Главная | Обратная связь

Подвійне променезаломлення

Усі прозорі кристали, крім кристалів кубічної системи, які оптично ізотропні, є оптично анізотропні. Їх відносна діелектрична проникність і показник заломлення залежать від напрямку електричного вектора світлової хвилі.

В оптично анізотропних кристалах спостерігається явище подвійного променезаломлення, яке полягає в тому, що промінь світла, який падає на поверхню кристала, роздвоюється в ньому на два заломлені промені, що поширюються з різними швидкостями.

Кристали, що мають подвійне променезаломлення, діляться на одновісні і двовісні. В одновісних кристалів для одного із заломлених променів виконується закон заломлення, зокрема заломлений промінь лежить в одній площині з падаючим променем і нормаллю до заломлючої по­верхні. Цей промінь називається звичайним (о). Для другого променя, який називається незвичайним (е), відношення синусів кута падіння і кута заломлення не залишається сталим при зміні кута падіння. Незвичайний промінь не лежить в одній площині з падаючим променем і нормаллю до кристала поверхні.

На рис. 254 показано явище подвійного променезаломлення в одновісному кристалі, коли пучок світла падає на кристал нормально. Один з променів (о) є продовженням падаючого, а інший (е) при проникненні в кристал відхиляється на якийсь кут.

Одновісними кристалами є ісландський шпат, кварц, турмалін, а двовісними – слюда, гіпс. У двовісних кристалах обидва промені незвичайні.

В одновісних кристалах існує один напрямок, вздовж якого подвійне променезаломлення не спостерігається.

Напрямок в кристалі, по якому поширюються звичайні і незвичайні промені не розділяючись і з однаковою швидкістю, називається оптичною віссю кристала.

Оптична вісь – це не пряма лінія, що проходить через якусь точку кристала, а певний напрямок в кристалі. Довільна пряма, паралельна до цього напрямку, є оптичною віссю кристала.

Площина, яка проходить через промінь і оптичну вісь кристала, що перетинає промінь, називається головною площиною, або головним перерізом кристала, що відповідає цьому променю. Через кристал можна провести нескінченну множину паралельних оптичних осей і нескінченну множину паралельних головних перерізів. Лінія перетину двох довільних головних перерізів завжди є оптичною віссю. На рис. 254 оптична вісь OO: промінь, що падає на кристал і поширюється в цьому нап­рямку, не роздвоюється.

Дослідження звичайного і незвичайного променів показує, що обидва промені повністю поляризовані у взаємно пер­пендикулярних напрямках. Електричний вектор у звичайному промені перпендикулярний до площини головного перерізу ( ), а в незвичайному промені лежить у площині головного перерізу ( ) (рис. 254), тобто площина поляризації звичайного променя перпендикулярна до площини головного перерізу, а незвичайного збігається з площиною головного перерізу.

Після виходу з кристала, якщо не брати до уваги поляризацію у двох взаємно перпендикулярних напрямках (площинах), ці два промені нічим один від одного не відрізняються.

Подвійне променезаломлення пояснюється анізотропією кристалів. У кристалах некубічної системи діалектрична проникність виявляється залежною від нап­рямку дії електричного поля . В одно­вісних кристалах в напрямку оптичної осі і в напрямку, який перпендикулярний до неї, має різні значення і , які називаються повздовжньою і поперечною діелектричними проникностями кристала. В інших напрямках має проміжне значення. А оскільки і , то з анізотропії випливає, що світловим хвилям з різними напрямками коливання вектора відповідають різні значення показника заломлення і швидкості світлових хвиль.

Виділимо в кристалі площину го­ловного перерізу і розглянемо промені, що виходять з деякої точки C в різних напрям­ках в цій площині. На рис. 255 напрямки, які паралельні до оптичної осі, зображені пунктирними лініями, а напрямки коливань електричного вектора показані точками. При довільному напрямку звичайного променя, наприклад, , , , вектор утворює з оптичною віссю кристала прямий кут і швидкість буде одна і та сама в усіх напрямках і дорівнюватиме . Геометричне місце точок, до яких промені, що виходять з центра C, будуть доходити за однаковий проміжок часу, є колом (рис. 255). Якщо розглянути сукупність всіх можливих головних перерізів, що проходять через точку C, то гео­метричним місцем кінців всіх променів буде сфера.

Коливання вектора в незвичайному промені здійснюється в площині головного перерізу (рис. 256). Тому для різних напрямків коливання вектора утворюють з оптичною віссю OO різні кути . Для променя кут і швидкість поширення коливань дорівнює , для променя кут і швидкість дорівнює . Для променя швидкість має проміжне значення між і . У такому разі хвильова поверхня має вигляд еліпсоїда обертання навколо оптич­ної осі, переріз якого однією з головних площин зображено на рис. 256.

Одновісні кристали характеризуються показником заломлення звичайного променя, який дорівнює , і показником заломлення незвичайного променя . Значення найбільше відрізняється від для напрямку, який перпендикулярний до оптичної осі.

Залежно від того, яка із швидкостей чи більша, розрізняють додатні і від’ємні одновісні кристали.

Якщо і, відповідно, , то кристал називається оптично додатним і еліпсоїд вписаний у сферу (рис. 257). Для від’ємного кристала і . У такому разі еліпсоїд описаний навколо сфери (рис. 258).

Хід звичайних і незвичайних променів в кристалі можна визначити за допомогою принципу Гюйгенса (рис. 259).

Нехай на плоску поверхню ab одновісного оптично від’ємного кристала падає під кутом i плоска неполяризована світлова хвиля. Оптична вісь OO з поверхнею кристала утворює гострий кут і лежить в площині рисунка. В момент часу t фронт AB падаючої хвилі досяг точки A поверхні кристала. За час, поки промінь з точки B досягне точки D, в кристалі з точки A виникнуть сферична та еліпсоїдальна хвильові поверхні. З проміжних точок, які лежать на поверхні кристала між A і C, також утворяться подібні поверхні, але менших розмірів. Згідно з принципом Гюйгенса прямі DE і DF, які дотикаються відповідно до еліпсоїдальної та сферичної поверхонь, будуть фронтом незвичайної і звичайної хвиль. Промені і – звичайні. Вони нормальні до хвильового фронту; промені Ae і De – незвичайні, вони не перпендикулярні до хвильового фронту.

Явище подвійного променезаломлення лежить в основі роботи поляризаційних пристроїв, які служать для отримання поляризованого світла. Найчастіше для цього застосовуються призми і поляроїди. Призми ділять на два класи:

1). призми, що дають лише плоскополяризований промінь (поляризаційні призми);

2). призми, що дають два поляризовані у взаємно перпендикулярних площинах про­мені (двозаломні призми).

Типовий представник поляризаційних призм – призма Ніколя (ніколь) – подвійна призма з ісландського шпату, які склеєні вздовж лінії АВ канадським бальзамом з n=1,55 (рис. 260).

Оптична вісь OO спрямована під кутом до вхідної грані AC. Промінь при падінні на грань AC внаслідок подвійного заломлення поділяється на звичайний o і незвичайний промінь e. При певному виборі кутів призми звичайний промінь падає на шар бальзаму під кутом , який більший за граничний, зазнає повного
внутрішнього відбивання, падає на зачорнену грань CB і нею поглинається. Незвичайний промінь виходить з призми паралельно до грані CB. Площина його поляризації збігається з площиною головного перерізу.

Прикладом двозаломної призми є призма Волластона, яка складається з двох прямокутних призм із ісландського шпату (рис. 261). У призмі ABC оптична вісь паралельна до катета AB, а в призмі ACD до ребра C, яке перпендикулярне до площини рисунка. Природне світло падає нормально на грань AB; обидва промені, звичайний і незвичайний, що виникають в призмі ABC, ідуть по одному напрямку, відповідно з швидкостями і . У іншій призмі вони також поширюються в напрямку, який перпендикулярний до оптичної осі, але оскільки оптичні осі в обох призмах взаємно перпендикулярні, то звичайний промінь в першій призмі перетворюється у незвичайний в іншій і навпаки. Тому звичайний промінь в першій призмі заломиться на межі обох призм з відносним показником заломлення , а промінь незвичайний – з . Для ісландського шпату і тому , а . Перший промінь заломиться в бік ребра C призми ACD, а другий – в бік її основи AD. Цим досягається значне роз­ходження променів. Обидва промені плоско поляризовані.

Всі двозаломлені кристали тією чи іншою мірою поглинають світло. Коефіцієнт поглинання неоднаковий для звичайного і незвичайного променів і залежить від напрямку поширення світла в кристалі. Ця явище називається дихроїзмом. Значний дихроїзм у видимій області спектра мають кристали турмаліну, в якому коефіцієнт поглинання для звичайних променів в багато разів більший, ніж для незвичайних. Пластинка турмаліну завтовшки практично повністю поглинає звичайні промені, і світло, що проходить крізь неї, буде лінійно поляризованим.

Плівка завтовшки , на яку нанесено кристалики гепатиту, повністю поглинає звичайний промінь видимої об­ласті спектра.

Поляризатори, для створення яких використане явище дихроїзму, називаються поляроїдами.

ДЕМЕТЦ ГЕОРГІЙ ГЕОРГІЙОВИЧ

(1861-1947)

Протягом 1888-1902 рр., вдосконаливши методи Максвелла по спостереженню подвійного променезаломлення в рідинах при деформаціях, визначив подвійне заломлення в 16 рідинах.

ШІЛЛЕР МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

(1848-1910)

Вперше експериментально встановив зв’я­зок між електричними та оптичними характеристиками речовини – так зване співвідношення Максвелла = n², де – діелектрична проникність, n – показник заломлення діелектрика.

ВЛОХ ОРЕСТ ГРИГОРОВИЧ

(нар.1934р.)

Провів вимірювання залежності подвійного променезаломлення Dn від температури і довжини світлової хвилі для діелектричних, сегнетоелектричних, напівпровідникових кристалів.