Японський національний стереотип.

1.Базові риси стереотипу — це надзвичайно продуктивне поєднання справді безмірної працьовитості (працелюбності) і терпіння японців з таким же безмежним внутрішнім прагненням до краси і досконалості. Якщо говорити про організаційну сторону справи — системи і методи управління якістю, то в Японії вони ідеально підходять до національного стереотипу, і в цьому головна причина результативності всіх систем і методів, які в інших країнах хоча й дають певні результати, але, як правило, не японського рівня.

2. Японці — безумовні традиціоналісти, але, разом з тим, оригінали. Бережно зберігаючи все краще у своїй культурі, вони жадібно сприймають і досить уміло адаптують кращі досягнення інших країн і націй. Природна гнучкість і адаптація роблять японців першими у швидкості і точності врахування найрізноманітніших вимог регіонів, країн, окремих груп покупців і швидкості їх реалізації в товарах і послугах.

3. Дисциплінованість і відданість почуттю відповідальності перед колективом (групою), визнання безумовного авторитету колективу, готовність приносити в жертву йому свої особисті потреби та інтереси.

4. Життєві риси нації — ввічливість і делікатність, акуратність і порядність (що високо цінується у партнерах), східна відданість володінню собою та абсолютному контролю над особистою поведінкою й емоціями.

Слід звернути увагу слухача на опануваннятехнологічного середовища міжнародного менеджменту.

Технологічне середовище являє собою сукупність технологічних процесів, що використовуються у приймаючих країнах конкурентами та партнерами по бізнесу для виробництва товарів чи надання послуг.

Технологічне середовище є найдинамічнішим елементом міжнародного середовища, оскільки за сучасних умов темпи науково-технічного прогресу різко прискорились. Технологічний рівень країни, з одного боку, визначає ступінь її економічного розвитку, а з іншого, — є важливим мотивом входу до цієї країни транснаціональних корпорацій.

Для поглибленого засвоєння питання важливо врахувати вплив змін технологічного середовища на міжнародний менеджмент у наступні десять років який полягає в такому [Hodgetts, Luthans, 1997, p.54]:

1. Швидкий розвиток біотехнологій дозволяє будувати такі точні органічні системи, які означають революцію в агротехніці, медицині, промисловості.

2. Поява молекулярних технологій дає змогу повністю змінювати фізичні процеси.

3. Супутники відіграватимуть дедалі більшу роль у навчанні. Так, іридієва система Мотороли з 77 маленькими супутниками на низьких орбітах стане доступною для Сибіру, китайських пустель та африканських територій, а люди, що мешкають у цих районах, будуть включені в сучасні інформаційні технології.

4. Автоматичні телефони з перекладом забезпечать комунікації всім людям, які мають доступ до телефону, спілкуватись рідною мовою один з одним по всьому світу.

5. Штучний інтелект, який поєднується із сучасними навчальними технологіями, дозволить мислити і машинам, що було притаманно лише людям.

6. Силіконові чіпи, що містять до 100 мільйонів транзисторів, дозволяють створити такі комп’ютерні потужності, які зараз притаманні лише суперкомп’ютерам, що перебувають у розпорядженні користувачів найвищого рівня.

7. Суперкомп’ютери потужністю один трильйон операцій за секунду дозволять користуватись перевагами таких сучасних інструментів, як симуляція людського тіла для випробування голосовими командами в управлінні комп’ютерами.

Важливо зазначити, що в умовах глобалізації ключового значення в змінах міжнародного технологічного середовища набувають два напрями:

· електронні розрахунки (E-cash), що є основою швидкого поширення електронної комерції через систему Інтернет, і створення для міжнародних корпорацій як нових можливостей, так і серйозних проблем;

· телекомунікації, бурхливий розвиток яких по всьому світу означає залучення до міжнародних операцій дедалі більшої кількості регіонів.

Самостійне опанування теми включає розумінняособливостей міжнародного середовища в Україні.

Як самостійна держава Україна є сегментом міжнародного середовища вже 11 років. Звичайно, цього періоду недостатньо для формування сталого міжнародного середовища. За цей період думка про Україну як про сферу міжнародних операцій змінювалась у широкому діапазоні. На початку 90-х років після отримання незалежності уявлення про рівень розвитку України та можливості входження її до міжнародного співтовариства були перебільшені. Згодом до середини 90-х років оцінка України змінилась на від’ємну. Друга половина 90-х років і початок ХХІ століття характеризується більш зваженою оцінкою міжнародного середовища в Україні, яке поступово поліпшується, хоча і залишається в цілому менш сприятливим, ніж у країнах Центральної Європи.

Доцільно звернути увагу слухачів на сильні і слабкі сторони середовища в Україні.

Сильні сторони політико-правового середовища в Україні:

· стабільність політичної системи;

· демократизація політичної системи в напрямі парламентсько-президентської республіки;

· європейський вибір України;

· наявність основних законів для міжнародного бізнесу в Україні.

Слабкі сторони політико-правового середовища в Україні:

· слабкі стимули для започаткування міжнародного бізнесу;

· великий вплив бюрократичних структур на діяльність міжнародних корпорацій;

· наявність значного хабарництва;

· значні політичні ризики;

· недосконала система оподаткування, відсутність Податкового кодексу.

Економічне середовище в Україні характеризується недостатніми ринковими перетвореннями, що видно з табл. 2.2 та 2.3: Україна поки що поступається більшості країн Центральної і Східної Європи в темпах ринкових перетворень.

Таблиця 2.3

ПОКАЗНИКИ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ У КРАЇНАХ
ЦЕНТРАЛЬНОЇ І СХІДНОЇ ЄВРОПИ

(Значення: 4 — ринкова економіка; 1 — незначні перетворення)

№ з/п	Країна	Приватний сектор, %, 1994 р.	Приватизація	Реструкту- ризація	Ціни, конкуренція	Торгівля	Банки
велика	мала
	Азербайджан
	Албанія
	Білорусь
	Болгарія
	Вірменія
	Грузія
	Естонія
	Казахстан
	Киргизстан
	Латвія
	Литва
	Македонія
	Молдова
	Польща
	Росія
	Румунія
	Словакія
	Словенія
	Таджикистан
	Туркменистан
	Угорщина
	Узбекистан
	Україна
	Хорватія
	Чехія

Джерело: Hodgetts, Luthans, 1997, p. 50.

З половини показників, наведених у табл. 2.3, Україна має мінімальне значення — незначні перетворення: велика приватизація, реструктуризація підприємств, торгівля, банківська сфера.

У табл. 2.4 наведені дані щодо макроекономічних показників розвитку України, Польщі та Росії в 1998—2002 рр.

Таблиця 2.4

ОКРЕМІ ПОКАЗНИКИ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО
ХАРАКТЕРУ РОЗВИТКУ КРАЇН СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Країна	Показник	1998 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.
Польща	ВВП (зміна за рік у %)	4,8	4,1	4,1	3,0	4,0
Експортне сальдо ($млрд )	–12,3	–15,1	–14,0	13,8	15,5
Прямі іноземні інвестиції ($млрд )	6,0	5,8	10,1	8,0	8,5
Зовнішній борг (у % до ВВП)	37,6	42,0	42,5	38,6	39,6
Україна	ВВП (зміна за рік у %)	–1,7	–0,4	6,0	6,2	3,5
Експортне сальдо ($млрд )	–2,9	–0,5	0,3	–0,5	–0,6
Прямі іноземні інвестиції ($)млрд	0,7	0,4	0,4	0,6	0,6
Зовнішній борг ( у % до ВВП)	43,6	61,5	54,5	57,0	57,5
Росія	ВВП (зміна за рік у %)	–4,9	5,4	8,3	3,3	3,0
Експортне сальдо ($млрд )	15,8	34,4	59,4	51,0	47,0
Прямі іноземні інвестиції ($млрд )	2,0	0,6	–0,3	1,5	1,6
Зовнішній борг (у % до ВВП)	62,5	87,8	61,2	53,5	48,8

Джерело: Bank Austria

Сильні сторони українського економічного середовища:

· зручне географічне розташування на перехресті транспортних сполучень між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем;

· стабільність національної валюти;

· кваліфікована робоча сила;

· розвинута інфраструктура.

Слабкі сторони українського економічного середовища:

· повільна та суперечлива приватизація;

· нерозвинутість фінансових інститутів і фондового ринку;

· відсутність ринку землі;

· висока зношеність виробничих фондів;

· низькі доходи населення;

· застаріла структура економіки, перевантажена галузями важкої промисловості;

· висока енергоємність економіки;

· несприятливий інвестиційний клімат;

· значна частка «тіньової» економіки — близько 40 %.

Особливу увагу доцільно звернути на те, що ключовою особливістю соціально-культурного середовища України є проміжне становище української культури між європейською та азіатською культурами. Ця характеристика стосується також Росії, Білорусі, Казахстану. За висновками таких вчених, як М. Бердяєв, К. Леонтьєв, В. Соловйов, П. Чаадаєв, відмінність цих культур пов’язана зі ставленням до людської особистості.

Для західної культури особистість окремої людини — це самостійна цінність. Тому в західній культурі насамперед цінується особиста свобода. У цьому зв’язку, наприклад, відомий керівник найдорожчої у світі міжнародної корпорації «Дженерал Електрик» Дж. Уелч небезпідставно зазначає: «Американська система заснована на свободі. Свобода дозволяє людям, схожим на мене, за одне життя досягти високого керівника такої корпорації, як «Дженерал Електрик» [Слейтер, 2000, с. 121].

Для східної культури окрема людина являє собою засіб для досягнення цілей держави, суспільства, роду. Східна культура напрацювала систему формування морального ідеалу, що зводиться до підкорюваності вищим силам. Цілком відповідає східній культурі і думка одного з керівників японської корпорації «Соні» Акніо Моріти, який писав: «По суті історія нашої компанії — це історія групи людей, що прагнуть допомогти М. Ібуці (засновнику і президенту корпорації «Соні» в ті роки. — Є. П.) здійснити його (підкреслено мною. — Є. П.) мрії» [Моріта, 1990, с. 210—211].

Проміжне становище української культури між західною та східною культурами характеризується нині двома основними ознаками.

По-перше, вітчизняна культура більш схожа на східну, ніж на західну з позицій прояву глобального культурного феномену, суть якого зводиться до ідеї: «Окрема особистість — ніщо». Проте не лише влада, але й масова свідомість не цінує людську особистість.

По-друге, останні десять років наростає розрив між українською та західними культурами. Скажімо, у постсоціалістичний період країни Балтії і Центральної Європи стрімко повертаються в рідне культурне середовище — до західної культури. В Україні поки що таких змін не спостерігається. Тому реалізація Україною завдання ввійти в 2011 р. до Європейського Союзу повноправним членом є складним.

Для ілюстрації проміжного становища української культури можна скористатись такими стійким спостереженням. Українські міста набагато чистіші, ніж східні — індійські чи непальські. Але нам ще далеко до західних міст. І цей розрив, на жаль, зростає. Тому доведеться докласти чимало зусиль для подолання цього розриву за участю не лише міжнародних корпорацій, а й українського бізнесу, центральних органів державної влади й управління та місцевого самоврядування.

Технологічне середовище України є суперечливим. Поряд із наявністю незаперечних досягнень у деяких галузях науки (електрозварювання, матеріалознавство та ін.) і промисловості (авіабудування, військова техніка тощо) визначальним є відставання переважної частки галузей України від розвинутих країн у сфері науково-технічного прогресу. Це призводить до низької конкурентоспроможності переважної більшості вітчизняної продукції на зарубіжних ринках.

Слід відзначити і слабку увагу всіх владних структур до формування брендингу України у світі.

Брендинг країни являє собою цілеспрямовано сформовані позитивні риси іміджу країни та її нації в розгалуженій системі міжнародних відносин, а також уявлення зовнішнього світу про певну країну.

Брендинг приходить на зміну націоналізму. Скажімо, брендинг Європейського Союзу пов’язується з лоцманом цивілізації, процвітання і впевненості в глобальному середовищі. Естонія, наприклад, уникає ярлика не тільки «пострадянська», але й прибалтійська країна, а позиціює себе як «приєвропейська» («скандинавська») зелена країна. Створення спеціальної брендингової програми Польщі має на меті поліпшення іміджу країни і подолання у свідомості жителів ЄС відомих «польських» стереотипів, що пов’язують цю країну з католицизмом, відсталістю і консерватизмом.

Опрацьовуючи тему, слухач має засвоїтикультурний контекст міжнародного менеджменту.

Успіхи міжнародних корпорацій дедалі більшою мірою залежать від взаємодії всіх працівників, що належать до різних національних культур, ефективного використання в діяльності корпорацій найвищих досягнень компаній різних країн. Одним з яскравих прикладів ефективного поєднання трудових зусиль представників різних націй і використання ідей іноземних компаній є корпорація «Дженерал Електрик». Створення команд тут ґрунтується на сформульованому в листопаді 1992 р. Джеком Уелчем, президентом компанії, підході: «Цінність ідеї не стає більшою чи меншою залежно від кольору шкіри, статі чи національної приналежності її автора» [Слейтер, 2000, с. 106] Стратегія докорінної реструктуризації корпорації у 80—90-ті роки включала чимало ефективних національних інструментів. Поряд зі створенням власної моделі «динамічного» аналізу ринку ця корпорація скористалась досвідом управління американськими містами Нової Англії «форумами співгромадян», методикою скорочення часових витрат у виробничому циклі «тактика швидкого реагування» новозеландської приладобудівної компанії, формами спілкування індонезійських менеджерів і робітників Бандунзького заводу авіадвигунів і т. ін.

Культурологічний аспект менеджменту вперше став предметом аналізу французького дослідника М. Крозьє, який розглядав бюрократизацію як культурний феномен, котрому притаманні специфічні національні норми і цінності. Виходячи з проведених досліджень, М. Крозьє в середині 60-х років вдалось виявити зразки ділової поведінки у французьких і американських корпораціях, зокрема пошук формальної рівності між членами одного бюрократичного рівня, побоювання прямих стосунків без посередників, ускладнення впровадження інновацій шляхом експериментування тощо [Классики менеджмента, 2001, с. 419]

Вагомий конструктивний внесок до розуміння культурного контексту міжнародного менеджменту зробив голандський дослідник Гірт Гофстед, який здійснив у 1968—1972 рр. масштабне обстеження культурних аспектів управління відділеннями американської транснаціональної корпорації «ІВМ» у 50 країнах. У процесі цього опитування було отримано 116 тис. анкет, у кожній з яких містились відповіді на 150 запитань щодо сприйняття цінностей і факторів, що приносять задоволення. У результаті узагальнення отриманих результатів Г. Гофстед запропонував модель, що містить чотири виміри національної культури, які використовуються в процесі управління міжнародними корпораціями:

1. Дистанціювання влади — ступінь доцільності нерівномірного розподілу (концентрації) влади між різними рівнями управління міжнародних корпорацій.

2. Прагнення уникнути невизначеності.

3. Співвідношення між індивідуалізмом і колективізмом.

4. Тяжіння до маскуналізму (мужності) і фемінізму (жіночості).

Згодом разом з іншими дослідниками в 1987 р. було виявлено і п’ятий часовий вимір національної культури, а саме співвідношення між короткостроковою та довгостроковою орієнтаціями [Классики менеджмента, 2001, с. 945—946].

У проведених дослідженнях кожному з факторів було визначено кількісне значення, що дозволило запропонувати рекомендації з поєднання національної і організаційної культури у відділеннях корпорації по всіх 50 країнах і трьох регіонах: арабському, східно-африканському та західно-африканському [Mead, 2000, p. 144—151].

Фонс Тромпенаарс в 1983—1993 рр. провів масштабне дослідження 15 тис. менеджерів різних міжнародних корпорацій у 28 країнах (не менш як по 500 з кожної країни) і запропонував модель, яка включає такі п’ять культурних вимірів [Hodgetts, Luthans, 1997, h. 113—117]:

1) універсалізм — пристосованість;

2) індивідуалізм — колективізм;

3) маскованість — емоційність;

4) специфічність — розпорошеність;

5) функціональність — персональність.

Згодом було додано також часовий вимір.

Узагальнення результатів дослідження дозволило виокремити п’ять основних культурних кластерів:

1) англійський (США та Великобританія);

2) азіатський (Японія, Китай, Гонконг, Сінгапур);

3) латиноамериканський (Аргентина, Венесуела, Мексика, Бразилія);

4) латиноєвропейський (Франція, Бельгія, Іспанія, Італія);

5) німецький (Австрія, Німеччина, Швейцарія, Чехія).

Ще одна двомірна модель цінностей була запропонована німецьким дослідником Шаломом Шварцем на підставі проведених у 20 країнах досліджень у 1980 р. Горизонтальні виміри включають: консерватизм і відкритість до змін, а вертикальні — самовдосконалення і самодостатність. Відповідно утворюються моделі індивідуальних мотиваційних цінностей: безпека, влада, конформізм, універсалізм і т. ін. Застосування зазначеної моделі менеджерами дозволяє прогнозувати мотивацію працівників різних країн [Parker, 1998, p. 178].

Для врахування культурного контексту діяльності міжнародних корпорацій доводиться враховувати різні концепції та накопичувати досвід взаємодії різних культур у кожній компанії.

Останнє питання теми присвячено особливостям вимірів ділової культури в Україні.

Останнє роками в Україні проводились дослідження змін ділової культури, зокрема Інститутом соціології НАН України, Міжнародним інститутом менеджменту (МІМ-Київ), Львівським інститутом менеджменту (ЛІМ).

Інститутом соціології проводились дослідження взаємовідносин між націями в 1992—2002 рр. за шкалою дружності в межах від 1 (готовність сприйняти представника іншої нації як члена сім’ї) до 7 (заперечення проти перебування в країні). Дослідження показало наявність дружнього ставлення в Україні переважно між трьома національностями — українцями, росіянами і білорусами — на рівні від 1 до 3 балів: 2 — сусід, 3 — близький друг. Щодо інших національностей, то цей показник погіршився за останні десять років з 4 балів (колеги по роботі) до 5 ( турист) або 6 (житель країни). Отже, рівень східнослов’янської ізольованості в 1992—2002 рр. істотно зріс [$ Зеркало недели (31.03.2002) $ http://www.zerkalo-nedeli.com]. Звичайно, це ускладнює умови співпраці менеджерів західних корпорацій в Україні з вітчизняним персоналом, який ще не набув культури міжнародної відкритості.

Серед молодих менеджерів — слухачів магістерських програм МІМ-Київ та ЛІМ-Львів у 1999 р. П. Шереметом було здійснено дослідження за методикою Г. Гофстеда за трьома показниками: дистанціювання влади, уникнення невизначеності та співвідношенням між колективізмом і індивідуалізмом. За цими показниками українські менеджери перебувають посередині між індійськими та польськими менеджерами [$ Зеркало недели (22.03.1999) $ http://www. zerkalo-nedeli.com]. Це означає виникнення потенціальних конфлікти у взаємодії українських і західних менеджерів як у міжнародних корпораціях, так і у незалежних партнерів.

Переважна більшість фахівців оцінює стан менеджменту в Україні як кризовий, що включає і невідповідність значної частини керівників підприємств наявним вимогам. За результатами досліджень існує конфлікт між діловими культурами України і Заходу, основою якого є відмінності в семантиці ділової термінології і ділової мови, неволодіння вітчизняними менеджерами бізнесовою мовою. Б. Будзан звертає також увагу на конфлікти між підприємцями та інвесторами, що виникають через неоднакову участь в управлінні і капіталі організації. Менеджери часто ухвалюють рішення виключно в особистих інтересах, що спричиняє їх конфлікти з працівниками та ін. [Будзан, 2001, с. 179—180].

Місцева культура стає предметом активного впливу з боку менеджменту корпорації в напрямі гармонізації взаємодії культур. При цьому використовують різноманітні інструменти: навчання, робота в міжнародних командах, стажування у відділеннях інших країні т. ін. Перший аспект культурного середовища (контексту) міжнародного менеджменту є пасивним, оскільки культура не змінюється, а другий — активним.

В Україні поступово набуває розвитку специфічна галузь діяльності — успіхологія, спрямована на формування позитивного іміджу України шляхом відповідної підготовки офіційних представників, а також керівників приватних підприємств для спілкування з іноземною пресою, з одного боку, та західних партнерів з вітчизняними засобами масової інформації — з іншого. На думку успіхологів, в українській піраміді успіху можна виокремити такі п’ять рівнів:

1. Низький — близько 2 % населення так би мовити безнадійні, оскільки мають переважно фізіологічні бажання і керують у своєму житті девізом: «Мені — першому».

2. Сіра маса, що прагне бути на когось схожою, постійно виправдовує себе і завжди знаходить зовнішні причини власних невдач. Представники цього рівня хочуть бути «великою рибою в калюжі». На цьому рівні перебуває 80 % населення, якому потрібна термінова допомога у навчанні, перекваліфікації, відкритті власного бізнесу і т. ін.

3. Переможці (10 %), насичені духом суперництва: підприємці-початківці, політики, провідні спортсмени, діячі церкви, керівники місцевих органів влади районного рівня. Девіз цієї категорії: «Перемога будь-якою ціною».

4. «Білі ворони» (6 %) — незалежні висококваліфіковані люди творчих професій, на яких існує стабільно високий попит, що забезпечує їм достатній рівень життя.

5. Адміністративна і ділова еліта (2 %), що не бажає життя за правилами, а вміє сама встановлювати їх. Вони обирають велику політику, масштабний бізнес, високе професійне мистецтво з девізом «Живи сам і дай жити іншим».

Оцінка середовища приймаючих країн з перехідною економікою здійснюється за показником витрати часу керівниками малих підприємств на вирішення питань регулятивного характеру. І хоча відділення міжнародних корпорацій мають більш високий статус стосовно влади, ніж малого бізнесу, — щодо влади це є важливим показником політико-правового середовища приймаючих країн.

Таблиця 2.5

ВІДСОТОК РОБОЧОГО ЧАСУ КЕРІВНИКІВ
МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО ВИТРАЧАЄТЬСЯ
НА ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ РЕГУЛЯТИВНОГО ХАРАКТЕРУ

Саль- вадор	Уругвай	Пакистан	Гватемала	Уганда	Габон	Бразилія	Литва	Україна
			12,5		14,5

Як ілюстрацію українського менталітету можна навести приклад, який згадувала голова Держкомпідприємства України О. В. Кужель у теплопередачі «Ніч на суботу» 12.01.2002. У зв’язку з частими перебоями води в Ялті один з підприємців обладнав на горищі бак, який наповнював водою у той час, коли її подавали, а тому в його квартирі вода була постійно. Його сусіди замість налагодження співпраці з ним запропонували місцевій владі позбавити «надто розумного» підприємця індивідуального постачання.

Приклади з господарської практики

Авіалінії України*

У 1996 р. Бориспільське авіаремонтне підприємство, що входить до складу об’єднання «Авіалінії України», прийняло на ремонт пасажирський літак «Ил-62М» єгипетської авіакомпанії «Alim Airlines» відповідно до укладеного контракту. Після завершення ремонту єгипетський партнер не забрав літак до Єгипту, незважаючи на відповідні листи і нагадування. Згідно з чинним законодавством України Бориспільський суд 7.10.1997 конфіскував літак на користь держави, рішення якого є остаточним. Тому після прохання єгипетського партнера до Верховного Суду України щодо перегляду зазначеного рішення в порядку нагляду воно залишилось без змін. Єгипетський партнер згідно із законодавством своєї країни звернувся до суду Південного Каїру, в якому суддя був родичем позивача, з позовом про відшкодування йому збитків у сумі вартості літака 12,5 млн дол. США і виграв справу 30.04.1998 без участі в засіданні суду представників української сторони, оскільки повідомлення загубилось у МЗС України. Єгипетський партнер пред’явив позов відразу 7 українським відправникам, які мали відношення до контракту: Уряд України, Мінтранс України, Мінфін України, «Авіалінії України» та ін. щодо відшкодування збитків. Оскільки збитки не були відшкодовані, у порту Александрії в 1999 р. було арештовано 10 суден Дунайського, Азовського та Чорноморського пароплавств на загальну суму 100—150 млн дол. США з метою подальшого їх продажу за 12,5 млн дол. США. Верховний Суд України відмінив у березні 1999 р. рішення Бориспільського суду і зобов’язав «Авіалінії України» повернути літак законному власникові. Однак з вини єгипетської сторони це рішення виконати не вдалось, а пізніше проти посадових осіб Департаменту цивільної авіації та Мінтрансу Єгипту прокурором Північного Каїру було порушено кримінальну справу.

Завдяки прискіпливій роботі юристів «Авіаліній України» та інших організацій після 20 серпня 2000 р., а також рішенню Урядового комітету з економічного розвитку від 3.11.2000 щодо можливості застосування Україною відповідних заходів щодо майна юридичних осіб Єгипту в Україні вдалось розблокувати українські судна і довести безпідставність претензій єгипетського партнера.

По-перше, було встановлено, що літак застарілий, його вартість становить 1,06 млн нім. марок за ціною купівлі в 1993 р.

По-друге, доведено беззаперечну підробку сертифіката Ташкентського авіазаводу, яким встановлюється ціна літака, — 12,5 млн дол. США. Літак свого часу входив до складу ескадрилії з трьох літаків, яка обслуговувала колишнього лідера НДР Еріка Хоннекера. Цей літак відігравав у зазначеній операції роль «приманки».

По-третє, було доведено вину єгипетської сторони в тому, що відремонтований відповідно до контракту літак не було доставлено власникові після відміни рішення Бориспільського суду.

По-четверте, виявилось, що суд Південного Каїру не мав відповідних фахівців з міжнародного права для розгляду міжнародного економічного конфлікту. Тому керівник (п. Алім) на певному етапі погодився замість літака отримати мільйон доларів готівкою за зняття претензій.

По-п’яте, було розвіяно штучний позитивний імідж керівника єгипетської компанії п. Аліма в очах місцевої влади, який насправді виявився пройдисвітом і здійснив подібну аферу раніше в Узбекистані з іншим таким самим літаком.

Однак, незважаючи на позитивні результати судової тяганини, для України чимало проблем чекає свого розв’язання:

1. Літак єгипетський, а й досі знаходиться на летовищі «Бориспіль» і потребує подальших витрат на зберігання.

2. Існує чимало застарілих і суперечливих норм у законодавстві України, зокрема ст. 113 Митного кодексу України щодо арешту іноземної власності, ввезеної на територію України.

3. Після ліквідації ліцензійної палати в Україні важко знайти інформацію про надійність іноземних партнерів.

4. Ускладненою є процедура вжиття Кабінетом Міністрів України відповідних заходів до держав, де порушуються майнові права українських суб’єктів міжнародного бізнесу. У наведеному випадку МЗС України довелось витратити півтора року для збирання віз «зацікавлених міністрів».

5. В Україні не вдалося здійснити потужну PR-кампанію на підтримку іміджу України в наведеному міжнародному конфлікті.

6. Дуже повільно, зі збитками для учасників конфлікту з української сторони, діє адміністративний апарат центральних міністерств і відомств, судових установ.

Американо-мексиканське спільне підприємство
з виготовлення скла*

На початку 90-х років американська компанія «Corning» та мексиканська компанія «Virto» заснували в Мексиці спільне підприємство з виробництва скла і скляних виробів з рівними частками. Бізнес-план нового підприємства доводив вигоди для обох учасників: сучасні технології та капітал американської компанії у поєднанні з дешевою робочою силою та іншими ресурсами в приймаючій країні являли собою вагомі конкурентні переваги отримання прибутку на ринках Північно-Американської угоди про вільну торгівлю.

Однак у процесі управління спільним підприємством виникли непередбачувані проблеми. Американські партнери були неприємно вражені повільністю прийняття рішень головними мексиканськими менеджерами. Уповільнений спосіб роботи мексиканців ускладнював складання виробничих графіків. Американцям здавалось, що мексиканська ввічливість означає спроби приховати проблеми чи невдачі. Крім того, у керівництва «Corning» склалось враження, що стиль продажу «Virto» є недостатньо агресивним.

Мексиканські менеджери також мали претензії до своїх американських колег. Їм здавалось, що американці надзвичайно поспішають. Прямі і безпосередні висловлювання американців на нарадах та інших ділових зустрічах й обговореннях створювали конфліктні ситуації, оскільки мексиканський персонал часто відмовчувався і виглядав винним у проблемах. Мексиканські працівники вважали, що американські менеджери не висловлюють належної уваги до головних мексиканських менеджерів.

Комунікації ускладнювались і через мовні бар’єри. Тому через два роки всім стало зрозуміло, що подолати розбіжності неможливо, а тому досягнення запланованих цілей діяльності спільного підприємства малоймовірно. Підприємство довелось ліквідувати.

Контрольні запитання

1. Які складові зовнішнього середовища менеджменту?

2. У чому полягають реальні можливості виходу українських фірм на зовнішні ринки?

3. Що потрібно знати менеджерові ТНК про аналіз економічного середовища?

4. Правовий аналіз середовища: що важливо врахувати для при-
йняття управлінських рішень?

5. Що є важливим для міжнародного менеджера в політичних аспектах середовища?

6. Яка роль маркетингового аналізу для прийняття рішень у міжнародному бізнесі?

7. У чому полягає значення міжнародного права для функціонування і розвитку міжнародного менеджменту?

8. У чому суть глобальної конкуренції?

9. Які особливості зовнішнього середовища в Україні?

10. У чому полягає природа культури?

11. Назвіть основні риси культури.

12. Які існують закономірності формування культури?

13. Що таке культурна модель (кластер)?

14. У чому полягає відмінність кластерного і ціннісного підходів до культури?

15. Які характерні риси притаманні поведінковим стереотипам американських, європейських та японських менеджерів?

Навчальні завдання
для самостійної роботи

1. Наведіть приклади глобальної конкуренції в Україні.

2. Наведіть приклади зовнішньоекономічного потенціалу України.

3. Які українські компанії ефективно використовують національні переваги для виходу на міжнародні ринки?

4. Проаналізуйте діяльність ТНК у Києві.

5. Порівняйте середовище діяльності ТНК у Донецькій і Вінницькій областях.

6. Назвіть пріоритети і цінності української культури.

7. Наведіть п’ять прикладів українських культурних стереотипів.

8. Покажіть вплив української культури на менеджмент ТНК в Україні.

9. Проаналізуйте вплив ТНК на зміни культури в Україні (як позитивні, так і негативні).

10. Наведіть приклад формування управлінської команди за умови багатокультурного середовища.

11. Виявіть можливі підстави для досягнення успіху єгипетською компанією «Alim Airlines» в операції з ремонту літака на Бориспільському авіаремонтному підприємстві.

12. Сформулюйте причини, внаслідок яких виявилась тривалою судова тяганина між «Alim Airlines» та українськими учасниками конфлікту.

13. Обґрунтуйте висновки для українських учасників міжнародного бізнесу з позицій урахування середовища своєї діяльності.

14. У чому причина невдачі спільного американо-мексиканського підприємства, наведеного в кейсі?

15. Які слід було б здійснити додаткові заходи в процесі створення спільного американо-мексиканського підприємства для забезпечення його успішної діяльності?

Тести

Одиничний вибір (правильно — помилково)

1. Середовище діяльності міжнародних корпорацій включає сукупність організацій, з якими корпорація здійснює свої зарубіжні ділові операції.

2. Урядові позиції щодо міжнародних операцій становлять важливу політичну складову міжнародного середовища.

3. В Об’єднаних Арабських Еміратах одночасно використовуються дві системи права — цивільне і шаріатське.

4. За індексом конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму Україна посідає 85 місце.

5. Важлива відмінна риса англійців — нелюбов до абстрактних проектів, за якими не стоять реальні справи.

Множинний вибір

1. Середовище міжнародного менеджменту включає такі складові...

а) ООН, Світовий банк, МВФ;

б) ТНК, міжнародні організації;

в) уряди, парламенти, міжнародні організації;

г) політику, населення, технологію;

д) політику, економіку, культуру, технологію.

2. Від якого законодавства бере свій початок сучасне цивільне право?

а) вавілонського;

б) англійського;

в) римського;

г) китайського;

д) єгипетського.

3. Міжнародне публічне право розглядається як самостійна правова система, що регулює...

а) ділові відносини між організаціями різних країн;

б) відносини між компаніями однієї країни;

в) відносини між фізичними особами різних країн;

г) відносини між різними державами;

д) усі наведені відносини.

4. Сучасна практика міжнародного бізнесу ґрунтується на чотирьох моделях законодавства. Що з наведеного не є однією з цих моделей?

а) ісламське право;

б) соціалістичне право;

в) загальне право;

г) цивільне право;

д) англійське право.

5. Культура являє собою набуті знання, які люди використовують для інтерпретації досвіду і ...

а) укладання міжнародних угод;

б) загальної соціальної поведінки;

в) створення нових товарів (послуг);

г) визначення міжнародних ринків;

д) усе наведене.

6. Найважливішими проявами культури є ...

а) цінності, позиція, поведінка;

б) мова, одяг;

в) природа, клімат;

г) освіта, рівень доходів населення;

д) наука, мистецтво, самодіяльність населення.

7. Найвищою культурною цінністю для американського менеджера є...

а) колективність;

б) вік;

в) терпіння;

г) свобода;

д) сімейна безпека.

8. Найвищою культурною цінністю для японського менеджера є...

а) індивідуалізм;

б) групова гармонія;

в) влада;

г) час;

д) сімейна гармонія.

9. На зворотній стороні візитівки керівника фірми «Похоронне бюро Майкла» — американця... за походженням — булонадруковано: «Краще я матиму справу з тисячою..., ніж з одним....»

а) американського, турків, греком;

б) ірландського, шведів, японцем;

в) грецького, турків, греком;

г) китайського, англійців, французом;

д) французького, французів, арабом.

10. У моделях вимірів ділової культури Г. Гофстеда та Ф. Тромпенаарса спільним є вимір ...

а) централізація — децентралізація;

б) дистанціювання влади;

в) самодостатність — саморозвиток;

г) індивідуалізм — колективізм;

д) ставлення до невизначеності.

Збіг

1. Звичайне право.	А. Домінуюча в суспільстві система цінностей, вірувань, звичаїв, установок.
2. Цивільне право.	Б. Система правових відносин, яка ґрунтується на ретельно розроблених кодексах.
3. Культура.	В. Неусвідомлена реакція на інші культурні цінності через власні цінності.
4. Національні стереотипи.	Г. Система правових відносин, що ґрунтується на прецедентах і звичаях, традиціях.
5. Самосприйняття.	Д. Типові характеристики ділової поведінки, притаманні певній національній культурі.

Завершення

1. ... право — це система правових відносин, що ґрунтується на детально розроблених комплексах законів, зведених у певні кодекси, які становлять основу ведення бізнесу.

2. У деяких країнах Близького Сходу прокурор має право вирішувати, в який із судів — ... чи ... — направляти справу про злочин.

3. ... національний стереотип базується на змішанні різних національних культур.

4. На відміну від англійців, схильних до компромісів, ... частіше, ніж інші нації, вдаються до конфліктів і спорів під час вирішення різних проблем.

5. Дослідження Ф. Тромпенаарса у 90-х роках дозволило виявити п’ять основних культурних кластерів: англійський, азіатський, латиноєвропейський, латиноамериканський та ... .

Термінологічний словник ключових понять

Брендинг країни являє собою цілеспрямовано сформовані позитивні риси іміджу країни та її нації в розгалуженій системі міжнародних відносин і стосунків, а також уявлення зовнішнього світу про певну країну.

Громадянське право — це система правових відносин, що базується на детально розроблених комплексах законів, що зведені в певні кодекси, які і становлять основу ведення бізнесу.

Економічне середовище міжнародного менеджментуявляє собою сукупність економічних відносин і ресурсів країн-господарів, що визначають можливості започаткування і розвитку відділень транснаціональних корпорацій у цій країні.

Звичайне право являє собою таку правову систему, що ґрунтується на традиції, прецеденті, звичаях, а ключову роль у тлумаченні законів відіграють суди.

Індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведеравизначається за 300 показниками економічного розвитку, що зведені в 6 груп і змінюються в межах від (–25) до (+25).

Індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельбаґрунтується на визначенні кумулятивного показника зменшення впливу держави на економічні процеси.

Індикатор структурних реформ ЄБРРбазується на середньому значенні 8 показників: приватизація і реструктуризація підприємств, лібералізація і конкуренція, реформа фінансового сектору та ін.

Критерій самосприйняття —це неусвідомлене сприйняття інших культурних цінностей через власні цінності, що є основною причиною виникнення проблем здійснення бізнесу за кордоном.

Культура.Під культурою розуміють домінуючу в суспільстві систему цінностей, вірувань, звичаїв і установок. Кожне суспільство має свою культуру, яка вливає на стиль повсякденного життя. Взагалі культура — це набуті знання, які використовуються людьми для пояснення досвіду і загальної суспільної поведінки. Ці знання формують цінності, створюють позиції і впливають на поведінку.

Міжнародне право являє собою систему міжнародних правових актів, а також неписаних домовленостей, які регламентують міжнародний рух активів і захист прав та інтересів юридичних і фізичних осіб.

Політико-правове середовище являє собою систему органів законодавчої, виконавчої і судової влади та законодавчих актів у країні-господарі, що регулюють ділові операції міжнародних корпорацій.

Правове середовище — це сукупність законів та інших регуляторів, що впливають на організацію бізнесу іноземних компаній у приймаючих країнах.

Середовище міжнародного менеджменту (середовище діяльності міжнародних корпорацій) — це сукупність різноманітних відносин й інтересів різних груп і організацій, які складаються у всіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

Соціалістичне право — система правових відносин, що основана на марксистських принципах класового суспільства.

Соціально-культурне середовищеявляє собою сукупність етнічних і культурних характеристик населення приймаючих країн, що створюють відповідні національні стереотипи поведінки.

Теократичне право — система правових відносин, що ґрунтується на релігійних заповідях.

Технологічне середовищеявляє собою сукупність технологічних процесів, що використовуються у приймаючих країнах конкурентами та партнерами по бізнесу для виробництва товарів чи надання послуг.

Успіхологія —специфічна галузь діяльності, яка поступово набуває розвитку в Україні і спрямована на формування позитивного іміджу країни шляхом відповідної підготовки офіційних представників, а також керівників приватних підприємств для спілкування з іноземною пресою, з одного боку, та західних партнерів з вітчизняними засобами масової інформації — з іншого.

Рекомендована література до теми

1. Белорус О. Г., Лукьяненко Д. Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития: Монография. — К.: Орияне, 2000. — С. 66—84, 169—188, 292—324.

2. Гіл, Чарлз В. П. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку: Пер. з англ. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — С. 68—167.

3. Дэниелс Дж. Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: Внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело Лтд, 1996. — С. 35—114.

4. Международный менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред. С. Э. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. — СПб.: Питер, 2000. — С. 41—89.

5. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КДЕУ, 1996. — С. 12—14.

* Джерело: Е. Еретин. Дело «Alim Airlines» // Весь транспорт. — 2000. — № 2. — С. 28—31; Голуб В. Уроки одной аферы // Весь транспорт. — 2001. — № 4. — С. 43—47.

*Джерело: Дерлоу. — 2001. — С. 170.

⇐ Предыдущая 12