 |
|
ОБ''ЄКТИВНЕ ОБСТЕЖЕННЯ
Стан хворого (задовільний, середньої тяжкості, тяжкий, дуже тяжкий).
Положення в ліжку (активне, пасивне, вимушене).
Поведінка хворого (адекватна, неадекватна).
Свідомість хворого (ясна, запаморочена, відсутня). При відсутності свідомості оцінити ступінь коми (див. обстеження нервової системи).
Тілобудова (співвідношення росту і поперечних розмірів тіла, симетричність і пропорційність окремих частин тіла, тип конституції).
Стан шкіри та видимих слизових оболонок:
Колір: червоний, синюшний, рожевий, блідо-рожевий, виражена блідість, жовтяничне (відтінки: шафрановий, землистий, лимонний) чи смуглясте забарвлення. Зміна кольору на окремих ділянках (носогубний трикутник, кінчик носа, мочки вух, кінцівки), в природніх складках , на щоках, носі, навколо очей (периорбітально). Висипання, при наявності, потрібно характеризувати повно, оскільки їх характер є важливим напрямком огляду хворого. Висипання на шкірі (екзантеми):
Чутливість шкірних покривів (температурна, больова, тактильна).
Наявність розвинутої венозної сітки з вказанням локалізації.
Оцінка волосяного покриву: розвиток і ріст волосся, наявність локального чи тотального облисіння, розвиток брів і вій, еластичність. Наявність чи відсутність блиску
Визначення виду дермографізму (червоний, білий, змішаний), швидкість його появи та зникнення.
Підшкірно-жировий шар: рівномірність розподілу, товщина підшкірно-жирової складки на окремих ділянках тіла. Лімфатична система: локалізація лімфатичних вузлів, що візуалізуються (одиничні чи множинні) при огляді з оцінкою змін шкіри, підшкірної основи над ними та поверхні самого вузла і що пропальповуються з вказанням їх локалізації (потиличні, задньо- і передньошийні, завушні, підщелепні, підборідні, над- і підключичні, грудні, пахвинні, ліктьові, пахові. підколінні).
Стан кісткової системи. Стан суглобів.
Серцево-судинна система.
Огляд ділянки серця: вип’ячування ділянки серця (“серцевий горб”). Верхівковий поштовх – його локалізація, особливості (сильний, слабкий; обмежений, розлитий; ритмічний, нерівномірний). Негативний верхівковий поштовх. Видима пульсація в інших місцях грудної клітки, пульсація надчеревної ділянки.
Аускультація серця:
Тони серця – голосні, тихі, дзвінкі, глухі, ясні, нечисті. Посилення (акцентуація) тонів, ослаблення. Розщеплення, роздвоєння тонів, ритм галопу. Маятникоподібний ритм, ембріокардія. Шуми серця. Сила і характер шумів (сильний, слабий; м’який, грубий; жорсткий, дуючий, пилячий, скребучий, інші відтінки). Відношення шумів до окремих фаз діяльності серця (систолічний, діастолічний, пресистолічний, протодіастолічний, мезодіастолічний). Дослідження пульсу – число ударів за хвилину
Система органів дихання.
Дихання через ніс: вільне, затруднене, повна неможливість дихання через ніс, через одну чи обидві ніздрі. Частота дихання за хвилину. Зміна частоти дихання (в спокійному стані хворого) – прискорене дихання, надмірно часте дихання (polypnoe, tachypnoe), сповільнене дихання (bradypnoл, oligopnoе). Характер дихання – спокійне, вільне, утруднене (задишка). Задишка (dyspnoе) – інспіраторна, експіраторна, змішана. Участь допоміжних м’язів. Приступи ядухи.
Кашель – сухий, з виділенням харкотиння; голосний, сиплий, беззвучний, гавкаючий; сильний, слабкий (покашлювання); судорожний, постійний, частий, рідкий.
Голосове тремтіння посилене, ослаблене, немає, в яких місцях.
Порівняльна перкусія легень (тиха, безпосередня) на симетричних місцях верхівок, передній, боковій і задній поверхнях легень. Особливості перкуторного звуку: сила звука – голосний, 
притуплений, тупий; характер звуку – ясний легеневий, тимпанічний, коробковий, металічний, звук тріснутого горщика. Границі зміненого легеневого звука; зміна цих границь залежно від положення тіла.
Топографічна перкусія – визначення границь легень по парастернальній, сосковій, пахвинній, лопатковій і паравертебральній лініях.
Аускультація легень. Характер дихання (пуерильне, везикулярне, ослаблене, бронхіальне, амфоричне, жорстке, переривчасте, невиразне). Ослаблення дихальних шумів в обох легенях. Відсутність дихальних шумів в одній легені. Хрипи (ronchi) – сухі, вологі, велико-, середньо- і дрібнопухирчасті; крепітуючі, субкрепітуючі, звучні (консонуючі), незвучні (неконсонуючі). Кількість хрипів – багато, скудні, поодинокі. В яких місцях легень вислуховуються хрипи. Чи вислуховуються хрипи під час вдиху, видиху, безперервно. Чи змінюється аускультативна картина після покашлювання. Шум тертя плеври. Шум плеску. Бронхофонія, вислуховування шепітної мови. Звук падаючої краплі.
Система органів травлення.
Огляд живота. Форма живота: нормальної конфігурації, збільшений, втягнутий.
Поверхнева пальпація всього живота для загального орієнтування: підвищена чутливість шкіри (зони Захар’їна-Геда) в різних ділянках. Наявність грижових отворів, грижових вип’ячувань.
Глибока пальпація органів черевної порожнини за Образцовим-Стражеском (методична глибока ковзна пальпація: сигмовидна, нисхідна, поперечноободова, висхідна кишки, шлунок). Шум плеску в ділянці шлунка. Визначення нижньої границі шлунка.
Пальпація печінки. Характеристика нижнього краю: гострий, заокруглений; рівний, з вирізками; твердий, м’який . Поверхня печінки – гладка, шорстка, бугриста. Консистенція – тверда, м’яка.
Болючість при пальпації печінки – розлита, обмежена, рухомість печінки.
Пальпація ділянки жовчевого міхура: резистентність черевної стінки, болючість. Симптом Ортнера.
Пальпація селезінки – в положенні хворого на правому боці. Властивості переднього краю (гострий, заокруглений, рівний, з вирізками; твердий, м’який). Поверхня селезінки – гладка, шорстка, бугриста. Консистенція – тверда, м’яка, еластична. Болючість селезінки при пальпації.
Перкусія живота. Тимпанічний звук, тупий, локалізація.