Главная | Обратная связь

І. За особливостями ведення і відображення в податковому обліку

Згідно зі ст. 138. «Склад витрат та порядок їх визнання» Податкового Кодексу і податковим обліком витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування податку на прибуток, складаються із:

· витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6–138.9, 138.11 статті 138;

· інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 –138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Податкового Кодексу;

· крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Податкового Кодексу.

Склад витрати операційної діяльності, що враховуються для визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток, виходячи з вимог податкового обліку, подано на рис. 4.1.

 

 

 

Рис. 4.1. Загальна схема витрат операційної діяльності, що враховуються для визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток

 

Отже, витрати банківських установ включають:

· процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, у тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

· комісійні витрати, у тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

· від’ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

· суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 ПК;

· від’ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов’язань у зв’язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК;

· суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

· витрати з придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

· витрати, пов’язані з реалізацією заставленого майна;

· інші витрати, прямо пов’язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

· інші витрати, передбачені розділом 138.1.1. ПК.

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов’язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об’єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були здійснені, з урахуванням наступного:

· датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов’язання з податку та збору;

· датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов’язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бух-галтерського обліку;

· під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвесторові після погашення претензій усіх інших кредиторів;

· витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об’єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.

Норми втрат/витрат установлюються Кабінетом Міністрів України. Платник податку має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру. Такі самостійно встановлені платником податку норми діють до встановлення відповідних норм Кабінетом Міністрів України.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

· прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку);

· прямих витрат на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);

· амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

· вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

· інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Платники податку – ліцензіати з виробництва електричної та/або теплової енергії, які використовують для виробництва електричної та/або теплової енергії вугілля та/або мазут, до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг протягом року до прямих матеріальних витрат замість вартості витраченого в технологічному процесі вугілля та/або мазуту, включають суму резерву запасу палива (вугілля та/або мазуту), який створюється для безперебійного постачання електричної енергії споживачам.

Сума резерву запасу палива визначається самостійно платником податку щомісяця на основі середньомісячної вартості придбаного палива (вугілля, мазуту) за попередній рік, але не менше фактичної вартості придбаного протягом поточного місяця палива (вугілля, мазуту). У кінці звітного року створений резерв коригується на вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв.

 

 

 

 

Рис. 4.2. Загальна схема інших витрати, що враховуються для визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток

 

До складу інших витрат включаються:

· витрати, визначені відповідно до статей 144–148, 150, 153, 155 – 161 Податкового Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із статтею 138.12;

· інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат;

· сума коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об’єднанням, створеним відповідно до закону з цього питання, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 відсотка фонду оплати праці платника податку в розрахунку за звітний податковий рік.

Крім того, згідно з законодавством при оподаткуванні прибутку підприємства, необхідно скористатися визначенням витрат, що не враховуються для визначення об’єкту оподаткування податку на прибуток рис. 4.3.

		Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

 

 

Рис. 4.3. Загальна схема витрат, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток

При визначенні об’єкта оподаткування враховуються також витрати подвійного призначення – рис.4.4, витрати, пов’язані зі сплатою за борговими зобов’язаннями - рис.4.5, витрати на оплату праці – рис.4.6.

 

 

Рис. 4.4. Витрати подвійного призначення

 

 

	Витрати, пов'язані зі сплатою за борговими зобов'язаннями

 

Рис. 4.5. Витрати, пов’язані зі сплатою за борговими зобов’язаннями

 

	Витрати на оплату праці працівників підприємства

 

 

 

Рис. 4.6. Витрати на оплату праці працівників підприємства

 

ІІ. За швидкістю окупності:

Поточні – пов'язані з розв'язанням у процесі господарської діяльності тактичних задач (закупівля сировини, матеріалів, палива і т.д.)

Довгострокові – пов'язані з розв'язанням підприємством стратегічних задач (будівництво, реконструкція чи придбання будинків, споруджень, покупка нових видів машин, механізмів та устаткування, придбання різних нематеріальних активів, формування довгострокового портфеля цінних паперів і тощо).

ІІІ. За ступенем еластичності до обсягу виробництва

Витрати підприємства, виходячи з ознаки змінюваності

- перемінні – витрати, які змінюються в цілому та прямо пропорційно функціональним змінам у діяльності підприємства (сировина, матеріали, паливо та ін.);

- постійні – витрати, які залишаються незмінними при функціональних змінах у діяльності підприємства (страхування, сплата податків, оренда);

- змішані– витрати, величина яких змінюється при зміні обсягів виробництва, але на відміну від перемінних не в прямій пропорції (платня за послуги телефоном, оренда вантажного транспорту).