні повинна знаходитись 20 хвилин.
Електрофорез– це спосіб введення ліків через шкіру під дією електричного струму.
Інгаляції– це метод введення лікарських препаратів у дихальні шляхи під час вдиху аерозолю з приладу-інгалятора.