Главная | Обратная связь

Інтегруючі та диференцюючі ланцюги

Інтегруючу ланку -електричне коло, у до-рій вихідна напруга U вих (t) (або струм) пропорційно інтегралу за часом від вхідної напруги Uвх (t) (або струму):

Рис. 1. Інтегратор на операційному підсилювачі. В основі дії І. ц. лежить накопичення заряду на конденсаторі з ємністю С під дією прикладеного струму або накопичення магн. потоку в котушці з індуктивністю L під дією прикладеної напруги Переважно використовуються І. ц. з конденсатором. З наиб, точністю зазначений принцип реалізується в інтеграторі на операц. підсилювачі (ОП) (рис. 1). Для ідеального ОУ різниця напруг між його входами і вхідні струми рівні нулю, тому струм, що протікає через опір R, дорівнює струму заряду

конденсатора С, а напруга в точці їх з'єднання дорівнює нулю. В результаті

Диференціююча ланка – - поняття, що відноситься до Теорії автоматичного керування. Елемент системи автоматичного регулювання.

Диференціююча ланка - ланка, в якій вихідна величина пропорційна швидкості зміни вхідної:

у=k dx/dt

де у - вихідна величина, х - вхідна.

Звідки передавальна функція має вигляд:

W(p) = kp.

Виділяють ланки на ідеальні і реальні. Прикладом диференціюючої ланки може служити електрична ємність (С), якщо вхідним сигналом вибрати прикладену до неї напругу u, а вихідним – протікаючий струм i.

Амплітудно-фазова характеристика реальної диференціюючої ланки являє собою напівколо, розташоване в першому квадранті комплексної площини з центром на дійсній осі на відстані k/2 від початку координат.

41.Хімічні джерела живлення.

Хімі́чні джере́ла стру́му — джерела електричної енергії, яка виробляється шляхом перетворення хімічної енергії в електричну, що складаються з одного чи декількох неперезаряджувальних первинних елементів або перезаряджувальних вторинних елементів (акумуляторів), у тому числі інтегрованих у вироби промислового чи побутового призначення.

Будь-який електрохімічний елемент у принципі є джерелом електричного струму. Однак для практичного використання як джерела струму придатна лише незначна частина цих елементів. Це пов’язано з тим, що елемент повинен мати досить велику електричну ємність, високу швидкість і оборотність електрохімічних процесів, стабільність при експлуатації, технологічність і економічність виробництва.

Всі хімічні джерела струму (ХДС) поділяються на три групи: джерела струму одноразової дії (гальванічні елементи), джерела струму багаторазової дії (акумулятори), паливні елементи.

У первинних ХДС електродні матеріали завантажуються в елемент при виготовленні, і елемент експлуатується, поки його напруга не впаде до деякого критичного значення. Електродні матеріали ХДС, що відпрацювали, йдуть у відходи або частково переробляються для регенерації компонентів.

В акумуляторах електроактивні речовини у ході попереднього електролізу (заряд акумулятора). У процесі експлуатації вони витрачаються (розряд акумулятора), а напруга акумулятора знижується до деякої гранично допустимої величини, після чого знову проводять заряд. Процеси заряду і розряду утворюють цикл роботи акумулятора. Максимальне число циклів (звичайно декілька сотень) залежить від типу акумулятора і умов його експлуатації.

Електрорушійна сила (ЕРС) хімічного джерела струму, як і будь-якого електрохімічного кола, визначається різницею потенціалів електродів (анода і катода) при розімкненому зовнішньому колі.

Повним внутрішнім опором r ХДС називається опір, що чиниться ним при проходженні всередині нього постійного струму: де ЕП - ЕРС поляризації: І - сила струму.

Розрядною ємністю (ємністю за струмом) Q_р називається та кількість електрики, яка може бути отримана від ХДС при даних умовах роботи, тобто при заданих температурі, величині розрядного струму і кінцевому значенні розрядної напруги.