 |
|
Шляхи підвищення ефективності процесу виховання
Підвищення результативності виховного процесу завжди було актуальним питанням. Нині школа прагне долати формалізм, удосконалювати виховну діяльність педагогічних колективів.
Удосконалення виховного процесу в школі передбачає:
- організацію виховних центрів - створення музеїв, тематичне
оформлення рекреацій. Як стверджував В.О.Сухомлинський, у школі І стіни
повинні говорити. Така інформаційно-образна насиченість шкільних
приміщень нетІльки збагачує учнів знаннями; які виходять за межі навчальних
програм, а й має відчутний виховний вплив на них;
- органічне поєднання завдань, вирішуваних школою, з потребами
довкілля. Це передусім організація допомоги школярів населенню в охороні та
примноженні багатств природи, у вирішенні проблем виробництва, орієнтації
учнів на вибір професії, потрібної для їх міста чи села;
- створення в школі морально-психологічного клімату поваги до знань.
Школа має пропагувати серед учнів думку, що в цивілізованому суспільстві
людині вигідно бути вихованою і освіченою. Це потрібно й суспільству. Треба
долати тимчасове явище неповаги до вихованості й освіченості, яке, на жаль,
ще існує;
- підбір раціонального змісту виховання відповідно до його мети і рівня
вихованості колективу й окремих учнів. Школа повинна відчувати, який
напрям змісту виховання треба посилити на певному етапі виховної роботи. На.
початку XX ст. в Україні такого посилення потребують питання морального і
правового виховання, підготовка учнівської молоді до життя та діяльності в
ринкових умовах, виховання несприйнятливості до негативних явищ життя
тощо;
- розумне співвідношення між інформаційними методами впливу на
учнів і залученням їх до різних видів діяльності. Це зумовлено тим, що в
школі превалюють словесні методи виховання, які дають змогу формувати
погляди і переконання учнів, але не забезпечують вироблення відповідних
навичок і звичок поведінки. Цим і пояснюється розрив між свідомістю і
поведінкою деяких школярів. Залучення учнів до різноманітних видів
діяльності сприяє подоланню такого розриву;
- своєчасне проведення виховних заходів, акцентування уваги на
профілактиці негативних явищ в учнівському середовищі. Нерідко деякі виховні заходи проводять лише після того, як у школі стався неприємний випадок. Але річ у тім, що виховання повинно бути профілактичним, запобігати негативним явищам, а не очікувати їх, щоб відтак усувати їх причини;
- використання різноманітних форм і методів виховного впливу, що
відповідають віку учнів. Доцільно обирати такі з них, які спонукають учнів
до вияву активності, ініціативи й самостійності, в підготовці та проведенні
яких вони брали б активну участь;
- підвищення емоційності виховних заходів. Ця вимога грунтується на
таких положеннях: а) твердженні психологів, що знання засвоюються швидше
і стають поглядами й переконаннями за умови, що учень до них не байдужий,
що він емоційно переживає, засвоюючи їх; б) однією з рис української
ментальності є емоційність;
- створення умов для розвитку самостійності та ініціативи учнів, їх
самоврядування, самоосвіти та самовиховання;
- подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до учнів.
Підготовка учнів до життя в демократичному суспільстві потребує відмови від
командного стилю в ставленні до них. Школа має бути взірцем
демократизації українського суспільства, а учні за період перебування в ній
повинні набути достатнього досвіду стосунків на демократичних засадах.