 |
|
Національна система контролю державної допомоги
Для виконання зобов’язань, наведених у статтях 262–266 цієї Угоди.
1. Україна протягом трьох років з дати набрання чинності цією Угодою має, зокрема, прийняти національне законодавство про державну допомогу, та створити незалежний у своїй діяльності орган, який матиме повноваження, необхідні для застосування у повному обсязі статті 262 цієї Угоди. Цей орган, серед іншого, матиме повноваження дозволяти схеми державної допомоги та індивідуальні випадки надання допомоги відповідно до критеріїв, визначених у статтях 262 та 264 цієї Угоди, а також вимагати повернення державної допомоги, яка була надана незаконно. Будь-яка нова допомога, яка надається в Україні, має відповідати положенням статей 262 та 264 цієї Угоди впродовж одного року з дати створення такого органу.
2. Україна протягом п’яти років з дати набрання чинності цією Угодою має створити повний реєстр схем державної допомоги, яка надавалася до створення органу, визначеного у пункті 1 цієї статті, та має привести ці схеми допомоги у відповідність до критеріїв, визначених у статтях 262 та 264 цієї Угоди, протягом строку не більше ніж сім років з дати набрання чинності цією Угодою.
3. (а) Для цілей застосування положень статті 262 цієї Угоди, Сторони визнають, що протягом перших п’ятироків після набрання чинності цією Угодою, будь-яка державна допомога, надана Україною, буде оцінюватись з урахуванням того факту, що Україна має розглядатися як територія, ідентична до тих територій Співтовариства, які описані у статті 107(3)(a) Договору про функціонування Європейського Союзу.
(b) Протягом чотирьох років з дати набрання чинності цією Угодою, Україна має надати Європейській Комісії показники валового внутрішнього продукту на душу населення, гармонізовані до рівня NUTS ІІ. Орган, визначений у пункті 1 цієї статті, та Європейська Комісія мають спільно оцінити відповідність регіонів України, а також відповідну максимальну інтенсивність допомоги, для того щоб скласти регіональну карту згідно з відповідними керівними принципами ЄС.
ГЛАВА 11
ПИТАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З ТОРГІВЛЕЮ ЕНЕРГОНОСІЯМИ
Стаття 268
Визначення
Для цілей цієї Глави та без шкоди положенням, викладеним у Главі 5 «Митні питання та сприяння торгівлі» Розділу IV цієї Угоди:
1) «енергетичні товари» означає природний газ (код ГС: 27.11), електроенергія (код ГС: 27.16) та сиру нафту (код ГС: 27.09);
2) «стаціонарна інфраструктура» означає будь-які трансмісійні та розподільчі мережі, устаткування скрапленого газу та сховища, як визначено у Директиві № 2003/54/ЄC Європейського Парламенту та Ради від 26 червня 2003 року про загальні правила для внутрішнього ринку електроенергії (далі – Директива № 2003/54/ЄC) та Директиві № 2003/55/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 26 червня 2003 року щодо загальних правил для внутрішнього ринку природного газу (далі – Директива № 2003/55/ЄС);
3) «транзит» означає транзит, як це описано у Главі 5 (Митні питання та сприяння торгівлі) Розділу IV цієї Угоди, енергетичних товарів через стаціонарну інфраструктуру або нафтопровід;
4) «транспортування»: означає передачу і розподіл, як це визначено у Директиві № 2003/54/ЄC та Директиві № 2003/55/ЄС, та перевезення або транспортування нафти через трубопроводи;
5) «несанкціонований відбір» означає будь-яку діяльність, що включає в себе незаконний відбір енергетичних товарів зі стаціонарної інфраструктури.
Стаття 269